Справа № 212/9516/15-ц Головуючий в 1-й інстанції
Провадження №22-ц/774/1526/К/17 суддя Зімін М.В.
Категорія - 54 (І) Доповідач - Зубакова В.П.
Іменем України
12 вересня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді: Зубакової В.П.
суддів: Барильської А.П., Бондар Я.М.
за участю секретаря: Гладиш К.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача Приватного акціонерного товариства «ЄВРАЗ Суха Балка» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 23 травня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «ЄВРАЗ Суха Балка», третя особа - Відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області (на теперішній часУправління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області), про поновлення на роботі та оплату вимушеного прогулу, -
Особи, які беруть участь у розгляді справи:
представник відповідача Приватного акціонерного товариства «ЄВРАЗ Суха Балка» - Павлова Наталія Федорівна,
позивач - ОСОБА_3 та його представник - ОСОБА_5,
представник третьої особи Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області - Мороз Нінель Юріївна, -
У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «ЄВРАЗ Суха Балка», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «ЄВРАЗ Суха Балка» (далі - ПрАТ «ЄВРАЗ Суха Балка») про поновлення на роботі, оплату вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування заявлених позовних вимог вказав, що він працював на підприємстві відповідача, починаючи з 15 жовтня 2002 року на різних посадах, а 30.08.2010 року його переведено на посаду учня слюсаря-сантехніка 1 розряду ремонтно-переробного цеху ПАТ «ЄВРАЗ Суха Балка».Наказами № 201-ОС від 23.10.2015 року та № 2790 від 04.11.2015 року він був звільнений з займаної посади у зв'язку із скороченням чисельності або штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Вважає своє звільнення незаконним, оскільки воно проведено з порушенням встановленої законодавством процедури. Так, посада, яку він займав не була скорочена, його звільнено без згоди вищестоящого виборного органу профспілки, членом якої він є та без врахування переважного права на залишення на роботі як інваліда 3-ї групи за трудовим каліцтвом. Окрім того, він надав свою згоду на переведення на іншу роботу за професією - оператор пульту керування УВТ, однак такого переведення відповідачем здійснено не було.
Під час розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги й в остаточній редакції уточненої позовної заяви від 12.12.2016 року, просив суд: визнати незаконним і нечинним з моменту видання наказ Генерального директора ПАТ «ЄВРАЗ Суха Балка» № 2190 в частині його звільнення; визнати незаконними накази Генерального директора ПАТ «ЄВРАЗ Суха Балка» №201-ОС від 23.10.2015 року та № 2190 від 04.11.2015 року про його звільнення, поновити його на роботі за професією учня слюсаря-сантехніка ПрАТ «ЄВРАЗ Суха Балка», стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та допустити рішення до негайного виконання в частині стягнення середнього заробітку за вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 1800,48 грн.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 09 лютого 2017 року за заявою позивача ОСОБА_3 залишено без розгляду подану ним позовну заяву в частині визнання незаконним і нечинним з моменту видання наказу Генерального директора ПАТ «ЄВРАЗ Суха Балка» № 2190 щодо його звільнення (а.с 77-78 т. 2).
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 23 травня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено.
Визнано незаконними накази Генерального директора ПАТ «ЄВРАЗ Суха Балка» № 201-ОС від 23 жовтня 2015 року та № 2790 від 04 листопада 2015 року про звільнення ОСОБА_3 за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_3 на роботі за професією учень слюсаря-сантехніка 1 розряду ПрАТ «ЄВРАЗ Суха Балка» з 03 листопада 2015 року. Стягнуто з ПрАТ «ЄВРАЗ Суха Балка» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 31835,76 грн., а також на користь держави судовий збір в розмірі 974,40 грн. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за 1 (один) місяць допущено до негайного виконання.
В апеляційній скарзі представник відповідача ПрАТ «ЄВРАЗ Суха Балка» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вважає, що суд зробив помилковий висновок про відсутність на підприємстві відповідача змін в організації виробництва і праці, не врахувавши наказу по підприємству № 1979 від 04.09.2013 року, за яким з 10.12.2013 року був ліквідований ремонтно-переробний цех підприємства та проведено скорочення чисельності та штату працівників, в тому числі апарату управління цеху, до якого входила займана позивачем посада учня слюсаря-сантехніка. Також вказав на дотримання відповідачем передбаченої ст. 43 КЗпП України процедури звільнення позивача шляхом отримання згоди профспілкового органу, членом якої він є на звільнення останнього та приписів ст. 49-2 КЗпП України в частині попередження його за два місяці про наступне вивільнення.
В запереченнях на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_3 просив апеляційну скаргу відхилити й залишити без змін рішення суду першої інстанції, яке, на його думку, є законним та обґрунтованим.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача Павлову Н.Ф., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, позивача ОСОБА_3 та його представника - ОСОБА_5, які, кожен окремо, заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили її відхилити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та письмових заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника відповідача ПрАТ «ЄВРАЗ Суха Балка» підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 працював на підприємстві відповідача, починаючи з 15.10.2002 року на різних посадах, а саме: з 15.10.2002 року по 22.01.2003 року - підземного гірничого робітника, з 22.01.2003 року по 08.07.2005 року - гірника з настилки та ремонту колії, з 08.07.2005 року по 21.09.2005 року - підземного гірничого робітника, з 21.09.2005 року по 23.08.2007 року - підземного оператору пульту керування, з 23.08.2007 року по 14.12.2009 року - підсобним робітником.
За наказом № 167-ос від 14.12.2009 року ОСОБА_3 було переведено у ремонтно-будівельний цех підприємства, дільниця № 3 на посаду учня слюсар-сантехніка 1 розряду (а.с. 53-54 т. 1).
23 жовтня 2015 року згідно наказу № 201-ОС позивач звільнений з роботи з 23.10.2015 року на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням чисельності або штату працівників (а.с. 99 т.1). За наказом № 2790 від 04.11.2015 року у цей наказ внесено зміни в частині дати його звільнення й визнано вважати датою його звільнення 02 листопада 2015 року (а.с. 100 т.1).
Крім того, судом встановлено, що під час роботи на підприємстві, 16 лютого 2005 року із гірником з настилки і ремонту колії ПАТ «Євраз Суха Балка» ОСОБА_3 стався нещасний випадок на виробництві, у зв'язку з цим адміністрацією підприємства 21 лютого 2007 року було складено Акт № 6 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом (а.с. 109-110 т.1).
Відповідно до висновку МСЕК від 03.06.2014 ОСОБА_3, за наслідками трудового каліцтва при повторному його огляді встановлено 3 групу інвалідності та 30% стійкої втрати працездатності з переоглядом 10.05.2016 року та визначено, що позивачу протипоказана важка фізична праця, робота пов'язана з тривалим вимушеним положенням тулубу (а.с. 111 т.1).
У відповідності до Індивідуальної програми реабілітації інвалідів № 612 від 03.06.2014 ОСОБА_3 доступні за станом здоров'я слюсарні роботи невеликого об'єму за місцем роботи (а.с. 112 т.1).
Задовольняючи позов ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з доведеності порушення відповідачем положень п.1 ст. 40 КЗпП України та відсутності підстав для звільнення позивача, оскільки займана ним посада учня слюсаря-сантехніка не входила до переліку посад, скорочення яких передбачалося наказом ПАТ «ЄВРАЗ Суха балка» № 1979 від 04.09.2013 року. Окрім того, звільняючи позивача, відповідач не дотримався положень ст. ст. 40, 43, 49-2 КзпП України.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Пунктом 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України передбачена можливість розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
В частині 2 вищевказаної статті зазначено, що таке звільнення допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» в п. 19, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Порядок та умови вивільнення працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці врегульовані ст.ст. 42, 43, 49-2 КЗпП України.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для звільнення ОСОБА_3 стали зміни в організації виробництва і праці ПАТ «ЄВРАЗ Суха Балка», які були викликані виробничою необхідністю для раціонального використання трудових ресурсів, своєчасного та якісного проведення аварійно-відновлювальних робіт підземних комунікацій, які обслуговуються робітниками ремонтно-переробного цеху (далі - РПЦ) підприємства, що зумовило зміни в шатному розкладі РПЦ ПАТ «ЄВРАЗ Суха Балка» та скорочення штату та чисельності робітників дільниці № 1 зазначеного цеху за професією «слюсар-сантехнік», про що Генеральним директором ПАТ «ЄВРАЗ Суха Балка» було видано наказ № 903 від 26.04.2012 року (а.с. 49, 50 т.2).
За цим наказом було внесено зміни до штатного розкладу РПЦ ПАТ «ЄВРАЗ Суха Балка», а саме: виключено із штатного розкладу РПЦ дільниці № 1 ремонтно-будівельних робіт 4 штатні одиниці слюсаря-сантехніка 5 розряду, 5 штатних одиниць слюсаря-сантехніка 4 розряду, та введено до штатного розкладу РПЦ дільниці № 1 ремонтно-будівельних робіт 4 штатні одиниці слюсаря аварійно-відновлювальних робіт 5 розряду, 5 штатних одиниць слюсаря аварійно-відновлювальних робіт 4 розряду.
Згідно п.п. 2, 3 цього наказу визначено необхідність провести з 01.08.2012 року скорочення штату та чисельності працівників № 1 РПЦ ПАТ «ЄВРАЗ Суха Балка» за професією «слюсар-сантехнік» з покладенням на начальника відділу кадрів обов'язку в строк до 01.08.2012 року виконати необхідні кадрові процедури з переведення або звільнення працівників у відповідності до п. 1 наказу.
Також з метою удосконалення виробництва, оптимізації чисельності робітників та раціонального використання трудових ресурсів, Генеральним директором ПАТ «ЄВРАЗ Суха Балка» 04 вересня 2013 року видано наказ № 1979, яким передбачалося ліквідувати з 10.12.2013 року ремонтно-переробний цех у складі: апарату управління цеху; дільниці № 1 - ремонтно-будівельні роботи; дільниця № 2 - зберігання та переробка лісоматеріалів та вирішено провести з 10.12.2013 року скорочення чисельності та штату працівників ремонтно-переробний цеху.
Пунктом 3 даного наказу передбачено виключення із штатного розкладу дільниці № 1 ремонтно-будівельних робіт: начальника дільниці - 1 один., електромеханіка - 1 один., майстра - 2 один., тесляра - 6 один., каменяра - 2 один., штукатура - 3 один., маляра - 5 один., комірника - 1 один., підсобного робітника - 1 один., тракториста - 1 один., електрогазозварювальника - 2 один., електрослюсаря (слюсаря) чергового та з ремонту обладнання - 6 один., слюсаря ремонтно-відновлювальних робіт - 1 один., елктрозварювальника ручної зварки - 1 один., всього 79 одиниць по ремонтно-переробний цеху.
Пунктом 4.4. цього наказу встановлено, що в строк до 11.12.2013 року провести необхідні кадрові процедури з переведення або звільнення працівників у відповідності з п. 1,2,3 цього наказу (а.с. 146-147 т.1).
На виконання наказу № 1979 від 04 вересня 2013 року Генеральним директором ПАТ «ЄВРАЗ Суха Балка» 02 жовтня 2013 року видано наказ № 2190, яким було затверджено перелік працівників, що підлягають звільненню згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України, до складу яких ввійшов ОСОБА_3 - учень слюсаря-сантехніка (а.с. 148-149 т.1).
Разом з тим, ані наказом № 903 від 26.04.2012 року, ані наказом № 1979 від 04.09.2013 року, якими передбачалося впровадження на підприємстві відповідача змін в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності та штату працівників ремонтно-переробного цеху підприємства, не було визначено скорочення професії «учня слюсаря-сантехніка», яку займав позивач та яка до штатного розкладу цього цеху підприємства не входила.
Отже, встановивши зазначені обставини, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про порушення відповідачем положень п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із звільненням позивача ОСОБА_3 з займаної посади, оскільки зміни в організації виробництва і праці не стосувалися професії позивача, та наявності у зв'язку з цим підстав для скасування наказів про звільнення позивача та поновлення його на роботі.
Доводи апеляційної скарги представника відповідача правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки зміни в організації виробництва і праці на ПАТ «ЄВРАЗ Суха Балка» у 2012-2013 роках хоч і мали місце, однак скорочення штату та чисельності працівників ремонтно-переробного цеху не стосувалося професії позивача, яка не входила до штатного розпису працівників цього цеху, які підлягали звільненню.
Крім того, після закінчення обумовлених наказами строків звільнення працівників, позивач ОСОБА_3 був тимчасово переміщений до складського господарства дільниці «База матеріально-технічного забезпечення» без зміни суттєвих умов праці, де працював на займаній ним посаді, що підтверджується наказами від 22.01.2014 року, 19.08.2014 року, 30.09.2014 року, 29.10.2014 року, 12.11.2014 року (а.с. 132-137 т.1).
Враховуючи те, що позивача було безпідставно звільнено з займаної посади учня слюсаря-сантехніка за п.1 ст. 40 КЗпП України, колегія суддів вважає такими, що не мають правового значення, доводи апеляційної скарги представника відповідача про дотримання відповідачем процедури звільнення, передбаченої ст.ст. 40, 43, 49-2 КЗпП України, оскільки цими нормами врегульовано порядок вивільнення працівників у випадках змін в організації виробництва і праці, який в даному випадку застосовуванню до позивача взагалі не підлягав.
Окрім того, судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено порушення роботодавцем процедури звільнення, передбаченої ст.ст. 40, 43, 49-2 КЗпП України та здійснення вивільнення позивача з займаної посади поза межами встановлених наказами № 903 від 26.04.2012 року та № 1979 від 04.09.2013 року строків на звільнення.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Враховуючи те, що позивача ОСОБА_3 було звільнено з роботи відповідачем за п.1 ст. 40 КЗпП України без законної підстави, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Оскільки вини працівника у розгляді заяви про поновлення на роботі більше року судом не встановлено, тому суд першої інстанції вірно визначив, що оплата середнього заробітку, відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України, проводиться за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 03 листопада 2015 року по день ухвалення рішення, що становить 389 робочих днів.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з розрахунком середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 31835,76 грн., який визначено судом першої інстанції за 389 робочих днів на підставі довідки, наданої відповідачем, згідно якої середньоденна заробітна плата складає 81,84 грн. ( 81,84 грн. х 389 робочих днів) (а.с. 153 т.1).
Отже, за наведених обставин, колегія суддів вважає, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.
Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника відповідача Приватного акціонерного товариства «ЄВРАЗ Суха Балка» - відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 23 травня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: