25 травня 2017 р. Справа № 804/5559/16
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа - арбітражний керуючий ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа - арбітражний керуючий ОСОБА_3 в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення №0000031701 від 08.04.2015р. про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким ФОП ОСОБА_2 донараховано 76687,52 грн. на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та застосовано штрафні санкції в розмірі 7838,75 грн., прийняте Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.
В обґрунтування пред'явлених позовних вимог, позивач зазначає, що не погоджується з висновками, викладеними в акті, на підставі яких було складено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки висновок податкового інспектора-ревізора про те, що позивачем порушено вимоги пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України в частині включення до складу витрат за 2013 рік вартості запасних частин на суму 70181,50 грн. та порушено п.1. 2 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2013 рік у сумі 76687,52 грн., не відповідає вимогам чинного законодавства, суперечить первинним документам, тому є протиправним. Фінансово-господарська операція ФОП ОСОБА_2 з ФОП ОСОБА_4 документально підтверджена відповідними первинними документами, відповідні суми податків за цей період сплачені, а тому висновок контролюючого органу про безтоварність та нікчемність такої операції є помилковим. Отже, ФОП ОСОБА_2 правомірно включив до складу витрат за 2013 рік вартість запасних частин на суму 70181,50 грн. та до складу валових витрат вартість бензину, придбаного у ФОП ОСОБА_4 у січні, березні 2013 році на суму 14200,00 грн. Крім того, ФОП ОСОБА_2 не повинен нести відповідальність за господарську діяльність свого контрагента. Податковим інспектором-ревізором безпідставно виключено зі складу витрат витрати, фактично понесені в січні 2013 року на виплату заробітної плати, нарахованої за грудень 2012 року, та пов'язаних з такою виплатою відрахувань до бюджету на загальну суму 157839,48 грн.
У судовому засіданні позивач підтримав пред'явлений адміністративний позов у повному обсязі та, посилаючись на викладені у ньому доводи, просив повністю його задовольнити.
Відповідач правом на подання письмових заперечень на адміністративний позов не скористався.
Представник відповідача, який був присутній у судовому засіданні 23.02.2017р., надав усні заперечення проти позову та просив відмовити у його задоволенні, зазначила на правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки ФОП ОСОБА_2 порушено вимоги пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України в частині включення до складу витрат на 2013 рік вартості запасних частин на суму 70181,50 грн., вартості бензину на суму 14200 грн. та завищення витрат на оплату праці та нарахування на заробітну плату витрат на 156665,82 грн. Підтвердженням цього є висновки акту від 13.03.2015 року №401/04-63-17-01/НОМЕР_1.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Таким чином, суд ухвалив розглянути справу без участі сторін відповідно до положень ст.128 КАС України в письмовому провадженні.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2В.) (р.н.о.к.п.п.2323500412) зареєстрований Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 10.10.1995р. та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області як платник податків, в тому числі є платником податку на додану вартість.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 77.1, пункту 77.4 статті 77, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України, відповідно наказу від 04.02.2015 року №145 “Про проведення документальної планової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_2В.” ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська проведено документальну планову невиїзну перевірку відповідача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2014 року, про що складено акт від 13.03.2015 року №401/04-63-17-01/НОМЕР_1.
Висновком акту перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема:
- пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2013 рік у сумі 36060,40 грн.;
- п.1 (2) ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2013 рік у сумі 76687,52 грн.
На підставі акту перевірки від 13.03.2015 року №401/04-63-17-01/НОМЕР_1 відповідачем сформовано та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення від 08.04.2015 року №0000031701, яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання за платежем - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, на суму 76687,52 грн.
Як вбачається з акту перевірки, в основу прийняття оскаржуваного рішення контролюючим органом покладено висновок про порушення позивачем вимог пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, а саме віднесення до складу витрат, зазначених в податковій декларації про майновий стан і доходи фізичних осіб:
- вартість запасних частин у сумі 70181,50 грн., встановлення яких призвело до поліпшення обладнання з виробництва жерстяних банок та кришок;
- витрат на оплату праці та нарахування на заробітну плату в сумі 1192857,67 грн., при цьому фонд оплати праці згідно відомостей нарахування заробітної плати за 2013 рік та Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум, утриманого з них податку за 2013 рік складає 750331,30 грн., сума нарахованого єдиного внеску на суми заробітної плати згідно Звітів про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за 2013 рік - 285860,55 грн. Таким чином, сума витрат на оплату праці та нарахування на заробітну плату за 2013 рік, яка повинна бути віднесена до складу витрат складає 1036191,85 грн. та неправомірно завищена підприємцем на 156665,82 грн.;
- вартість палива, придбаного у ФОП ОСОБА_4 у січні та березні 2013 року згідно накладних №1 від 25.01.2013 року, №3 від 07.03.2013 року. В рахунок оплати ФОП ОСОБА_2 перераховано грошові кошти в сумі 17040 грн. Враховуючи висновки акту №4332/04-63-17-01/НОМЕР_1 від 20.06.2014 року “Про результати документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_2 щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин з ФОП ОСОБА_4 за листопад 2012 року, січень 2013 року, березень 2013 року”, складеного ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, відповідно до яких не підтверджено реальність здійснення операцій та не встановлено факту поставки товарів по ланцюгу: ФОП ОСОБА_4 за січень 2013 року, березень 2013 року - ФОП ОСОБА_2, у позивача відсутні підстави для включення до складу валових витрат вартості палива, придбаного у ФОП ОСОБА_4 у січні, березні 2013 року в сумі 142000 грн.
Контролюючий орган, зазначає, що перевіркою правильності визначення суми чистого оподатковуваного доходу, відображеного в додатках 5 до податкових декларацій про майновий стан і доходи, встановлено його заниження, в результаті завищення витрат за 2013 рік, що призвело до заниження оподатковуваного доходу за 2013 рік на суму 241047,32 грн.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2015 року у справі №904/1907/15 ФОП ОСОБА_2 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено арбітражного керуючого.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 року у справі №904/1907/15 ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2017 року у справі №904/1907/15 по відмову у задоволенні клопотання про припинення провадження у справі було скасовано та прийнято нове рішення, яким клопотання ФОП ОСОБА_5 про припинення провадження у справі задоволено, провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_5 припинено.
Станом на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 08.04.2015 року №0001771701 провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_2 не порушено, та станом на день розгляду справи судом у встановленому законодавством порядку позивача не припинено, а тому розгляд вказаного позову здійснюється в порядку адміністративного судочинства.
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_2 в декларації за 2013 рік задекларовано суму витрат, що складається з фактичних витрат по заробітній платі та податків з заробітної плати на загальну суму 1192857,67 грн.
Нарахування заробітної плати підтверджується відомостями на виплату грошей, а фактична виплата, зазначених у відомостях коштів, підтверджена банківськими виписками, а саме: відомості на виплату грошей №1 за грудень 2012 року в сумі 1837,16 грн., №2 за грудень 2012 року в сумі 63776,65 грн., №5 за січень 2013 року в сумі 64681,27 грн., №7 за лютий 2013 року в сумі 4477,18 грн., №6 за січень 2013 року в сумі 2480,31 грн., №4 за січень 2013 року в сумі 32333,63 грн., №3 за січень 2013 року в сумі 1500 грн., №9 за лютий 2013 року в сумі 60757,28 грн., №10 за лютий 2013 року в сумі 1667,13 грн., №8 за лютий 2013 року в сумі 35500 грн., №12 за січень 2013 року в сумі 1272,99 грн., №13 за березень 2013 року в сумі 2455,16 грн., №11 за березень 2013 року в сумі 36000 грн., №14 за березень 2013 року в сумі 74129,78 грн., №16 за квітень 2013 року в сумі 1650 грн., №15 за квітень 2013 року в сумі 34350 грн., №18 за квітень 2013 року в сумі 2185,13 грн., №17 за квітень 2013 року в сумі 88115,87 грн., №22 за травень 2013 року в сумі 3282,25 грн., №20 за травень 2013 року в сумі 36400 грн., №19 за травень 2013 року в сумі 1600 грн., №25 за червень 2013 року в сумі 20806,69 грн., №26 за червень 2013 року в сумі 1274,62 грн., №23 за червень 2013 року в сумі 18148,46 грн., №24 за червень 2013 року в сумі 2753,45 грн., №32 за липень 2013 року в сумі 405,49 грн., №31 за липень 2013 року в сумі 570,02 грн., №28/1 за липень 2013 року в сумі 427,51 грн., №27/1 за липень 2013 року в сумі 887,61 грн., №28 за липень 2013 року в сумі 1044,65 грн., №29 за липень 2013 року в сумі 887,61 грн., №30 за серпень 2013 року в сумі 1075,32 грн., №30/1 за серпень 2013 року в сумі 255,53 грн., №34 за серпень 2013 року в сумі 900 грн., №35 за серпень 2013 року в сумі 900 грн., №29/1 за серпень 2013 року в сумі 1019,87 грн., №31 за вересень 2013 року в сумі 2768,92 грн., №31 за вересень 2013 року в сумі 500 грн., №31/2 за вересень 2013 року в сумі 1000 грн., №46 за жовтень 2013 року в сумі 283,55 грн., №45 за жовтень 2012 року в сумі 283,55 грн., №48 за жовтень 2013 року в сумі 1031,57 грн., №47 за жовтень 2013 року в сумі 1355,25 грн., №52 за листопад 2013 року в сумі 1031,57 грн., №51 за листопад 2013 року в сумі 1355,25 грн., №50 за листопад 2013 року в сумі 283,55 грн., №49 за листопад 2013 року в сумі 283,55 грн., №53 за грудень 2013 року в сумі 1705,84 грн..
Отже, всього сума витрат по заробітній платі позивача в 2013 році становила 1193675,17 грн.
В декларації за 2013 рік позивачем задекларовано суму витрат у розмірі 70181,50 грн., що складається з вартості запасних частин, встановлених позивачем для поліпшення обладнання з виробництва жерстяних банок та кришок.
Вказані витрати підтверджуються наданими суду актами списання запасних частин, в яких визначені підстава - поточний ремонт обладнання та стаття видатків - витрати на обслуговування виробничого процесу: №1 від 14.01.2013 року в сумі 12643,34 грн., №2 від 21.01.2013 року в сумі 26857,40 грн., №3 від 28.01.2013 року в сумі 11550 грн., №4 від 31.01.2013 року в сумі 18427,30 грн., №5 від 04.02.2013 року в сумі 1840 грн., №6 від 18.02.2013 року в сумі 39202,17 грн., №7 від 25.02.2013 року в сумі 6470 грн., №8 від 28.02.2013 року в сумі 6961,74 грн., №9 від 14.03.2014 року в сумі 12558,66 грн., №10 від 29.03.2013 року в сумі 41341,74 грн., №11 від 09.04.2013 року в сумі 6820 грн., №12 від 22.04.2013 року в сумі 5903 грн., №13 від 30.04.2013 року в сумі 29072,93 грн., №14 від 16.05.2013 року в сумі 16842,67 грн., №15 від 27.05.2013 року в сумі 11002,02 грн., №16 від 06.06.2013 року в сумі 10234,23 грн., №17 від 25.06.2013 року в сумі 791 грн., №18 від 07.07.2013 року в сумі 4880,28 грн..
Позивачем задекларовані витрати за 2013 рік з придбання у ФОП ОСОБА_4 у січні та березні 2013 року згідно накладних №1 від 25.01.2013 року, №3 від 07.03.2013 року палива. В рахунок оплати ФОП ОСОБА_2 перераховано грошові кошти в сумі 17040 грн.
Висновок про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин з ФОП ОСОБА_4 та не встановлення факту поставки товарів по ланцюгу: ФОП ОСОБА_4 за січень 2013 року, березень 2013 року - ФОП ОСОБА_2, та як наслідок, висновок про відсутність підстав у позивача для включення до складу витрат вартості палива, придбаного у ФОП ОСОБА_4 у січні, березні 2013 року в сумі 142000 грн., зроблений позивачем на підставі висновків акту перевірки від 20.06.2014 року №4332/04-63-17-01/НОМЕР_1 “Про результати документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_2 щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин з ФОП ОСОБА_4 за листопад 2012 року, січень 2013 року, березень 2013 року”, складеного ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська.
Правомірність щодо формування витрат по господарським взаємовідносинам позивача з ФОП ОСОБА_4, спростування висновків про нереальність зазначених господарських операцій, викладених в акті перевірки від 20.06.2014 року №4332/04-63-17-01/НОМЕР_1, була предметом розгляду у справі №804/1043/15 за позовом ФОП ОСОБА_2 до ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2015 року №804/1043/15 адміністративний позов ФОП ОСОБА_2 задоволено повністю, а саме визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області форми “Р” від 08.07.2014 року №0021351701 (а.с.179-182).
У вказаній постанові зазначено, що:
- ФОП ОСОБА_4 продав позивачеві проволоку ніхромову у кількості 420 м.г. та бензин “Галоша” у загальній кількості 1400л. на загальну суму 36409,68 грн. в тому числі ПДВ - 6068,28 грн.;
- придбаний у ФОП ОСОБА_4 бензин “Галоша” використовувався позивачем у власній господарській діяльності для змащування заготовок та надання їм слизькості;
- господарська операція позивача щодо придбання бензину “Галоша” відповідає основному виду діяльності ФОП ОСОБА_2, а саме “виробництво пакувань з легких металів”;
- факт здійснення реальної господарської операції між позивачем та ФОП ОСОБА_6 підтверджується відповідними первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи, які відображають зміст та обсяг цієї господарської операції, а також свідчать про зміни в майновому стані позивача, що відбувалися у зв'язку зі здійсненням оплати за отриманий товар.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2017 року відмовлено ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2015 року.
Отже, станом на час розгляду цієї справи є така, що набрала законної сили постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2015 року №804/1043/15, якою спростовані висновки, викладені в акті перевірки від 20.06.2014 року №4332/04-63-17-01/НОМЕР_1, та підтверджена правомірність господарських відносин ФОП ОСОБА_2 з ФОП ОСОБА_4 у 2013 році.
На підставі частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
У зв'язку з встановленою в судовому порядку реальністю здійснення господарських відносин ФОП ОСОБА_2 з ФОП ОСОБА_4 у 2013 році, в суду відсутні підстави для визнання віднесення витрат по операціям з ФОП ОСОБА_4 безпідставними, оскільки правомірність складання всіх первинних документів по вказаним операціям підтверджена в судовому порядку, відповідачем в судовому засіданні зворотнє на доведено.
Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" № 742/11/13-11 від 02.06.2011р., з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування обов'язковому з'ясуванню підлягають, зокрема, обставини, що підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.
Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 року №996-ХІV (далі - Закон №996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Як зазначено в статті 9 Закону №996 первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, діяльність якої, безумовно, здійснюється в межах правової відповідальності, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції та під час здійснення господарської операції.
Відповідно до пункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно з пунктом 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
- 177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
- 177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;
- 177.4.3. суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;
- 177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;
- 177.4.5. Не включаються до складу витрат підприємця:
витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;
витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;
витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;
документально не підтверджені витрати;
- 177.4.6. Зазначені у цій статті підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов'язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають:
витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів;
витрати на самостійне виготовлення основних засобів.
Не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на:
проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів;
ліквідацію основних засобів (у частині залишкової вартості).
Не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення:
земельні ділянки;
об'єкти житлової нерухомості;
легкові та вантажні автомобілі;
- 177.4.7. Розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється із застосуванням прямолінійного методу нарахування амортизації, за яким річна сума амортизації визначається діленням первісної вартості об'єкта основних засобів та нематеріальних активів, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів та нематеріальних активів;
- 177.4.8. Облік вартості, яка амортизується, ведеться за кожним об'єктом;
- 177.4.9. Амортизація нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів та нематеріальних активів, самостійно установленого фізичною особою, але не менше мінімально допустимого строку корисного використання об'єкта основних засобів та нематеріальних активів
Пунктом 177.2 статті 177 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця
Судом встановлено, що позивачем до складу витрат, зазначених в податковій звітності, включені витрати, що складаються з вартості запасних частин, які використовуються безпосередньо в господарській діяльності позивача; сум, спрямованих на оплату праці та нарахування на заробітну плату та вартості палива, придбаного з метою ведення господарської діяльності, реальність операції по якій підтверджена в судовому порядку.
Всі зазначені види витрат відповідають вимогам пункту 177.4 статті 177 ПК України та включені позивачем до витрат у відповідності до вимог законодавства.
Всі задекларовані позивачем суми витрат підтверджені наявними в матеріалах справи доказами та документами, складеними у відповідності до вимог чинного законодавства, дефектність документів судом не встановлена, відповідачем правомірність їх складання не спростована.
Враховуючи встановлені обставини, а також те, що під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності викладеного в акті перевірки висновку про заниження позивачем оподаткованого доходу, у той час як матеріали справи свідчать, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим, суд дійшов до висновку про відсутність порушення з боку позивача п.177.4 ст. 177 ПК України.
Щодо твердження відповідача про неутримання та неперерахування в рахунок бюджету суми єдиного соціального внеску в сумі 76687,52 грн., суд зазначає наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464).
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Відповідно до ч. 11 ст. 8 Закону №2464 єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Отже, єдиний внесок нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу, який визначається виходячи із документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
Як встановлено вище, в акті перевірки від 13.03.2015 року №401/04-63-17-01/НОМЕР_1 відповідачем зазначено, що ФОП ОСОБА_2 було порушено вимоги п. 4, п. 5 ст. 4, п. 2, п. 3 ст. 7, п. 11 ст. 8, ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена постановою правління ПФУ від 27.09.2010 №21-5.
Так, зокрема, податковим органом зауважено, що позивачем занижено суми чистого оподатковуваного доходу за 2013 роки в сумі 241047,32 грн., що в свою чергу призвело до заниження суми єдиного соціального внеску, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 76687,52 грн.
Враховуючи спростування судом правомірності збільшення відповідачем суми оподатковуваного доходу позивача за 2013 роки за результатом перевірки, яка була оформлена актом від 13.03.2015 року № 401/04-63-17-01/НОМЕР_1, неправомірним є також донарахування позивачу суми єдиного внеску на вказану суму доходу, що тягне за собою визнання протиправними та скасування оскаржуваного рішення про застосування штрафних санкцій №0000031701 від 08.04.2015р.
Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, обов'язку доказування правомірності спірних рішень не виконано та не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем валових витрат, доходу та обчислення єдиного внеску.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення №0000031701 від 08.04.2015р. про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску., прийняте Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.
Стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 845,26 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя ОСОБА_1