про повернення позовної заяви
13 вересня 2017 р. м. Чернівці справа № 824/684/17-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув адміністративний позов ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради, департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Чернівецької міської ради та департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради щодо відмови у наданні йому як учаснику бойових дій (АТО) дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га в межах міста Чернівці для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_1, що межує із земельною ділянкою за кадастровим номером НОМЕР_1 за цільовим призначенням для індивідуального садівництва;
- зобов'язати Чернівецьку міську раду видати йому, як учаснику бойових дій (АТО), дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га в межах міста Чернівці для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_1, що межує із земельною ділянкою за кадастровим номером НОМЕР_1 за цільовим призначенням для індивідуального садівництва.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що вона підлягає поверненню у зв'язку з наступним.
Пунктом 6 ч.1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, в т.ч. чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Аналіз зазначеної норми міжнародного права свідчить, що обов'язково суд повинен бути встановлений законом, тобто кожен має право на розгляд справи компетентним судом, компетентність якого встановлюється тільки законом.
Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються: судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судової експертизи, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства, нотаріату, органів і установ виконання покарань; основи організації та діяльності адвокатури.
Відповідно до ст. 4 КАС України правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму (ст. 17 КАС України).
Статтею 18 КАС України встановлені правила предметної підсудності адміністративних справ. Так, відповідно ч. 2 цієї статті Кодексу окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
Згідно ч. 1 вказаної статті Кодексу місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні, в тому числі адміністративні справи, у яких однією із сторін є орган чи посадова особа органу місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.
З огляду на зазначене, адміністративні спори щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності органу чи посадової особи місцевого самоврядування віднесено до предметної підсудності місцевого загального суду як адміністративного.
Єдиним винятком, визначеним процесуальним законом, є спори щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності обласних, Київської або Севастопольської міських рад, посадових чи службових осіб цих рад, які віднесено до предметної підсудності окружного адміністративного суду.
Отже, загальне правило, яке встановлено цією статтею Кодексу полягає в тому, що предметна підсудність адміністративних справ не може бути змінена.
Статтею 140 Конституції України регламентовано, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Відповідно до ст. 2, 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
В силу вимог підпункту 2 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: вирішення відповідно до законодавства питань про подання допомоги інвалідам, ветеранам війни та праці, сім'ям загиблих (померлих або визнаних такими, що пропали безвісти) військовослужбовців, а також військовослужбовців, звільнених у запас (крім військовослужбовців строкової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу) або відставку, інвалідам з дитинства, багатодітним сім'ям у будівництві індивідуальних жилих будинків, проведенні капітального ремонту житла, у придбанні будівельних матеріалів; відведення зазначеним особам у першочерговому порядку земельних ділянок для індивідуального будівництва, садівництва та городництва.
Згідно Положення про департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, затвердженого рішенням 10 сесії міської ради VI скликання від 28.07.2011 р. та розміщеного на офіційному сайті Чернівецької міської ради, департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, який є виконавчим органом Чернівецької міської ради, підзвітний та підконтрольний Чернівецькій міській раді, підпорядкований її виконавчому комітету, а також Чернівецькому міському голові.
Як вбачається з адміністративного позову, позивачем пред'явлено позов до органу місцевого самоврядування - Чернівецької міської ради та департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, який є виконавчим органом Чернівецької міської ради.
Таким чином, виходячи із суб'єктного складу сторін та предмету спору, суд приходить до висновку, що даний спір не підсудний Чернівецькому окружному адміністративному суду.
Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо справа не підсудна цьому адміністративному суду.
Позовна заява помилково пред'явлена до Чернівецького окружного адміністративного суду з порушенням правил предметної підсудності щодо вимог заявлених до відповідача і підлягає розгляду місцевим загальним судом як адміністративним судом.
За таких обставин, суд дійшов до висновку, що позовна заява та додані до неї документи підлягають поверненню позивачу.
Суд звертає увагу на те, що порушення правил предметної підсудності є підставою для висновку про розгляд і вирішення справи неповноважним складом суду, що у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України обумовлює скасування судового рішення судом апеляційної інстанції та ухвалення нового рішення.
Також суд роз'яснює, що повернення позовної заяви, відповідно до ч. 6 ст. 108 КАС України не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 17, 18, 160, 165 та п. 6 ч. 3 ст. 108 КАС України, суд, -
1. Позовну заяву повернути позивачу.
2. Копію ухвали про повернення позовної заяви невідкладно надіслати позивачу разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала, згідно ст. ст. 185, 186 КАС України, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя В.К. Левицький