29 серпня 2017 року о 12 год. 20 хв.Справа № 808/1527/17 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Стрельнікової Н.В., за участю секретаря судового засідання Батигіна О.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом: Судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області Гасанбекова Сергія Сергійовича
до: Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області
про: визнання протиправним та скасування висновку та зобов'язання вчинити певні дії,
Суддя Новомиколаївського районного суду Запорізької області Гасанбеков Сергій Сергійович (далі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач або Запорізька ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати висновок Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області від 28 грудня 2016 року за №1121 про результати здійснення перевірки достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру позивача за 2015 рік;
- зобов'язати Запорізьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Запорізькій області скласти висновок про достовірність відомостей, зазначених позивачем у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 рік, і направити відповідне повідомлення Новомиколаївському районному суду Запорізької області, Національному антикорупційному бюро України, Запорізькій місцевій прокуратурі №2, ГУ Національної поліції в Запорізькій області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.04.2017 позивачем через Новомиколаївський районний суд Запорізької області отримано копію повідомлення від 30.12.2016 № 7683 про встановлення недостовірностей за результатами здійснення перевірки достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, за змістом якого, відомості зазначені позивачем у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 рік є недостовірними та не відповідають наявній податковій інформації. Так, позивач стверджує про допущення відповідачем порушення порядку проведення перевірки декларації за 2015 рік, передбаченого чинним законодавством, що призвело до помилкових висновків за її результатами, а відтак, відомості, наведені позивачем у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 рік є повними та достовірними. З урахуванням вищезазначеного просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Позивач у судове засідання не прибув, у своєму позові просить суд розглянути справу без його участі.
Представник відповідача у судове засідання також не прибув, проти розгляду справи без участі представника відповідача не заперечує, про що свідчить відповідна відмітка на письмових запереченнях (вх. № 19105 від 04.07.2017), в яких зазначає, що висновок, складений за результатом перевірки є обґрунтованим та таким, що прийнято з додержанням вимог діючого законодавства. Зокрема зазначає, що під час проведення перевірки достовірності відомостей, зазначених позивачем у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 рік, контролюючим органом встановлено, що відомості, зазначені ОСОБА_1 у декларації за 2015 рік є недостовірними та не відповідають наявній податковій інформації, а саме: у позиції 25 розділу ІІІ декларації не відображено відомості про квартиру, як місце проживання, зазначене у позиції 2 розділу І декларації за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна б. 192, кв.103, але відображено в позиції 31 декларації, як майно, що перебуває у власності членів сім'ї декларанта. У зв'язку з наведеним відповідачем сформовано відповідний висновок від 28.12.2016 за №1121 та направлено позивачу повідомлення № 7683 від 30.12.2016. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно з частиною 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Керуючись приписами статей 41, 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу на підставі наявних доказів в порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 обіймає посаду судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області.
Відповідно до Преамбули Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» № 3206-VІ від 07.04.2011 зі змінами та доповненнями (далі - Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції») цей Закон визначає основні засади запобігання і протидії корупції в публічній і приватній сферах суспільних відносин, відшкодування завданої внаслідок вчинення корупційних правопорушень збитків, шкоди, поновлення порушених прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав чи інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», суб'єкти декларування - особи, зазначені в пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону, які зобов'язані подавати декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру.
Позивач є суб'єктом декларування у розумінні вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» передбачено, що суб'єкти декларування зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати за місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік за формою, що додається до цього Закону.
09.03.2016, відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» та п. 6 ч. 5 ст. 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», позивачем подано декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 рік (а.с.21-25).
ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області проведено перевірку достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати та зобов'язання фінансового характеру за 2015 рік щодо ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1).
Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії відповіді Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області вих. №12.05.2017 від 3852/08-29-13-06 (а.с. 10), за результатами перевірки складено висновок від 28.12.2016 № 1121 про результати здійснення перевірки достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру стосовно судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області Гасанбекова Сергія Сергійовича (далі - Висновок).
За результатами проведеної перевірки. Встановлено, що відомості, зазначені ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 рік є недостовірними та не відповідають наявній податковій інформації, а саме: у позиції 25 розділу III декларації не відображено відомості про квартиру, як місце проживання, зазначене у позиції 2 розділу І декларації, за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, б. 192, кв. 103, але відображено в позиції 31 декларації, як майно, що перебуває у власності членів сім'ї декларанта.
25.04.2017 до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшло повідомлення від 30.12.2016 № 7683, підписане начальником Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області ОСОБА_2, про встановлення недостовірностей за результатами здійснення перевірки достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, яке також було адресовано Національному антикорупційному бюро України, Запорізькій місцевій прокуратурі № 2 та ГУ Національної поліції в Запорізькій області (а.с.8).
Листом від 26.04.2017 позивачем на адресу відповідача направлено письмові пояснення з метою спростування помилкових висновків, наведених у повідомленні від 30.12.2016 № 7683, з проханням у десятиденний строк з дня отримання листа вжити заходів щодо відкликання повідомлення, зобов'язавшись, у разі необхідності, надати додаткові матеріали (а.с.9).
16.05.2017 позивачем отримано лист-відповідь від 12.05.2017 № 3852/08-29-13-06, про відмову у відкликанні повідомлення від 30.12.2016 № 7683 (а.с.10).
Так, з листа відповідача від 12.05.2017 № 3852/08-29-13-06 вбачається, що відділенням у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області для перевірки декларації позивача за 2015 рік були направлені запити до державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру; регіонального сервісного центу МВС України в Запорізькій області та до Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України. Також, були сформовані інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, записів про керівника юридичної особи та засновника фізичної особи.
За наведеним у листі від 12.05.2017 № 3852/08-29-13-06 твердженням відповідача, позивачу відділенням у Комунарському районі м. Запоріжжя було направлено лист № 7385/10/08-27-08 від 15.12.2016 «Про надання пояснень та копій документів», а вже 28.12.2016 за № 1121 сформовано висновок про результати здійснення перевірки достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру.
Не погоджуючись із висновком від 28.12.2016 № 1121, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Згідно з частиною 9 статті 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», перевірка достовірності зазначених у декларації відомостей здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, у порядку, визначеному цим органом.
На виконання вимог зазначеної норми, Наказом Міністерства фінансів України від 13.03.2015 №333 затверджено Порядок здійснення перевірки достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.04.2015 за № 418/26863 (далі - Порядок №333).
Відповідно до пункту 1 Порядку №333, цей Порядок визначає механізм проведення органами Державної фіскальної служби України (далі - контролюючий орган) перевірки достовірності відомостей про доходи, нерухоме майно, транспортні засоби, кошти на рахунках у банках та інших фінансових установах, цінні папери, внески до статутного (складеного) капіталу товариства, підприємства, організації, фінансові зобов'язання (далі - відомості), зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік (далі - декларація) за формою, встановленою Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» (далі - перевірка).
Загальний алгоритм проведення контролюючими органами перевірки (п. 7 Порядку) включає такі складові:
1) одержання від державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, інших юридичних осіб публічного права копії декларації суб'єкта декларування;
2) проведення перевірки достовірності зазначених у декларації відомостей, що фактично полягає в: аналізі наявної в контролюючому органі податкової інформації щодо доходів, отриманих суб'єктом декларування, та порівнянні її з відомостями про доходи, вказані в декларації, з метою з'ясування достовірності та повноти їх відображення в декларації; порівнянні відомостей про вказане в декларації нерухоме майно, транспортні засоби, кошти на рахунках у банках та інших фінансових установах, цінні папери, внески до статутного (складеного) капіталу товариства, підприємства, організації, фінансові зобов'язання з наявною в контролюючому органі податковою інформацією про них з метою з'ясування достовірності та повноти їх відображення в декларації; проведенні арифметичного контролю;
3) направлення запитів до державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб публічного права, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а також платників податків для одержання документів (копій документів) та інформації щодо відомостей, які мають відображатися в декларації, у межах повноважень, визначених Податковим кодексом України та Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», у разі: встановлення розбіжностей між відомостями, зазначеними в декларації, та наявною в контролюючому органі податковою інформацією про них; необхідності з'ясування інформації щодо перебування у власності, в оренді чи на іншому праві користування декларанта нерухомого майна, транспортних засобів, перебування у його власності цінних паперів, внесків до статутних (складених) капіталів товариств, підприємств, організацій, витрат на придбання, фінансових зобов'язань, інших відомостей, які мають відображатися в декларації;
4) одержання від суб'єкта декларування письмового пояснення та/або копій підтвердних документів у разі встановлення розбіжності між відомостями, зазначеними в декларації, та наявною в контролюючому органі податковою інформацією про них, у тому числі встановлені після отримання відомостей за запитами від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб публічного права, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а також платників податків. Надані письмові пояснення та/або копії підтвердних документів з питань встановлених розбіжностей є обов'язковими до розгляду та врахування при складанні висновку про результати здійснення перевірки;
5) підготовка висновку про результати здійснення перевірки достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку (далі - висновок);
6) надсилання письмового повідомлення спеціально уповноваженим суб'єктам у сфері протидії корупції, а також керівнику органу, в якому працює відповідний суб'єкт декларування, у разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку (далі - повідомлення).
Згідно з пунктом 10 Порядку, недостовірність вказаних у декларації відомостей вказується у висновку у разі, якщо суб'єктом декларування не вказано або вказано неповну інформацію про доходи, нерухоме майно, транспортні засоби, кошти на рахунках у банках та в інших фінансових установах, цінні папери, внески до статутного (складеного) капіталу товариства, підприємства, організації, фінансові зобов'язання у декларації.
Пунктом 12 Порядку визначено, що у розділі III декларації перевірці підлягає достовірність відомостей щодо наявності нерухомого майна та суми витрат на придбання у власність, оренду чи інше право користування, вказаних у декларації, наявній податковій інформації про нерухоме майно такої особи. При перевірці відомостей про нерухоме майно, вказаних у розділі III декларації, враховується зазначена суб'єктом декларування в декларації інформація щодо перебування такого нерухомого майна або його частини у власності, в оренді чи на іншому праві користування (у разі зазначення такої інформації суб'єктом декларування).
За змістом пункту 16 Порядку, у разі встановлення під час перевірки розбіжностей між відомостями, зазначеними в декларації, та наявною податковою інформацією, контролюючий орган, який проводить перевірку, повідомляє про них суб'єкта декларування у письмовій формі з метою отримання письмових пояснень причин виникнення розбіжностей та/або копій документів, які підтверджують зазначені у декларації відомості. Суб'єкт декларування не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання відповідного запиту контролюючого органу, який проводить перевірку, надає письмове пояснення щодо таких розбіжностей та підтвердні документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування під час підготовки висновку.
Таким чином, виходячи з вищенаведених норм Порядку, суд зазначає, що відповідач, дійшовши висновку про наявність розбіжностей у декларації позивача за 2015 рік, зобов'язаний був направити позивачу запит, протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня вручення такого запиту отримати обов'язкові для врахування письмові пояснення позивача та лише після цього скласти висновок за результатами перевірки.
У письмових запереченнях (вх. № 19105 від 04.07.2017) представником відповідача зазначено, що відділенням у Комунарському районі м. Запоріжжя направлявся лист № 7385/10/08-27-08 від 15.12.2016 «Про надання пояснень та копій документів», однак в підтвердження зазначених обставин жодного доказу суду відповідачем не надано.
Натомість, у даному випадку між днем направлення, за твердженням відповідача, запиту (15.12.2016) та днем формування висновку № 1121 від 28.12.2016 не минуло навіть п'ятнадцяти календарних днів, що свідчить про порушення відповідачем вимог ст. 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», п.7 та п.16 Порядку №333, у зв'язку з чим, позивач не мав змоги надати пояснення та документи на їх підтвердження для обґрунтування відомостей зазначених в декларації в процесі прийняття рішення за результатами перевірки.
Що стосується твердження відповідача у спірному висновку про недостовірність відомостей у декларації за 2015 рік, суд зазначає наступне.
Форма декларації, що додається до Закону № 3206-VІІ, передбачає зазначення у п. 25 розділу III відомостей про нерухоме майно (квартири), що перебувають у власності, в оренді чи на іншому праві користування декларанта, та витрати декларанта на придбання квартири або на користування нею, а у п. 31 розділу III - відомостей про квартири, що перебувають у власності, в оренді чи на іншому праві користування членів сім'ї декларанта.
Так, квартира АДРЕСА_1 (теперішня назва - пр. Соборний) в м. Запоріжжі з 1994 року по теперішній час перебуває в цілому у приватній власності батька позивача - ОСОБА_1 Абдуллаєвича, що підтверджується реєстраційним посвідченням від 19.12.1994, виданим Запорізьким бюро технічної інвентаризації (а.с.11). Твердження позивача про те, що права оренди чи іншого права користування цією квартирою позивач не має і ніколи не мав не спростовано відповідачем належними та допустимими доказами. Натомість, фактичне проживання позивача у вказаній квартирі не є передбаченою законом підставою для виникнення будь-якого права (володіння, користування, розпорядження) на неї як на об'єкт нерухомого майна.
Разом з тим, у власності, спільно з батьками, позивач має квартиру АДРЕСА_2, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 28.11.1994 № 4832 (а.с.12), про що зазначено в пунктах 25, 31 декларації за 2015 рік.
Враховуючи відсутність у позивача права власності, оренди чи іншого права користування квартирою № 192 в будинку № 103 по пр. Леніна в м. Запоріжжі, відомості про неї не підлягають внесенню у п. 25 розділу III декларації за 2015 рік, а підлягають зазначенню лише у п. 31 цього розділу. Крім того, в даному випадку відсутня недостовірність вказаних у декларації відомостей, яка згідно п. 10 Порядку повинна бути вказана у висновку, оскільки позивачем як суб'єктом декларування вказано у п. 2 декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 рік відповідний об'єкт нерухомості як місце проживання, тобто відповідна інформація не приховується і вказана позивачем у декларації.
Згідно п. 19 Порядку, рішення, дії чи бездіяльність контролюючих органів щодо проведення перевірки достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Беручи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку про помилковість висновку відповідача про недостовірність відомостей, зазначених позивачем у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 рік, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування такого висновку є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Запорізьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Запорізькій області скласти висновок про достовірність відомостей, зазначених позивачем у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 рік, і направити відповідне повідомлення Новомиколаївському районному суду Запорізької області, Національному антикорупційному бюро України, Запорізькій місцевій прокуратурі №2, ГУ Національної поліції в Запорізькій області, суд зазначає наступне.
Перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Отже, завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади. В постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 за № 13 викладено позицію щодо неможливості суду підміняти собою органи владних повноважень, згідно якої суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача скласти висновок про достовірність відомостей, зазначених позивачем у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 рік, і направити відповідне повідомлення Новомиколаївському районному суду Запорізької області, Національному антикорупційному бюро України, Запорізькій місцевій прокуратурі №2, ГУ Національної поліції в Запорізькій області, задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з частиною 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частина 2 статті 71 КАС України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись статтями 2, 11, 17, 71, 94, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати висновок Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області від 28 грудня 2016 року за №1121 про результати здійснення перевірки достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру ОСОБА_1 за 2015 рік.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Н.В. Стрельнікова