28 серпня 2017 р. Справа № 804/2711/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Тулянцевої І.В.
при секретарі Мосесові А.Р.
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
26.04.2017 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських ГУНП» № 972 від 14.03.2017 року в частині накладення на старшого слідчого відділення розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров'я особи слідчого відділу Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області «По особовому складу» № 106 о/с від 27 березня 2017 року в частині звільнення старшого слідчого відділення розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров'я особи слідчого відділу Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1;
- поновити ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого відділення розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров'я особи слідчого відділу Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області;
- стягнути з Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 всі види грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу з 28 березня 2017 року по день поновлення на службі.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що з 11 серпня 2008 року її було прийнято на службу в органи внутрішніх справ. З 07.11.2015 року вона була прийнята на службу до Національної поліції України та проходила службу у званні старшого лейтенанта на посаді старшого слідчого відділення розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров'я особи слідчого відділу Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області. Наказом Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області № 106 о/с від 27.03.2017 року позивачка була звільнена з вказаної посади за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби). Підставою для прийняття наказу про звільнення являється наказ Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області від 14.03.2017 року № 972, прийнятий у зв'язку із затриманням її за підозрою у скоєнні кримінального злочину в рамках кримінального провадження №42017000000000143, відкритого 23.01.2017 року за ч. 3 ст. 368 КК України. Вважає, що звільнення її зі служби було проведено відповідачем із порушенням вимог діючого законодавства, оскільки в ході службового розслідування не було встановлено її вини у скоєнні дисциплінарного проступку, у зв'язку із чим, вона підлягає поновленню на посаді та їй повинно бути виплачено грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.
В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги та просила позов задовольнити із викладених у ньому підстав.
Відповідач - Головне управління Національної поліції у Дніпропетровській області проти позову заперечував, подав до суду письмові заперечення, які приєднані до матеріалів справи. Представник відповідача в судовому засідання суду пояснив, що підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності наказом від 14.03.2017 року № 972, явився висновок службового розслідування за фактом затримання 01.03.2017 року працівниками Генеральної прокуратури України та Служби безпеки України окремих поліцейських ГУНП. Наказ від 14.03.2017 року № 972 про притягнення до дисциплінарної відповідальності, яким за грубе порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-ІV, ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» та Присяги працівника поліції, що виразилося у недотриманні принципів діяльності поліцейського, вчиненні дії, несумісних з вимогами, що пред'являються до професійно - етичних якостей поліцейського, старшого слідчого відділення розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров'я особи слідчого відділу Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію». Зазначений наказ було реалізовано шляхом видання наказу від 27.03.2017 року №106 о/с. З наведених підстав, посадові особи ГУНП в Дніпропетровській області діяли в рамках наданих законом повноважень.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини якими обґрунтовуються вимоги позивача, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що старший лейтенант поліції ОСОБА_1 проходила службу в поліції, на посаді старшого слідчого відділення розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров'я особи слідчого відділу Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області з 07.11.2015 року.
Наказом начальника ГУНП в Дніпропетровській області № 795 від 01.03.2017 р. призначено службове розслідування за фактом затримання 01.03.2017 року працівниками Генеральної прокуратури України та Служби безпеки України в рамках кримінального провадження № 42017000000000143, відкритого 23.01.2017 року за ч. 3 ст. 368 КК України в порядку ст. 208 КПК України окремих поліцейських ГУНП.
14.03.2017 року начальником ГУНП в Дніпропетровській області затверджено висновок службового розслідування, яким встановлено, що відомості щодо порушення службової дисципліни, що виразилося у недотриманні принципів діяльності поліції та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред'являються до професійно - етичних якостей поліцейського, з боку старшого слідчого відділення розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров'я особи слідчого відділу Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_1 вважати такими, що знайшли своє об'єктивне підтвердження.
Судом встановлено, що в ході проведення службового розслідування було встановлено, що 01.03.2017 року до Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області надійшла інформація про те, що працівниками Генеральної прокуратури та Служби безпеки України у рамках кримінального провадження №42017000000000143, відкритого 23.01.2017 року по ч. 3 ст. 368 КК України за фактом вимагання неправомірної вигоди, за заявою громадянина ОСОБА_4 на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 24.02.2017 року у службових приміщеннях ДВП та УПН проводяться слідчі дії.
Так, 01.03.2017 року проведено санкціонований обшук у службовому кабінеті №203 Дніпровського ВП, закріпленому за старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1, під час якого виявлено та вилучено комп'ютерну техніку, матеріали кримінального провадження № 1201040030001013 в 1 томі, пакет з біркою (кримінальне провадження №1201040030001013), особисті речі та грошові кошти, які належать майору поліції ОСОБА_5
Цього ж дня, проведено обшук службового кабінету № 409 в УПН, де знаходиться робоче місце майора поліції ОСОБА_5, в ході якого було виявлено та вилучено жорсткий диск HGST об'ємом 500GB s/n:FR1S6VAK та блокнот - записник.
Крім того, проведено санкціонований обшук за місцем проживання старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 в ході якого вилучено грошові кошти.
01.03.2017 року ОСОБА_1 на підставі ухвали Печерського районного суду м.Києва затримано в порядку ст. 208 КПК України.
02.03.2017 року старшим слідчим в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368КК України, тобто в умисному одержанні службовою особою неправомірної вигоди в особливо великому розмірі, за вчинення дій в інтересах третіх осіб, з використанням службового становища.
Як вбачається з матеріалів службового розслідування, 19.01.2017 року у кримінальному провадженні № 1201040030001013, відкритому 24.11.2016 року СВ ДВП за ч. 1 ст. 320 КК України, старшим слідчим Марченко А.О. було проведено обшук за місцем реєстрації менеджера з продажу ТОВ «Флюгер» ОСОБА_4 та реєстрації вказаного товариства, під час якого вилучено заборонену в обігу хімічну речовину «фенілнітропропен» масою приблизно 5 кг, грошові кошти у сумі 22000 доларів США, 3000 євро та 49500 грн.
Надалі, начальник відділу УПН ОСОБА_5, який здійснював оперативне супроводження, запропонував ОСОБА_4 в обмін на вилучені кошти здійснити заміну речовини «фенілнітропропен», яку вилучено у останнього, на будь - яку іншу не заборонену в обігу та надалі старший слідчий ДВП ОСОБА_1 закриє кримінальне провадження № 1201040030001013 за відсутністю складу кримінального правопорушення, на що ОСОБА_4 погодився.
В ході службового розслідування також було встановлено, що у свою чергу, старший лейтенант поліції ОСОБА_1, порушуючи ст. 100 КПК України, у частині зберігання речових доказів і документів, не провела додатковий огляд і фотографування вилучених грошових коштів та не передала їх до фінансової установи.
03.03.2017 року ОСОБА_1 Печерським районним судом м. Києва було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
З матеріалів службового розслідування також вбачається, що в ході його проведення позивачка від будь - яких пояснень відмовилась, скориставшись правом, встановленим ст. 63 Конституції України.
Також згідно вказаного висновку, запропоновано за порушення службової дисципліни, вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, абзацу 1,2,5 пункту 1 Розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 р. № 1179, що виразилося у недотриманні принципів діяльності поліцейського, вчиненні дії, несумісних з вимогами, що пред'являються до професійно - етичних якостей поліцейського, накласти на старшого слідчого відділення розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров'я особи слідчого відділу Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Наказом ГУНП в Дніпропетровській області № 972 від 14.03.2017 року, у зв'язку з проведеним службовим розслідуванням та встановленим за його результатами порушення з боку старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, абзацу 1,2,5 пункту 1 Розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 р. № 1179, що виразилося у недотриманні принципів діяльності поліцейського, вчиненні дії, несумісних з вимогами, що пред'являються до професійно - етичних якостей поліцейського, на старшого слідчого відділення розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров'я особи слідчого відділу Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Наказом ГУНП в Дніпропетровській області № 106 о/с від 27.03.2017 року на підставі наказу ГУНП в Дніпропетровській області № 972 від 14.03.2017 року старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п.6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.
Підставою для звільнення позивача визначено п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», згідно якого поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
За приписами ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши досліджені в ході розгляду справи докази, з огляду на встановлені обставини, суд вважає, що оскаржувані наказ, яким позивачку притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України, та наказ про звільнення її зі служби в поліції, винесені з урахуванням всіх обставин, що мали значення для його прийняття, зокрема, встановлення факту порушення позивачем вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, абзацу 1,2,5 пункту 1 Розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 р. № 1179.
Так, згідно з ч. 2 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580 - VIII, підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Відповідно до ст. 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Статтею 1 Статуту визначено, що службовою дисципліною є дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів МВС підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги.
Згідно зі статтею 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, передбачено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку (частина перша).
Частиною 1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Види дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни наведені в статті 12 Статуту, найсуворішим з яких є звільнення з органів внутрішніх справ, що застосовується як крайній захід дисциплінарного впливу.
Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 Статуту.
Зокрема, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Порядок проведення службових розслідувань в органах Національної поліції врегульовано Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 року № 230 (далі - Порядок № 230).
Так, Порядком № 230 передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування повинно бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Особа, щодо якої проводиться службове розслідування, може бути відсторонена від виконання службових обов'язків за займаною посадою зі збереженням посадового окладу, окладу за спеціальне звання, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Тривалість відсторонення від виконання службових обов'язків не може перевищувати часу, передбаченого для проведення службового розслідування.
Статтею 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року № 3460 - IV, встановлено, що перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органів внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Вказані порушення позивачем вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» та Присяги працівника поліції, що стало підставою для звільнення позивача, підпадає під визначення порушення службової дисципліни, за яке може бути накладене дисциплінарне стягнення відповідно до статті 12 Статуту.
Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що відповідно до ст. 64 Закону України «Про національну поліцію» при прийнятті на службу до поліції позивач приносив присягу та клявся, у тому числі вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки. Проте вчинені ОСОБА_1 дії свідчать про порушення вимог чинного законодавства, що не може сприяти зміцненню авторитету поліції.
Пунктом 1 Розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 року № 1179 передбачено, що під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України.
Проаналізувавши наведені норми законодавства та оцінивши встановлені в ході судового розгляду обставини, суд дійшов висновку про наявність факту скоєння позивачем вчинку, що дискредитує звання працівника поліції та свідчать про порушення старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», пункту1 Розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 року № 1179, що виразилося у недотриманні принципів діяльності поліцейського, вчиненні дії, несумісних з вимогами, що пред'являються до професійних та моральних якостей поліцейського.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
На підставі встановлених обставин, оцінюючи докази, які є у справі їх достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що при звільненні позивача з поліції відповідач - Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, отже спірні накази від 14.03.2017 року № 972 та від 27.03.2017 року №106 о/с є обґрунтованими, а підстави для їх скасування відсутні.
Суд також зазначає, що критично ставиться до тверджень позивача з приводу того, що в ході службового розслідування відповідачем не було надано належної оцінки тим обставинам, що висновки щодо неналежного зберігання ОСОБА_1 речових доказів по кримінальному провадженню № 1201040030001013 були зроблені без будь - якого дослідження матеріалів вказаного кримінального провадження, а з самого висновку службового розслідування є незрозумілим що є об'єктивною стороною дисциплінарного правопорушення.
Так, як було зазначено раніше, дисциплінарне стягнення відповідно до наказу №972 від 14.03.2017 року, було накладено на позивача за сукупність дій, що полягають у порушенні службової дисципліни, а саме, у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейського під час досудового розслідування по кримінальному провадженню № 1201040030001013 та отримання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі, що підтверджується повідомленням про підозру від 02.03.2017 року.
Крім того, суд звертає увагу на те, що в ході проведення службового розслідування, метою якого було встановлення обставин (часу, місця) і наслідків порушення службової дисципліни; осіб, винних у вчиненні порушення службової дисципліни, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або створювали передумови для їх спричинення; причин порушення службової дисципліни та умов, що йому сприяли; вимог чинного законодавства, які було порушено; ступеня провини кожної з осіб, причетних до порушення службової дисципліни, та мотивів протиправної поведінки особи (осіб) рядового чи начальницького складу, її (їх) ставлення до скоєного проступку, ОСОБА_1 відмовилась надавати будь - які пояснення з приводу обставин, що виникли під час досудового розслідування по кримінальному провадженню № 1201040030001013, у зв'язку із чим, висновки службового розслідування були зроблені на підставі наявних письмових доказів та пояснень свідків.
З урахуванням наведеного суд зазначає, що статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.В Рішенні від 10.02.2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477 - IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Суд вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в ході розгляду справи, надав достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність та обґрунтованість прийнятих наказів, з огляду на що відсутні підстави для поновлення позивача на службі в Національній поліції та стягнення грошового забезпечення.
З наведених обставин також не підлягають і інші вимоги позивача щодо повновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 2, 11, 69-71, 94, 160-163, КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без задоволення.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України.
Постанова в повному обсязі виготовлена 05 вересня 2017 року.
Суддя ОСОБА_7