12.2
Іменем України
12 вересня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1189/17
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Петросян К.Є.,
при секретарі судового засідання - Дюкаревій М.І.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, -
18 серпня 2017 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області, відповідно до якого позивач просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо ненарахування та невиплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 листопада 2015 року по 20 січня 2016 року на суму 14012,54 грн;
- стягнути на користь позивача з Головного управління Національної поліції в Луганській області винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 листопада 2015 року по 20 січня 2016 року в сумі 14012,54 грн.
В обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено наступне.
В період з 21.02.2014 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 10.06.2016 позивач безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення АТО на території Луганської області, про що свідчить довідка Головного управління Національної поліції в Луганській області від 16.02.2017 № А-7301.
Позивач проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області з 07.11.2015 по 20.01.2016 та безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, однак винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції за вказаний період позивачу не виплачувалась.
Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати вказаної винагороди у період з 07.11.2015 по 20.01.2016 неправомірною.
Оскільки Національна поліція України по виконанню своїх функцій та завдань є правоохоронним органом, позивач стверджує, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 № 24 “Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій” йому мала виплачуватись винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції у відсотках місячного грошового забезпечення. У період з 07.11.2015 по 20.01.2016 позивач проходив службу, брав безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, на лікарняному в цей період не перебував, з 28.12.2015 по 10.01.2016 знаходився у відпустці, проте винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції відповідачем не нарахована та не виплачена.
Розмір винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 по 20.01.2016 складає 14 012,54 грн., у тому числі: з 07.11.2015 по 30.11.2015 у розмірі 5568,00 грн., за грудень 2015 року - 6960,00 грн. (27 діб), за січень 2016 року (10 діб) - 2 382,60 грн., які позивач просить стягнути на його користь.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеному у позові, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнав, про що надав заперечення від 12.09.2017 № 539/111/28-2017, в яких у задоволенні позовних вимог просив відмовити у зв'язку з необґрунтованістю (арк. спр. 38-41). Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив таке.
Постанова Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 № 24 “Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій” та наказ Міністерства оборони України від 02.02.2015 № 49 “Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій” регламентували порядок виплати винагороди за участь в антитерористичній операції міліціонерам та не поширювались на поліцейських. Постанова Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 № 24 розповсюджується саме на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів. Відповідно до статті 80 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIІI “Про Національну поліцію” види спеціальних звань поліцейських розділені на три категорії, а саме, молодшого, середнього, вищого складу поліції. Поняття особи рядового та начальницького складу міститься в Положенні про проходження служби особами рядового та начальницького складу ОВС, яке, в свою чергу регламентувало порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (міліціонерів) та ні яким чином не застосовується до поліцейських. В лавах поліції відсутні спеціальні звання саме осіб рядового та начальницького складу, а тому посилання позивача на той факт, що постанова Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 № 24 поширюється на поліцейських, є хибною.
Також, відповідач звернув увагу суду, що відповідно до Положення про Головне управління Національної поліції в Луганській області, затвердженого наказом Голови Національної поліції України від 06.11.2015 № 29, Головне управління фінансується за рахунок Державного бюджету України, однак відповідач фінансування на виплати винагороди в спірний період не отримував. В свою чергу порядок виплати винагороди за участь в антитерористичній операції саме поліцейським передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 № 18 “Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських”. На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 № 18 наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 259 затверджена Інструкція про розміри та умови виплати винагороди поліцейським в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій. Зазначений наказ набрав чинності з дня його офіційного опублікування та повинен застосовуватись з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 № 18 “Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських”. Порядок виплати винагороди за участь в антитерористичній операції в період з 07.11.2015 по 21.01.2016 (дата опублікування постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 № 18) для поліцейських був неврегульований. Виплата поліцейським винагороди за участь в АТО здійснюється з 21.01.2016. Тобто, заборгованість щодо виплати позивачу винагороди за участь в антитерористичній операції у відповідача відсутня.
На підставі вищевикладеного, відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.
Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у період з 24.09.1993 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 по 10.10.2016 проходив службу у Головному управління Національної поліції в Луганській області (арк. спр. 6-8, 14-17,55).
Відповідно до наказів Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 19.12.2015 № 353, від 24.06.2016 № 176дск, від 05.09.2016 № 249дск та довідки Головного управління Національної поліції в Луганській області від 16.02.2016 № А-7301 про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, позивач дійсно брав участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення в період з 21.06.2014 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 10.06.2016 (арк. спр. 11, 45-50).
Відповідно до довідки про грошове забезпечення по видам доходу за період проходження служби в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області від 04.09.2017 № 702/111/22-247 (арк. спр. 42) позивачу нараховано грошове забезпечення:
- за листопад 2015 року (з 07.11.2015 по 30.11.2015) в сумі 5568,00 грн;
- за грудень 2015 року в сумі 6960,00 грн;
- за січень 2016 року в сумі 4490,32 грн. Винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції згідно з вказаною довідкою Головного управління Національної поліції в Луганській області за спірний період позивачу не нараховувалась.
Згідно довідки Головного управління Національної поліції в Луганській області від 29.08.2017 № 3267/111/19-2017 позивач у період з 28.12.2015 по 10.01.2016 перебував у відпустці (а.с.43,44).
Спірним у справі є наявність підстав для нарахування та виплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 по 20.01.2016.
Для врегулювання спірних відносин необхідно застосувати Закон України від 02 липня 2015 року № 580-VIІI “Про Національну поліцію” (далі - Закон № 580), постанову Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24 “Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій” (далі - Постанова № 24), яка діяла до 21.01.2016, постанову Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції” (далі - Постанова № 988) та наказ Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499 “Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ”, який діяв до 13.12.2016 (далі - Наказ № 499).
Пунктом 1 Постанови № 24 встановлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення.
Розмір винагороди визначається виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3 тис. гривень на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тис. гривень.
Винагорода військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу виплачується також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я після отриманих під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду поранень (контузії, травми, каліцтва).
Пунктом 1 Постанови № 988 встановлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Оскільки наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 “Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання” набрав чинності 27.05.2016, до спірних правовідносин слід застосувати норми Наказу № 499.
Пунктом 3 Наказу № 499, яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, встановлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (аналогічні за змістом положення містяться в пункті 3 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799, який набрав чинності 27.05.2016 (далі - Порядок № 260).
Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженою Наказом № 499, зокрема, визначено, що:
- при виплаті особі рядового чи начальницького складу грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата (підпункт 1.7);
- грошове забезпечення, виплачене особі рядового чи начальницького складу несвоєчасно або виплачене їй у меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, що передував моменту звернення за одержанням недоотриманого грошового забезпечення, протягом якого особа мала на нього право (підпункт 1.12).
Аналогічні за змістом положення містяться в пунктах 9, 11 Порядку № 260.
Відповідно до змісту пункту 1 Постанови № 24 винагорода повинна нараховуватись виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинна становити не менш як 3 тис. гривень на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тис. гривень.
Відповідач обґрунтовує правомірність невиплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за спірний період тим, що порядок виплати винагороди за участь в антитерористичній операції поліцейським передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 18 “Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських” (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2016 року № 38). Крім того, вважає, що постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 № 24 “Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій” та наказом Міністерства оборони України від 02.02.2015 № 49 “Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій” регламентувався порядок виплати винагороди за участь в антитерористичній операції міліціонерам, який не поширюється на поліцейських.
Суд відхиляє ці доводи відповідача з огляду на таке.
Правоохоронні органи - державні органи, що на підставі законодавства держави здійснюють правоохоронну (правозастосовну та правозахисну) діяльність.
Діяльність правоохоронних органів спрямована на забезпечення законності і правопорядку, захист прав та інтересів громадян, соціальних груп, суспільства і держави, попередження, припинення правопорушень, застосування державного примусу або заходів громадського впливу до осіб, які порушили закон та правопорядок.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 580 національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
За приписами статті 2 Закону № 580 завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Отже, Національна поліція є правоохоронним органом. Постановою № 24 визначено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції особам рядового та начальницького складу правоохоронних органів виплачується винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції у відсотках місячного грошового забезпечення.
Наведеними вище наказами Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 19.12.2015 № 353, від 24.06.2016 № 176дск, від 05.09.2016 № 249дск, та довідкою Головного управління Національної поліції в Луганській області від 16.02.2016 № А-7301 підтверджується, що позивач в період, зокрема, з 07.11.2015 по 10.06.2016 брав безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, проходив службу у Головному управлінні Національної поліції у Луганській області, яке є правоохоронним органом.
Суд вважає безпідставними посиланнями відповідача на те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження безпосередньої участі позивача у проведенні антитерористичної операції, що передбачено наказом Міністерства оборони України від 02.02.2015 № 49 «Про особливості виплати винагороди військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій», з огляду на наступне.
Розділом ІІ п.5 наказу Міністерства оборони України від 02.02.2015 № 49 «Про особливості виплати винагороди військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що військовослужбовці вважаються такими, що беруть безпосередню участь в АТО, у разі одночасного дотримання таких умов: залучені до проведення АТО; перебувають у підпорядкуванні (виконують завдання) керівництва штабу АТО (крім військовослужбовців військових прокуратур та розвідувальних органів України); перебувають у районі проведення АТО.
При цьому, в матеріалах справи наявна довідка Головного управління Національної поліції в Луганській області від 16.02.2016 № А-7301, яка підписана заступником начальника Головного управління Національної поліції в Луганській області ОСОБА_3 та, яка має відповідну печатку, з якої вбачається, що позивач в період з 21.06.2014 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 10.06.2016 дійсно приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області. Вказана довідка видана саме на підставі наказів Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 12.12.2014 № 97, від 17.11.2015 № 321, від 19.12.2015 № 353, від 24.06.2016 № 176дск, від 05.09.2016 № 249дск (а.с.11).
На думку суду, вищезазначена довідка є належним та допустимим доказом в розумінні ст.69 КАС України щодо безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області.
Вказана довідка видана відповідачем, а тому в судовому засіданні не потребує дослідження судом додаткових доказів перебування позивача у підпорядкуванні керівництва штабу АТО (крім військовослужбовців військових прокуратур та розвідувальних органів України) та перебування позивача у районі проведення АТО.
На підставі наведених норм законів та встановлених обставин у справі, суд дійшов висновку про те, що винагорода за участь в антитерористичної операції позивачеві повинна була виплачуватися за спірний період, а саме з 07.11.2015 по 20.01.2016.
Отже, позивачеві відповідачем неправомірно не нараховано та не виплачено винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період 07.11.2015 по 20.01.2016.
Щодо суми винагороди суд зазначає, що згідно довідки Головного управління Національної поліції в Луганській області від 29.08.2017 № 3267/111/19-2017 позивач у період з 28.12.2015 по 10.01.2016 перебував у відпустці. Інформація щодо перебування позивача на лікарняному у відповідача відсутня (а.с.43,44).
Враховуючи, що у період з 28.12.2015 по 10.01.2016 позивач перебував у відпустці, кількість днів перебування позивача в АТО становить: листопад 2015 року - 24, грудень 2015 року - 27, січень 2016 року - 10, тому сума стягнення винагороди за участь в антитерористичній операції повинна складати 13 875,09 грн., у тому числі:
за листопад 2015 року - 5568,00 грн.;
за грудень 2015 року - 6061,93 грн. (6960,00 грн. розмір грошового забезпечення/31 (кількість днів у місяці) х 27 днів (безпосередньої участі в АТО);
за січень 2016 року - 2245,16 грн. (4490,32 грн. розмір грошового забезпечення/20 (кількість днів у спірному періоді) х 10 днів (безпосередньої участі в АТО);
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 по 20.01.2016, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Пунктом 4 частини другої статті 162 КАС України встановлено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про стягнення з відповідача коштів.
Тобто, в даному випадку належним способом захисту порушеного права позивача є стягнення з відповідача винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за спірний період.
З огляду на викладене, у задоволенні зазначеної частини позовних вимог слід відмовити.
Розподіл судових витрат судом не здійснюється, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 88, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, - задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області (ідентифікаційний код 40108845, місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Партизанська, будинок 16) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3) винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 листопада 2015 року по 20 січня 2016 року в сумі 13 875,09 грн. (тринадцять тисяч вісімсот сімдесят п'ять гривень 09 коп.), з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 13 вересня 2017 року.
Суддя ОСОБА_4