12 вересня 2017 р. Справа № 903/516/17
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ”, м. Луцьк
до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Електротермометрія", м. Луцьк
про стягнення 139640,43грн.
Суддя Дем'як В.М.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 - довіреність №007Др-17-0817 від 29.08.2017р.
від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність № 387-19 від 04.089.2017р.
Суть спору: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ” звернувся з позовом до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Електротермометрія" та просить стягнути 139711,72грн. заборгованості, з них: 112423,22грн. - основного боргу, 21598,02грн. - інфляційних втрат, 5690,48грн. - 3% річних за договором №2015/ТП-ПР-100045 на постачання природного газу за регульованим тарифом від 01.11.2015р.
В обґрунтування посилається на невиконання відповідачем умов договору №2015/ТП-ПР-100045 на постачання природного за регульованим тарифом від 01.11.2015р., щодо повного та своєчасного розрахунку.
В підтвердження позовних вимог позивач подав договором №2015/ТП-ПР-100045 від 01.11.2015р., додаток №№ 1, 2, 3 до договору від 01.11.2015р., акт №№ ВОЗ00004107, ВОЗ00006177 від 01.11.2015р.,
Представник позивача через канцелярію суду та в судовому засіданні подав наступні документи:
1.) супровідний лист за вх. №01-54/8266/17 від 12.09.2017р., яким долучив розрахунок боргу та виписку по рахунку;
2.) заяву про зменшення позовних вимог за вх. №01-65/187/17 від 12.09.2017р., в якій просить стягнути 112423,22грн. - основного боргу, 21598,02грн. - інфляційних втрат, 5619,19грн. - 3% річних.
Заява про зменшення позовних вимог, відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству України, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, є прийнятою судом.
Згідно пункту 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/2351 від 20.10.2006 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" та пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/482 від 13.08.2008р., в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи із якої вирішується спір. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.
Отже, із уточнених позовних вимог і вирішується спір.
Представник відповідача подав клопотання за вх. №01-54/8258/17 від 12.09.2017р. про відкладення розгляду справи, для усунення подвійного стягнення.
Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи до задоволення не підлягає, відповідачем не надано жодних доказу неможливості розгляду справи.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, в с т а н о в и в:
01 січня 2017 року між ТОВ "Волиньгаз збут" (постачальник) і ПАТ "Електротермометрія", (споживач) було укладено договір №2015/ТП-ПР-100045 на постачання природного газу за регульованим тарифом від 01.11.2015р. (а.с. 9-16).
Згідно п. 1.1 договору постачальник постачає газ споживачеві в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором..
Відповідно до п. 4.6 договору оплата вартості послуг здійснюється споживачем на умовах 100% попередньої оплати договірного обсягу постачання газу, а у випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Згідно п. 5.3.3. договору споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених договором.
30 листопада 2015 року сторонами було підписано акт приймання - передачі природнього газу на суму 186311,07грн., 31 грудня 2015 року підписано акт приймання - передачі природнього газу на суму 272410,94грн.
Відповідач - ПАТ "Електротермометрія" взяті на себе згідно договору від 01.11.2015р. зобов'язання в частині проведення з позивачем розрахунків по оплаті природного газу не виконав.
На день розгляду справи основна заборгованість відповідача перед позивачем становить 112423,22грн..
Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України і ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статті 617 ЦК України та 218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
У відповідності до ст. 1 ЦК України однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують бездіяльність замовника та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином.
На підставі ст. 617 ЦК України, ст. 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р. відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012р. у справі №11/446, висвітлюється у Оглядовому листі Вищого господарського суду України від 18.02.2013р. №01-06/374/2013, знайшла своє відображення у численних судових рішеннях Вищого господарського суду України, зокрема, у його постановах від 24.09.2013р. у справі №910/1274/13, від 13.11.2013р. у справі №914/1760/13 та ін.
У відповідності до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності із ст.ст. 610, 611, ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача 112423,22грн. основної заборгованості підставна та підлягає до задоволення в повному об'ємі.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи зазначене, нараховані позивачем 3% річних за період з 10.12.2015р. по 27.06.2017р. в сумі 5619,19грн. та інфляційні втрати за період грудень 2015 по травень 2017р. в сумі 21598,02грн. нараховані підставно та підлягають до задоволення.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Оцінюючи подані сторонами докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача заборгованості 112423,22грн. - основного боргу, 21598,02грн. - інфляційних втрат, 5619,19грн. - 3% річних, підлягає задоволенню.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на нього пропорційно задоволеним вимогам.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 144, 173, 193, 218 ГК України, ст.ст. 1, 11, 509, 525, 526, 599, 610, 611, 612, 617, 625, 626, 629 ЦК України, ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Електротермометрія" (м. Луцьк, вул. Ковельська 40, код ЄДРПОУ 00225644) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ” (43025, м. Луцьк, вул. І. Франка,12, код ЄДРПОУ 29589216) 112423,22грн. - основного боргу, 21598,02грн. - інфляційних втрат, 5619,19грн. - 3% річних та 2094,61грн. витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.
Повний текст рішення
складено 13.09.2017
Суддя В. М. Дем'як