07 вересня 2017 року м.Чернігів Справа № 825/1281/17
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Падій В.В.,
за участю секретаря Кондратенко О.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Мірошниченка О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування дисциплінарного стягнення і наказів та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 18.07.2017 № 90 у частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани;
- визнати протиправним та скасувати дисциплінарне стягнення у вигляді догани (усно), накладене 19.07.2017 начальником озброєння Військової частини НОМЕР_2 на ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.08.2017 № 190 у частині позбавлення ОСОБА_1 премії, надбавок та винагород;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премію, надбавки та винагороди, яких ОСОБА_1 був позбавлений вищим командуванням, за накладені на нього дисциплінарні стягнення.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що, на підставі акту службового розслідування, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 18.07.2017 № 90 на позивача, за недбале виконання службових обов'язків, накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Разом з тим, вищевказаний наказ позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідачем, під час проведення службового розслідування, не повно досліджено наявність причинного зв'язку між подією, з приводу якої було призначено службове розслідування, умови та причини, що сприяли правопорушенню та ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення. Також, позивач послався і на протиправність накладеного на нього 19.07.2017 начальником озброєння Військової частини НОМЕР_2 дисциплінарного стягнення у вигляді догани (усно), оскільки до безпосередніх посадових обов'язків позивача не входять обов'язки щодо використання державних коштів та списання майна, яке втрачене у ході проведення АТО. Разом з тим, накладення на позивача вищевказаних дисциплінарних стягнень у вигляді доган стало підставою для позбавлення позивача премії, надбавок та винагород, згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.08.2017 № 190.
Позивач у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представники відповідачів - Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували у повному обсязі та зазначили, що оскаржувані накази прийняті відповідачами у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представників відповідачів, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України та проходить військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді начальника служби ракетно-артилерійського озброєння.
У свою чергу, згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.07.2017 №1 (по стройовій частині) з 01.07.2017 анульоване умовне найменування - Військова частина - польова пошта НОМЕР_3 та надано умовне найменування Військова частина НОМЕР_1 (а.с.60).
Наказом командира Військової частини - польова пошта НОМЕР_3 від 20.04.2017 № 89 (по стройовій частині), підполковнику ОСОБА_2 - заступнику командира батальйону з морально-психологічного забезпечення механізованого батальйону доручено провести службове розслідування по фактам непризначення чергового складів ракетно-артилерійського озброєння у період з 15.04.2017 по 18.04.2017 та не складення графіку чергових складів ракетно-артилерійського озброєння начальником служби ракетно-артилерійського озброєння ОСОБА_1 і представити на затвердження акт про проведення службового розслідування та проект наказу до 28.04.2017 (а.с.50). Термін проведення службового розслідування продовжувався до 28.06.2017 згідно наказу командира Військової частини - польова пошта НОМЕР_3 від 26.05.2017 № 116 (по стройовій частині) (а.с.51).
Як вбачається з матеріалів справи, заступником командира батальйону з морально-психологічного забезпечення механізованого батальйону, підполковником ОСОБА_2 проведено службове розслідування.
За результатами проведеного службового розслідування складено відповідний акт, затверджений тимчасово виконуючим обов'язки командира Військової частини НОМЕР_1 , яким встановлено недбале виконання ОСОБА_1 службових обов'язків, порушення вимог статей 11, 16, 282, 285, 286 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України та наказу командира Військової частини - польова пошта НОМЕР_3 від 11.05.2017 № 532 (у частині непризначення ОСОБА_1 чергового складів ракетно-артилерійського озброєння у період з 15.04.2017 по 18.04.2017 та не складення графіку чергових складів ракетно-артилерійського озброєння) і запропоновано оголосити ОСОБА_1 догану (а.с.52,53).
На підставі акту службового розслідування, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 18.07.2017 № 90 начальнику служби ракетно-артилерійського озброєння Військової частини НОМЕР_1 , майору ОСОБА_1 оголошено догану (а.с.56).
При цьому, як вбачається зі службової картки позивача, 19.07.2017 начальником озброєння Військової частини НОМЕР_2 до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани (усно) за несвоєчасне використання коштів по службі та списання майна, яке втрачене під час ведення бойових дій у АТО (а.с.19,20).
Також, судом встановлено, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.08.2017 № 190 «Про встановлення розмірів премії, надбавки та грошової винагороди військовослужбовцям частини за підсумками роботи за липень 2017 року», ОСОБА_1 , за порушення військової дисципліни, встановлено премію у розмірі 60% від суми максимальної премії (підстава: наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 18.07.2017 № 90 та застосоване до позивача 19.07.2017, начальником озброєння Військової частини НОМЕР_2 , дисциплінарне стягнення у вигляді догани (усно) (а.с.21-23).
Вважаючи оскаржувані накази протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Так, Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі - Закон № 548-XIV) визначено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (стаття 16 Закону № 548-XIV).
У свою чергу, статті 82-84 Закону № 548-XIV регулюють загальні обов'язки всіх начальників служб військової частини. Так, начальник служби полку в мирний і воєнний час відповідає за відповідний вид забезпечення полку цією службою; за підготовку підрозділів полку відповідно до своєї спеціальності; за забезпечення полку озброєнням, бойовою та іншою технікою і матеріальними засобами зі своєї служби, їх правильне використання та утримання в порядку і справності; за бойову та мобілізаційну готовність, бойову підготовку, виховання, військову дисципліну і морально-психологічний стан особового складу, підпорядкованих підрозділів і служби; за додержання правил охорони довкілля підпорядкованими підрозділами на об'єктах служби, їх пожежну безпеку і санітарний стан; за стан навчально-матеріальної бази відповідно до своєї спеціальності.
Крім того, начальник служби полку зобов'язаний стежити за справністю озброєння, бойової та іншої техніки і матеріальних засобів зі своєї служби в підрозділах полку і на підпорядкованому складі, організовувати їх правильну експлуатацію (використання) та забезпечувати при цьому виконання вимог безпеки; організовувати ремонт озброєння, бойової та іншої техніки (майна) зі своєї служби в полку, контролювати якість і терміни його проведення, своєчасно забезпечувати здавання в ремонт озброєння, бойової та іншої техніки (майна), які не можуть бути відремонтовані своїми силами та виконувати інші обов'язки, передбачені Законом.
Відповідно до статті 93 Закону № 548-XIV начальник служби ракетно-артилерійського озброєння полку підпорядковується заступникові командира полку з озброєння і є прямим начальником особового складу служби ракетно-артилерійського озброєння полку.
На доповнення вимог, викладених у статтях 82-84 вищезазначеного Закону України, начальник служби ракетно-артилерійського озброєння полку відповідає за збереження озброєння, боєприпасів і військово-технічного майна на складах полку і зобов'язаний організовувати регламентні роботи та роботи з ремонту ракетно-артилерійського озброєння, огляд боєприпасів полку і забезпечувати їх виконання спеціальним інструментом та обладнанням; доповідати щомісяця заступникові командира полку з озброєння про виконання планів ремонту і технічного обслуговування ракетно-артилерійського озброєння полку і про ліміт витрати боєприпасів.
При цьому, у відповідності до статті 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 N 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут), у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
У свою чергу, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини (стаття 84 Дисциплінарного статуту).
Водночас, підстави, порядок призначення і проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, які допустили правопорушення (порушення військової дисципліни та громадського порядку), визначено Інструкцією про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 15.03.2004 № 82 та зареєстрованою в Міністерстві
юстиції України 30.03.2004 за № 385/8984 (далі - Інструкція № 82).
Так, згідно з пунктами 1.2, 1.3 Інструкції № 82 службове розслідування проводиться у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, що загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення або заподіяло матеріальну чи моральну шкоду; невиконання або недбалого ставлення до виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичної сили, зброї або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільного населення; порушення правил несення вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити тяжкі наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових осіб.
Відповідно до положень пунктів 1.5, 1.6 Інструкції № 82 службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який вирішив притягнути військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. У наказі зазначаються підстави для призначення розслідування, особа (якщо вона встановлена), стосовно якої воно має бути проведено, термін проведення та посадові особи, яким доручено його провадження.
Службове розслідування може бути проведено особисто командиром (начальником) чи доручено іншій посадовій особі.
У разі потреби залучення фахівців до проведення службового розслідування командиром (начальником) призначається комісія у складі групи фахівців на чолі з головою комісії, про що оголошується в наказі.
Службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено посадовою особою, якою він призначений, або старшим начальником, але не більше як на один місяць.
У термін службового розслідування не включається час перебування військовослужбовця, стосовно якого проводиться розслідування, у відпустці або на лікуванні.
Посадові особи Збройних Сил України зобов'язані надавати правдиві письмові пояснення по суті предмета розслідування та поставлених їм питань, пред'являти відповідні документи чи матеріали. Особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право давати усні та письмові пояснення, робити заяви, подавати документи і порушувати клопотання про витребування та залучення нових документів, опитування відповідних осіб, проведення додаткових ревізій (пункт 2.2 Інструкції № 82).
Водночас, приписами пунктів 4.1, 4.3, 5.1, 5.2 Інструкції № 82 визначено, що за результатами службового розслідування складається акт, у якому, крім положень, що визначені пунктом 3 цієї Інструкції, обов'язково зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді особи, стосовно якої проведено службове розслідування; підстави службового розслідування; час, місце, суть порушення, який нормативний акт порушено (його назва, дата прийняття); обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність чи знімають вину; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення; пропозиція щодо притягнення винних осіб до відповідальності; інші заходи, які пропонується здійснити.
Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд посадовій особі, яка призначила розслідування. До акта додаються всі матеріали розслідування.
Посадова особа, яка призначала службове розслідування, проводить бесіду з військовослужбовцем, стосовно якого воно проводилось.
За результатами бесіди оформляється аркуш бесіди із зазначенням дати її проведення, а також заперечень, прохань (побажань) особи, стосовно якої проведено службове розслідування. Аркуш бесіди підписується особою, яка проводила бесіду, військовослужбовцем, з яким вона проводилась, присутніми посадовими особами та його безпосереднім начальником.
Посадова особа, яка призначала службове розслідування, розглядає у 10-денний термін акт та всі інші матеріали службового розслідування і приймає відповідне рішення.
Про прийняте рішення повідомляється військовослужбовцю, стосовно якого проводиться службове розслідування, а у випадках, передбачених пунктом 4.4. цієї Інструкції, також начальнику органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що висновки службового розслідування щодо недбалого виконання службових обов'язків позивачем (непризначення чергового складів ракетно-артилерійського озброєння у період з 15.04.2017 по 18.04.2017 та не складення графіку чергових складів ракетно-артилерійського озброєння) не знайшли документального підтвердження матеріалами справи.
У свою чергу, суд зазначає, що під доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, слід розуміти будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
У відповідності до частин 1 та 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Водночас, жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про недбале виконання ОСОБА_1 своїх службових обов'язків представником Військової частини НОМЕР_1 до суду не надано.
При цьому, як вбачається з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 18.07.2017 № 90, однією із підстав накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани є порушення позивачем наказу командира Військової частини - польова пошта НОМЕР_3 від 11.05.1017 № 532 «Про внесення змін у наказ від 27.12.2016 № 1588 «Про організацію служби військ та бойового навчання військової частини - польова пошта НОМЕР_3 на 2017 начальний рік».
Разом з тим, згідно акту службового розслідування, останнє проводилось з метою з'ясування причин та умов непризначення чергового складів ракетно-артилерійського озброєння та нескладення графіку чергових складів ракетно-артилерійського озброєння у період з 15.04.2017 по 18.04.2017 (а.с52,53).
Отже, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 18.07.2017 № 90 до відповідача було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення останнім у період з 15.04.2017 по 18.04.2017 ще неіснуючого наказу (наказ винесено командиром Військової частини - польова пошта НОМЕР_3 лише 11.05.1017).
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що акт службового розслідування, у відповідності до пункту 4.1 Інструкції № 82 повинен містити, крім іншого: обставини події, з приводу якої було призначено розслідування (час, місце) і її наслідки; осіб, з вини яких трапилася подія, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли шкідливим наслідкам або створювали загрозу для їх спричинення; наявність причинного зв'язку між подією, з приводу якої було призначено службове розслідування, та неправомірними діями військовослужбовця; конкретні неправомірні дії військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення; форму вини (навмисно чи з необережності) та мотиви протиправної поведінки військовослужбовця і його ставлення до скоєного; умови та причини, що сприяли правопорушенню; чи вчинено правопорушення під час виконання військовослужбовцем службових обов'язків.
Водночас, з акту службового розслідування стосовно позивача вбачається, що в ході проведення службового розслідування та при виданні оскаржуваного наказу, відповідачем не проведено об'єктивного, повного та всебічного дослідження обставин; не встановлено та не обґрунтовано, в чому полягає провина позивача, наслідки та тяжкість вчиненого проступку; форму вини (навмисно чи з необережності) та мотиви протиправної поведінки військовослужбовця і його ставлення до скоєного; умови та причини, що сприяли правопорушенню; чи вчинено правопорушення під час виконання військовослужбовцем службових обов'язків; не доведено вину в скоєнні проступків, що, у свою чергу, спричинило застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, у вигляді догани, що за даних обставин є протиправним та не ґрунтується на нормах чинного законодавства України.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 18.07.2017 № 90 щодо накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани і задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у цій частині.
Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування дисциплінарного стягнення у вигляді догани (усно), накладеного 19.07.2017 на позивача начальником озброєння Військової частини НОМЕР_2 , суд зазначає наступне.
Так, судом встановлено, що 19.07.2017 начальником озброєння Військової частини НОМЕР_2 до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани (усно) за несвоєчасне використання коштів по службі та списання майна, яке втрачене під час ведення бойових дій у АТО.
У свою чергу, як вбачається з обов'язків начальника служби ракетно-артилерійського озброєння, затверджених заступником командира Військової частини НОМЕР_3 з озброєння 05.05.2016, серед переліку обов'язків, які покладені на ОСОБА_1 , такі обов'язки, як використання коштів по службі та списання майна, яке втрачене під час ведення бойових дій у АТО, відсутні (а.с.76-77).
При цьому, єдиний механізм списання військового майна командирами військових частин і посадовими особами органів військового управління Збройних Сил України відповідно до їх повноважень встановлено Порядком списання військового майна у Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України 12.01.2015 № 17 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.01.2015 за № 118/26563 (далі - Порядок № 17).
Так, у відповідності до пункту 2.1. Порядку № 17 організація списання військового майна покладається на відповідних командирів (начальників) військових частин (установ, організацій).
Для оформлення документів на списання військового майна наказом командира військової частини або командира (начальника) вищого рівня щороку призначається комісія для списання військового майна (далі - комісія).
До складу комісії включаються військовослужбовці та/або працівники Збройних Сил України і обов'язково начальник відповідного фінансового органу (пункт 2.3. Порядку № 17).
Згідно з пунктом 2.4. Порядку № 17 Комісія зобов'язана: провести ретельний огляд військового майна, зробити заміри та перевірки, установити ступінь і причини зносу, дефекти, що стали підставою для порушення клопотання про складання акта на списання військового майна, використовуючи при цьому дані облікових документів, а також необхідну технічну документацію (до матеріалів на списання будівель (споруд) обов'язково додається акт технічного стану будівлі (споруди)); перевірити комплектність військового майна, що підлягає списанню; встановити можливість або неможливість відновлення і подальшого використання військового майна за цільовим та функціональним призначенням, конкретні причини його списання, а також підготувати пропозиції про його списання та подальше використання (розбирання, утилізація, передача); надати пропозиції про доцільність використання складових військового майна (окремих агрегатів, вузлів, деталей та матеріалів), що утворюються після його розбирання; визначити залишкову (балансову) вартість військового майна; підготувати необхідні документи для списання військового майна на затвердження відповідній посадовій особі.
З аналізу вищевказаних положень Порядку № 17 вбачається, що саме до повноважень відповідної комісії відносяться питання щодо підготовки документів для списання військового майна.
Разом з тим, представником відповідача - Військової частини НОМЕР_2 не надано до суду жодних належних та допустимих доказів щодо призначення відповідної комісії для оформлення документів на списання майна, яке втрачене під час ведення бойових дій у АТО та підготовки останньою усіх необхідних документів для проведення такого списання.
За таких обставин та з урахуванням відсутності у ОСОБА_1 обов'язків щодо використання коштів по службі та списання майна, яке втрачене під час ведення бойових дій у АТО, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування дисциплінарного стягнення у вигляді догани (усно), накладеного 19.07.2017 на позивача начальником озброєння Військової частини НОМЕР_2 і наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у цій частині.
У свою чергу, оскільки наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 18.07.2017 № 90 про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани та накладене 19.07.2017 начальником озброєння Військової частини НОМЕР_2 на позивача дисциплінарне стягнення у вигляді догани (усне), на підставі яких командиром Військової частини НОМЕР_1 винесено наказ від 01.08.2017 № 190 про позбавлення ОСОБА_1 премії, визнані судом протиправними та скасовані, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування і наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.08.2017 № 190 у частині позбавлення позивача премії.
Водночас, позовна вимога ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.08.2017 № 190 у частині позбавлення позивача надбавок та винагород задоволенню не підлягає, оскільки вищевказаним наказом позивача було позбавлено виключно премії, а жодних інших наказів щодо позбавлення позивача саме надбавок та винагород Військовою частиною НОМЕР_1 не приймалось.
Вищевказаний факт підтверджено як представником Військової частини НОМЕР_1 , так останній (факт) не заперечувався і самим позивачем у судовому засіданні.
Разом з тим, не підлягає задоволенню позовна вимога ОСОБА_1 про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премію, надбавки та винагороди, яких позивач був позбавлений вищим командуванням, за накладені на нього дисциплінарні стягнення, з огляду на наступне.
Так, у відповідності до пункту 31.1. розділу XXXI Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України 11.06.2008 № 260 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 за № 638/15329 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право преміювати осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за їх особистий внесок у загальні результати служби.
Тобто, питання щодо преміювання осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за їх особистий внесок у загальні результати служби є виключним правом та компетенцією командира військової частини.
Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Така позиція суду щодо неможливості суду підміняти собою органи владних повноважень, повністю узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові Пленуму від 24.10.2008 № 13, згідно з якою, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, та з позицією Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, і суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
Таким чином, вищевказана позовна вимога розцінюється Чернігівським окружним адміністративним судом саме як втручання у дискреційні повноваження Військової частини НОМЕР_1 та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 3 статті 2, частини 1 статті 11 та частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 18.07.2017 № 90 в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
Визнати протиправним та скасувати дисциплінарне стягнення у вигляді догани (усно), накладене 19.07.2017 начальником озброєння Військової частини НОМЕР_2 на ОСОБА_1 .
Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.08.2017 №190 у частині позбавлення ОСОБА_1 премії.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя В.В. Падій