12 липня 2017 р. Справа № 804/2821/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Прудника С.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача-1 - Департаменту охорони здоров'я комунального закладу "Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи" Дніпропетровської обласної ради Міжрайонної Правобережної медико-соціальної експертної комісії № 2, відповідача-2 - Департаменту охорони здоров'я Дніпропетровської облдержадміністрації комунального закладу "Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи" ДОР, відповідача-3 - Департаменту охорони здоров'я комунального закладу "Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи" Дніпропетровської обласної ради Червоногвардійської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
05 травня 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту охорони здоров'я Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Міжрайонної правобережної медико-соціальної експертної комісії № 2, в якому просить суд:
- визнати неправомірними та протиправними дії Міжрайонної правобережної медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) № 2 та обласної медико-соціальної експертної комісії № 5 щодо відмови у встановленні ІІІ групи інвалідності, шляхом встановлення ОСОБА_1 ІІІ групи інвалідності та зобов'язати Міжрайонну правобережну медико-соціальну експертну комісію № 2 визнати ОСОБА_1 інвалідом та надати довідку про інвалідність.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що рішення про невизнання інвалідом є протиправним з огляду на визначені Постановою Кабінету ОСОБА_2 України №1317 від 03.12.2009 року критерії для встановлення інвалідності ІІІ групи. Вказує, що має право на встановлення інвалідності ІІІ групи з огляду на наявність невралгічних захворювань, таких як: кіста (доброякісна пухлина) в головному мозку, енцефалопатія та лейкооріоз, які обмежують здатність позивача до трудової діяльності. Також зазначає, що в 2012 року позивачу була призначена ІІ група інвалідності по онкологічному захворюванню (пухлина сліпої кишки ІІІ стадії); з 2013 року при перегляді МСЕК призначено ІІІ групу інвалідності по онкології терміном до березня 2014 року, супутні захворювання: жовчнокам'яна хвороба, хронічний холецистит в стадії ремісії, вузлова міома матки, хронічна анемія; з 2014 року при перегляді МСЕК знову призначено ІІІ групу інвалідності по онкології терміном до березня 2015 року; з 30.03.2015 р. по 08.04.2015 р. позивачка перебувала на стаціонарі у хірургічному відділенні ДУ «Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» з основним діагнозом: пухлина сліпої кишки Т4N1Mo, стан після правосторонньої геміколонєктомії, курсів ПХТ (2011 рік), ІІІ клінічна група з задовільною функцією анастомохата кишківника, спаєчна хвороба брюшної порожнини, а також з супутнім діагнозом: гіпетронічна хвороба ІІ стадії ступінь 3, гіпертензивне серце, ризик 3, метаболічна кардіоміопатія, СН І ст. S-подібний сколіоз грудо-поясничного відділу хребта (горб), правосторонній реберний гібус, артроз колінного суглобу, больовий синдром, остеохондроз І ст., вузлова лейоміома тіла матки, розлад особистості (тривожно-іпохондричний синдром), ангіопатія ретини з тенденцією к гіпертонусу, початкова макулодистрофія вікова гіперметропатія обох очей, хронічний гастродуоденіт, жовчнокам'яна хвороба, хронічний калькульозний холецистит; протягом 2016 року перебувала на стаціонарі із діагнозами: кіста неправильної форми в області головки лівого хвостатого ядра з зоною лейкоареоза, дискуляторна енцефалопатія 1 ст., залишкові прояви ішемічного інсульту. Отже позивач за станом здоров'я має обмежену здатність до трудової діяльності І ступеня, та згідно вимог Інструкції про встановлення групи інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я від 07.04.2004 р. № 183, має бути визнана інвалідом ІІІ групи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.05.2017 р. відкрито провадження у даній справі, та справу призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.06.2017 р. залучено до участі у даній справі в якості другого відповідача - Департамент охорони здоров'я Дніпропетровської облдержадміністрації комунальний заклад "Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи" ДОР, та в якості третього відповідача - Департамент охорони здоров'я комунальний заклад "Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи" Дніпропетровської обласної ради Червоногвардійську міжрайонну медико-соціальну експертну комісію.
Комунальним закладом «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» були подані письмові заперечення, в яких просив у задоволенні позову відмовити, мотивуючи тим, що при черговому огляді позивача 11.02.2015 р. онкологічна МСЕК групу інвалідності не встановила, враховуючи трирічний термін нагляду та відсутність у гістологічний висновках даних про злоякісність видаленої пухлини. 16.02.2016 р. ОСОБА_1 оглянута по оскарження та обласною МСЕК № 5 рішення онкологічної МСЕК залишено в силі. Після обстеження експерта комісія УкрДерж НДІ МСЕК надала експертні рекомендації: про обстеженні у клініці у хворою виявлені зміни у стравохідній системі, серцево-судинній та половій системі, які обмежують її життєдіяльність у легкій формі, що надає підстави рекомендувати МСЕК не визнавати ОСОБА_1 інвалідом. Вказане рішення прийнято відповідно до Інструкції про встановлення групи інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я від 05.09.2011 р. № 561, Положення про медико-соціальну експертизу, Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності. 07.02.2017 року позивач була оглянута Правобережною МСЕК та обласною МСЕК № 5 та результатом чого група інвалідності не встановлена на підставі незначної вираженості функціональних порушень, які не призвели до обмеження життєдіяльності. На підставі викладеного, оскільки дані обстежень по ступеню порушення функцій не несуть ознак інвалідності, вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
У судове засідання 12.07.2017 року прибув позивач.
Відповідачі, повідомлені належним чином про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання своїх представників не направили, про причини неявки суду не повідомили, з клопотанням про перенесення розгляду справи до суду не звертались.
Враховуючи обмеженість строку вирішення справи та те, що відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, суд не вбачає підстав для відкладання розгляду справи, та вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній доказами у письмовому провадженні за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, відповідно до частин 4, 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.
З матеріалів справи вбачається, що 07.02.2017 року ОСОБА_1 була оглянута на спільному засіданні міжрайонної Правобережної медико-соціальної експертної комісії № 2 та обласної медико-соціальної експертної комісії № 5. За результатом огляду МСЕК прийнято рішення про невизнання ОСОБА_1 інвалідом, про шо видано довідку № 9.
Вказане рішення мотивовано тим, що виявлені зміни з боку серцево-судинної та травної системи обмежують життєдіяльність в легкому ступені, що не дає підстав для встановлення групи інвалідності. Рішення прийнято згідно Інструкції про встановлення групи інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я від 05.09.2011 р. № 561, Положення про медико-соціальну експертизу, Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 03.12.2009 р. №1317.
Правомірність рішення Правобережної медико-соціальної експертної комісії № 2 та обласної медико-соціальної експертної комісії № 5 про невизнання ОСОБА_1 інвалідом є предметом розгляду даної адміністративної справи.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить із того, що процедура проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації, визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 03.12.2009 року № 1317 (далі - Положення № 1317).
Пунктом 15 Положення № 1317 визначено, що комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після пред'явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.
Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності (пункт 17 Положення № 1317).
Згідно пункту 20 Положення № 1317 комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.
У відповідності до пункту 25 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 03.12.2009 р. № 1317 (далі - Положення), рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.
Особі, що визнана інвалідом, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров'я інваліда та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді (пункт 26 Положення).
Причинами інвалідності є, зокрема, загальне захворювання.
Пунктом 27 Положення установлено, що підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.
Критеріями для встановлення III групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені:
обмеження самообслуговування I ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів;
обмеження здатності самостійно пересуватися I ступеня - здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані;
обмеження здатності до навчання I ступеня - здатність до навчання в навчальних закладах загального типу за умови дотримання спеціального режиму навчального процесу і/або з використанням допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, що навчає);
обмеження здатності до трудової діяльності I ступеня - часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії);
обмеження здатності до орієнтації I ступеня - здатність до орієнтації в часі, просторі за умови використання допоміжних засобів;
обмеження здатності до спілкування I ступеня - здатність до спілкування, що характеризується зниженням швидкості, зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передавання інформації;
обмеження здатності контролювати свою поведінку I ступеня - здатність частково контролювати свою поведінку за особливих умов.
Інваліди III групи з помірним обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 28.11.2011 року по 16.12.2011 року перебувала на стаціонарному лікуванні хірургічного відділення Клінічного об'єднання швидкої медичної допомоги з діагнозом: пухлина сліпої кишки Т4N1Mo ІІ групи; була прооперована (операція: лапаротомія, правостороння геміколектомія), що підтверджено епікризом №11873 (а.с.14).
У зв'язку з наявним захворюванням 13.02.2012 року позивачу встановлена ІІ група інвалідності (загальне захворювання) до березня 2013 року.
За результатом проведеного обстеження 26.03.2013 року позивачу встановлена ІІІ група інвалідності (загальне захворювання) до березня 2014 року.
Згідно виписки № 1086 із медичної карти амбулаторного хворого КЗ «Клінічний онкологічний диспансер» ОСОБА_1 22.11.2013 року встановлено діагноз: с-г сліпої кишки РГгрN1Mo ІІ ступеня після операції + 4к АХТ (фторафур) ІІІ групи.
Згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого КЗ «Клінічний онкологічний диспансер» від 05.02.2014 р. ОСОБА_1 встановлено діагноз: рак сліпої кишки ІІ ступеня після операції (2011 року) + резекція пухлини 4к АХТ (фторафур) ІІІ групи, супутній діагноз: хронічний гастродуоденіт, жовчнокам'яна хвороба, хронічний калькульозний холецистит, вузлова лейоміома тіла матки, хронічна анемія (а.с.24).
За результатом проведеного обстеження 18.03.2014 року позивачу встановлена ІІІ група інвалідності (загальне захворювання) до березня 2015 року.
Також судом досліджено результат ультразвукового обстеження органів малого тазу від 24.09.2014 р. клініки «Artmedica», згідно якого у ОСОБА_1 виявлено ознаки вузлової лейоміоми тіла матки.
Згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № НОМЕР_1 «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України», ОСОБА_1 у період з 30.03.2013 р. по 08.04.2015 р. перебувала у стаціонарі хірургічного відділення з основним діагнозом: пухлина сліпої кишки Т4N1Mo, стан після правосторонньої геміколонєктомії, курсів ПХТ (2011 рік), ІІІ клінічна група з задовільною функцією анастомохата кишківника, спаєчна хвороба брюшної порожнини, а також з супутнім діагнозом: гіпетронічна хвороба ІІ стадіїя, ступінь 3, гіпертензивне серце, ризик 3, метаболічна кардіоміопатія, СН І ст. S-подібний сколіоз грудо-поясничного відділу хребта, правосторонній реберний гібус, больовий синдром, вузлова лейоміома тіла матки (а.с.31).
Згідно довідки КЗ «Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 7» від 20.05.2015 р. №3060, ОСОБА_1 встановлено діагноз: сколіоз ІІІ грудо-поясничного відділу хребта, остеохондроз І ст. (а.с.32).
Також судом досліджено результат ультразвукового обстеження органів черевної порожнини від 02.06.2016 р. клініки «Artmedica», згідно якого у ОСОБА_1 виявлено жовчнокам'яну хворобу, ознаки хронічного панкреатиту.
Згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 5120/13606 КЗ «Дніпропетровське клінічне об'єднання швидкої медичної допомоги», ОСОБА_1 у період з 11.08.2016 р. по 23.08.2016 р. перебувала у стаціонарі з основним діагнозом: гіпетронічна хвороба ІІ стадія, ступінь 3, Crсліпої кишки рТ3N1Мо, жовчнокам'яна хвороба, правосторонній реберний гібус, хронічний калькулезний холецистит, ст. ремісії, деформуючий артроз колінних суглобів 1-2 ст. S- (а.с.35).
Згідно результату обстеження МРТ головного мозку ОСОБА_1 від 09.09.2016 р. (а.с.36) визначається кіста неправильної форми в області головки лівого хвостатого ядра з зоною лейкоареоза, загальний діаметр 10 мм; висновок: МК-картина наслідків ОНМК головки лівого хвоста ядра, дисциркуляторна енцефалопотія 1 ст.
Довідкою КЗ «Клінічний онкологічний диспансер» від 10.10.2016 р. ОСОБА_1 встановлено діагноз: рак сліпої кишки рІзрN1Мо, після операції (а.с.38).
Отже судом встановлено, що позивач має численні захворювання, що мають вираз у функціональному порушенні в організмі, що призводять до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, та на переконання суду, сукупність встановлених діагнозів позивача, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для встановлення позивачу III групи інвалідності.
На підставі викладеного, з огляду на сукупність викладених обставин, та аналіз чинного законодавства, суд вважає, що рішення міжрайонної Правобережної медико-соціальної експертної комісії № 2 та обласної медико-соціальної експертної комісії № 5 про невизнання ОСОБА_1 інвалідом, винесено необґрунтовано, баз урахування всіх обставин, що мають значення, отже є протиправним.
У відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачами не доведено правомірності та обґрунтованості про невизнання ОСОБА_1 інвалідом з урахуванням вимог, визначених частиною 2 статті 19 Конституції України, частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, вимоги в частині визнання протиправними дій міжрайонної Правобережної медико-соціальної експертної комісії № 2 та обласної медико-соціальної експертної комісі № 5 щодо відмови у встановленні ОСОБА_1 ІІІ групи інвалідності є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Відповідно до частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету ОСОБА_2 Європи №R(80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_2 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.
З огляду на викладене, оскільки виключно до компетенції медико-соціальної експертної комісії віднесено вирішення питання проведення медико-соціальну експертизи та прийняття відповідного рішення про встановлення інвалідності, вимоги в частині встановлення ОСОБА_1 ІІІ групи інвалідності та зобов'язання міжрайонну Правобережну медико-соціальну експертну комісію № 2 визнати ОСОБА_1 інвалідом та надати довідку про інвалідність не підлягають задоволенню.
Разом з тим суд зобов'язує міжрайонну Правобережну медико-соціальну експертну комісію № 2 та обласну медико-соціальну експертну комісію № 5 повторно провести медико-соціальну експертизу хворої ОСОБА_1 та прийняти рішення щодо встановлення інвалідності, з урахуванням висновків суду.
Таким чином позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 640,00 грн., що документально підтверджується квитанцією № ПН 257903 від 05.05.2017 року (а.с.3).
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 640,00 грн. підлягає стягненню з міжрайонної Правобережної медико-соціальної експертної комісії № 2 та обласної медико-соціальної експертної комісії № 5 за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача-1 - Департаменту охорони здоров'я комунального закладу "Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи" Дніпропетровської обласної ради Міжрайонної Правобережної медико-соціальної експертної комісії № 2, відповідача-2 - Департаменту охорони здоров'я Дніпропетровської облдержадміністрації комунального закладу "Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи" ДОР, відповідача-3 - Департаменту охорони здоров'я комунального закладу "Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи" Дніпропетровської обласної ради Червоногвардійської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії міжрайонної Правобережної медико-соціальної експертної комісії № 2 та обласної медико-соціальної експертної комісії № 5 щодо відмови у встановленні ОСОБА_1 ІІІ групи інвалідності.
Зобов'язати міжрайонну Правобережну медико-соціальну експертну комісію № 2 та обласну медико-соціальну експертну комісію № 5 повторно провести медико-соціальну експертизу хворої ОСОБА_1 та прийняти рішення щодо встановлення інвалідності, з урахуванням висновків суду.
В задоволенні інших вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) за рахунок бюджетних асигнувань міжрайонної Правобережної медико-соціальної експертної комісії № 2 документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 320,00 грн. (триста двадцять гривень 00 копійок) та за рахунок бюджетних асигнувань обласної медико-соціальної експертної комісії № 5 документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 320,00 грн. (триста двадцять гривень 00 копійок).
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, в порядку та у строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, та набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя ОСОБА_3