06 вересня 2017 року справа № 823/798/17
16 год. 30 хв. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
секретар судового засідання - Попельнуха Ю.І.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представників позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
представника відповідача - Коваленко А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення коштів,
встановив:
ОСОБА_1 подав позов, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить: визнати протиправними та скасувати пункт 1 наказу Головного управління Національної поліції України в Черкаській області № 1112 від 24.04.2017 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських УПД ГУНП", наказ № 115 о/с від 24.04.2017; поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора відділу забезпечення безпеки дорожнього руху управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Черкаській області та стягнути з Головного управління Національної поліції в Черкаській області середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що за наслідками проведеного службового розслідування за фактом скоєння позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем видано наказ № 1112 від 24.04.2017 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби.
Позивач зазначає, що відповідачем було грубо порушено вимоги Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 № 230. Зокрема, під час проведення службового розслідування у ОСОБА_1 не відбирались письмові пояснення; висновок службового розслідування затверджений без отримання від позивача письмового пояснення (або за відсутності акту про його відмову в наданні письмового пояснення).
Натомість, відповідачем використано пояснення, надані позивачем під час складання матеріалів адміністративного правопорушення, до видання письмового наказу начальника про призначення службового розслідування (початку службового розслідування).
Крім того, позивач зазначає, що його звільнення відбулося у період тимчасової непрацездатності, що прямо заборонено нормами трудового законодавства.
Позивач просить відшкодувати витрати на правову допомогу у розмірі 1500,00 грн та 2000,00 грн згідно поданих квитанцій.
В судовому засіданні позивач та представники позивача адміністративний позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити.
В письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що за порушення службової дисципліни, за вчинення проступків несумісних з подальшим проходженням служби, інспектора відділу забезпечення безпеки дорожнього руху управління превентивної діяльності ГУНП в Черкаській області ОСОБА_1 вирішено притягнути до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції (наказ ГУНП в Черкаській області від 24.04.2017 № 1112).
На підставі наказу ГУНП в Черкаській області від 24.04.2017 № 1112 та подання управління превентивної діяльності ГУНП в Черкаській області від 24.04.2017 відповідачем прийнято наказ від 24.04.2017 № 115/ о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту ОВС України) Закону України "Про Національну поліцію".
Відповідач зазначає, що ГУНП в Черкаській області повністю дотримано порядок проведення службового розслідування, визначений наказом МВС, зокрема, було відібрано письмові пояснення у ОСОБА_1 після отримання усного розпорядження начальника ГУНП в Черкаській області про призначення службового розслідування.
Відповідач вказує, що під час звільнення позивач не повідомив роботодавця про своє перебування на лікарняному, лікарняний лист взагалі не пред'являвся.
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечувала з підстав, викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов.
Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
Суд встановив, що з 22.01.2010 по 06.11.2015 ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ.
07 листопада 2015 року ОСОБА_1 призначений на посаду інспектора Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області (наказ від 07.11.2015 № 1 о/с).
06 грудня 2016 року ОСОБА_1 призначений на посаду інспектора відділу забезпечення безпеки дорожнього руху управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Черкаській області (наказ від 06.12.2016 № 216 о/с).
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії БР № 142972 від 24.04.2017, ОСОБА_1 24.04.2017 о 03-58 год. в м. Черкаси по вул. Смілянська, 139, керував автомобілем НОМЕР_1, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, не стійка хода, поведінка що не відповідає обстановці.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії БР № 146454 від 24.04.2017 року, ОСОБА_1 24.04.2017 о 03-50 год. в м. Черкаси керував автомобілем НОМЕР_1, по вул. Смілянська, 139, не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на бордюрний камінь, газон, після чого здійснив наїзд на інформаційно-вказівний знак.
24 квітня 2017 року відносно старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 винесена постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн за керування транспортним засобом без поліса обов'язкового страхування наземних транспортних засобів, тобто вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Наказом Головного управління Національної поліції у Черкаській області від 24.04.2017 № 1111 призначено службове розслідування у зв'язку із порушенням інспектором відділу забезпечення безпеки дорожнього руху управління превентивної діяльності ГУНП в Черкаській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 службової дисципліни, у тому числі скоєння ним адміністративних правопорушень.
24 квітня 2017 року начальником Головного управління Національної поліції в Черкаській області Лютим В.В. затверджено висновок службового розслідування у зв'язку із вчиненням інспектором відділу забезпечення безпеки дорожнього руху управління превентивної діяльності ГУНП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 порушення службової дисципліни, у тому числі скоєння адміністративних правопорушень.
Згідно з наказом Головного управління Національної поліції у Черкаській області від 24.04.2017 № 1112 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських УПД ГУНП", за порушення службової дисципліни, що виразилось в ігноруванні вимог ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" щодо обов'язку водія знати і неухильно дотримуватись цього Закону, Правил дорожнього руху України та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, порушення вимог інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, порушення вимог ст. ст. 1 та 7 Дисциплінарного статуту ОВС, ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", Присяги і Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, що виразилось у негідній поведінці в позаслужбовий час, принизливому ставленні до колег по службі, висловлювань ненормативної лайки на адресу останніх, недотриманні норм професійної та службової етики, вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, тобто за вчинення проступків несумісних з подальшим проходженням служби, інспектора відділу забезпечення безпеки дорожнього руху управління превентивної діяльності ГУНП в Черкаській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 вирішено звільнити зі служби в поліції.
На підставі наказу ГУНП в Черкаській області від 24.04.2017 № 1112 та подання управління превентивної діяльності ГУНП в Черкаській області від 24.04.2017 відповідачем видано наказ від 24.04.2017 № 115/ о/с, згідно з яким 24 квітня 2017 року ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту ОВС України) Закону України "Про Національну поліцію".
Вважаючи вищезазначені накази незаконними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що статтею 2 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон) передбачено, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 19 Закону у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Відповідно до ст. 60 Закону проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Як зазначено в п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 23.12.2015 № 901-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію", до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" поширено на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22 лютого 2006 року №3460-IV.
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут), службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Згідно частин 1, 2 статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Частина 1 статті 7 Дисциплінарного статуту передбачає, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
Згідно зі статтею 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.
Відповідно до ст. 14 Дисциплінарного статуту, начальник призначає службове розслідування з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу.
Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, має запропонувати надати порушнику письмові пояснення з приводу допущеного дисциплінарного проступку. Небажання особи рядового і начальницького складу, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Згідно зі ст. 16 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, провадження в кримінальній справі або справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, провадження в кримінальній справі або справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.
Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту, з метою упорядкування питань призначення, проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ наказом МВС України від 12.03.2013 № 230 затверджена Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України (далі - Інструкція).
Інструкція визначає порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб ОВС України при його проведенні.
Відповідно до п. 2.1 розділу 2 Інструкції, підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмування (поранення), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.
Підпункт 2.2.5 пункту 2.2 розділу 2 Інструкції визначає, що службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі скоєння особою РНС адміністративного правопорушення.
Згідно з п. 2.6. Інструкції підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.
Строки проведення службового розслідування визначені в розділі 5 Інструкції.
Відповідно до п. 5.1. Інструкції службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником.
У разі необхідності за мотивованим рапортом (доповідною запискою) виконавця або голови комісії визначений строк може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
Згідно з п. 5.2. Інструкції початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення.
Відповідно до п. 5.3. Інструкції завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування (далі - висновок службового розслідування).
Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин (п. 8.1. Інструкції).
Підпунктами 6.3.2 та 6.3.4 пункту 6.3 розділу 6 Інструкції передбачено право особи РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування, брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування. Відмовлятися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України.
Відповідно до п.п. 6.3.6. п. 6.3. Інструкції забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акту про її відмову в наданні письмового пояснення. Небажання особи РНС, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено.
Особа РНС, стосовно якої проводилось службове розслідування, має право оскаржити рішення щодо накладення на нього дисциплінарного стягнення у порядку, визначеному законодавством України.
Вище встановлено, що наказом ГУНП в Черкаській області від 24.04.2017 № 1111 призначено службове розслідування у зв'язку із порушенням інспектором відділу забезпечення безпеки дорожнього руху управління превентивної діяльності ГУНП старшим лейтенантом ОСОБА_1 службової дисципліни, у тому числі скоєння адміністративних правопорушень. На вказаному наказі наявна резолюція начальника з відміткою "для організації виконання "25.04.2017", що ставить під сумнів можливість затвердження висновку службового розслідування 24.04.2017.
Суд звернув увагу, що службове розслідування у зв'язку із скоєнням позивачем адміністративного правопорушення було проведено, а його результати оформлені, у день скоєння такого адміністративного правопорушення - 24 квітня 2017 року.
Суд встановив, що під час службового розслідування письмові пояснення з приводу вчиненого дисциплінарного проступку відповідачем у позивача не відбирались, акт про відмову позивача в наданні письмового пояснення не складався. Після отримання усного розпорядження начальника ГУНП в Черкаській області про призначення службового розслідування, відповідачем було використано пояснення, що були надані позивачем під час оформлення матеріалів адміністративного правопорушення 24 квітня 2017 року.
Вищевикладені норми Інструкції передбачають, що призначення службового розслідування (початок службового розслідування) відбувається після видачі належним чином письмово оформленого наказу уповноваженого на те начальника; при цьому, початок службового розслідування на підставі усного розпорядження начальника не відповідає положенням Інструкції.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку про порушення відповідачем порядку проведення службового розслідування, що виявилось у неотриманні пояснень позивача з приводу вчиненого дисциплінарного проступку. В порушення вимог ст. 14 Дисциплінарного статуту, пп. 6.3.6 п. 6.3. Інструкції, відповідачем було затверджено висновок службового розслідування без отримання від працівника письмового пояснення або за відсутності - акту про його відмову в наданні письмового пояснення.
Суд встановив, що постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 26.06.2017, залишеною без змін постановою апеляційного суду Черкаської області від 31.07.2017, у справі № 712/5241/17 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП України та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн. Судове рішення у справі у справі № 712/5241/17 набрало законної сили 31.07.2017.
Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 26.06.2017, залишеною без змін постановою апеляційного суду Черкаської області від 18.08.2017, у справі № 712/5249/17, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 130 ч. 1 КУпАП України та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 10200,00 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. Судове рішення у справі у справі № 712/5249/17 набрало законної сили 18.08.2017.
Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Отже, постанови суду у справах про адміністративне правопорушення є обов'язковими для суду, який розглядає адміністративну справу.
Відповідно до п. 5.4. Інструкції якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
На думку суду, наявність судових рішень, якими встановлено вину позивача у вчиненні адміністративних правопорушень, може свідчити про порушення позивачем службової дисципліни та вчинення дисциплінарного проступку, що має наслідком притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.
Разом з тим, суд вважає, що порушення відповідачем порядку проведення службового розслідування та оформлення його результатів, виключає можливість притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення, адже відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Протиправність наказу відповідача від 24.04.2017 № 1112 має наслідком скасування наказу про звільнення ОСОБА_1, оскільки вказаний наказ є похідним від рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника.
Стосовно посилання позивача на його звільнення у період тимчасової непрацездатності, суд зазначає таке.
Закон України "Про Національну поліцію" не врегульовує питань звільнення поліцейського в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці.
З огляду на вказане дані правовідносини регулюються Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).
Відповідно до ст. 40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.
Відповідно до ст. 18 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується
Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.
Щодо твердження позивача про перебування на лікарняному під час винесення наказу № 115 о/с від 24.04.2017 суд враховує, що позивач, відповідно до наданих під час судового розгляду справи пояснень, своєчасно не повідомляв та не надавав доказів перебування на лікарняному. Крім того суд враховує факт, що 18.05.2017 позивач особисто отримав в управлінні кадрового забезпечення ГУНП в Черкаській області трудову книжку, військовий квиток та витяг з наказу про звільнення, про що розписався в послужному списку, при цьому листок непрацездатності не був ним пред'явлений.
Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає таке.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію", постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", наказом МВС України від 06.04.2016 № 260 "Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання".
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Відповідно до статті 94 Закону України "Про Національну поліцію", постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок), які визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції.
Пункт 6 Розділу ІІІ Порядку визначає, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
Тобто, питання виплати поліцейським, незаконно звільненим зі служби в поліції, грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, врегульоване спеціальним нормативно-правовим актом, який не передбачає існування судового рішення про стягнення відповідних сум, так як обов'язок відповідача здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення у випадку поновлення особи на посаді носить імперативний характер та покладений на нього в силу вимог Порядку.
Таким чином підстав застосовувати загальні положення трудового законодавства та вирішувати питання щодо стягнення на користь позивача з ГУНП в Черкаській області середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу немає, оскільки сам факт скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 від 24.04.2017 № 115 о/с та поновлення його на посаді на службі в поліції має наслідком виплату йому грошового забезпечення за весь період вимушеного прогулу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.
Стосовно відшкодування витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
На підставі ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони.
Згідно з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.10.2002 у справі № 30/63 витрати на правову допомогу при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом (ч. 3 ст. 90 КАС України).
Статтею 1 Закону України від 20.12.2011 № 4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Отже, компенсація витрат на правову допомогу в адміністративних справах здійснюється виходячи з часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді та не може перевищувати 640,00 грн. за годину участі представника у таких діях.
Аналіз ч. 2 ст. 5 КАС України свідчить, що вчинення окремих процесуальних діє є складовою частиною розгляду і вирішення адміністративної справи. Частинами 2-3 ст. 122 КАС України встановлено, що судовий розгляд адміністративної справи здійснюється в судовому засіданні, яке проводиться у спеціально обладнаному приміщенні - залі судових засідань. Окремі процесуальні дії в разі необхідності можуть вчинятися за межами приміщення суду.
Представництво інтересів позивача в суді під час розгляду адміністративної справи № 823/798/17 здійснювали адвокат ОСОБА_2 (за договором-дорученням № 10/17 від 24.04.2017 про надання правової допомоги) та адвокат ОСОБА_3 (за договором-дорученням № 8/17а від 24.04.2017 про надання правової допомоги).
Згідно з даними журналів судових засідань за 06.06.2017, 03.07.2017, 06.07.2017, 24.07.2017, 30.08.2017, 04.09.2017, 05.09.2017, 06.09.2017 представники позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3 брали участь у судових засіданнях з розгляду цієї справи.
В позовній заяві позивач просить стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн.
В матеріалах адміністративної справи наявні:
- копія квитанції № 23484632 від 26.05.2017 про оплату витрат на правову допомогу в сумі 1500,00 за договором від 24.04.2017; отримувач: ФОП ОСОБА_2;
- копія квитанції № 23484715 від 26.05.2017 про оплату витрат на правову допомогу в сумі 2500,00 за договором від 24.04.2017; отримувач: АБ "Укргазбанк".
На думку суду, квитанція № 23484715 від 26.05.2017 про оплату правової допомоги на користь АБ "Укргазбанк" не може бути підставою для відшкодування витрат, з огляду на те, що отримувачем вказано банк, який не надавав правову допомогу.
Таким чином, суд вважає, що позивачем не підтверджено витрати на правову допомогу в сумі 2500,00 грн.
Тому належними до відшкодування є витрати на правову допомогу в сумі 1500,00 грн згідно квитанції №23484632 від 26.05.2017.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 94, 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
постановив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу Головного управління Національної поліції України в Черкаській області № 1112 від 24.04.2017 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських УПД ГУНП".
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області № 115 о/с від 24.04.2017 про звільнення позивача з 24 квітня 2017 року з посади інспектора відділу забезпечення безпеки дорожнього руху управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Черкаській області за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту).
Поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді інспектора відділу забезпечення безпеки дорожнього руху управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Черкаській області з 25 квітня 2017 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Черкаській області (18036, м. Черкаси, вул. Смілянська, 57, ідентифікаційний код 40108667) на користь ОСОБА_1 (18000, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) витрати на правову допомогу в розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн.
Постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції допустити до негайного виконання.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.О. Гаврилюк
Постанова складена в повному обсязі 11.09.2017.