№ 207/1842/17
№ 2/207/1210/17
24 липня 2017 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі головуючого судді : САВЧЕНКА В.О.
за участі секретаря : МОСПАН С.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам'янське справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Служба у справах дітей Адміністрації Південного району Кам'янської міської ради про дозвіл на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька,
В липні 2017 року позивачка ОСОБА_3 звернулася до Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_4, в якому просить: надати дозвіл на тимчасовий виїзд ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 до Російської Федерації, тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, країн Туреччина, Болгарія, Єгипту, Грузії, країн Шенгенської угоди Європейського союзу, у супроводі матері ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, без дозволу (згоди) та супроводу батька дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 на період три роки з 10 серпня 2017 року по 10 серпня 2020 року.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначила, що 16 червня 2007 року між нею та відповідачем було укладено шлюб. Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21.11.2011 року шлюб між ними було розірвано.
Від спільного життя у шлюбі вони з відповідачем мають неповнолітню дитину: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Дитина проживає разом з нею і знаходиться на її утриманні.
Вона мала намір та можливість виїхати тимчасово з дітьми на відпочинок та оздоровлення за кордон, але не могла цього зробити, оскільки відповідач відмовляється надати їй необхідний нотаріально посвідчений дозвіл у зв'язку з тим, що у нього немає часу їхати до нотаріуса для оформлення дозволу. Раніше він неодноразово надавав їй нотаріально посвідчений дозвіл на виїзд дитини за кордон, на 2016 рік, 2017 рік.
В зв'язку з тим, що відповідач не дає їй дозвіл вона не може взяти свою дитину на час канікул в школі для відпочинку.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, про місце і час слухання справи була повідомлена належним чином, надала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився та про причини неявки суду не повідомив, хоч про місце і час слухання справи був повідомлений належним чином.
У відповідності до ч. 1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_3 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_4 є батьками неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Після розірвання шлюбу між сторонами у справі дитина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає разом з матір'ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 та знаходиться на її повному утриманні. Відповідач проживає окремо від дитини за адресою : АДРЕСА_2
Матеріали справи не містять відомостей про те, що батько неповнолітньої дитини ОСОБА_5 піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, в той час як дитина потребує відпочинку та оздоровлення, який необхідний для забезпечення її здоров'я, фізичного, духовного та морального розвитку.
Як вбачається з матеріалів справи, мати дитини - позивачка ОСОБА_3 має можливість забезпечити відпочинок та оздоровлення свого сина за межами України, однак відповідач - батько дитини, відмовляється надати згоду на її виїзд за кордон, що суперечить інтересам дитини.
Відповідно до ч. 7 ст. 6 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Статтею 313 ЦК України визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів і в їхньому супроводі чи супроводі осіб, які уповноважені ними.
Ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що батько та мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно ст. 155 СК України, здійснення батьківських прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно принципу 2 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, дитині законом та іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист та надані можливості та сприятливі умови, що дозволяли би їй розвиватися фізично, інтелектуально, духовно та у соціальному відношенні здоровим та нормальним шляхом та в умовах свободи та гідності.
Статтею 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які установлюються законом.
Згідно із ч. 2 ст. 4 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріального засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. У клопотанні зазначаються відомості про дитину, а також про відсутність обставин, що обмежують відповідно до цього Закону право на виїзд за кордон (лише для дітей віком від 14 до 18 років).
За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.
Згідно із п. 1 п. 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску.
З огляду на викладене, діючим законодавством не встановлено обмеження щодо виїзду неповнолітньої дитини за кордон, а лише встановлено певний порядок її виїзду за кордон за згодою батьків або дозволу суду при відсутності згоди одного з батьків.
Керуючись Конституцією України, статтями 6, 141, 150, 155 СК України, ст. 313 ЦК України, Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", Декларацією прав дитини від 20 листопада 1959 року, Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, Закону України "Про охорону дитинства", статтями 3, 10, 11, 60, 61, 88, 158, 212, 213, 215, 224-226 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Служба у справах дітей Адміністрації Південного району Кам'янської міської ради про дозвіл на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька, -- з а д о в о л ь н и т и в п о в н о м у о б с я з і.
Надати дозвіл на тимчасовий виїзд неповнолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 до Російської Федерації, тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, країн Туреччина, Болгарія, Єгипет, Грузія, країн Шенгенської угоди Європейського союзу, у супроводі матері ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, без дозволу (згоди) та супроводу батька дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 на період три роки з 10 серпня 2017 року по 10 серпня 2020 року.
Рішення суду в частині надання дозволу на оформлення документів на тимчасовий виїзд дитини за межі України, -- допустити до негайного виконання.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення по справі.
С у д д я : САВЧЕНКО В.О.