Справа № 200/1809/17
Провадження №2а/200/428/17
31 серпня 2017 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі
головуючого, судді Єлісєєвої Т.Ю.
при секретарі Кузьминій С.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради Письменникової Галини Валеріївни про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
06.02.17р. до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська звернувся ОСОБА_1 з вищевказаною позовною заявою, в обґрунтування якої послався на те, що 16.01.2017р. його представником було отримано рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за № 33397496 від 11.01.2017р. відповідно до якої Державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради - Письменниковою Г.В. на підставі ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію на нерухоме майно та їх обтяжень» було відмовлено у державній реєстрації обтяження - арешт нерухомого майна (припинення) на все нерухоме майно боржника - ОСОБА_1 за суб'єктом: Головне слідче управління Національної поліції України. Позивач не погоджується з зазначеними вище рішенням про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, вважає рішення незаконними та таким, що порушує його права як власника нерухомого майна в зв'язку з чим останній звернувся до суду за захистом своїх прав.
За таких обставин позивач просив суд:
-скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради - Письменникової Галини Валеріївни про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 33397496 від 11.01.2017р.,
-зобов'язати Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради та державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради - Письменникову Галину Валеріївну вчинити дії щодо державної реєстрації припинення обтяження: - арештів, накладених в рамках кримінальних проваджень.
Представник позивача надав до суду заяву, в якій просить розглядати справу в порядку письмового провадження без його участі, позовні вимоги підтримує.
Представник Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради та державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради - Письменникова Г.В. в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, заперечення на позов не надали, в зв'язку із чим суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за фактичної явки учасників її розгляду.
У відповідності до частини 4 статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Суд, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, встановив наступне.
Судом встановлено, що 06.01.2017р. представник позивача звернувся до державного реєстратора Письменникової Г.В. з відповідною заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації обтяження - зняття арешту на все нерухоме майно боржника - ОСОБА_1 До заяви від 06.01.2017р. ним додавався оригінал постанови про закриття кримінальної справи від 16 червня 2011 року, винесену начальником відділу ГСУ МВС України, майором міліції Товстенко Ю.О., відповідно до якої, кримінальні справи відносно ОСОБА_1 були закриті та скасовано арешт майна ОСОБА_1
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 30.08.2016р. зазначаються наступні арешти нерухомого майна позивача:
1. 09.02.2011р. о 14:44:54 за № 10811005 реєстратором: Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, було зареєстровано арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 10811005, підстава обтяження: постанова про накладення арешту, б/н від 15.12.2010р., ГСУ МВС України, старший слідчий Кінаш О.Л., об'єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно;
2. 09.02.2011р. о 15:30:55 за № 10811218 реєстратором: Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, було зареєстровано арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 10811005, підстава обтяження: постанова про накладення арешту, б/н від 15.12.2010р., ГСУ МВС України, старший слідчий Кінаш О.Л., об'єкт обтяження: земельна ділянка, адреса: АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_1;
3. 09.02.2011р. о 15:02:05 за № 10811386, реєстратором: Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, було зареєстровано арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 10811005, підстава обтяження: постанова про накладення арешту, б/н від 15.12.2010р., ГСУ МВС України, старший слідчий Кінаш О.Л., об'єкт обтяження: домоволодіння, адреса: АДРЕСА_2;
4. 09.02.2011р. о 15:17:56 за № 10811593, реєстратором: Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, було зареєстровано арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 10811005, підстава обтяження: постанова про накладення арешту, б/н від 15.12.2010р., ГСУ МВС України, старший слідчий Кінаш О.Л., об'єкт обтяження: квартира 1/1 частина вказаної квартири на праві приватної спільної сумісної власності, адреса: АДРЕСА_1.
16.01.2017р. представником позивача було отримано рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за № 33397496 від 11.01.2017р., відповідно до якої державним реєстратором Письменниковою Г.В., на підставі ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію на нерухоме майно та їх обтяжень» було відмовлено у державній реєстрації обтяження - арешт нерухомого майна (припинення) на все нерухоме майно боржника - ОСОБА_1 за суб'єктом: Головне слідче управління Національної поліції України.
Державним виконавцем Письменниковою Г.В. рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 11.01.2017р. було прийнято на підставі того, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме: у постанові про закриття кримінальної справи від 16 червня 2011 року зазначено скасування накладення арешту на майно ОСОБА_1 Тобто, не є зрозуміли, який (які) саме арешт підлягає скасуванню, оскільки у вищезазначеній постанові на зазначено вичерпної інформації стосовно об'єктів та суб'єктів обтяження та підстав виникнення обтяження згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Таке рішення відповідачів порушують права позивача, як власника майна.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи оскаржуване рішення на предмет відповідності вимогам, встановленим частиною другою статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд керується наступним.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;
Частина перша статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлює, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» заява на проведення реєстраційних дій та оригінали документів, необхідних для проведення таких дій, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством. У разі якщо оригінали документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування, що їх видають, заявник подає копії документів, оформлені такими органами відповідно до законодавства. Заява на проведення реєстраційних дій в електронній формі подається за умови ідентифікації заявника (фізичної або юридичної особи) з використанням електронного цифрового підпису чи іншого альтернативного засобу ідентифікації особи. Про подання/отримання заяви на проведення реєстраційних дій державний реєстратор невідкладно повідомляє власника об'єкта нерухомого майна, щодо якого подано заяву. Порядок подання заяв у сфері державної реєстрації прав та повідомлення власника об'єкта нерухомого майна про подані заяви визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Заява про державну реєстрацію прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва одночасно з завершенням такої дії обов'язково формується та реєструється нотаріусом, яким вчинено таку дію. Заява про проведення реєстраційних дій не приймається за відсутності документа, що підтверджує оплату послуг, та у разі внесення відповідної плати не в повному обсязі. У разі подання заяви про проведення реєстраційних дій у паперовій формі така заява формується, реєструється у базі даних заяв із зазначенням дати і часу реєстрації та скріплюється власним підписом заявника. З оригіналів документів чи відповідно оформлених копій документів у випадку, передбаченому абзацом другим частини першої цієї статті, поданих для проведення реєстраційних дій, виготовляються електронні копії шляхом сканування, що долучаються до заяви, зареєстрованої у Державному реєстрі прав. Реєстрація заяв про державну реєстрацію прав проводиться в порядку черговості їх надходження. У разі подання заяви про проведення реєстраційних дій в електронній формі така заява за допомогою Державного реєстру прав реєструється у базі даних із зазначенням дати і часу реєстрації. Реєстрація заяв про проведення реєстраційних дій в електронній формі проводиться в порядку черговості їх надходження, у тому числі з урахуванням заяв, що подаються в паперовій формі.
Згідно частини першої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно. 2. Державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі: 1) рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили; 2) рішення державного виконавця, приватного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно; 3) визначеного законодавством документа, на якому нотаріусом вчинено напис про накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна; 4) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; 5) договору, укладеного в порядку, визначеному законом, яким встановлюється обтяження речових прав на нерухоме майно, чи його дубліката; 6) закону, яким встановлено заборону користування та/або розпорядження нерухомим майном; 7) інших актів органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.
Частиною першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників.
Згідно частини другої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.
Частина п'ята статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлює, що відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.
Як вбачається із змісту спірного рішення підставою для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень оформлених рішенням про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за № 33397496 від 11.01.2017р. стало те, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Судом встановлено, що арешт не нерухоме майно позивача було накладено відповідно до постанови б/н від 15.12.2010р. ГСУ МВС України, старшим слідчим Кінаш О.Л. при розгляді кримінальної справи № 58101032, яку було порушено відносно колишнього заступника Голови правління ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 2 ст. 200, ч. 2 і ч. 3 ст. 358 КК України.
При цьому, як підставу для зняття такого арешту позивачем додано копію постанови про закриття вищевказаної кримінальної справи від 16 червня 2011 року, винесену начальником відділу ГСУ МВС України, майором міліції Товстенко Ю.О., відповідно до якої, кримінальні справи відносно ОСОБА_1 були закриті, скасовано накладення арешту на майно ОСОБА_1 Додана позивачем постанова про закриття вищевказаної кримінальної справи від 16 червня 2011 року дає можливість відповідачам встановити припинення обтяження нерухомого майна позивача.
Враховуючи наведені фактичні обставини справи, а також норми чинного законодавства, суд погоджується із доводами позивача в частині скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради - Письменникової Галини Валеріївни про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 33397496 від 11.01.2017р.
Позовні вимоги в частині зобов'язання відповідачів вчинити певні дії також підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 №1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Згідно з частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Пунктом 8 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 2 частини 4 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.
Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення, і це прямо вбачається з пункту 2 частини 4 статті 105 та пункту 3 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства.
У разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним.
Більше того, у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку суду, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи викладене, керуючись статями 69, 70, 71, 128, 181, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради Письменникової Галини Валеріївни про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради - Письменникової Галини Валеріївни про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 33397496 від 11.01.2017р.
Зобов'язати Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, ПРОСПЕКТ ДМИТРА ЯВОРНИЦЬКОГО, будинок 75, ЄДРПОУ 40392181) вчинити дії щодо державної реєстрації припинення обтяження:
- арешту, зареєстрованого 09.02.2011р. о 14:44:54 за № 10811005 реєстратором: Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, реєстраційний номер обтяження 10811005, підстава обтяження: постанова про накладення арешту, б/н від 15.12.2010р., ГСУ МВС України, старший слідчий Кінаш О.Л., об'єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно;
- арешту, зареєстрованого 09.02.2011р. о 15:30:55 за № 10811218 реєстратором: Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, було зареєстровано арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 10811005, підстава обтяження: постанова про накладення арешту, б/н від 15.12.2010р., ГСУ МВС України, старший слідчий Кінаш О.Л., об'єкт обтяження: земельна ділянка, адреса: АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_1;
- арешту, зареєстрованого 09.02.2011р. о 15:02:05 за № 10811386, реєстратором: Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, було зареєстровано арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 10811005, підстава обтяження: постанова про накладення арешту, б/н від 15.12.2010р., ГСУ МВС України, старший слідчий Кінаш О.Л., об'єкт обтяження: домоволодіння, адреса: АДРЕСА_2;
- арешту, зареєстрованого 09.02.2011р. о 15:17:56 за № 10811593, реєстратором: Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, було зареєстровано арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 10811005, підстава обтяження: постанова про накладення арешту, б/н від 15.12.2010р., ГСУ МВС України, старший слідчий Кінаш О.Л., об'єкт обтяження: квартира 1/1 частина вказаної квартири на праві приватної спільної сумісної власності, адреса: АДРЕСА_1.
Зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради - Письменникову Галину Валеріївну вчинити дії щодо державної реєстрації припинення обтяження:
- арешту, зареєстрованого 09.02.2011р. о 14:44:54 за № 10811005 реєстратором: Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, реєстраційний номер обтяження 10811005, підстава обтяження: постанова про накладення арешту, б/н від 15.12.2010р., ГСУ МВС України, старший слідчий Кінаш О.Л., об'єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно;
- арешту, зареєстрованого 09.02.2011р. о 15:30:55 за № 10811218 реєстратором: Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, було зареєстровано арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 10811005, підстава обтяження: постанова про накладення арешту, б/н від 15.12.2010р., ГСУ МВС України, старший слідчий Кінаш О.Л., об'єкт обтяження: земельна ділянка, адреса: АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_1;
- арешту, зареєстрованого 09.02.2011р. о 15:02:05 за № 10811386, реєстратором: Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, було зареєстровано арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 10811005, підстава обтяження: постанова про накладення арешту, б/н від 15.12.2010р., ГСУ МВС України, старший слідчий Кінаш О.Л., об'єкт обтяження: домоволодіння, адреса: АДРЕСА_2;
- арешту, зареєстрованого 09.02.2011р. о 15:17:56 за № 10811593, реєстратором: Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, було зареєстровано арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 10811005, підстава обтяження: постанова про накладення арешту, б/н від 15.12.2010р., ГСУ МВС України, старший слідчий Кінаш О.Л., об'єкт обтяження: квартира 1/1 частина вказаної квартири на праві приватної спільної сумісної власності, адреса: АДРЕСА_1.
Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська. Копія апеляційної скарги повинна бути одночасно направлена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Т.Ю.Єлісєєва