22 серпня 2017 року Житомир справа № 806/1741/17
категорія 11.5
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Романченка Є.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№71)" до Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови про арешт коштів боржника від 17.05.2017 ВП № 53772264 у частині,
встановив:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів боржника головного державного виконавця Коростенського міськрайонного відділу державно виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області ОСОБА_1 від 17.05.2017 в частині накладення арешту на рахунок № 26005011501307 в ПАТ «Укрсоцбанк» (МФО 300023). Заявлені позовні вимоги ДП «Підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (371)» обґрунтовувало тим, що спірною постановою відповідача накладено арешт на рахунок, з якого здійснюється виплата заробітної плати працівникам Підприємства. На думку позивача, при накладенні арешту на рахунок порушено право працівників на своєчасне отримання заробітної плати та призведе до порушення Підприємством законодавства щодо оплати праці.
Представник позивача прибула до суду, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити. Подала заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального засобу.
Представник відповідача до суду не прибув, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. До суду надійшли письмові заперечення, в яких відповідач просив відмовити у задоволенні позову та провести судове засідання без участі представника відділу ДВС.
Зважаючи на відсутність перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні, на підставі наявних у ній доказів, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ст. 41 та ч. 6 ст. 128 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з таких підстав.
Судом установлено, що на виконанні у Коростенському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області перебуває виконавче провадження (ВП № 53772264) з виконання виконавчого листа № 806/337/15 виданого 08.04.2015 Житомирським окружним адміністративним судом про стягнення з Державного підприємства «Підприємство Коростенської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Житомирській області № 71» на користь УПФУ в м. Коростені та Коростенському районі.
17 травня 2017 року в межах виконавчого провадження № 53772264 головним державним виконавцем Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Житомирській області винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках Державного підприємства «Підприємство Коростенської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Житомирській області № 71», зокрема, розрахунковому рахунку № 26005011501307, МФО 300023, код 08679994 ПАТ «Укрсоцбанк».
Наказом Міністерства юстиції України від 06.12.2016 № 3549/5 Державне підприємство «Підприємство Коростенської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Житомирській області № 71» перейменовано у Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№71)".
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі ч. 1 ст. 5 Закону, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частиною першою статті 8 Закону передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
У відповідності до п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Одним із заходів примусового виконання рішень, згідно зі ч. 1 ст. 10 Закону, є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
За змістом частини першої статті 48 вказаного Закону, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону, стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статей 19-1 та 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Частиною 3 статті 52 Закону встановлено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (ч. 1 ст. 56 Закону).
Згідно зі ч. 1 ст. 59 Закону, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
За змістом частини 3 статті 59 Закону у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 59 Закону, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Зі змісту договору банківського рахунку від 17.12.2014, укладеного між ПАТ "Укрсоцбанк" в особі Головного економіста Коростенського відділення № 283 Північного регіону ПАТ "Укрсоцбанк" та Державним підприємством "Підприємство Коростенської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№ 71), Генеральної угоди про надання послуг по зарахуванню коштів на банківські (карткові) рахунки № 09.301-195/375/F-36 від 25.05.15, довідок Коростенського відділення ПАТ "Укрсоцбанк", судом з'ясовано, що в Коростенському відділенні № 283 ПАТ "Укрсоцбанк" позивачем відкрито поточний рахунок № 26005011501307 в українських гривнях до якого укладено договір про надання послуг по зарахуванню коштів на банківські (карткові) рахунки працівників підприємства (для виплати заробітної плати).
Отож, на рахунку позивача № 26005011501307 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023, знаходяться грошові кошти, які використовуються Підприємством для виплати заробітної плати своїм працівникам та сплати єдиного внеску.
Також листом Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області від 13.07.2017 про надання інформації про перерахування бюджетних коштів на розрахункові рахунки, зокрема, № 26005011501307 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023, підтверджено, що на цей рахунок позивача надходять кошти щодо постачання пари та гарячої води.
У контексті наведеного суд відмічає, що статтею 43 Конституції України проголошено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
За змістом ст. 24 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України "Про оплату праці", яка кореспондується зі ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Положеннями частини другої статті 10 Конвенції № 95 про захист заробітної плати від 01.07.1949, ратифікованої Україною 04.08.1961, передбачено, що заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.
Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що держава гарантує захищене законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. У свою чергу, накладення арешту на рахунки боржника, з яких здійснюється виплата коштів на оплату праці працівників, унеможливлює виконання ним своїх обов'язків перед працівниками та позбавляє їх права на своєчасне отримання заробітної плати.
За наведених обставин, коли судом установлено, що рахунок № 26005011501307 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023, використовуються позивачем для виплати заробітної плати, то суд приходить до переконання про необхідність зняття арешту з указаного рахунку позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Підсумовуючи викладене та враховуючи неможливість поновлення прав позивача в інший спосіб, ніж через судове рішення, суд вважає, що постанову головного державного виконавця Коростенського міськрайонного відділу державно виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області ОСОБА_1 від 17.05.2017 про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на рахунок № 26005011501307 в ПАТ «Укрсоцбанк» (МФО 300023) слід скасувати як протиправну, а позов Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№71)" - задовольнити.
Керуючись ст.ст. 86, 158-163, 167, 181, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції про арешт коштів боржника від 17.05.2017 (ВП № 53772264) в частині накладення арешту на кошти Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№71)" на рахунку № 26005011501307 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Є.Ю. Романченко