08 вересня 2017 рокум. Ужгород№ 807/1457/16
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Рейті С. І.
при секретарі судового засідання Кречко Л.В.
за участю представників
позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 30.11.2016 року)
відповідача 1: ОСОБА_2 (довіреність від 05.01.2017 року № 02)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Управління Держпраці у Закарпатській області, Першого заступника начальника Управління Держпраці у Закарпатській області ОСОБА_4 про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови, -
У відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 8 вересня 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови. Постанова в повному обсязі складена 13 вересня 2017 року.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_3Ю.) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Закарпатській області (далі - відповідач 1, Управління Держпраці у Закарпатській області), Першого заступника начальника Управління Держпраці у Закарпатській області ОСОБА_4 (далі - відповідач 2, перший заступник начальника Управління ОСОБА_4І.), яким просить: 1) Визнати протиправними дії першого заступника начальника Управління ОСОБА_4, допущені ним при розгляді справи про накладення штрафу на позивача та при внесенні до постанови № 07-02-004/356-175 від 23.08.2016 р. додаткових записів від 23.09.2016 р.; 2) Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 07-02-004/356-175 від 23.08.2016 р., винесену першим заступником начальника Управління ОСОБА_4
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Управлінням Держпраці у Закарпатській області проведено позапланову перевірку стану дотримання законодавства про працю ФОП ОСОБА_3 За результатами проведеної позапланової перевірки було складено Акт № 07-02-044/356. Вказаним актом перевірки зафіксовано порушення ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю. На підставі акту перевірки відповідачем безпідставно, без повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 43500,00 грн. Крім того, відповідач протиправно вніс до оскарженої постанови, вже після надсилання її позивачу, записи, датовані 23.09.2016 р., які не передбачені наказом Міністерства соціальної політики України № 67 від 02.02.2016 р. Зокрема вказав, що постанова може бути оскаржена в судовому порядку в місячний строк. У зв'язку з цим постанова про накладення штрафу № 07-02-044/356-175 підлягає скасуванню, а дії першого заступника начальника Управління ОСОБА_4 при внесенні до вказаної постанови додаткових записів - протиправними.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, що наведені у позовній заяві, та просив суд їх задовольнити.
Відповідачі подали до суду письмове заперечення проти позову (лист Управління Держпраці у Закарпатській області № 07-11/3056 від 22.11.2016 р.) в яких зазначили, що постанова про накладення штрафу № 07-02-004/356-175 від 23.08.2016 року винесена уповноваженою посадовою особою Управління Держпраці у Закарпатській області з урахуванням норм Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення та на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю, а отже є законною і скасуванню не підлягає. Крім того, позивач постанову про накладення штрафу отримала 27.08.2016 р. та мала право на її оскарження до 27.09.2016 р., а отже пропустила строк звернення до адміністративного суду згідно ч. 5 ст. 99 КАС України.
Представники відповідача 1 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з мотивів, зазначених у письмових запереченнях проти позову.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного:
Згідно наказу Управління Держпраці у Закарпатській області від 27.07.2016 р. та направлення на проведення перевірки від 27.07.2016 р. № 445 у період з 01.08.2016 р. по -05.08.2016 р. було проведено позапланову перевірку додержання законодавства про працю ФОП ОСОБА_3, за зверненням ОСОБА_5 щодо неналежного оформлення трудових відносин.
За результатами проведеної позапланової перевірки складено Акт перевірки за № 07-02-004/356 та перевіркою встановлено порушення ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю, зокрема, встановлено, що громадянин ОСОБА_6 працює на місці здійснення господарської діяльності позивача. Позивач надала для перевірки укладену з ОСОБА_6 цивільно-правову угоду від 01 липня 2016 року та видатковий касовий ордер від 29 липня 2016 року про виплату останньому по цивільно-правовій угоді коштів в сумі 1450,00 грн. Разом з цим, при дослідженні указаної вище угоди встановлено, що ОСОБА_6 за виконувану роботу отримує грошову винагороду в розмірі 1450 гривень, яка за визначенням статті 1 Закону України "Про оплату праці" кваліфікується як заробітна плата за трудовим договором. Заробітна плата встановлена в розмірі, який відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік", відповідає розміру мінімальної заробітної плати. За наведених обставин, вищезазначену угоду не може бути кваліфіковано як цивільно-правову, позаяк її зміст містить ознаки трудових відносин. Відтак, відповідно до видаткового касового ордеру від 29 липня 2016 року, за виконану протягом липня 2016 року роботу ОСОБА_6 виплачені грошові кошти, кваліфіковані згідно із статтею 1 Закону України "Про оплату праці" заробітною платою, при цьому між роботодавцем ОСОБА_3 та найманим працівником ОСОБА_6 не укладено трудовий договір. Приватний підприємець ОСОБА_3, при здійсненні підприємницької діяльності допустила в період з 01 липня 2016 року по 31 липня 2016 року до роботи працівника не уклавши з ним трудового договору. (а.с. 10-11).
05 серпня 2016 року головним державним інспектором Управління Держпраці у Закарпатській області Гукс Маріанною Михайлівною винесено припис за № 07-02-004/356-262. Відповідно до вищезазначеного припису, зобов'язано позивача не допускати порушення вимог статті 24 частини 3 Кодексу законів про працю України. У строк до 20.08. 2016 року останній необхідно письмово проінформувати Управління Держпраці у Закарпатській області про виконання вимог припису.
05 серпня 2016 року, головним державним інспектором з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Закарпатській області ОСОБА_7 складено протокол за № 07-02-004/281 про адміністративне правопорушення. Згідно останнього, встановлено, що позивач вчинила адміністративне правопорушення передбачене статтею 41 частиною 3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: допустила в період з 01.07.2016 року по 31.07.2016 року до роботи працівника ОСОБА_6, не уклавши з ним трудового договору, чим порушила вимоги статті 24 частини 3 Кодексу законів про працю України (а.с. 100).
Постановою від 23.08.2016 року першим заступником начальника Управління Держпраці у Закарпатській області ОСОБА_4, керуючись пп. 54 п. 4 Положення про Державну службу України з питань праці та на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю на фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 накладено штраф у розмірі 43500,00 грн.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд констатує, що спірні правовідносини регулюються нормами Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), Положенням про Державну службу України з питань праці (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, далі - Положення). Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509, далі - Порядок).
Згідно пункту 1 Положення, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Відповідно до пункту 7 Положення, Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.
Відповідно до п. 1 Положення про Управління Держпраці у Закарпатській області (затверджене наказом Державної служби України з питань праці від 04.02.2016 року, далі - Положення про Управління), Управління Держпраці у Закарпатській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їх підпорядковується. Голова Закарпатської обласної державної адміністрації координує діяльність Управління Держпраці і сприяє йому у виконанні покладених на нього завдань. Повноваження Управління Держпраці поширюється на територію Закарпатської області. Відповідно до пункту 2 вказаного положення, Управління Держпраці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Міністра соціальної політики, іншими актами законодавства України, а також цим Положенням.
Згідно з пп. 5 пункту 4 Положення про Управління, Управління Держпраці у Закарпатській області відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Відповідно до ч.1 ст. 259 КЗпП державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів (затверджений наказом Мінсоцполітики від 02.07.2012 року за № 390, далі - Порядок 390). Відповідно до п. 2 Порядку 390, право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці.
Як вбачається з матеріалів справи, проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог законодавства про працю, а саме ч. 3 ст. 24 КЗпП: ФОП ОСОБА_3 допустила в період з 01.07.2016 р. по 31.07.2016 р. до роботи працівника ОСОБА_6, не уклавши з ним трудового договору.
Разом з тим, судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_3 та громадянином ОСОБА_6 укладено цивільно-правову угоду від 01.07.2016 року, відповідно до якої останній бере на себе зобов'язання виконати роботи по загрузці-вигрузці при потребі в строк з 01.07.2016 по 29.07.2016 року (а.с. 37).
Додатком 1 до цивільно-правової угоди від 01.07.2016 року визначено, що виконавець (ОСОБА_6П.) виконує роботу по розвантаженню товару з вантажного автомобіля в складські приміщення ФОП ОСОБА_8 та завантаження товару з складських приміщень ФОП ОСОБА_3 на вантажний автомобіль покупця та визначено орієнтовну вартість виконаних робіт у розмірі 1450,00 грн. (а.с. 38).
Управління Держпраці в Закарпатській області під час проведення перевірки дійшло висновку, що вищевказана цивільно-правова угода від 01.07.2016 року містить ознаки притаманні трудовим відносинам.
У відповідності до ч.1 ст.21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Згідно ст. 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
Згідно пояснень від 03.08.2016 року позивач зазначила, що з ОСОБА_6 було укладено цивільний договір, а 01.08.2016 року укладено трудовий договір.
Цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
У відповідності до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Суд зазначає, що основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату .
Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.
З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
Як вбачається з цивільно-правової угоди, укладеної позивачем з ОСОБА_6, її предметом є кінцевий результат праці, оскільки ОСОБА_6 виконував разові роботи, які виконавець повинен передати замовнику. За трудовим договором працівник знаходиться із роботодавцем у тривалих відносинах і зобов'язаний виконувати будь-яку роботу в межах своєї професії, спеціальності, кваліфікації і посади.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 виконував роботу на свій ризик, самостійно організовував виконання роботи та не підлягав під дію правил внутрішнього трудового розпорядку. Оплата праці за виконані роботи не мала систематичного характеру, як це передбачено трудовим договором, була разовою, що підтверджується відповідними завданнями визначеними позивачем та проводилася згідно акту виконаних робіт від 29.07.2016 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб підприємців, які використовують найману працю, від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За порушення вказаної норми позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф у розмірі 43500,00 грн. згідно постанови про накладення штрафу від 23.08.2016 року № 07-02-044/356-175.
Разом з тим, постановою Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 30.12.2016 року у справі № 298/1295/16-п провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 41 КУпАП закрито за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Суд враховує обставини встановлені постановою Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 30.12.2016 року по справі № 298/1295/16-п, яка набрала законної сили 10.01.2017 року, в частині чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено.
Таким чином, відсутність порушення ФОП ОСОБА_3 вимог ч.3 ст. 24 КЗпП України підтверджується вищезгаданим рішенням Великоберезнянського районного суду, а тому не потребує додаткового доказування.
Крім того, постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.04.2017 року у справі № 807/1134 за позовом ФОП ОСОБА_3 було визнано протиправним та скасовано припис Управління Держпраці у Закарпатській області за № 07-02-004/356-262 від 05.08.2016 року. Згідно відомостей з КП "Діловодство спеціалізованого суду", вказане рішення набрало законної сили 10.07.2017 року.
Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
З урахуванням наведеного, суд приходить висновку, що постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 23.08.2016 року № 07-02-044/356-175 підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій першого заступника начальника Управління ОСОБА_4, допущених ним при розгляді справи про накладення штрафу та при внесенні до постанови № 07-02-044/356-175 додаткових записів від 23.09.2016 року суд зазначає наступне.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" передбачено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509, далі - Порядок 509).
Відповідно до п. 6 Порядку 509, про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Відповідно до п. 7 Порядку 509 справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.
Позивач в обґрунтування вказаної позовної вимоги посилається на те, що оскаржена постанова була винесена без повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи.
Вказані доводи позивача спростовуються наступним: судом встановлено, що повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу від 15.08.2016 року № 07-02/2030 було відправлено на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення 15.08.2016 р., що підтверджується фіскальним чеком Ужгородського поштамту МВПЗ 5 (а.с.71). Вказаному поштовому повідомленню присвоєно штрихкодовий ідентифікатор 8800505569003, а згідно даних сервісу Укрпошти з відстеження пересилання поштових відправлень, вбачається що поштове відправлення з штрихкодовим ідентифікатором 8800505569003 було вручено адресату (тобто позивачу) 20.08.2016 року (а.с.72).
Враховуючи те, що на день винесення постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами у першого заступника начальника Управління Держпраці у Закарпатській області була наявна інформація про отримання позивачем повідомлення про розгляд справи і від нього не надійшло клопотання про відкладення її розгляду, управлінням Держпраці у Закарпатській області правомірно, у відповідності до Порядку № 509 розглянуто справу щодо накладення штрафу на позивача без його участі та винесено оскаржену постанову.
Щодо посилань позивача на те, що до оскарженої постанови був внесений запис про порядок її оскарження в судовому порядку суд зазначає наступне: відповідно до абз. 4 п. 8 Порядку 509 постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.
Наказом Міністерства соціальної політики України від 02.02.2016 року № 67 затверджена форма постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Державної служби України з питань праці. Оскаржена постанова відповідає формі затвердженій вказаним наказом Міністерства соціальної політики України
Внесені записи про порядок оскарження постанови та відомості про набрання нею законної сили не впливають на юридичний зміст такої постанови. Крім того, того відомості вносяться до постанов про накладення штрафу, які направляються до примусового виконання, відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.2016 р. № 606-XIV (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).
Враховуючи вищенаведене, суд приходить переконання, що дії відповідача-2 при розгляді справи про накладення штрафу на позивача та внесенні записів до постанови про накладення штрафу від 23.08.2016 р. № 07-02-004/356-175 вчиненні у відповідності до вимог чинного законодавства. У зв'язку з цим, вищевказана позовна вимога не підлягає задоволенню.
При цьому судом відхиляються доводи відповідачів про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропущенням строку звернення до суду, встановлено ч. 5 ст. 99 КАС України, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 5 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.
Судом встановлено, що постанову про накладення штрафу від 23.08.2016 року позивач отримав 22.09.2016 року, що підтверджується листом ЗД ПАТ "Укрпошта".
Таким чином, строк звернення до суду з позовом не пропущено, в зв'язку з чим відсутні підстави для залишення позову без розгляду.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності оскарженої постанови Управління Держпраці у Закарпатській області про накладення штрафу від 23.08.2016 року № 07-02-004/356-175, позовні вимоги щодо визнання вказаної постанови протиправною та її скасування підтверджені належними та допустимими доказами, в зв'язку з чим позов в зазначеній частині позовних вимог підлягає до задоволення та слід визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Закарпатській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 23.08.2016 року за № 07-02-004/356-175, а в задоволенні позову в іншій частині (визнати протиправними дії першого заступника начальника Управління ОСОБА_4І.), що допущені ним при розгляді справи про накладення штрафу на позивача та при внесенні до постанови № 07-02-004/356-175 від 23.08.2016 р. додаткових записів від 23.09.2016 р.) слід відмовити з вищенаведених підстав.
Керуючись ст. 2, 17, 71, 72, 86, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Управління Держпраці у Закарпатській області, Першого заступника начальника Управління Держпраці у Закарпатській області ОСОБА_4 про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Закарпатській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 23 серпня 2016 року за № 07-02-004/356-175.
3. В задоволенні позову в іншій частині позовних вимог - відмовити.
4. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання її копії (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).
Суддя ОСОБА_9