30.08.2017 № 814/1468/17
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Князєва В.С., за участю секретаря судового засідання: Западнюк К.А,
позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання відповідача про залучення до справи у якості другого відповідача - Державне казначейство України
за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1
доГоловного управління ДФС в Одеській області, вул. Семінарська, 5, м. Одеса, Одеська область, 65044
провизнання наказу недійсним від 30.06.2017. № 2486, від 07.07.2017. № 977-о, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати наказ ГУ ДФС в Одеській області № 2486 від 30.06.2017 року недійсним, відмінити його дію та заборонити подальші дії ГУ ДФС в Одеській області щодо звільнення та поновити на відповідній посаді згідно вимог позову;
- визнати наказ ГУ ДФС в Одеській області № 977-о від 07.07.2017 про звільнення позивача з органів податкової міліції, у відповідності з положенням про проходження служби рядовим і начальницькім складом органів внутрішніх справ України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 № 114, в запас Збройних Сил України за ст. 64 п. "є" (за порушення дисципліни)17.07.2017 недійсним, відмінити його дію та заборонити подальші дії ГУ ДФС в Одеській області щодо звільнення та поновити на відповідній посаді згідно вимог позову;
- зобов'язати ГУ ДФС в Одеській області здійснити негайне виправлення відповідного запису про звільнення в трудовій книжці;
- стягнути з ГУ ДФС в Одеській області на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 321025,28 грн.;
- стягнути з ГУ ДФС в Одеській області на користь позивача компенсацію моральної шкоди в сумі 321025,28 грн.
Від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі Державне казначейство України у якості другого відповідача.
В обґрунтування клопотання відповідач зазначив, що згідно з ч. 2 пункту 10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", при вирішені спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянину незаконним рішенням, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими особами або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд з відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.
Суд, посилання відповідача на Постанову Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995, вважає помилковими, оскільки викладені в пункті 10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", роз'яснення стосуються справ, які виникають із відносин спричинення шкоди органом державної влади чи його посадовими особами. По даній справі предметом розгляду є правовідносини публічної служби у яких відповідачем є суб'єкт владних повноважень, з яким позивач перебував у відносинах публічної служби, та який виплачує особі грошове забезпечення і інші трудові гарантії і компенсації із наявних у нього бюджетних коштів.
Органи державного казначейства у даному випадку не є учасниками відповідних відносин публічної служби, а можуть бути органом виконання судового рішення у випадку задоволення позову відповідно до ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження", що виключає його участь як сторони по справі.
Відповідно до ст. 52 КАС України, суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Якщо позивач не згоден на його заміну іншою особою, то ця особа може вступити у справу як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, про що суд повідомляє третю особу. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.
За таких обставин клопотання відповідача задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 52, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. В задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості 2 відповідача - Державне казначейство України- відмовити.
2. Розгляд справи відкласти до 19.10.2017 до 10:00 год.
3. Судове засідання призначити на 19 жовтня 2017 р. о 10:00 год.
4. Ухвалу направити сторонам.
Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Суддя В.С. Князєв