61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
05.09.2017 Справа №905/1391/17
Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,
при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь”, м.Маріуполь Донецької області, ЄДРПОУ 00191158,
до відповідача, Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ, в особі регіональної філії “Донецька залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Лиман Донецької області, ЄДРПОУ 40150216,
про стягнення 11983,96 грн., -
за участю уповноважених представників:
від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;
від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю, -
Приватне акціонерне товариство “Металургійний комбінат “Азовсталь”, м.Маріуполь Донецької області, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №09-2/72 від 15.06.2017р. до Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ, в особі регіональної філії “Донецька залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Лиман Донецької області, про стягнення збитків, що виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні, у розмірі 11983,96 грн. з ПДВ.
З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/1391/17 визначено суддю Кротінову О.В.
Ухвалою суду від 21.06.2017р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/1391/17.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 11.06.2016р. Публічне акціонерне товариство “ДТЕК Добропільська ЦЗФ”, м.Добропілля Донецької області (вантажовідправник), на адресу Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь”, м.Маріуполь Донецької області (вантажоодержувач) за накладною №48784466 відправило, зокрема, у напіввагонах №53757464, №56258569, №53512208, №53412540 вантаж - концентрат вугільний, марка Г, вологість 7%, вагою у вагоні №53412540 - 69000 кг., у вагоні №53757464 - 69000 кг., у вагоні №56258569 - 68000кг., у вагоні №53512208 - 68000 кг., однак на станції призначення залізницею виявлено недостачу вантажу, про що були складені комерційні акти БА №751411/673 від 19.06.2016р., БА №751412/674 від 19.06.2016р., БА №751413/675 від 19.06.2016р., БА №751414/676 від 19.06.2016р.
Обставини викладені в означених актах свідчать про доступ до вантажу, не збереженого перевезення на шляху слідування, що прямо вказує на вину залізниці, та наслідком чого є зазнання збитків позивачем у заявленій до стягнення сумі.
На підтвердження вказаних обставин позивач надав залізничну накладну №48784466 від 11.06.2016р., комерційні акти БА №751411/673 від 19.06.2016р., БА №751412/674 від 19.06.2016р., БА №751413/675 від 19.06.2016р., БА №751414/676 від 19.06.2016р., а також у копіях: акт прийому-передачі вугільної продукції б/н від 11.06.2016р. згідно договору №УПр14/32 від 28.02.2014р., рахунок №1106-3 від 11.06.2016р., правоустановчі документи позивача, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стосовно відповідача, довіреності на представників позивача.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст.11, 254, 256, 257, 258, 260, 261, 908, 909, 920, 924, 925 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 307, 315 Господарського кодексу України, ст.ст.6, 31, 32, 110, 113, 114, 115, 129, 134, 136 Статуту залізниць України, ст.ст.12, 23, 26 Закону України “Про залізничний транспорт”, п.5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, п.27 Правил видачі вантажу, ст.ст.1, 2, 22, 54 Господарського процесуального кодексу України, п.3.8 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” №04-5/601 від 29.05.2002р., п.4.7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів”.
04.07.2017р. представником позивача через канцелярію господарського суду Донецької області подано супровідний лист №09 - 2/72 від 30.06.2017р., до якого додано документи, наведені у переліку, а також у копіях: довіреність на представника позивача, додаткові угоди №1 від 01.04.2014р., №2 від 17.11.2014р., №3 від 02.12.2014р., №5 від 01.12.2015р., №6 від 13.05.2016р., №7 від 01.06.2016р., №4 від 30.06.2015р., №8 від 25.11.2016р., №9 від 25.01.2017р. до договору №УПр14/32 від 28.02.2014р., довідка ПАТ “ДТЕК Добропільська ЦЗФ” №11/1681 від 03.07.2017р. щодо вартості однієї тони вугільної продукції.
10.07.2017р. представником відповідача через канцелярію господарського суду Донецької області подано заперечення б/н від 04.07.2017р. на позовну заяву, до яких додано заяву б/н від 04.07.2017р. про застосування позовної давності та копію довіреності на представника відповідача.
За змістом представлених суду заперечень відповідач заперечує проти позовних вимог, у зв'язку з тим, що позивачем не надані належним чином засвідчені документи розміру дійсної вартості втраченого вантажу, а саме: рахунок вантажовідправника, а не посередника; просить застосувати позовну давність.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.07.2017р. продовжено строк розгляду спору по справі №905/1391/17 на 15 днів по 05.09.2017р. в порядку ст.69 Господарського процесуального кодексу України, за наявності відповідного клопотання відповідача.
Ухвалами господарського суду Донецької області від 11.07.2017р. у Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» витребувано письмові пояснення щодо формування вартості 1 тони вугільної продукції, відвантаженої Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» на адресу Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” за залізничною накладною №48784466 від 11.06.2016р., у розмірі 1475,99 грн.; у Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдінг» витребувано письмові пояснення щодо формування вартості 1 тони вугільної продукції, відвантаженої на адресу Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” за залізничною накладною №48784466 від 11.06.2016р., у розмірі 1475,99 грн.; звірені розрахунки з Приватним акціонерним товариством “Металургійний комбінат “Азовсталь”, проведені у якості оплат віугільної продукції, поставленої за залізничною накладною №48784466 від 11.06.2016р., пояснення, із належним їх підтвердженням, стосовного того, у якій кількості фактично передано вантаж за означеною накладною, який обсяг оплачено за рахунок платежів, відображених у банківських виписках за 29.07.2016р., за 30.07.2016р. та із розрахунку якої суми вартості 1 тони вугільного концентрату.
11.07.2017р. представник позивача представив суду супровідний лист №09 - 2/72 від 01.09.2017р., до якого додано копію довідки Публічного акціонерного товариства “ДТЕК “Добропільська ЦЗФ” №11/1681 від 03.07.2017р.
Представник позивача у судовому засіданні 05.09.2017р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача у судовому засіданні 05.09.2017р. заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі; просив застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності.
Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За приписами статей 4 - 2, 4 - 3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.
Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.
Згідно з ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Між Приватним акціонерним товариством “Металургійний комбінат “Азовсталь” (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Трейдінг” (Постачальник) укладено договір №УПр14/32 від 28.02.2014р., на підставі якого постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти та оплатити вугільну продукцію (далі-ресурси) за марочним складом, цінами та кількості, вказаних у відповідних специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору та на умовах, передбачених цим договором (п.1.1 договору).
Обсяги та строки (періоди) поставок ресурсів узгоджуються сторонами шляхом підписання відповідних специфікацій до цього договору (п.1.2. договору).
Кількість, марочний склад та асортимент ресурсів вказуються у специфікаціях до цього договору, які є його невід'ємною частиною (п.2.1 договору).
Ресурси, вказані у Специфікаціях до цього договору, поставляються на умовах, обумовлених у відповідних Специфікаціях відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів “Інкотермс” у редакції 2010 року, з урахуванням умов, положень та застережень, які містяться у цьому договорі (базисні умови поставки) (п.3.1 договору).
Датою поставки (передачі) вважається дата, вказана у залізничній накладній, яка свідчить про приймання/здачу вантажу перевізником та обумовлена в специфікації. Ресурси поставляються партіями, залізничним транспортом в справних напіввагонах навалом. Мінімальна партія відвантаження - 1 вагон (п.3.2, п.3.3 договору).
Право власності на ресурси та ризик їх випадкового знищення або пошкодження переходить від Постачальника до Покупця з дати поставки ресурсів (п.3.5 договору).
Поставка Ресурсів здійснюється за цінами, які визначені відповідно до умов поставки, вказані у Специфікаціях та включають у себе всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість маркування та інші витрати Постачальника, пов'язані з поставкою Ресурсів (п.4.1 договору).
Згідно з п.6.1 договору приймання кожної партії Ресурсів, зокрема, за кількістю здійснюється Вантажоодержувачем на підставі даних, що вказані в залізничній накладній.
За умов п.6.2 договору приймання Ресурсів (їх частини) за кількістю здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при ОСОБА_3 СРСР №П-6 від 15.06.1965р. з наступними змінами.
За змістом п.6.4 договору у випадку виявлення Покупцем невідповідності даних по кількості (масі) Ресурсів, вказаних у залізничних накладних, фактичній кількості Ресурсів понад норму недостачі згідно "Правил видачі вантажів", затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., Покупець (Вантажоодержувач) зобов'язаний протягом 24 годин з моменту виявлення невідповідності направити повідомлення на адресу Постачальника та Вінтажовідправника із зазначенням інформації, передбаченої Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при ОСОБА_3 СРСР №П-6 від 15.06.1965р., та/або Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при ОСОБА_3 СРСР №П-7 від 25.04.1966р. За результатами приймання ресурсів за кількістю складається відповідний акт, який є підставою для взаєморозрахунків сторін за партію ресурсів.
Як свідчить специфікація №19 від 25.05.2016р. до договору №УПр14/32 від 28.02.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Трейдінг” (Постачальник) та Приватне акціонерне товариство “Металургійний комбінат “Азовсталь” (Покупець) дійшли згоди у ІІ кварталі 2016р. поставити на умовах FCA станція відправлення (згідно Інкотермс в редакції 2010р.) вугілля кам'яне, Г 0 - 100 (ПАТ “ДТЕК Добропільська ЦЗФ”) ТУ У 05.1 - 30641927 - 108:2016, у кількості 10800 т., за ціною - 1200,00 грн. за 1 т. без ПДВ, у загальній сумі - 15 552 000,00 грн. з ПДВ.
Строк поставки: з 01.06.2016р. по 30.06.2016р. (п.3 специфікації).
Окрім того, у п.6 означеної специфікації вантажовідправниками визначено Публічне акціонерне товариство “ДТЕК Добропільська ЦЗФ”, м.Добропілля Донецької області, та Публічне акціонерне товариство “ДТЕК Октябрська ЦЗФ”, м.Білицьке Донецької області.
Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України, підтверджується складанням транспортної накладної.
Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.
11.06.2016р. за накладною №48784466 Публічне акціонерне товариство “ДТЕК Добропільська ЦЗФ”, м.Добропілля Донецької області, (вантажовідправник) зі станції відправлення Добропілля Донецької залізниці на станцію Сартана Донецької залізниці відвантажило на адресу Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь”, м.Маріуполь Донецької області, (вантажоодержувач), зокрема, у вагонах №53412540, №53757464, №56258569, №53512208 вантаж - концентрат вугільний, марка Г (вологість 7%), маркований однією поздовжньою борозною катка ущільнювача.
При оформленні вказаної залізничної накладної відправником вказано масу вантажу: у вагоні №53412540 - 69000 кг., у вагоні №53757464 - 69000 кг., у вагоні №56258569 - 68000кг., у вагоні №53512208 - 68000 кг.
На станції призначення Сартана Донецької залізниці, на підставі ст.24 Статуту залізниць України, була виявлена невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній.
Так, на вказаній станції здійснено комісійне переважування спірних вагонів з розчепленням на справних 150 т. держповірених 08.09.2015р. вагонних вагах вантажоодержувача, за результатами якого складені комерційні акти БА №751411/673 від 19.06.2016р., БА №751412/674 від 19.06.2016р., БА №751413/675 від 19.06.2016р., БА №751414/676 від 19.06.2016р., відповідно до яких, на підставі попутніх актів загальної форми №46476 від 14.06.2016р., №46475 від 14.06.2016р., №46470 від 14.06.2016р. ст.Красноармійськ Донецької залізниці, попутнього акту загальної форми №628 від 18.06.2016р. ст.Сартана Донецької залізниці виявилось: у вагоні №53412540 - брутто 88950 кг., тара з документа 24000 кг., нетто - 64950 кг., що менше документа на 4050 кг., у вагоні №53757464 - брутто - 88150 кг., тара з документа - 23200 кг., нетто - 64950кг., що менше документа на 4050 кг., у вагоні №56258569 - брутто - 88150 кг., тара з документа - 23500 кг., нетто - 64650кг., що менше документа на 3350 кг., у вагоні №53512208 - брутто - 88350 кг., тара з документа - 22400 кг., нетто - 65950кг., що менше документа на 2050 кг.
У комерційному акті БА №751411/673 від 19.06.2016р. у розділі “Д” також відображено, що вагон зважувався двічі, результат не змінився. Поверхня вантажу у вагоні вище бортів на 5 - 10 см., укатана, маркована поздовжньою борозною катка ущільнювача. Над 6, 7 люками наявна виїмка близько 300 см. х 280 см. х 60 см., маркування в місці виїмки немає. Двері, люки закриті. Технічно справний. Течі вантажу немає. З моменту прибуття і до комерційного переважування вагон перебував під охороною служби безпеки комбінату Азовсталь і комерційних агентів ст.Сартана. Комерційне переважування здійснювали вагар і старший прийомоздавальник Шевчук, Луканіна, ДСМ ст.Сартана ОСОБА_4 і комерційний агент ст.Сартана ОСОБА_5 Завідувач вантажним двором за штатним розписом не значиться.
У комерційному акті БА №751412/674 від 19.06.2016р. у розділі “Д” також відображено, що вагон зважувався двічі, результат не змінився. Поверхня вантажу у вагоні вище бортів на 5 - 10 см., укатана, маркована поздовжньою борозною катка ущільнювача. Над 1, 2 люками наявна виїмка близько 170 см. х 280 см. х 50 см., маркування в місці виїмки немає. Двері, люки закриті. Технічно справний. Течі вантажу немає. З моменту прибуття і до комерційного переважування вагон перебував під охороною служби безпеки комбінату Азовсталь і комерційних агентів ст.Сартана. Комерційне переважування здійснювали вагар і старший прийомоздавальник Шевчук, Луканіна, ДСМ ст.Сартана ОСОБА_4 і комерційний агент ст.Сартана ОСОБА_5 Завідувач вантажним двором за штатним розписом не значиться.
У комерційному акті БА №751413/675 від 19.06.2016р. у розділі “Д” також відображено, що вагон зважувався двічі, результат не змінився. Поверхня вантажу у вагоні вище бортів на 20 см., укатана, маркована поздовжньою борозною катка ущільнювача. Над 1, 2 люками наявна виїмка близько 170 см. х 280 см. х 50 см., маркування в місці виїмки немає. Двері, люки закриті. Технічно справний. Течі вантажу немає. З моменту прибуття і до комерційного переважування вагон перебував під охороною служби безпеки комбінату Азовсталь і комерційних агентів ст.Сартана. Комерційне переважування здійснювали вагар і старший прийомоздавальник Шевчук, Луканіна, ДСМ ст.Сартана ОСОБА_4 і комерційний агент ст.Сартана ОСОБА_5 Завідувач вантажним двором за штатним розписом не значиться.
У комерційному акті БА №751414/676 від 19.06.2016р. у розділі “Д” також відображено, що вагон зважувався двічі, результат не змінився. Поверхня вантажу у вагоні вище бортів на 50 - 100 мм., укатана, маркована поздовжньою борозною катка ущільнювача. Над 7 люком ліворуч по ходу поїзда наявне поглиблення 1500х1000х500мм., маркування в місці поглиблення немає. Двері, люки закриті. Технічно справний. Течі вантажу немає. З моменту прибуття і до комерційного переважування вагон перебував під охороною служби безпеки комбінату Азовсталь і комерційних агентів ст.Сартана. Комерційне переважування здійснювали вагар і старший прийомоздавальник Шевчук, Луканіна, ДСМ ст.Сартана ОСОБА_4 і комерційний агент ст.Сартана ОСОБА_5 Завідувач вантажним двором за штатним розписом не значиться.
Комерційні акти підписані належними особами згідно п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р.
Згідно ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 12 Закону України “Про залізничний транспорт” та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Статтею 23 Закону “Про залізничний транспорт” передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження, втрату, нестачу, псування, пошкодження прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічний припис міститься у ст.113 Статуту, ч.2 ст.924 Цивільного Кодексу України.
Суд приймає до уваги встановлену актами справність спірних вагонів, сліди доступу до вантажу та порушення у них маркування.
Відповідно до ст.111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення.
Проте, суду не надано доказів не збереження вантажу не з вини залізниці, з матеріалів справи не вбачається.
Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно ст.26 Закону України “Про залізничний транспорт” обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Так, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена одержувачем (позивачем) у накладній, засвідчено належними доказами - комерційними актами БА №751411/673 від 19.06.2016р., БА №751412/674 від 19.06.2016р., БА №751413/675 від 19.06.2016р., БА №751414/676 від 19.06.2016р.
Вказані акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнаються судом належними доказами на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній, фактичній масі вантажу.
Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
В матеріалах справи наявний акт прийому-передачі вугільної продукції б/н від 11.06.2016р. згідно договору №УПр14/32 від 28.02.2014р., що засвідчує передання Товариством з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Трейдінг” Приватному акціонерному товариству “Металургійний комбінат “Азовсталь” 3410,000 тон, у тому числі вантаж за залізничною накладною №48784466 від 11.06.2016р. у вагонах №53757464, №56258569, №53512208, №53412540 та рахунок №1106 - 3 від 11.06.2016р. Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Трейдінг” на загальну суму до сплати 5095424,16 грн. із визначенням постачальника - Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Трейдінг”, вантажовідправника - Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Добропільська ЦЗФ”, вантажоотримувача - Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь”.
Беручи до уваги умови договору №УПр14/32 від 28.02.2014р. разом із специфікацією №19 від 25.05.2016р. до нього, вбачається делегування Публічному акціонерному товариству “ДТЕК Добропільська ЦЗФ”, як виробнику, обов'язку відправлення вантажу за договором №УПр14/32 від 28.02.2014р., на виконання якого відбулось спірне перевезення.
Згідно довідки Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Добропільська ЦЗФ” №11/1681 від 03.07.2017р. визначено вартість 1 тони вугільної продукції, відвантаженої ПАТ “ДТЕК Добропільська ЦЗФ” (станція Добропілля Донецької області) на адресу ПрАТ "МК "Азовсталь" (станція Сартана Донецької залізниці) за накладною №48784466 від 11.06.2016р. у розмірі 1475,99 грн. з урахуванням податку на додану вартість.
Однак, виходячи з предмета спору, яким є стягнення збитків, сплату вантажу на підставі рахунка №1106-3 від 11.06.2016р., а також викладене вище, суд приймає означений рахунок як документ, який підтверджує кількість та вартість відправленого вантажу.
Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Норми природної втрати та граничного розходження у визначенні маси нетто встановлені п.27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 24.11.2000р. №862/5083, у яких закріплено, що при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах, що відноситься до вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.
Згідно матеріалів справи, у спірній накладній у графі найменування вантажу зазначено, що спірний вантаж вологий.
Недостача згідно вищезазначених комерційних актів складає: у вагоні №53412540 - 4050 кг., у вагоні №53757464 - 4050 кг., у вагоні №56258569 - 3350 кг., у вагоні №53512208 - 2050 кг.
Згідно розрахунку, що міститься в позовній заяві, вартість недостачі розрахована позивачем з урахуванням норми природної втрати маси вантажу із застосуванням 2% маси, зазначеної в перевізному документі, та заявлена у загальному розмірі 6945,91 грн.
Здійснивши перерахунок, з урахуванням норм природної втрати 2%, судом встановлено, що нестача вантажу у вагоні №53412540 - 2670 кг., у вагоні №53757464 - 2670кг., у вагоні №56258569 - 1990 кг., у вагоні №53512208 - 690 кг.
Специфікацією №19 від 25.05.2016р. до договору №УПр14/32 від 28.02.2014р. визначено вартість кам'яного вугілля за 1т. з ПДВ, у розмірі 1440,00 грн.
Пунктом 2 означеної специфікації визначено, що у випадку невідповідності якісних показників вугілля розрахунковим нормам, вказаним у відповідній специфікації, кінцева ціна за вугілля розраховується з урахуванням знижок та доплат до базової договірної ціни, вказаної у цій специфікації.
Відповідно до рахунку №1106 - 3 від 11.06.2016р. вартість кам'яного вугілля за 1т. з ПДВ, з урахуванням приплат та скидок, становить 1494,26 грн. (5095424,16 грн./3410 т.).
Відтак, вартість втраченого вантажу складає 11983,96 грн., а саме: у вагоні №53412540 - 3989,67 грн. (1494,26 грн. х 2,67 т.), у вагоні №53757464 - 3989,67 грн. (1494,26грн. х 2,67 т.), у вагоні №56258569 - 2973,58 грн. (1494,26 грн. х 1,99 т.), у вагоні №53512208 - 1031,04 грн. (1494,26 грн. х 0,690).
За приписами ст.224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками, зокрема, розуміються втрата або пошкодження майна у разі неналежного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч.1 ст.225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включається вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Дані норми кореспондуються з положеннями Цивільного кодексу України.
З огляду на викладене, з урахуванням даних, зазначених в комерційних актах, своїх зобов'язань за договором перевезення підприємство залізничного транспорту загального користування не виконало належним чином, оскільки не забезпечило збереження довіреного йому вантажу.
Факт втрати вантажу у приведеній вище кількості та вартості підтверджений матеріалами справи.
Відтак, враховуючи оплату рахунку №1106 - 3 від 11.06.2016р. позивачем (банківська виписка за 29.07.2016р. та 30.06.2016р.), беручи до уваги відсутність доведення протилежного, позивач внаслідок незбереження підприємством залізничного транспорту загального користування вантажу, як його власник у розумінні п.3.5 договору №УПр14/32 від 28.02.2014р., зазнав збитків у загальному розмірі 11983,96 грн.
Щодо посилання відповідача на пропущення строку позовної давності, встановленої для пред'явлення позовів, що випливають з договорів перевезення, суд їх відхиляє виходячи с наступного.
Як встановлено, відповідач посилається на статтю 136 Статуту залізниць України, якою встановлено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту. Пунктом "а" статті 134 Статуту залізниць України передбачено, що претензії можуть бути заявлені протягом 6 місяців з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу.
Разом з цим, частиною п'ятою статті 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується із частиною четвертою статті 909, частиною першою статті 920 Цивільного кодексу України, встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Тобто, вказані норми посилаються на можливість застосування транспортних статутів стосовно умов перевезення вантажів та відповідальності суб'єктів за цими перевезеннями.
Відповідно до ч.1-3 ст.315 Господарського кодексу України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів.
Господарський кодекс України відносно до Цивільного кодексу України є систематизованим законодавчим актом, який регулює особливості господарських відносин. Водночас, Господарський кодекс України є загальною нормою по відношенню до Статуту залізниць України, який регулює відносини, що стосуються перевезення залізничним транспортом.
Стаття 315 Господарського кодексу України за своїм змістом та суттю також є спеціальною нормою, яка регулює позовну давність, у тому числі початок та умови її перебігу за вимогами, що витікають із договорів перевезення вантажу залізничним транспортом.
Отже і стаття 315 Господарського кодексу України і статті 134, 136, 137 Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які регулюють питання позовної давності.
Статут залізниць України був затверджений постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 06.04.1998р. №457 і останні зміни в нього вносились постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 25.12.2002р. №1973.
Господарський кодекс України, який за своєю правовою природою є законом України, прийнято Верховною ОСОБА_3 України 16.01.2003р. №436-IV і набув чинності з 01.01.2004р. Тобто, вказаний Кодекс прийнятий вищим законодавчим органом держави і, по-перше, має вищу юридичну силу у порівнянні з нормами Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_3 України, а по-друге - прийнятий пізніше ніж вказаний Статут, а відтак при наявності колізії спеціальних норм повинні застосовуватись спеціальні норми, які містяться у акті вищої юридичної сили або більш пізнього прийняття. Таким чином, в даному випадку норми статті 315 Господарського кодексу України є визначальними у питанні визначення строків позовної давності.
У той же час стаття 4 Цивільного кодексу України імперативно встановлює, що якщо постанова Кабінету ОСОБА_3 України (і відповідно затверджені нею норми) суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону.
Враховуючи, що положення Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_3 України, які регулюють початок перебігу позовної давності у випадку подання позовів до залізниць суперечать спеціальній нормі - закону, а саме - статті 315 Господарського кодексу України, то необхідно застосовувати положення вказаного закону.
Відтак, за приписами статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися поряд з загальною спеціальна позовна давність (частина 1 статті 258 Цивільного кодексу України).
За загальним правилом, визначеним статтею 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Винятки з правил, встановлених частинами першою та другою цієї статті, можуть бути встановлені законом (частина 7 статті 261 Цивільного кодексу України).
За змістом п.6 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу).
Згідно з частиною 3 статті 26 Закону України “Про залізничний транспорт” порядок і терміни складання актів, пред'явлення і розгляду претензій та позовів визначаються Статутом залізниць України відповідно до чинного законодавства України.
Оскільки, як вже було встановлено, Статут залізниць України за своєю правовою природою не є законом, застосування до спірних правовідносин положень статей 134, 136 Статуту в частині, що суперечить Господарському кодексу України є помилковим.
Таким чином, до обставин справи застосуванню підлягають приписи частини 4 статті 315 Господарського кодексу України, якою передбачено право заявника звернутись до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді на претензію або закінчення строку, встановленого для відповіді на неї.
Системний аналіз чинного законодавства і зокрема статті 315 Господарського кодексу України свідчить, що пред'явлення претензії є правом і не має зобов'язального характеру, а строк для її направлення не є пресічним.
Як зазначено у п.4.7 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України №10 від 29.05.2013 року “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів” у визначенні перебігу позовної давності за позовами до перевізників, що випливають з договорів перевезення вантажів, слід враховувати таке: якщо до подання позову позивач скористався своїм правом на пред'явлення перевізникові претензії, шестимісячний строк позовної давності починається з дня одержання відповіді на претензію або закінчення строку, встановленого для такої відповіді (ч.4 ст.315 Господарського кодексу України).
Оскільки дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу строку позовної давності в розумінні цієї норми Господарського кодексу України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії (шість місяців) та строку її розгляду (три місяці) (ч.2, 3 ст.315 Господарського кодексу України), незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника.
Аналогічні правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 19 квітня 2012р.
Як вбачається з матеріалів справи, обставини, що спричинили заявлені вимоги позивача, встановлено 19.06.2016р. (момент складання комерційних актів), позов поданий до господарського суду Донецької області 16.06.2017р., про що свідчить штамп поштового відділення на конверті, у якому позов надійшов до суду.
Таким чином, враховуючи, що строк пред'явлення претензії (шість місяців) та строк її розгляду (три місяці) закінчився 19.03.2017р., за висновками суду строк, встановлений для пред'явлення позовів, що випливають з договорів перевезення, по даній справі позивачем не пропущено.
За таких обставин, на підставі вищевикладеного, вимоги про стягнення збитків, що виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні, у розмірі 11983,96 грн., підлягають задоволенню в повній сумі.
Інші заперечення відповідача відхилено судом, оскільки спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь”, м.Маріуполь Донецької області, до Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ, в особі регіональної філії “Донецька залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Лиман Донецької області, про стягнення збитків, що виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні, у розмірі 11983,96грн. з ПДВ., задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м.Київ, Печерський район, вул.Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815, банківські реквізити не зазначено) в особі регіональної філії “Донецька залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (84400, Донецька область, м.Лиман, вул.Привокзальна, б.22, ЄДРПОУ 40150216, банківські реквізити не зазначено) на користь Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Лепорського, буд.1, код ЄДРПОУ 00191158, банківські реквізити не зазначено) 11983,96грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1600,00грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В судовому засіданні 05.09.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
5. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.
6. Повний текст рішення складено та підписано 11.09.2017р.
Суддя О.В. Кротінова