11 вересня 2017 р.Р і в н е 817/2358/16
17год. 15хв.
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Карпюк Любов Василівна,
відповідача: представник Поліщук Богдан Віталійович,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ДП СЛАП "Рокитнівський держспецлісгосп"
до Управління Держпраці у Рівненській області
про визнання протиправною та скасування постанови , -
ДП СЛАП "Рокитнівський держспецлісгосп" (далі - позивач) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Рівненській області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови № 000119 від 29.11.2016 року.
В обґрунтування позовних вимог з урахуванням заяви про зміну підстав позову від 29.05.2017 року, представник позивача повідомив, що відповідно до ч.1 ст.6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" підставою для проведення позапланової перевірки є: обґрунтоване звернення фізичної особи про порушення суб'єктом господарювання її законних прав. Однак, звернення ОСОБА_3 04.10.2016 року на гарячу лінію "про порушення законних інтересів ОСОБА_4 " - є безпідставним та необґрунтованим, оскільки відсутні будь-які відомості на можливість представництва вказаною громадянкою інтересів ОСОБА_3 Крім того, громадянин ОСОБА_4 не має права претендувати на соціальні виплати, передбачені ст.119 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП), оскільки мобілізації не існувало, особливий період не діяв, він був призваний на строкову військову службу, а не за контрактом. Таким чином, постанова про накладення штрафу № 000119 від 29.11.2016 року на ДП СЛАП "Рокитнівський держспецлісгосп" - є безпідставною та такою, що порушує права та інтереси позивача. З підстав зазначених у позовній заяві та заяві про зміну підстав позову від 29.05.2017 року, представник позивач просив позов задовольнити повністю, та скасувати спірну постанову.
Відповідач подав заперечення проти позову. В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що згідно із ст.2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів: державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення. Більше того, Порядком №390 не обмежено коло фізичних чи юридичних осіб, за зверненням яких може бути проведена перевірка. Отже, твердження позивача про застосування норм закону як підставу для визнання протиправною та скасування постанови № 000119 від 29.11.2016 року - є необґрунтованим, а Управління Держпраці у Рівненській області при винесення вказаної постанови діяло в межах чинного законодавства. З підстав зазначених в заперечення на адміністративний позов, представник відповідача просив суд - у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши у відкритому судовому засіданні подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що підставою для здійснення позапланової перевірки позивача було погодження Державної служби України з питань праці від 11.10.2016 року №10199/4.1/4.2-ДП-16 та звернення на урядову гарячу лінію ОСОБА_3 від 04.10.2016 року(а.с.45, 48).
Так, на виконання наказу від 31.10.2016 року №652 про позапланові перевірки додержання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а.с.43), за направленням на проведення перевірки від 31.10.2016 року №759-н/01-26 (а.с.42), у період з 03.11.2016 року по 10.11.2016 року Управління Держпраці у Рівненській області було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а.с.42, 43-44).
За результатами перевірки складено акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 10.11.2016 року №42А/04-10(далі - акт перевірки від 10.11.2016 року №42А/04-10)(а.с.46-47).
Перевіркою виявлено порушення строків виплати заробітної плати, в частині порушення термінів виплати компенсації середньої заробітної плати за працівником підприємства ОСОБА_4, призваними на строковову військову службу. З приводу виявлених порушень головний бухгалтер ДП СЛАП "Рокитнівський держспецлісгосп" надав письмові пояснення(а.с.41).
Крім того, матеріалами справи підтверджено, що позивача повідомлено про місце та час розгляду справи про накладення штрафу, що підтверджується надісланим повідомленням про розгляд справи про накладення штрафу від 16.11.2016 року №14-14/3088(а.с.105).
Представник позивача на розгляд справи про накладення штрафу не прибув, клопотань про перенесення розгляду справи не подавав.
Так, розглянувши акт перевірки від 10.11.2016 року №42А/04-10 щодо порушень ДП СЛАП "Рокитнівський держспецлісгосп" законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, заступник начальника Управління Держпраці у Рівненській області вирішив накласти на позивача штраф у розмірі 4350грн., що підтверджується постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 000119 від 29.11.2016 року (далі - постанова про накладення штрафу № 000119 від 29.11.2016 року)(а.с.8).
Разом з тим, в постанові про накладення штрафу № 000119 від 29.11.2016 року встановлено порушення вимог ч. 1, 2 ст. 115 КзпП та ст.24 Закону України "Про оплату праці", за працівником, призваним на строкову військову службу, за яким зберігається місце роботи, посада, середній заробіток, виплата компенсацій середнього заробітку працівника проводиться підприємством, з порушенням встановлених строків виплати, а саме: за червень-вересень 2016 року.
Вказана постанова про накладення штрафу № 000119 від 29.11.2016 року супровідним листом від 29.11.2016 року №14-14/3234 надіслана на адресу позивача, про що також зазначено в постанові про накладення штрафу № 000119 від 29.11.2016 року(а.с.7, 8).
Не погоджуючись із прийнятою постановою про накладення штрафу № 000119 від 29.11.2016 року, ДП СЛАП "Рокитнівський держспецлісгосп" звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Так, на думку позивача підставами, що послугували для звернення його до суду були порушення відповідачем ст.6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року № 877, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України від 05.04.2007 року № 877).
З цього приводу суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю), визначає Закон України від 05.04.2007 року № 877 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Так, відповідно до абз.2 ст.2 Закону України від 05.04.2007 року № 877, дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів: державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.
Таким чином, посилання ДП СЛАП "Рокитнівський держспецлісгосп" на норми Закону України від 05.04.2007 року № 877, як підставу для скасування спірної постанови - є безпідставними, оскільки в силу вимог абз. 2 ст.2 цього Закону, його дія не поширюється на порядок проведення перевірок у сфері державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.
Натомість, процедура проведення Державною інспекцією України з питань праці (далі - Держпраці України) та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці у межах повноважень, визначених Конвенціями Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 08 вересня 2004 року № 1985-IV, та № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 08 вересня 2004 року № 1986-IV, постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2010 року № 1059 „Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб'єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю)", Положенням про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 386 - визначена Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженим Наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 року № 390, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.07.2012 року за № 1291/21603(далі - Порядок №390).
Право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці (п.2 Порядку №390).
Відповідно до п.3 Порядку №390, інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Позапланова перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок за наявності підстав, визначених Законом України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Крім того, в обґрунтування позовних вимог ДП СЛАП "Рокитнівський держспецлісгосп" зазначає, що норми чинного законодавства виключають звернення третіх осіб (за винятком, якщо такі звернення інтересах заявника за його довіреністю) про порушення, що стосуються не їх особисто, в даному випадку звернення ОСОБА_3 від 04.10.2016 року.
Дані висновки на думку суду є хибними в силу п.3 Порядку №390, де міститься положення, що позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення. Інспекторам забороняється виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду трудових спорів.
Наявними доказами в матеріалах справи підтверджено, що Державна служба України з питань праці листом від 11.10.2016 року №10199/4.1/4.2-ДП-16надала згоду на проведення позапланової перевірки ДП СЛАП "Рокитнівський держспецлісгосп".
Таким чином, відповідачем дотримано процедури та порядку проведення позапланової перевірки додержання позивачем вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у період з 03.11.2016 року по 10.11.2016 року. А тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Поміж тим, постановою про накладення штрафу № 000119 від 29.11.2016 року встановлено порушення позивачем вимог ч. 1, 2 ст. 115 КзпП та ст.24 Закону України "Про оплату праці", за працівником, призваним на строкову військову службу, за яким зберігається місце роботи, посада, середній заробіток, виплата компенсацій середнього заробітку працівника проводиться підприємством, з порушенням встановлених строків виплати, а саме: за червень-вересень 2016 року.
Так, ч. 1 та ч. 2 ст. 115 Кодексу законів про працю України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - КзпП України) передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Аналогічні правовідносини закріплені в ст.24 Закону України "Про оплату праці".
Крім того, згідно із ч.3 ст.119 КзпП України, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
У відповідності до ч.2 ст.39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п'ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п'ятою статті 61 Закону України "Про освіту".
З системного аналізу вказаних норм права вбачається, що за громадянами України, призваними на строкову військову службу зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві незалежно від підпорядкування та форми власності, виплата якого здійснюється у строки встановлені ч.1, ч.2 ст.115 КзпП України.
Разом з тим, що відповідно до довідки від 03.11.2016 року ОСОБА_4 призваному на строкову військову службу з 08.06.2016 року за період: червень 14 днів 1281,42грн., липень 22 дні 2013,66грн., серпень 22 дня 2013,66грн., вересень 22 дня 2013,66грн., всього 7322,40грн. - нарахована середня заробітна плата. Проте, на момент перевірки, в супереч законодавству про оплату праці, позивачем - своєчасно не виплачена(а.с.40).
Отже, з аналізу доказів наявних в матеріалах справи та норм законодавства, суд дійшов висновку про наявність порушень позивачем вимог ч. 1, 2 ст. 115 КзпП та ст.24 Закону України "Про оплату праці". Доказів усунення вказаних порушень на момент винесення спірної постанови - позивачем суду не надано.
З огляду на це у суду відсутні підстави для визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу № 000119 від 29.11.2016 року, якою встановлені порушення вищезазначених норм законодавства України.
Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, у ході судового засідання позивач не довів суду обґрунтованість позовних вимог. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність його дій.
Отже, при зазначених обставинах, вимоги позивача відхиляються судом як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.
Оскільки факт наявності у позивача порушеного права не знайшов свого підтвердження у ході розгляду справи, то у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки, відповідачем не надано документально підтверджених доказів понесення судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, то судові витрати на користь відповідача не присуджуються.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову ДП СЛАП "Рокитнівський держспецлісгосп" до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови № 000119 від 29.11.2016 - відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Зозуля Д.П.