Справа№200/17436/16-ц
(заочне)
07 лютого 2017 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Шевцової Т.В.
при секретарі - Южаковій В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
Позивач звернувся з позовом до суду та просить суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму боргу в розмірі 373 350,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 13 453 грн. 57коп., 3% річних за прострочення повернення грошових коштів в розмірі 1 872 грн. 00коп. та витрати по оплаті судового збору.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 06 лютого 2015 року позивач позичив відповідачу грошову суму у розмірі 15 000,00 доларів США, про що відповідач скла розписку, написану власноручно. Строк повернення грошових коштів - по першій вимозі.
22.03.2016 року позивачем була направлена на адресу відповідача письмова вимога про повернення грошових коштів в розмірі 15 000,00 доларів США, протягом 30 (тридцяти) днів, яку відповідач отримав 23.03.2016 року, про що свідчить його підпис. Проте, відповідач взятих на себе зобов'язань не виконав та позичену гроші не повернув.
Позивач вважає, що відповідачем грубо порушуються його майнові права та інтереси, а також норми чинного законодавства України, що надає підстав позивачу звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.
В судове засідання представник позивача надав заяву про розгляд справи без фіксації процесу технічними засобами, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день розгляду справи повідомлявся своєчасно, належним чином. Причини неявки суду невідомі.
З огляду на викладене та згідно правил ч. 1ст. 76 ЦПК України, зі згоди позивача суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України. Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 зобов'язався повернути ОСОБА_1 15 000,00 доларів США по першій вимозі, що підтверджується відповідною розпискою від 06.02.2015 року, приєднаною до матеріалів справи.
22.03.2016 року позивачем була направлена на адресу відповідача письмова вимога про повернення грошових коштів в розмірі 15 000,00 доларів США, протягом 30 (тридцяти) днів, яку відповідач отримав 23.03.2016 року, про що свідчить його підпис.
Проте, взяті на себе зобов'язання останній виконувати відмовився.
Відповідно до ч.1-3ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.1ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Така дія повинна бути правомірною, а її неправомірність є підставою для визнання правочину недійсним.
Ст. 204 ЦК України встановлена презумпція дійсності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч.1ст. 207 ЦК України, правочин вважається укладеним у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в листах, телеграмах або за допомогою електронного або іншого засобу зв'язку.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. При цьому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.
Згідно ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики)або таку ж кількість речей того ж роду такої ж якості.
Відповідно дост.1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно дост.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Розписка написана та підписана відповідачем (позичальником), є документом, що підтверджує вчинення правочину між ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що позивач належним чином обґрунтував свої позовні вимоги в частині визначення розміру боргу.
Відповідно до положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 ст. 203 ЦК України.
Ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідност.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Згідно ч. 1ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Аналізуючи зібрані по справі докази, оскільки відповідачем не спростовано порушення умов договору, укладеного між сторонами, зобов'язання має виконуватись належним чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрати та заборгованості з 3% річних підлягають до задоволення в розмірі визначеному позивачем.
Відповідно дост.88 ЦПК України судовий збір покласти на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3,10,11,39,57,60,88,169,179,197,209,212-215,224-226 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1 суму боргу 388 375 (триста вісімдесят вісім тисяч триста сімдесят п'ять) гривень 67 коп., з яких 373 350 (триста сімдесят три тисячі триста п'ятдесят) гривень - сума основного боргу, 13 453 (тринадцять тисяч чотириста п'ятдесят три) гривні 67 коп. - інфляційні втрати, 1 872,00 грн. - сума нарахованих 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України за період з 22.04.2016 року по 22.06.2016 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1 сплачені судові витрати у розмірі 3 886 грн. 77 коп.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів із дня отримання копії заочного рішення.
Суддя Т.В. Шевцова