Справа № 200/7437/17
Провадження № 6/200/187/17
07 липня 2017 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська
у складі судді Шевцової Т.В.,
при секретарі - Южаковій В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м.Дніпрі заяву ОСОБА_1 про встановлення порядку виконання рішення суду, -
14 червня 2017 року до суду із письмовою заявою про встановлення порядку виконання рішення суду від 16 березня 2010 року звернулася боржник ОСОБА_1 у якій прохала суд встановити порядок виконання рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2010 року по справі № 2-1394/10 щодо стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 02608-К/1 у сумі 366 388 гривень 75 копійок.
Підставами встановлення порядку виконання наведеного рішення суду вказала те, що стягнення не може поширюватися на інше майно, окрім заставленого, в порядку забезпечення виконання умов кредитного договору.
У судове засідання заявник не з'явилася, у заяві про встановлення порядку виконання рішення суду просила розглянути справу за її відсутності.
Представник стягувача у судове засідання не з'явився, письмових заяв та клопотань суду не надавав.
Судом встановлено, що рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2010 року задоволено позов ПАТ «ОСОБА_3 Дніпро» у повному обсязі про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №02608-К/1 від 02 червня 2008 року у сумі 366 388 гривень 75 копійок.
Відповідно до вимог ст. 373 ЦПК України, за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засідання з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.
Боржником не наведено виняткових підстав для встановлення способу і порядку виконання рішення суду, боржник не визначилась із способом і порядком виконання рішення суду, який має встановити суд.
Посилання боржника на рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.04.2012 року №6-1485св12 та на заочне рішення Києво-Святошинський районний суд Київської області від 20.06.2012 року №2-1916/12 як джерело права суперечить положенням ст.360-7 ЦПК України, згідно якої обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права є виключно висновки Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Окрім того, що вказані боржником судові рішення не містять висновків щодо заборони стягнення на майно, яке не обтяжено заставою та іпотекою на користь стягувача, та таке тлумачення судових актів є перекрученням змісту судового рішення, яке до речі не стосується стягнення заборгованості за кредитним договором (оскарження договорів), на користь боржника, норми цивільного законодавства не містять такої заборони. Більш того, припущення боржника щодо існування такої заборони є абсурдним, оскільки врешті призвело до порушення прав стягувачів та дестабілізації економіки, через погіршення кредитної системи та забезпеченості повернення позики.
Слід зазначити, що посилання боржника на те, що стягнення не може поширюватися на інше майно, окрім заставленого, в порядку забезпечення виконання умов кредитного договору, є безглуздими ще й тому, що спростовують інші види забезпечення зобов'язання, встановлені ЦК України, зокрема поруку.
Заява боржника про встановлення способу виконання рішення належним чином не обґрунтована, беззмістовна, обставини викладені хаотично та неповністю, незрозумілим є і те, в який спосіб боржник просить встановити порядок виконання судового рішення.
Дії боржника з неодноразового подання необґрунтованих, тотожних за змістом заяв про встановлення способу і порядку виконання рішення суду (20.02.2017 року, 03.05.2017 року, 14.06.2017 року), свідчать про зловживання правом та ухилення у будь-який спосіб від виконання зобов'язання за рішенням суду.
Таким чином, підстави для задоволення заяви відсутні.
На підставі викладеного, ст.ст. 210, 293, 373 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення порядку виконання рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2010 року по справі № 2-1394/10 щодо стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у сумі 366 388 гривень 75 копійок - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська протягом 5 днів з дня її проголошення, а особами, які не брали участь у розгляді справи, протягом 5 днів зо дня отримання копії ухали.
Суддя Т.В. Шевцова