21 серпня 2017 р. Справа № 804/4587/17
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Тулянцева І.В. розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.04.2017 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що на підставі Акту перевірки №1505/04-36-13-02/НОМЕР_3 від 01.03.2017 року «Про результати камеральної перевірки ОСОБА_1 з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01.01.2014 року по 01.03.2017 року» відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.04.2017 року № НОМЕР_1 про сплату штрафу в розмірі 11 331,45 грн. та № НОМЕР_2 про сплату штрафу в розмірі 65,40 грн. за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість. Зазначені податкові повідомлення-рішення позивач вважає такими, що підлягають скасуванню з огляду на те, що в мотивувальній частині Акту перевірки не наведено обставин порушень, допущених ФОП ОСОБА_2 Крім того, рішення фіскального органу про застосування штрафів прийняті після спливу строку давності, встановленого статтею 102 Податкового кодексу України.
Позивач у судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов із підстав, викладених у позові.
Відповідач подав до суду заперечення проти позову, які залучені до матеріалів справи, та згідно яких суб'єкт владних повноважень (відповідач) проводячи камеральну перевірку позивача, за результатами якої встановлено факти несвоєчасного погашення суми податкового зобов'язання протягом грудня 2014 року - червеня 2016 року, нарахував штрафні санкції на підставі спірних податкових повідомлень-рішень.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. З наданих до суду заперечень вбачається, що відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення винесені у відповідності до норм податкового законодавства і підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись ч. 4 ст. 122 та ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив проводити розгляд справи в письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши подані документи, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.
На підставі п.п.19-1.1.1 п.19-1.1.2 п.19-1.1 ст.19-1, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, у порядку пп. 75.1.1 п.75.1 ст.75 та ст. 76 Податкового кодексу України Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01.01.2014 року по 01.03.2017 року, за висновками якої складений акт від 01.03.2017 року №1505/04-36-13-02/НОМЕР_3.
В ході проведення вказаної камеральної перевірки контролюючим органом встановлено, що Криворізькою північною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області була проведена документальна планова перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 01.07.2007 року по 30.09.2009 року, за результатами якої складено акт від 01.02.2010 року №5/17-311/НОМЕР_3, на підставі висновків якого прийнято, окрім інших, податкове повідомлення-рішення від 12.02.2010 року №0000141701/0/2814/10/17-311 з податку на додану вартість на загальну суму 70 410,00 грн., в т.ч. штрафна санкція - 23 470,00 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення було предметом судового оскарження у справі №2а-6466/10/0470.
Так, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2011 року адміністративний позов задоволено частково, у позовній вимозі про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.02.2010 року №0000141701/0/2814/10/17-311 відмовлено.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2013 року Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2011 року у справі № 2а-6466/10/0470 залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.06.2014 року по справі №2а- 6466/10/0470 за позовом ФОП ОСОБА_1 до Криворізької північної МДПІ про скасування вищезазначеного податкового повідомлення-рішення касаційну скаргу позивача залишено без задоволення.
Крім того, 12.03.2014 оку ФОП ОСОБА_1 перейшов на облік з Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області (код 483) до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції (Тернівський район) (код 487), до якої ним було подано податкові декларації: №9073790617 від 19.12.2014 року за листопад 2014 року на суму ПДВ, що підлягала сплаті до бюджету - 654 грн.; №9077973658 від 16.01.2015 року за грудень 2014 року на суму ПДВ, що підлягала сплаті до бюджету - 887 грн.; №9174798223 від 19.08.2015 року за липень 2015 року на суму ПДВ, що підлягала сплаті до бюджету - 2500,00 грн.; №9038150704 від 18.03.2016 року за лютий 2016 року на суму ПДВ, що підлягала сплаті до бюджету - 6 777,00 грн.
Таким чином, в ході камеральної перевірки відповідачем було встановлено, що суми податкового зобов'язання з податкового повідомлення-рішення від 12.02.2010 року №0000141701/0/2814/10/17-31 та вищезазначених податкових декларацій з ПДВ у загальному розмірі 57 311,25 грн. несвоєчасно погашались позивачем протягом грудня 2014 року - червня 2016 року.
13 квітня 2017 року відповідачем на підставі висновків Акту перевірки від 01.03.2017 року №1505/04-36-13-02/НОМЕР_3 винесено податкові повідомлення-рішення №0004931303 про сплату штрафу в розмірі 11 331,45 грн. за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та №0004921303 про сплату штрафу в розмірі 65,40 грн. за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі висновку спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам частини 3 статті Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.
У п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України (в редакції на момент здійснення перевірки 01.03.2017 року) визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
В силу пунктів 76.1 та 76.2 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (пункт 86.2 статті 86 Податкового кодексу України).
Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року № 727 затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами (надалі - Порядкок оформлення результатів документальних перевірок), зі змісту пункту 1 Розділу І вбачається, що цей Порядок розроблено відповідно до вимог Податкового кодексу України та Митного кодексу України для застосування посадовими особами контролюючих органів при оформленні результатів документальних перевірок платників податків - юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, постійних представництв та представництв нерезидентів дотримання законодавства з питань державної митної справи, про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Таким чином, посилання позивача, що всупереч вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок контролюючим органом не викладено обставин порушення позивачем податкового законодавства, не може братися судом до уваги, так як дія вказаного Порядку поширюється на оформлення результатів виключно документальних перевірок, а не камеральних чи фактичних.
За таких обставин твердження позивача про протиправність акту камеральної перевірки № 1505/04-36-13-02 від 01.03.2017 року у зв'язку з його невідповідністю Порядку оформлення результатів документальних перевірок не відповідає дійсності.
Щодо строків нарахування штрафних санкцій Позивачу суд зазначає, що згідно п.114.1 ст.114 Податкового кодексу України граничні строки для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.
Ставка та сума штрафної санкції за порушення строку сплати узгоджених сум грошових зобов'язань, відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України, розраховується за період з дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань, і до дня фактичної сплати боргу.
Так, відповідно до п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання - у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання - у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу.
При цьому, штрафна санкція нараховується на суму фактичної сплати в залежності від кількості днів затримки сплати узгодженої суми грошового зобов'язання.
Таким чином, дата фактичної сплати (погашення) грошового зобов'язання є невід'ємною складовою при розрахунку штрафної санкції за несвоєчасну сплату.
Разом з тим, п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках визначених цим кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку для подання податкової декларації, звіту про використання доходів неприбуткової організації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була подана пізніше,- за днем її фактичного подання.
З системного аналізу вищенаведених норм податкового законодавства вбачається, що у випадку визначення податкового зобов'язання платника податків податковим органом, такий платник податків повинен сплати нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів після отримання податкового повідомлення-рішення, а у випадку оскарження рішення контролюючого органу в адміністративному або в судовому порядку - протягом 10 днів після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження.
До закінчення процедури адміністративного та/або судового оскарження сума податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом, вважається неузгодженою, а відтак - не набуває статусу податкового боргу, що не дає підстав податковому органу вживати заходів по примусовому стягненню активів платника податків в рахунок погашення податкового боргу.
В ході судового розгляду судом встановлено, що у зв'язку із судовим оскарженням позивачем податкового повідомлення-рішення від 12.02.2010 року №0000141701/0/2814/10/17-311, в інтегрованій картці платника податків сума за вказаним податковим повідомленням-рішенням відобразилась в якості недоїмки лише після внесення до системи «Податковий блок» прийнятого остаточного судового рішення у справі №2а-6466/10/0470, а саме ухвали Вищого адміністративного суду України від 17.06.2014 року.
Як зазначив відповідач у запереченнях, це пов'язано з тим, що при внесенні до АІС «Суди» системи «Податковий блок» ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2013 року сума за податковим повідомленням-рішенням від 12.02.2010 року №0000141701/0/2814/10/17-311 не отримала статус податкового боргу, оскільки Криворізька північна ОДПІ та ФОП ОСОБА_1 подали до Вищого адміністративного суду України касаційні скарги а тому в АІС «Суди» системи «Податковий блок» означене податкове повідомлення-рішення знаходилось в стані судового оскарження, через що лише після прийняття остаточного рішення у справі №2а-6466/10/0470 зазначене податкове повідомлення-рішення отримало статус узгодженості й сума за ним емігрувала в підсистему «Облік платежів» у якості податкового боргу.
Водночас, суд враховує, що позивач, незважаючи на набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції у справі №2а-6466/10/0470, проігнорував свій обов'язок сплатити суму узгодженого грошового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням від 12.02.2010 року №0000141701/0/2814/10/17-311 в десятиденний термін після його узгодження.
Також суд зауважує, що при дослідженні правомірності винесення рішення значення має також наявність чи відсутність фактів порушення платником податків вимог законодавства, зазначених в акті перевірки, у зв'язку з чим наявність формального порушення податковою інспекцією під час проведення перевірки не може бути єдиною та безумовною підставою для його скасування, як і порушення строків прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, не свідчить про його незаконність.
Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити у повному обсязі.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя ОСОБА_3