07 вересня 2017 р. Справа № 804/2043/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЄфанової О.В.
при секретаріЧерніженко К.Е.
за участю:
представника позивача представника відповідача представника трутьої особи Куткова Н.Б. Войтенко К.В. Колінко Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросільпром" до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросільпром» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватне підприємство «Орім», в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача від 02.11.2016р. №0000591401 та №0000601401.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросільпром» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Орім» за період з 01.09.2014р. по 31.12.2014р. та з 01.02.2015р. по 31.03.2015р., за результатами якої складено акт №191/04-17-140/24239651 від 18.10.2016р. На підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 02.11.2016р. №0000591401 та №0000601401. Позивач вважає висновки контролюючого органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
У судовому засіданні представник позивача підтримав пред'явлений адміністративний позов у повному обсязі та, посилаючись на викладені у ньому доводи, просив повністю його задовольнити.
Відповідач пред'явлений адміністративний позов не визнав, подав на нього письмові заперечення, в яких просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що за результатами перевірки контролюючий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому Дніпропетровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Представник відповідача у судовому засіданні також заперечував проти задоволення адміністративного позову у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені у письмових запереченнях на нього.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору надала суду письмові пояснення, в яких зазначала, що висновки акту перевірки є необґрунтованими та спростовуються наданими позивачем та представником третьої особи доказами, а відтак прийнятті рішення на підставі цього акту перевірки є протиправними.
У судовому засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійних просив відмовити у задоволені позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросільпром» (далі - ТОВ «Агросільпром») перебуває на обліку в Дніпропетровській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Дніпропетровська ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області) як платник податків.
Як слідує з матеріалів справи, Дніпропетровською ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросільпром» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Орім» за період з 01.09.2014р. по 31.12.2014р. та з 01.02.2015р. по 31.03.2015р., за результатами якої складено акт №191/04-17-140/24239651 від 18.10.2016р. На підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 02.11.2016р. №0000591401 та №0000601401.
За результатами проведеної перевірки складено акт №191/04-17-140/24239651 від 18.10.2016р., яким, зокрема, зафіксовано встановлене під час перевірки допущення позивачем порушення приписів:
- п.138.2, ст.138, 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, у зв'язку з чим позивачем завищено витрати за 2014р. на суму 207717,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток підприємства за 2014 рік на суму 37389,00 грн.;
- п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 68743,33грн. по взаємовідносинам з ПП «Орім» у тому числі за вересень 2014 року на суму 23828,33 грн., за жовтень 2014 року на суму 5415,00 грн., за лютий 2015 року на суму 24088,34 грн., за березень 2015 року на суму 15411,67 грн., що включені до складу податкового кредиту за січень 2015 року на суму 29243,33 грн., за лютий 2015 року на суму 24088,34 грн., та за березень 2015 року на суму 15411,64 грн., в частині придбання послуг.
На підставі акта перевірки №191/04-17-140/24239651 від 18.10.2016р. відповідачем винесено податкові повідомлення рішення:
- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 02.11.2016р. №0000591401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 68743,00грн. та нараховано штрафні санкції на суму 34371,50 грн.;
- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 02.11.2016р. №0000601401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 37387,00грн. та нараховано штрафні санкції на суму 18694,50 грн.
В адміністративному порядку вищевказані податкові повідомлення-рішення залишенні без змін, у зв'язку з чим позивач звернувся з цим позовом до суду.
Розглядаючи позовні вимоги про визнання протиправними та скасування вищевказаних податкових повідомлень-рішень, суд зважає на таке.
Так, відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодекс України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до п. «г» п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України до складу інших витрат, зокрема, включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, в тому числі, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.
Згідно з п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
За приписами п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
При цьому п.198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх подальшого використання в господарській діяльності.
Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6 цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
При цьому п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Судом встановлено, що між ТОВ «Агросільпром» (Замовник) та ПП «Орім» (Виконавець) було укладено договори про надання маркетингових послуг від 01.09.2014р. №125 та від 01.01.2015р. №125, відповідно до яких Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги, а Замовник зобов'язується прийняти та сплатити належним чином надані послуги відповідно до умов договору.
Пунктом 1.2. договорів від 01.09.2014р. №125 та від 01.01.2015р. №125 визначено, що перелік та види послуг, які виконавець надає Замовнику, зазначаються в Додатку №1 (Таблиця №1) до цього договору, який є його невід'ємною частиною. Замовник замовляє, а виконавець зобов'язується надати послуги з переліку послуг, зазначених в Додатку №1 (Таблиця №1), в обсязі, протягом строку та на умовах, зазначених в Додатках до договору, які є його невід'ємною частиною.
Згідно з п.3.1 звітним періодом за цим договором є 1 календарний місяць.
По закінченню звітного періоду сторони підписують акти здачі - приймання наданих послугу відповідності до п. 4.1. Для отримання акту здачі-приймання послуг замовник зобов'язаний в строк до 15-го числа місяця наступного за звітним з'явитися за місцезнаходженням виконавця згідно з п.3.4.
Згідно додаткових угод від 05.09.2014р. до договору від 01.09.2014р. №125 та від 05.05.2015р. до договору від 01.01.2015р. №125 маркетингові послуги, визначені вищевказаними договорами надаються виконавцем замовнику відносно товарів торгівельної марки «Golen Kings of Ukraine», виробником яких є ТОВ «Агросільпром», які поставлялись в торгівельну мережу «АТБ».
Так, зокрема, відповідно до додатку б/н від 10.09.2014р. договору №125 від 01.09.2014р. позивач замовив контрагенту ПП «Орім» виконання у вересні 2014р. наступних послуг: проведення кількісного маркетингового дослідження у форматі польового анкетування (закриті питання) (згідно п. 7 Додатку №1, Таблиця №1 до Договору); з визначення відносної динаміки продажу продукції постачальника у торгівельній мережі (згідно п. 4 Додатку №1 Таблиця №1 до Договору); визначення залишків продукції в магазинах, які приймають участь у дослідженні (згідно п. З Додатку №1 Таблиця №1 до Договору); визначення обсягів продажу товарів в торгівельних точках у грошовому виразі, які приймають участь у дослідженні у звітний період (згідно п.2 Додатку №1 Таблиця №1 до Договору).
Відповідно до додатку б/н від 10.09.2014р. до договору № 125 від 01.10.2014р. позивач замовив контрагенту ПП «Орім» виконання у жовтні 2014р. наступних послуг: проведення 0n-Line опитування споживачів на основі розробленої анкети з фіксованою кількістю питань (згідно п. 18 Додатку №1 Таблиця №1 до Договору; з визначення відносної динаміки продажу продукції постачальника у торгівельній мережі (згідно п. 4 Додатку №1 Таблиця №1 до Договору); визначення залишків продукції в магазинах, які приймають участь у дослідженні (згідно п. З Додатку №1 Таблиця №1 до Договору); визначення обсягів продажу товарів в торгівельних точках у грошовому виразі, які приймають участь у дослідженні у звітний період (згідно п. 2 Додатку №1 Таблиця №1 до Договору).
Згідно додатку б/н від 01.02.2015р. до договору №125 від 01.01.2015р. позивач замовив контрагенту ПП «Орім» виконання у лютому 2015р. наступних послуг: дослідження ставлення споживачів до упаковки товару (згідно п. 17 Додатку №1 Таблиця №1 до Договору); проведення телефонного опитування респондентів (згідно п. 9 Додатку №1 Таблиця №1 до Договору); визначення відносної динаміки продажу продукції постачальника у торгівельній мережі (згідно п. 4 Додатку №1 Таблиця №1 до Договору); визначення залишків продукції в магазинах, що приймали участь у дослідженні (згідно п. З Додатку №1 Таблиця №1 до Договору); визначення об'єму продажу товарів в торгівельних точках у грошовому виразі, що приймали участь у дослідженні (згідно п. 2 Додатку №1 Таблиця №1 до Договору); визначення об'єму продажу товарів в торгівельних точках у кількісному виразі, що приймали участь у дослідженні (згідно п. 1 Додатку №1 Таблиця №1 до Договору).
Відповідно до додатку б/н від 01.03.2015р. договору № 125 від 01.01.2015р. позивач замовив контрагенту ПП «Орім» виконання у березні 2015р. наступних послуг: обробка результатів маркетингового дослідження та надання звіту (згідно п. 11Додатку №1 Таблиця №1 до Договору); проведення телефонного опитування респондентів (згідно п. 9 Додатку №1 Таблиця №1 до Договору); визначення відносної динаміки продажу продукції у торгівельній мережі (згідно п. 4 Додатку №1 Таблиця №1 до Договору); визначення об'єму продажу товарів в торгівельних точках у кількісному виразі, що приймали участь у дослідженні (згідно п. 1 Додатку №1 Таблиця №1 до Договору).
На підтвердження виконання договорів від 01.09.2014р. №125 та від 01.01.2015р. №125 позивачем було надано до перевірки податкові накладні, акти здачі - приймання робіт та завіти про проведення дослідження.
Розрахунки між суб'єктами господарювання за отримані послуги проводились на підставі платіжних доручень та станом на 31.04.2015р. дебіторська/кредиторська заборгованість відсутня.
Втім, зазначені документи не містять необхідних для цілей оподаткування відомостей про зміст розглядуваних операцій, порядок їх виконання та конкретних виконавців цих послуг.
Так, в актах здачі-прийняття робіт (наданих послуг) не зазначено зміст та обсяг послуг, що були надані ПП «Орім» в адресу ТОВ «Агросільпром», одиниці виміру господарської операції, численність осіб залучених до виконання послуг, кількість опитаних респондентів.
Зокрема, акт здачі-приймання від 30.09.2014р. №002009 містить найменування щодо проведення кількісного маркетингового дослідження у форматі польового анкетування, проте в чому полягає це дослідження, в якому місці проводились дослідження, ким в який спосіб невідомо. Щодо визначення залишків у магазинах, то не вказано конкретних адрес магазинів та їх розташування, як допускались працівники контрагента до виконання вказаної роботи, які залишки продукції, об'єм продажу товарів в торгівельних точках у грошовому виразі, ані акт здачі, ані звіт не містить.
Акт здачі-приймання від 31.10.2014р. №002009 містить найменування проведення он-лайн опитування споживачів на основі розробленої анкети з фіксованою кількістю питань, при цьому з цього акту не можливо встановити на якому сайті проводилось анкетування, як визначали споживачів, ким проводилось вказане опитування і які результати такого опитування та яким чином використана вказана інформація позивачем, як доведена до керівництва та працівників підприємства.
Також, не розкрито суть щодо інформації яка міститься в звіті за вересень 2014 року «Анкетування споживачів клітковин», а саме: як проводилось дане дослідження, в яких торгівельних точках, ким, як визначали споживачів клітковини, як працівники магазинів допускали до проведення таких заходів контрагента, які результати таких досліджень та як використано у господарській діяльності позивача або передання відповідним особам (ТОВ «АТБ -Маркет»).
Звіт за жовтень 2014 року «ситуація на ринку клітковини» містить лише найменування, без визначення обсягу, кількості, грошового виразу, осіб які проводили дослідження, джерела дослідження.
Аналогічна ситуація з актами та звітами, які були складені за договором від 01.01.2015р. №125.
Суд також зазначає, що зі змісту звітів слідує, що вони базуються на даних інтернет мережі, що фактично виключає здійснення ПП «Орім» пошуку і обробки інформації для надання послуг позивачу.
Електронні звіти на перевірку не надавались.
Таким чином, долучені до матеріалів справи первинні документи, складені за результатами операцій з ПП «Орім», не відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704, оскільки містять лише загальні відомості щодо виду виконаних робіт, форми оплати, але жоден з них не несе в собі докази виконання та передачі (надання) послуг з урахуванням їх специфіки.
Відсутність в документі, складеному для фіксації господарської операції, визначеної наведеними нормами інформації, нівелює його значення як доказу здійснення господарської операції, якщо іншими, визначеними та оформленими відповідно до нормативно встановлених вимог документами ця прогалина в документуванні господарської діяльності не заповнена. Інформації щодо змісту, обсягу господарської операції, одиниці виміру господарської операції належить одне з основних значень в облікових документах, оскільки така інформація дозволяє встановити вартісні показники господарської операції, які можуть приймати участь у податковому обліку суб'єкта господарювання як платника податків, зокрема податку на прибуток та податку на додану вартість.
Також слід зауважити, що при виборі виконавця такого виду послуг, як надання маркетингового дослідження, зазвичай оцінюється ділова репутація підприємства на ринку, перевіряється наявність кваліфікованого персоналу тощо, важливе значення має конкретний фахівець та його особистий досвід.
Разом з тим, ТОВ «Агросільпром» не надано обґрунтованих пояснень щодо вибору контрагента та не доведено необхідність залучення саме ПП «Орім» для надання маркетингових послуг.
Водночас, серед виду діяльності ПП «Орім» за кодом КВЕД останній не надає маркетингових послуг, та зі змісту договорів №125 від 01.09.2014р. та №125 від 01.01.2015р. слідує, що їх умовами не передбачено право виконавця ПП «Орім» покладати виконання договорів на інших осіб.
При цьому з аналізу ланцюга постачання слідує, що ПП «Орім» залучав сторонніх суб'єктів господарювання для виконання свої зобов'язань, зокрема ТОВ «Авіротрейдіст», ТОВ «Валексі», ТОВ «Демеус» та ТОВ «ПФ «Альтімус».
Згідно податкової інформації, вищевказані контрагенти ПП «Орім» знаходяться в процедурі припинення або анульовано їх свідоцтва платників податків.
Дійсно, норми ПК України не ставлять у залежність право платника податків на податковий кредит від виконання податкового обов'язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг). Однак, у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать, що платник податків був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагента, яка полягає в незаконній мінімізації податкових зобов'язань, зокрема у створенні штучних підстав для збільшення валових витрат та/чи податкового кредиту, або у разі коли платник податків діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов'язку, при встановлених обставинах, які не підтверджують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на податковий кредит є безпідставною.
Зважаючи на відсутність у ПП «Орім» основних фондів та реальних контрагентів які б могли надавати маркетингові послуги свідчить лише про неможливість ПП «Орім» реального виконання договорів №125 від 01.09.2014р. та №125 від 01.01.2015р.
До того ж, позивачем не надано доказів, які б свідчили про наявність дійсної ділової мети на отримання таких маркетингових послуг, а також не доведено прогнозованого та реального впливу від отримання цих послуг на власну господарську діяльність, в той час, як відповідно до платіжних доручень позивач сплатив ПП «Орім» за надані останнім послуги суми у розмірі 486260,00грн., яка на думку суду є достатньо значною.
Разом з тим, відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податку права на податковий кредит. Це відповідає самому змісту вищенаведених норм ПК України, які надають платнику податку право зменшити податкові зобов'язання на суму податку, сплаченого ним у зв'язку з придбанням товарів (послуг) при здійсненні господарської діяльності. Встановлення законодавцем податкових преференцій має на меті стимулювання ділової активності учасників торгівельного обороту, що, в свою чергу, презюмує здійснення господарських операцій, що є об'єктом оподаткування, з метою досягнення економічного ефекту (ділової мети), а не тільки з метою отримання податкової вигоди. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податку суми податкового кредиту.
Завідома для платника податків відсутність розумного (з точки зору загальноприйнятих, звичайних правил господарювання) обґрунтування витрат при здійсненні господарської операції, як правило, виключає підстави для збільшення у податковому обліку витрат та/або податкового кредиту, оскільки таке, у більшості своїй, свідчить про відсутність ділової мети при здійсненні господарської операції як притаманної риси господарської діяльності. При цьому не має значення, що фінансові показники такої господарської операції, які враховані в податковому обліку, підтверджені документами, вимога стосовно оформлення яких встановлена правовими нормами.
Враховуючи, що встановленими судом обставинами та матеріалами справи не підтверджено, а позивачем належним чином не доведено реальності господарських операцій з ПП «Орім», суд приходить до висновку про обґрунтованість висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки від №191/04-17-140/24239651 від 18.10.2016р., а отже про правомірність спірних податкових повідомлень-рішень від 02.11.2016р. №0000591401 та №0000601401.
За таких обставин, у задоволені адміністративного позову слід відмовити у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачу було відмовлено у задоволені позовних вимог, а отже відповідно до ст.94 КАС України сума сплаченого судового збору останньому не повертається.
Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 12 вересня 2017 року
Суддя О.В. Єфанова