11 вересня 2017 р. Справа № 903/584/17
за позовом: Волинської обласної спілки споживчих товариств, м.Луцьк
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с. Зміїнець Луцький р-н,
про стягнення 28 834 грн.
Суддя Пахолюк В.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Гринчук І.С. (представник за дов. №108/1 від 12.05.2017р.)5.02.2016р.;
від відповідача: н/з.
Суть спору: позивач - Волинська обласна спілка споживчих товариств звернувся до суду з позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 28 834 грн. неустойки за прострочення виконання обов'язку повернення торговельного місця за період з 16.01.2017 р. по 20.07.2017р.
В обґрунтування позовних вимог Волинська обласна спілка споживчих товариств зазначає, що рішенням господарського суду Волинської області від 29.05.2014 року у справі №903/427/14, яке залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.08.2014 року встановлено, що договір оренди №1041, укладений між сторонами 14.02.2009 року є припиненим з 01.01.2014 року і ФОП ОСОБА_5 протягом десяти днів після припинення дії договору зобов'язаний був звільнити торговельне місце від малої архітектурної форми.
Проте, відповідач обов'язок в частині звільнення торговельного місця, який встановлено п. п. 1.1, 2.2 договору та ч. 1 ст. 785 ЦК України, не виконав, торговельне місце не звільнив.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному об'ємі. На адресу господарського суду 07.09.2017р. надійшли письмові пояснення позивача, в яких облспоживспілка повідомляє, що з 01.01.2014р. в договірних відносинах з ФОП ОСОБА_2 не перебуває, нарахування орендної плати облспоживспілкою не здійснюється, тому проведення взаємозвірки розрахунків між сторонами є безпідставним. (а. с. 50).
Щодо коштів в сумі 7020 грн. сплачених відповідачем на підставі платіжного доручення №300 від 29.12.2016р. в сумі 7020 грн., то облспоживспілкою повернуто дані кошти ФОП ОСОБА_2 на підставі платіжного доручення №1399 від 07.09.2017р. (а. с. 51 ).
Представник відповідача в призначене судове засідання не прибув. На адресу суду 05.09.2017р. повернулось поштове відправлення (вх. № 01-54/8029/17) у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Згідно приписів ст. 75 ГПК та п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Суд вважає, що неявка представника відповідача в судове засідання, не є підставою для відкладення розгляду справи, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи. Стаття 22 ГПК України передбачає широке коло процесуальних прав сторін, поряд із цим встановлює для сторін обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оскільки, в матеріалах справи є всі достатні документи, необхідні для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про судовий розгляд справи без участі представника відповідача за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, встановив:
14.02.2009р. між Волинською обласною спілкою споживчих товариств (далі - Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі - Орендар) було укладено договір №1041 оренди торговельного місця (далі - Договір). (а. с. 9).
Згідно пункту 1.1 Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове платне користування торговельне місце, розташоване у АДРЕСА_1, площею 39 кв.м., для розміщення об'єкту торгівлі (малої архітектурної форми) за № НОМЕР_2, яка не є власністю Орендодавця.
Згідно п. 1.2 Договору, передача торговельного місця в тимчасове користування не спричиняє передачу Орендареві права власності на це місце, власником залишається Орендодавець, а Орендар користується ним протягом терміну дії цього договору без права суборенди та приватизації.
Згідно п. 2.1 Договору, вступ орендаря у користування орендованим місцем настає одночасно із підписанням сторонами даного Договору.
Згідно п. 3.1 Договору, розмір орендної плати за торговельне місце складає 2028 грн. на місяць. Крім того, Орендар компенсує Орендодавцю витрати по оплаті використаної електричної енергії згідно показів лічильника, розміщеного на об'єкті торгівлі.
Згідно п. 3.2 Договору, орендна плата сплачується орендарем щомісячно на поточний рахунок орендодавця не пізніше 15-го числа поточного місяця.
09.02.2011р. між сторонами було підписано додаткову угоду до договору №1041 оренди торговельного місця від 14.02.2009р., якою було внесено зміни до п. 3.1 Договору та викладено його в наступній редакції: "Орендна плата за торговельне місце за місяць оренди становить 2340 грн." ) (а. с. 10).
Згідно п. 7.1-7.2 Договору, останній діє з 01.01.2009 р. до 31.03.2009 р. включно.
Зміни та доповнення до договору вносяться шляхом підписання додаткових угод, які є невід'ємною частиною договору.
Даний договір підписано сторонами.
Рішенням господарського суду Волинської області від 29.05.2014р. у справі № 903/427/14 за позовом Волинської обласної спілки споживчих товариств до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 14742 грн., яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.08.2014р., встановлено, що договір оренди торговельного місця №1041 від 14.02.2009р. припинив свою дію 01.01.2014р. і підприємець ОСОБА_2 протягом 10-ти днів після припинення дії договору зобов'язаний був звільнити торговельне місце від малої архітектурної форми.
Згідно ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказують при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до п. 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.
Разом з тим, слід врахувати, що:
- Рішенням господарського суду Волинської області від 23.09.2014р. у справі №903/764/14 позов Волинської обласної спілки споживчих товариств до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 28080 грн. неустойки було задоволено повністю, стягнуто неустойку за період з 11.02.2014р. по 11.08.2014р.
- Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.01.2015р. рішення місцевого суду залишено без змін.
- Рішенням господарського Волинської області від 17.03.2015р. у справі № 903/129/15 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 23400грн. неустойки за прострочення в звільненні торговельного місця площею 39 кв.м. на АДРЕСА_1, за період з 12.08.2014р. по 12.01.2015р., позов задоволено.
- Рішенням господарського Волинської області від 20.04.2016р. у справі №903/138/16 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 65067грн. неустойки за прострочення в звільненні торговельного місця площею 39 кв.м. на АДРЕСА_1, за період з 13.01.2015р. по 10.03.2016р., позов задоволено.
- Рішенням господарського Волинської області від 19.07.2016р. у справі №903/432/16 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 14040 грн. неустойки за прострочення в звільненні торговельного місця площею 39 кв.м. на АДРЕСА_1, за період з 11.03.2016р. по 11.06.2016р., позов задоволено.
- Рішенням господарського суду Волинської області від 21.03.2017р. у справі 903/98/17 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 неустойки в розмірі 16 304, 00 грн. за прострочення в звільненні торговельного місця площею 39 кв.м. на АДРЕСА_1, за період з 01.10.2016р. по 15.01.2017р., позов задоволено.
В липні 2017р. позивач звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача 28 834 грн. неустойки за прострочення в звільненні торговельного місця площею 39 кв.м. на АДРЕСА_1, за період з 16.01.2017р. по 20.07.2017р.
На підтвердження факту продовження користування відповідачем об'єктом оренди позивач подав акт обстеження торговельного місця № НОМЕР_2 від 21.07.2017р., складений комісією в складі: Хомич C. Л - інспектора з основної діяльності, Гринчука І. С. юриста спілки споживчих товариств Волинської області про те, що станом на 21.07.2016р. на території Завокзального ринку за адресою: АДРЕСА_1 на торговельному місці № НОМЕР_2 знаходиться металоконструкція, яка належить підприємцю ОСОБА_2
Згідно ст. 6 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України), сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України ).
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України(далі - ГК України), до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 291 ГК України, договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільного кодексу України.
Частинами 1-2 ст. 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Як роз'яснив пленум Вищого господарського суду України в п. 5.4. постанови № 12 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", застосовуючи приписи ст.785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено ч.2 ст.785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення,
Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів ст.549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня).
Крім цього, слід враховувати, що передбачені ст. 785 ЦК України наслідки пов'язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в ч. 2 ст. 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Водночас, неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.
Отже, законодавством, що регулює орендні правовідносини, встановлено можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 26.12.2011р. №3-140гс11, від 20.03.2012р. №3-13гс12.
Неустойка за період з 16.01.2017р. по 20.07.2017р. нарахована позивачем, виходячи із розміру щомісячної орендної плати, встановленого додатковою угодою від 09.02.2011р.
В силу ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст. 34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази позивача, господарський суд, оцінюючи їх за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що відповідач після закінчення строку дії Договору оренди №1041 від 14.02.2009 р. не звільнив торговельного місця, дійшов висновку про підставність та обґрунтованість пред'явленого позову, вважає за необхідне позовні вимоги задоволити та стягнути з відповідача на користь позивача 28 834 грн. неустойки за період з 16.01.2017р. по 20.07.2017р.
Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, судові витрати, в порядку ст.ст. 44,49 ГПК України, слід покласти на нього.
Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 144, 216, 230, 283, 291 Господарського кодексу України, ст.ст. 6, 11, 526, 551, 611, 627, 628, 629, 785 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33-35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
вирішив:
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Волинської обласної спілки споживчих товариств (43016, м. Луцьк, вул. Ковельська 13, код ЄДРПОУ 01743401) 28 834 грн. неустойки та 1 600 грн. судового збору.
Рішення господарського суду, у відповідності до ст. 85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.
Повний текст рішення
складено 13.09.2017
Суддя В. А. Пахолюк