06 вересня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/1118/17
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Довгопол М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Дубінчина О.М.,
представника позивача - Лаврука В.О.,
представника відповідача - Біленко Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ "Ампер" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень, -
13 липня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АВМ "Ампер" (надалі по тексту - позивач, ТОВ "АВМ "Ампер") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у Полтавській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 24 квітня 2017 року №0003801401 та №0003791401.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на безпідставність висновків контролюючого органу про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість внаслідок відсутності ознак реальності здійснення господарських операцій позивача із ПП «Картас» та ТОВ «Інпротех», за результатами яких позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та витрати. Зауважував, що господарські операції із спірними контрагентами підтверджено належним чином оформленими документами, які надавалися під час перевірки, натомість доводи перевірки про фактичну відсутність господарських операцій є хибними.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні.
У письмових запереченнях представник відповідача посилався на те, що за результатами перевірки ТОВ «АВМ Ампер» встановлено заниження податку на прибуток за 2015 рік у розмірі 62 798 грн, заниження від'ємного значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток за 2014 рік в розмірі 348 880 грн, а також заниження податку на додану вартість за липень, вересень 2015 року в розмірі 69 776 грн, внаслідок безпідставного віднесення товариством до складу витрат та податкового кредиту вартості будівельних робіт, отриманих від ПП «Картас», та вартості товарів, отриманих від ТОВ «Інпротех».
Відносно господарських операцій позивача із ПП «Картас» зазначав, що перевіркою встановлено невідповідність у первинних документах юридичної адреси реєстраційним даним ПП «Картас», враховано викладену у листі ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 31.03.2015 № 2784/7/20-30-22-03-18 податкову інформацію про наявність сумнівних взаємовідносин ПП «Картас» за вересень 2014 року по взаємовідносинам з іншими контрагентами, в т.ч. ТОВ «Легардо Груп», а також дані фінансової звітності ПП «Картас» за 2014 рік та податкову інформацію з АІС «Податковий блок» щодо здійснення ПП «Картас» одночасно з виконанням будівельних робіт на території позивача значного обсягу будівельних робіт на об'єктах інших суб'єктів господарювання, розміщених в різних місцевостях, з огляду на що зроблено висновок про не підтвердження господарських операцій позивача із ПП «Картас».
Стосовно господарських операцій позивача із ТОВ «Інпротех» представник відповідача звертав увагу на те, що до перевірки позивачем не надано договір купівлі-продажу, сертифікати якості продукції, акти приймання-передачі комплектуючих, що унеможливлює встановлення походження придбаних товарів, інших документів, підтверджуючих фактичне отримання позивачем комплектуючих (в т.ч. журнал обліку прохідної), натомість надано неналежним чином оформлену ТТН. Враховуючи наведене, а також дані звіту 1-ДФ ТОВ «Інпротех», наявність розбіжності між сумою податкових зобов'язань платника та сумою податкового кредиту, зміст акту Криворізької Південної ОДПІ від 13.05.2015 № 321/22-01/32693825 щодо результатів позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Інпротех», контролюючий орган дійшов висновку, що операції з придбання комплектуючих фактично не проводились.
Заслухавши представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
ТОВ "АВМ Ампер" зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний код 30484951 /а.с. 156, т.1/.
У період з 20 лютого 2017 року по 20 березня 2017 року ГУ ДФС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "АВМ Ампер" по питанню дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 30 вересня 2016 року, законодавства про збір та облік єдиного соціального внеску за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2016 року, за результатами якої складено акт від 10 квітня 2017 року № 461/16-31-14-01-10/30484951 (надалі за текстом - акт перевірки) /а.с 17-87, т.1/.
Перевіркою встановлено та в акті перевірки зафіксовано порушення ТОВ "АВМ Ампер":
1) пп. 44.1 ст. 44, пп. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 ст. 139 (в редакції, що діє до 01.01.2015), пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996- XIV, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 рік (в т.ч. півріччя 2015 року) в розмірі 62798 грн, та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток за 2014 рік в розмірі 348880 грн;
2) п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в розмірі 69776 грн, в т.ч. за липень 2015 року в розмірі 1417 грн та за вересень 2015 року в розмірі 68359 грн.
Позивачем надіслано до ГУ ДФС у Полтавській області заперечення на акт перевірки від 10 квітня 2017 року № 461/16-31-14-01-10/30484951 /а.с. 127 - 132 т.2/, за результатами розгляду яких позивачу повідомлено листом від 26 квітня 2017 року № 6196/10/16-31-14-01-16 про те, що заперечення на висновки акту перевірки залишено без розгляду /а.с. 126 т.2/.
На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Полтавській області винесено податкові повідомлення-рішення:
- від 24 квітня 2017 року №0003801401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 87220 грн, у тому числі за основним платежем - 69776 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 17444 грн /а.с. 13 т.1/;
- від 24 квітня 2017 року №0003791401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 62798 грн, у тому числі за основним платежем - 62798 грн /а.с. 15 т.1/.
Зазначені податкові повідомлення-рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку.
Рішенням ДФС України від 20 червня 2017 року № 13218/6/99-99-11-01-01-25 податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 24.04.2017 №0003801401 та №0003791401 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення /а.с. 104 - 112 т.1/.
Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.
Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням, суд виходить з наступного.
За змістом акту перевірки від 10 квітня 2017 року № 461/16-31-14-01-10/30484951 /а.с 17-87, т.1/, розрахунків зобов'язань до акту перевірки /а.с. 184 - 185 т. 1/ факт заниження позивачем податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість, за висновком податкового органу, зумовлений завищенням позивачем у перевіряємому періоді витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами господарських операцій із ПП «Картас» та ТОВ «Інпротех».
Правовідносини у сфері справляння податку на прибуток приватних підприємств врегульовані розділом ІІІ Податкового кодексу України «Податок на прибуток підприємств».
Відповідно до пункту 134.1. статті 134 Податкового кодексу України (в редакції на час спірних правовідносин) у цьому розділі об'єктом оподаткування є: 134.1.1. прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; 134.1.2. дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.
Згідно із пп. 14.1.27 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Аналіз наведених норм свідчить, що платник податку має право під час визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств зменшити суму доходів на суму витрат, які підтверджені первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.
Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За змістом підпункту а) пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг
В силу положень пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до пункту 201.4. статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.
За приписами пункту 201.6. статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції до 01.01.2015) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
За змістом пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 01.01.2015) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
З огляду на викладене, право на формування податкового кредиту платнику податку на додану вартість надається, зокрема, на суму податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, за наявності належним чином оформлених податкових накладних.
Суд також враховує, що пунктом 44.1. статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до положень частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно із частиною 2 статті 9 вказаного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
З огляду на викладене, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Відповідний правовий висновок викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 27.06.2017 у справі 808/1062/14 (номер рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень 67721381).
При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Відповідно до вимог статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.
Щодо взаємовідносин позивача із ПП «Картас» судом встановлено наступні фактичні обставини справи.
Позивачем (по тексту договору - Замовник) та ПП "Картас" (по тексту договору - Підрядник) укладено договір від 05 серпня 2014 року № 147/14-3 по наданню підрядних робіт, відповідно до умов якого Підрядник зобов'язується за свій ризик виконати за завданням Замовника з використанням своїх матеріалів, а Замовник зобов'язується прийняти й оплатити відповідно до умов цього Договору Ремонт покрівлі над інженерно-технічним центром по вул. Красіна, 6 м. Кременчук (пункту 1.1. Договору). Перелік робіт та матеріалів визначаються згідно кошторисної документації, що є невід'ємною частиною даного Договору (пункт 1.2. Договору). За змістом пунктів 2.1., 2.2. Договору вартість робіт за цим Договором визначається в сумі 223833,79 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 37305,63 грн. /а.с. 128-130, т.1/. Також сторонами підписано додаткову угоду № 1 до зазначеного договору /а.с. 131 т.1/.
В ході виконання вказаного договору ПП "Картас" видано податкові накладні від 03 вересня 2014 року № 2, від 30 вересня 2014 року №21, від 20 жовтня 2014 року №11 /а.с. 140, 143, 146, т.1/, сторонами договору складено довідки про вартість виконаних підрядних робіт типової форми КБ-3, акти приймання виконаних будівельних робіт типової форми КБ-2в разом з додатками, локальні кошториси на будівельні роботи відомість ресурсів, договірні ціни, /а.с. 132-137, 147-155, т.1/.
Будь-яких порушень щодо оформлення вказаних документів судом не встановлено, зауваження до їх змісту та форми у ГУ ДФС у Полтавській області відсутні. Зазначені документи дозволяють встановити: - адресу місцезнаходження покупця та продавця; - ціну продажу робіт; - дату та місце складання документів; - відомості щодо уповноважених осіб, якими вони складені; - який об'єм робіт виконано; - на якому об'єкті виконувалися такі роботи; - які саме матеріали використано при виконанні робіт, їх кількість, вартість, вартість експлуатації машин, заробітної плати робітників, тощо.
Відповідно до письмових пояснень позивача роботи проводились на об'єкті нерухомості "Склад готової продукції та комплектуючих, виробнича дільниця по складанню електрообладнання", частиною якого є "інженерно-технічний центр", ремонт покрівлі даху якого і був предметом такого договору. Вказаний об'єкт нерухомості перебуває на балансі підприємства, що підтверджується долученими до матеріалів справи документами /а.с. 43-63, т.2/. Залучення такого контрагента до виконання робіт було обумовлено відсутністю у позивача достатнього трудового ресурсу у відділі капітального будівництва (згідно штатного розпису - 3 особи/ а.с. 65-69, т.2/).
Отже, придбання робіт ПП "Картас" відбулося в межах господарської діяльності позивача за наявності розумних економічних причин (ділової мети).
Отримані роботи були оплачені позивачем у безготівковій формі, що підтверджується належним чином завіреними копіями банківських виписок з особового рахунку позивача, які залучені до матеріалів справи /а.с. 139,142, 145, т.1/.
На час господарських правовідносин ПП "Картас" було зареєстроване як юридична особа /а.с. 122 - 127 т. 1, а.с. 233 - 238 т. 2 /, мало статус платника ПДВ (свідоцтво платника ПДВ було анульоване 03.09.2015) /а.с. 201 т.2/.
Крім того, ПП "Картас" на час господарської операції із позивачем мало ліцензію на здійснення будівельної діяльності згідно ліцензії серії АЕ №180364 /а.с. 20 т. 2/.
Твердження відповідача про невідповідність у первинних документах юридичної адреси реєстраційним даним ПП «Картас», суд вважає безпідставними, оскільки витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань підтверджено, що на дату укладання договору (05.08.2014) та виконання будівельних робіт і складання актів КБ-2в місцезнаходженням ПП "Картас" було вул. Сумська, 69, к.1, м. Кременчук, Полтавська область /а.с. 122-127, т.1; 233-238, т.2/, яке і зазначено у первинних документах .
Відносно посилань відповідача на лист застереження ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 31 березня 2015 року № 2784/7/20-30-22-03-18 стосовно надходження інформації про наявність сумнівних взаємовідносин за вересень 2014 року ПП "Картас" з контрагентом ТОВ "Легардо Груп" /а.с. 198, т.1/, суд зауважує наступне.
У вказаному листі лише зазначено, що перевірку ПП "Картас" провести неможливо з підстав вступу в дію п.3 розділу ІІ Закону України від 28.12.2014 № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи".
Із змісту листа неможливо встановити, в чому полягає сумнівність взаємовідносин ПП "Картас" з контрагентом ТОВ "Легардо Груп" і чи пов'язані вказані відносини із господарською операцією ПП "Картас" із позивачем.
За таких обставин наведений лист ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 31 березня 2015 року № 2784/7/20-30-22-03-18 не може свідчити про будь-які порушення законодавства під час здійснення господарських операцій позивача із ПП «Картас».
Доводи відповідача про неможливість здійснення ПП «Картас» робіт з огляду на дані фінансової звітності ПП «Картас» за 2014 рік та податкову інформацію з АІС «Податковий блок» щодо здійснення ПП «Картас» одночасно з виконанням будівельних робіт на території позивача значного обсягу будівельних робіт на об'єктах інших суб'єктів господарювання, розміщених в різних місцевостях, суд оцінює критично, оскільки відомості фінансової звітності ПП «Картас» не спростовують можливості виконання будівельних робіт, в тому числі з використанням орендованих засобів, а висновки на підставі податкової інформації з АІС «Податковий блок» не підтверджені документально та ґрунтуються на припущеннях.
Посилання відповідача на ненадання позивачем журналів обліку прохідної на підтвердження факту присутності працівників ПП "Картас" на об'єкті будівництва не ґрунтуються на нормах законодавства, оскільки обов'язок ведення такого журналу на платників податків не покладено, при цьому представником позивача пояснено, що такий журнал на підприємстві не ведеться, а тому і надання його є неможливим.
Отже, суд приходить до висновку, що позивачем, на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів, складених в ході здійснення господарських операцій з ПП "Картас", правомірно включено суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту за відповідні періоди, а витрати по придбанню підрядних робіт правомірно віднесено до складу витрат.
Відносно взаємовідносин позивача із ТОВ «Інпротех» судом встановлено наступні фактичні обставини справи.
Позивачем (по тексту договору - Покупець) та ТОВ "Інпротех" (по тексту договору - Продавець) укладено договір №10/2014-6 від 20 жовтня 2014 року, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця Продукцію відповідно до Специфікації, узгодженої до Договору, а Покупець прийняти Продукцію та оплатити її на умовах даного Договору (п. 1.1. Договору). Загальна вартість Продукції за Договором складається з суми всіх партій Продукції, узгоджених по всім Специфікаціям до даного Договору. Ціна продукції, що поставляється Покупцю, договірна і вказується для кожної позиції в Специфікації, що є невід'ємною частиною Договору (пункти 2.1., 2.2. Договору). Датою поставки та переходу ризиків вважається дата передачі Продукції від Продавця до Покупця (Перевізника), згідно умов поставки, узгоджених у відповідній Специфікації, зазначена у накладній (видатковій, товарно-транспортній накладній (далі ТТН)). При поставці Продукції на умовах поставки СРТ датою поставки та переходу ризиків вважається дата передачі Продукції від Продавця до Покупця, що зазначена у накладній (видатковій, товарно-транспортній накладній (далі ТТН) (п. 3.3. Договору) /а.с.113-115, т.1/.
Відповідно до Специфікації №1 до вказаного договору передбачено поставку наступної продукції: шкаф 8Ш (027.2037-13.100) - 1шт., шкаф 8.1Ш (027.2037-13.101) - 1шт., шкаф 8.2Ш (027.2037-13.102) - 1шт., шкаф 8.3Ш (027.2037-13.103) - 1шт., ящик 8Я (027.2037-13.104) - 1 шт., на загальну суму 194822,40 грн, у т.ч. ПДВ - 32470,40 грн, а також зазначено строк доставки - 50 календарних днів з моменту підписання договору та умови поставки DDP м. Кременчук /а.с.116, т.1/.
В ході виконання зазначеного вище Договору з урахуванням Специфікації ТОВ "Інпротех" виписано податкову накладну від 15 грудня 2014 року № 141 /а.с. 119, т.1/, сторонами складено видаткову накладну від 15 грудня 2014 року № РН-0000059 /а.с. 118 т. 1/.
Отриманий товар був оплачений позивачем у безготівковій формі, про що свідчить копія банківської виписки з особового рахунку позивача, яка залучена до матеріалів справи /а.с. 120, т.1/.
На підтвердження факту перевезення придбаних товарно-матеріальних цінностей позивачем долучено до матеріалів справи завірену копію товарно-транспортної накладної від 15 грудня 2014 року №51 /а.с. 121, т.1/.
Посилання відповідача на недоліки такої ТТН в частині відсутності номеру посвідчення водія, зазначення в графі "Замовник" ТОВ "Клістрон Трейдинг", в графі "Вантажовідправник" - ТОВ "Інпротех", а в графі "Вантажоодержувач" - ТОВ" АВМ Ампер", пункт навантаження - м. Кременчук, суд оцінює критично, виходячи з наступного.
Відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" визначено, що поставка на умовах DDP ("Доставлено, мито сплачене (...місце призначення зазначене) -"Доставлено, мито сплачене" означає, що зобов'язання продавця по поставці вважаються виконаними після того, як він надав товар у погодженому місці країни імпорту.
Продавець зобов'язаний нести ризики і витрати, включаючи мита, податки та інші збори, по поставці в це місце товару, очищеного від мита на імпорт. У той час як умова EXW означає мінімальні зобов'язання продавця, умова DDP означає максимальні зобов'язання.
Пунктом А.4 того ж розділу Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" встановлено порядок Поставки, а саме - Продавець зобов'язаний поставити товар у розпорядження покупця згідно з пунктом А.3 в погоджений день або строк. В свою чергу, пунктом A.3 визначено: "Продавець зобов'язаний за свій рахунок укласти договір перевезення товару за звичайно прийнятим напрямом і звичайним способом до погодженого пункту в зазначеному місці призначення. Якщо пункт не погоджений або якщо він не визначений практикою, то продавець може обрати пункт у зазначеному місці призначення, який найбільше відповідає його цілям".
Таким чином, умови поставки, визначені Специфікацією №1 вказаного вище договору, покладають саме на ТОВ "Інпротех" обов'язок та ризики щодо забезпечення належного перевезення вантажу.
Також Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). Документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Крім того, згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, що впливають на її реальний зміст. Зокрема, суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції.
При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю.
Таким чином, окремі недоліки у оформленні первинних документів не є беззаперечним свідченням фіктивності господарської операції.
Судом встановлено, що в подальшому придбані у ТОВ "Інпротех" ТМЦ відображені по складському обліку позивача та використані у власній господарській діяльності - реалізовані іншим контрагентам, що підтверджується долученими до матеріалів справи належним чином завіреними копіями первинних документів та не спростовано відповідачем ні в акті перевірки, а ні в ході судового розгляду /а.с. 16-17, 21-26, 70-83, т.2/.
Щодо посилання ГУ ДФС у Полтавській області стосовно ненадання сертифікатів якості, виданих при поставці спірних ТМЦ контрагентом позивача, як підставу для висновку про не підтвердження господарських операціях із таким контрагентом, то суд зазначає, що відповідачем не доведено, що вказаний товар підлягав сертифікації, крім того, норми податкового законодавства та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не містять такої вимоги, як наявність у платника податків станом на момент проведення перевірки сертифікатів якості та/або сертифікатів аналізу.
Також доводи ГУ ДФС у Полтавській області стосовно факту проведення перевірки ТОВ "Інпротех" та складення за її результатами акту від 13 травня 2015 року № 321/22-01/32693825 /а.с. 215-222, т.1/, яким визначено порушення вимог податкового законодавства, судом, а також наявності розбіжності між сумою податкових зобов'язань платника та сумою податкового кредиту платників, не розцінюються як докази безтоварності спірних операцій з ТОВ "АВМ Ампер", оскільки представником відповідача у судовому засіданні підтверджено, що відповідно до електронних баз контролюючих органів жодних податкових повідомлень-рішень за таким актом перевірки не виносилося.
Суд також вважає за необхідне наголосити, що із аналізу чинного законодавства вбачається, що відповідальність платника податку має індивідуальний характер. Якщо контрагент порушив податкове законодавство, не забезпечив належне ведення бухгалтерського обліку, збереження первинних бухгалтерських документів, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту, якщо останній має необхідні документальні підтвердження їх розміру.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.
У рішенні Європейського Суду від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України" звернуто увагу на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.
Таким чином, отримання податковим органом документів, які свідчать про відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону.
Отже, суд приходить до висновку, що позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів, складених в ході здійснення господарських операцій з ТОВ «Інпротех» правомірно включено суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту за відповідні періоди, а витрати по придбанню товару правомірно віднесено до складу витрат.
В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Водночас, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління."
Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не надано належних доказів наявності в діях позивача ознак протиправної діяльності. Тобто, відповідачем не доведено правомірності оскаржених податкових повідомлень-рішень.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області №0003801401 від 24 квітня 2017 року та №0003791401 від 24 квітня 2017 року прийняті без урахування вимог законодавства та без встановлення обставин, які мали значення для їх прийняття.
Отже, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ Ампер" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень підлягає задоволенню.
У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-11, 71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ "Ампер" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Полтавській області №0003801401 від 24 квітня 2017 року та №0003791401 від 24 квітня 2017 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (ідентифікаційний код 39461639) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ "Ампер" (ідентифікаційний код 30484951) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2250 (дві тисячі двісті п'ятдесят ) гривень 27 (двадцять сім) копійок.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 11 вересня 2017 року.
Суддя М.В. Довгопол