Справа № 211/5088/16-ц Головуючий в 1-й інстанції
Провадження №22-ц/774/1481/К/17 суддя Бардін О.С.
Категорія - 21 (І) Доповідач - Зубакова В.П.
Іменем України
12 вересня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді: Зубакової В.П.
суддів: Барильської А.П., Бондар Я.М.
за участю секретаря: Борщ А.А.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку ст. 197 ч. 2 ЦПК України за наявними у справі матеріалами, за відсутності осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату судового засідання, та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 24 квітня 2017 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до виконавчого комітету Криворізької міської ради в особі Управління з питань реєстрації, ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_3, про поновлення становища, що існувало до порушення та визнання права власності на квартиру, зобов'язання зареєструвати право власності.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, -
У листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до виконавчого комітету Криворізької міської ради в особі Управління з питань реєстрації, ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_3, про поновлення становища, що існувало до порушення та визнання права власності на квартиру, зобов'язання зареєструвати право власності.
В обґрунтування позову зазначило, що 02.03.2015 року Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу ухвалено рішення про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 В порядку виконання вказаного рішення скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3, й оскільки питання про залишення власником квартири ОСОБА_1 судом під час ухвалена рішення не вирішувалося, станом на теперішній час зазначена квартира на праві власності не належить жодній особі.
Посилаючись на те, що фактичним власником майна є ОСОБА_1,проте право власності за ним не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та який ухиляється від реєстрації зазначеної нерухомості на своє імя, що позбавляє можливості банк задовольнити свої вимоги до ОСОБА_1 у справі про звернення стягнення за кредитним договором на нерухоме майно.
За таких обставин, позивач просив суд поновити становище, що існувало до порушення та визнати право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1; зобов'язати виконком Криворізької міської ради в особі Управління з питань реєстрації зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на цю квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно шляхом внесення в нього відповідного запису про право власності в нього. Судові витрати покласти на ОСОБА_1
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 24 квітня 2017 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.Застосовано реституцію до недійсного договору дарування квартири від 07.02.2012 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з визнанням за ОСОБА_1 права власності на трикімнатну квартиру, розташовану на дев'ятому поверсі дев'ятиповерхового житлового будинку, загальною площею 82,3 кв.м., житловою площею 49,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. В іншій частині в позові відмовлено.
Додатковим рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 25 квітня 2017 рокудоповнено резолютивну частину рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 24 квітня 2017 року наступним абзацом: «Стягнути з ОСОБА_1, на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 3752,36 грн.»
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, поставив питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що позивачем не доведено факту порушення прав позивача, оскільки жодних доказів в підтвердження його ухилення від виконання ухваленого рішення останнім не надано. Окрім того, вважає, що ухваленим рішенням порушено права власника квартири - ОСОБА_3 Також ОСОБА_1 посилався на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема неповідомлення його про місце і час розгляду справи.
Рішення суду в частині відмови в задоволені позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» в апеляційному порядку не оскаржується, тому в цій частині судом апеляційної інстанції не перевіряється, оскільки, згідно з вимогами ч. 1 ст. 303 ЦПК України і зважаючи на роз'яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» № 12 від 24.10.2008 року, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Учасники судового розгляду, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися. При цьому, відповідач ОСОБА_1 подав заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням його на лікарняному та знаходженням у відрядженні його представника за межами м. Кривого Рогу, яка не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Так, звертаючись до суду з заявою про відкладення розгляду справи, відповідач ОСОБА_1, не надав жодних доказів на підтвердження поважності причин його неявки в судове засідання, а до його посилання на хворобу та неможливість прибути до суду колегія суддів відноситься критично, оскільки ОСОБА_1, не надав довідки про звернення до медичного закладу (для підтвердження того, що стан здоров'я дійсно перешкоджає з'явитись у судове засідання) та навіть не зазначив, яке саме захворювання перешкоджає йому прибути у судове засідання, не надано жодних доказів й на підтвердження здійснення представництва його інтересів в суді іншою особою. Враховуючи наведене та вимоги ч.3 ст. 27 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, ст. 303-1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та ст. 67 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, визнає неявку позивача в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає в повному обсязі.
Задовольняючи позов в частині вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про застосування реституції та визнання за ним права власності на нерухоме майно, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 02.02.2015 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_1, Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області в особі Реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції, тертя особа - ОСОБА_5,, про визнання правочину недійсним, задоволено частково. Визнано недійсним договір дарування квартири від 07 лютого 2012 року, укладений між ОСОБА_1, від імені якого діяв ОСОБА_6 згідно довіреності посвідченої приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Тищенком О.І. 28.11.2011 р. за р. № 9146, та ОСОБА_3, відповідно до якого ОСОБА_1, подарував, а ОСОБА_3 прийняла в дар трикімнатну квартиру, розташовану на дев'ятому поверсі дев'ятиповерхового житлового будинку, загальною площею 82,3 кв.м., житловою площею 49,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. В іншій частині в позові відмовлено (а.с. 4-7).
Додатковим рішенням від 20 березня 2015 року вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с. 8-9).
Ухвалами Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2015 року та 12 травня 2015 року рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 лютого 2015 року залишено без змін (а.с. 10-14, 15-19).
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна слідує, що останні відомості про державну реєстрацію права власності датовані 07.02.2012 року за ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 07.02.2012 року, проте станом на 15.03.2017 року відомості про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, відсутні (а.с. 82-83).
Отже, як вбачається зі змісту ухвалених судом рішень та підтверджується матеріалами справи, питання про застосування наслідків визнаного судом недійсним договору дарування квартири за адресою: АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_8, судом не вирішувалося.
Статтею 216 ЦК України визначено особливі правові наслідки недійсності правочину.
Зокрема, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Разом з тим на правочин, укладений з порушенням вимог закону, не поширюється загальне правило про наслідки недійсності правочину (двостороння реституція), якщо сам закон передбачає інші наслідки такого порушення.
Відповідно до абз. 3, 5 п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Відповідно до ст.ст. 215 та 216 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Згідно п. 10 наведеної Постанови Пленуму, реституція як спосіб захисту цивільного права (ч.1 ст. 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим, вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.
При цьому, рішенням суду не може бути зобов'язано сторони здійснити державну реєстрацію правочину, оскільки це суперечить загальним засадам цивільного законодавства - свободі договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК). Норма частини третьої статті 182 ЦК щодо можливості оскарження до суду відмови у державній реєстрації, ухилення від державної реєстрації, відмови від надання інформації про реєстрацію застосовується лише щодо дій (бездіяльності) органів, які здійснюють таку реєстрацію (п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України 06.11.2009 № 9).
Разом з тим, як передбачено ч.1 п. 9 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, в тому числі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Отже, встановивши, що ухваленим рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 02.03.2015 року, яке набрало законної сили, хоч і визнано недійсним укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 договір дарування від 07.02.2012 року, однак фактично порушені права позивача не поновлені, оскільки наслідки недійсності правочину, про які заявлено не було при зверненні до суду з позовом, не застосовувалися, а також враховуючи відсутність належним чином зареєстрованої інформації про власника спірного нерухомого майна, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про застосування реституції до визнаного недійсним договору дарування.
Доводи апеляційної скарги щодо не обґрунтування права позивача на звернення із вказаним позовом, спростовуються тим, що відповідно до ст.ст. 215 та 216 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Факт порушення прав позивача ПАТ КБ «ПриватБанк», як кредитора, внаслідок укладення боржником ОСОБА_1 договору дарування АДРЕСА_1, на яку було накладено арешт ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 01.02.2012 року в забезпечення позову у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за кредитним договором, встановлено рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 02 лютого 2015 року, яке вступило в законну силу.
Згідно з ч. 3 ст. 61 ЦК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
У зв'язку з наведеним, не потребує повторного доведення встановлений факт порушення прав позивача у зв'язку з укладенням договору дарування від 07.02.2012 року та надання інших доказів, які це підтверджують.
При цьому посилання в апеляційній скарзі на порушення прав ОСОБА_3, колегія суддів вважає недоречними, оскільки остання не є власником спірного нерухомого майна, а є стороною укладеного договору дарування, визнаного судом недійсним.
Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 про неповідомлення його судом про розгляд справи спростовуються її матеріали, якими підтверджено, що судом здійснювався його виклик у судове засідання на призначений час та дату, у тому числі й 24.04.2017 року, шляхом направлення за адресою його місця проживання судових повісток, які поверталися на адресу суду за закінченням терміну зберігання й, у відповідності до ч.5 ст. 74 ЦПК України, вважаються належним чином врученими, у зв'язку з чим відповідач вважається належним чином повідомленим про судовий розгляд. Окрім того, відповідачу було достеменно відомо про розгляд справи в суді, про що свідчить подана ним особисто заява про відкладення її розгляду (а.с. 39), й він мав право у вставленому законом порядку одержати інформацію з приводу її розгляду як сторона у справі.
Інші доводи апеляційної скарги колегією суду не приймаються до уваги, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів особами, які беруть участь у розгляді справи, діючим законодавством не передбачена.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 24 квітня 2017 року залишити без змін.
Ухала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: