Справа №: 343/836/17
Провадження №: 2/0343/436/17
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 вересня 2017 року м. Долина
Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:
головуючого судді - Керніцького І.І.,
за участю: секретарів судових засідань - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника позивача - ОСОБА_3,
представника відповідача - ОСОБА_4,
розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області справу за позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,-
Позивачка просить зобов'язати ОСОБА_6 усунути перешкоди у користуванні її земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: вул. Шевченка, 5, м. Долина, шляхом знесення ОСОБА_6 огорожі, стовпів, забетонованого заїзду із захопленої частини земельної ділянки загальною площею 0,0011 га. та відновити межу, яка поділяє сусідні земельні ділянки по вулиці Шевченка дім 5 та вулиця Шевченка дім 3 у м.Долина у відповідності з даними земельно- кадастрової документації.
В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що вона являється власником житлового будинку з господарські спорудами, що знаходиться в м. Долина на вул. Шевченка 5 та земельної ділянки розміром 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд і земельної ділянки розміром 0,0823 га для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою: м. Долина на вул. Шевченка 5.
По сусідству на вулиці Шевченка, дім 3 в м. Долина знаходиться земельна ділянка відповідача. В 2014 році, ОСОБА_6, без її на те згоди, почав користуватися частиною її земельної ділянки, пояснивши, що йому необхідно завести будівельні матеріали на будову. Він самовільно на її земельній ділянці встановив огорожу, зробив капітальний заїзд через земельну ділянку, чим позбавив можливості користуватися її власністю. На усні звернення до ОСОБА_6 про повернення частини земельної ділянки останній не реагує та відмовляється від добровільного усунення перешкод в користуванні належної їй земельної ділянки. Вона зверталась до Долинської міської ради Івано-Франківської області щодо порушення її земельної ділянки ОСОБА_6 і у вересні 2016 року виїзна комісія, з допомогою мірної стрічки встановила межі земельних ділянок. Але, виміри були неточні і вона не підписала Акт прийомки передачі межових знаків на зберігання. Тоді звернулась до спеціалізованої організації ТОВ «ЗемЮрКонсалтинг» із заявою про встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). ТОВ «ЗемЮрКонсалтинг» здійснила Геодезичну зйомку, в результаті якої встановлено факт захоплення частини її земельної ділянки площею 0,0011 га відповідачем. В листопаді 2016 року нею було подано запит у відділ Держгеокадастру у Долинському районі для отримання координат спірної межі, для винесення її в натуру відповідно до приватизаційних документів. Винесення меж в натуру було здійснено 30.11.2016р. З 8 (вісьми) встановлених тимчасових межових знаків, 3 (три) було встановлено на земельній ділянці самовільно захопленій відповідачем, які він знищив. Її батько, ОСОБА_7, спробував самостійно, відповідно до встановлених комісією межових знаків, відновити межу в грудні 2016р. В цей час приїхав ОСОБА_6 відштовхнув батька, внаслідок чого, було викликано поліцію. У відповіді Долинського ВП Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області вказано, що по даному факту бачаються ознаки цивільно-правових відносин і рекомендовано звернутися в Долинський айонний суд в порядку цивільного судочинства. 02 березня 2017 року вона звернулась із заявою до міського голови м. Долина з проханням створити земельну комісію для встановлення земельних меж між її земельною ділянкою та ОСОБА_6 Однак, листом від 27.03.2017 року їй було відмовлено у створенні комісії і рекомендовано звернутися до суду для вирішення спору. Наведені підстави слугували підставою для звернення до суду з даним позовом.
В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали з вищенаведених підстав при цьому пояснили, про те, що відповідач порушив межі земельної ділянки, позивачці стало відомо рік тому, коли було проведено обміри ділянки. Паркан вона переставила після здійснення обмірів. Крім цього, заперечили щодо задоволення клопотання про застосування строку позовної давності
Представник відповідача проти позову заперечив, вважає його безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню. Крім того, мотивував свої заперечення тим, що строк позовної давності давно сплив, а поважних причин для поновлення строку для звернення до суду у позивачки немає і клопотання про поновлення строку позовної давності позивачкою заявлено не було. Разом з тим, представником відповідача у судовому засіданні подано заяву про застосування строку позовної давності, в якій зазначається, що твердження позивачки про те, що відповідач почав користуватися частиною її земельної ділянки з 2014 року не відповідає дійсності, як не відповідає дійсності те, що це було без її згоди. Наприкінці березня 2010 року ОСОБА_6 звернувся до позивачки із проханням передати йому в користування частину кута її земельної ділянки дляоблаштування заїзду на його подвір'я. Між ними було досягнуто декількох домовленостей. Після їхньої домовленості, ОСОБА_6 встановив огорожу на частині межі ближче від центральної дороги, а позивачка пересунула в його бік огорожу між їхніми ділянками сільськогосподарського призначення. Сам факт пересунення огорожі позивачкою в бік ОСОБА_6 підтверджує наявність домовленості між позивачкою та відповідачем про обмін земельними ділянками та зміну за взаємною згодою меж між їхніми ділянками. З того часу (з березня 2010 року) і до осені 2016 року між сторонами не виникало жодних суперечок щодо меж між їхніми земельними ділянками. Після взаємної домовленості з кінця квітня 2010 року ОСОБА_6 розпочав облаштування подвір'я у відповідності і в межах погоджених після обміну. Таким чином межі між ОСОБА_6 і позивачки земельними ділянками були встановлені і погоджені між ними за взаємною домовленістю шляхом обміну земельними ділянками в берези 2010 року. З цих підстав вважає, якщо такий обмін якимось чином зачіпав інтереси позивачки, то вона мала звернутися до суду у строк не пізніше березня 2013 року. Натомість, позивачка подала позов до суду в травні 2017 року, тому пропустила строк позовної давності більше, як на 4 роки. Просив клопотання про застосування строку позовної давності задоволити з вище викладених підстав.
Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши наявні матеріали справи, повно з"ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Матеріалами справи встановлено, що позивачка являється власником житлового будинку з господарські спорудами, що знаходиться в м. Долина по вул. Шевченка 5 та земельної ділянки розміром 0,1000 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий № 2622010100:01:023:0038 і земельної ділянки розміром 0,0823 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № 2622010100:01:023:0039, які розташовані за адресою: м. Долина на вул. Шевченка 5.
З копій витягу з Державного земельного кадастру за №502915 від 17.12.2004 року (а.с.4) та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №8230037 від 02.09.2005 року (а.с.5) вбачається, що вказані вище житловий будинок та земельні ділянки, належать позивачці на підставі договору дарування від 17.12.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Долинського міського нотаріального округу Івано- Франківської обл. (а.с.3)
У відповідності до копій державних актів на право власності на земельну ділянку серій ЯЖ за №№855184 та 855185 та висновку Долинського районного відділу земельних ресурсів за №252 від 23.08.2005 року вбачається, що загальна площа земельних ділянок позивачки по вул.Шевченка,5 в м.Долина становить 0,823 га. (а.с.6-7, 8).
Згідно копії повідомлення за №Р-726 від 08.09.2016 року Долинської міської ради Івано-Франківської області встановлено, що за допомогою мірної стрічки було встановлено межі земельних ділянок відповідно до представлених документів, про що було складено Акт прийомки передачі межових знаків на зберігання, однак позивачкою не погоджений (а.с.12, 15).
Як вбачається з копії висновку від 22.12.2016 року та копії повідомлення Долинського ВП Калуського ГУНП в Івано-Франківській обл. за фактом проведення перевірки повідомлення про конфлікт між ОСОБА_7, ОСОБА_5В та ОСОБА_6 у зв»язку із відсутністю даних, які б вказували на наявність кримінального правопорушення, підстав для внесення відповідної інформації до ЄРДР не має та рекомендовано позивачці звернутись в суд в порядку цивільного судочинства(а.с.16, 17).
Судом встановлено, що з даних копії плану території земельних ділянок по вул.Шевченка,3/2 та вул.Шевченка,5, виконаного ОСОБА_8 гр.ОСОБА_6 захоплена частина земельної ділянки площею 0,0011 га., яка належить гр.ОСОБА_5
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7, вказав про те, що він є батьком позивача, не надавав згоди ОСОБА_6 на користування чи обін земельною ділянкою. Він тільки дозволив мамі відповідача на завезення будівельних матеріалів. В 2014 році ОСОБА_9 розпочав будівництво і в той час поставив паркан.
Конституцією України (ст.41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України.
Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків. Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Статтями 10, 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Частина 2 ст.60 ЦПК України визначає, що докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Матеріалами справи та в судовому засіданні встановлено, що на користування частиною земельної ділянки, яка належить позивачці, остання не давала згоди ОСОБА_6, натомість він самовільно на її земельній ділянці встановив огорожу, зробив капітальний заїзд через земельну ділянку, чим позбавив позивачку можливості користуватися своє власністю.
Також на усні звернення позивачки до ОСОБА_6 про повернення частини земельної ділянки, останній не реагує та відмовляється від добровільного усунення перешкод в користуванні належної їй земельної ділянки, про що не заперечив також в судовому засіданні.
Одночасно, представником відповідача у судовому засіданні було заявлено вимогу про застосування строків позовної давності, з підстав, що ОСОБА_5 довідавшись про порушення її прав, повинна була звернутись до суду не пізніше березня 2013 року.
Вирішуючи заявлену вимогу стороною відповідача про застосування строку позовної давності, суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки і починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно вимог ч.1ст.8 ЦПК Українисуд вирішує справи відповідно доКонституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свободратифікована УкраїноюЗаконом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N2,4,7 та 11 до Конвенції» N475/97-ВР від 17 липня 1997 рокуі набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.
Пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Терміни позовної давності, що є звичайним явищем в національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконують кілька завдань, у тому числі забезпечують юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (судове рішення від 20 вересня 2011р. у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Російської Федерації, п.570, та судове рішення від 22 жовтня 1996 р. у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства, п.51).
Таким чином, вищезазначене дає підстави для висновку про те, що здійснення і захист цивільних прав тісно пов'язані з фактором часу. Цивільні правовідносини не існують абстрактно, а виникають, змінюються та припиняються у часі. Обмеження строку для розгляду спору стимулює учасників процесу до надання доказів, підвищує їх достовірність і тим сприяє встановленню судами істини, а відтак - ефективному поновленню порушеного права. Крім того, встановлення строку позовної давності сприяє стабілізації цивільних правовідносин, усуненню невизначеності у відносинах між їх учасниками.
У даному випадку, вирішуючи питання щодо застосування строку позовної давності, про пропуск яких зазначалось представником відповідача суд вважає, що позивачкою не пропущені строки звернення до суду, оскільки ОСОБА_5 дізналасть про порушення її прав щодо користування земельною ділянкою у вересні 2014 року, у зв"язку із чим вона зверталась до Долинської міської ради з метою встановити межі між її земельною дялянкою та земельною ділянкою ОСОБА_6, в подальшому до спеціалізованої організації ТОВ "ЗемЮрКонсалтинг" із заявою про встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), в лиспопаді 2016 року із запитом у відділ Держгеокадастру у Долинському районі для отримання координат спірної межі, для винесення її в натурі відповідно до приватизаційних документів та в березні 2017 року із заявою до міського голови м.Долина з проханням створити земельну комісію для встановлення земельних меж між сусідніми ділянками, а з позовом до суду звернулася 17 травня 2017 року, отже в межах трьох років.
З цих підстав, доводи відповідача щодо застосування наслідків спливу позовної давності суд вважає непереконливими, достатніх підстав вважати, що позивачка довідалась про порушення своїх прав ще до 2013 року, суд не вбачає.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачкою належними та допустими доказами доведено факт порушення відповідачем її права власності на землю, а тому позовні вимоги про зобов'язання ОСОБА_6 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, знести відповідачем огорожі, стовпи, забетонований заїзд із захопленої частини земельної ділянки загальною площею 0,0011 га. та відновити межу, яка поділяє сусідні земельні ділянки по вулиці Шевченка дім 5 та вулиця Шевченка дім 3 у м. у відповідності з даними земельно- кадастрової документації, підлягають до задоволення.
Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до ст. 88 ЦПК України.
На підставі викладеного, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 41 Конституції України, ст.ст. 11, 15, 316, 317, 319, Цивільного кодексу України, ст.ст. 81, 96, 152, 158 Земельного кодексу України, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 212-216 Цивільно-процесуального кодексу України
Позов задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_6 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою ОСОБА_5 Валерієвни за адресою: вул. Шевченка, 5, м. Долина, шляхом знесення ОСОБА_6 огорожі, стовпів, забетонованого заїзду із захопленої частини земельної ділянки загальною площею 0,0011 га. та відновити межу, яка поділяє сусідні земельні ділянки по вулиці Шевченка дім 5 та вулиця Шевченка дім 3 у м.Долина у відповідності з даними земельно- кадастрової документації.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 640,00 грн. судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з часу ознайомлення з мотивувальною частиною рішення до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Долинський районний суд.
Суддя:
"Повний текст рішення суду виготовлено 13.09.2017 року. Оригінал рішення знаходиться в матеріалах справи"
Суддя