Справа № 199/4801/17
(3/199/2871/17)
іменем України
12.09.2017 року м. Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Воробйов В.Л., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не працюючого, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, складеного працівником поліції - місцем проживання зазначена адреса: м.Дніпро, вул. Артема, 89б/30, у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -
У відношенні ОСОБА_1 складено протокол серії БР №106644 про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП (далі - протокол), в тому, що він, «24.06.2017 року о 01-35 годині в районі будинку №1 по пр. Слобожанському у м.Дніпрі керував автомобілем НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова, почервоніння обличчя. Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння у встановленому Законом порядку відмовився у присутності двох свідків».
Вважають що в діях ОСОБА_2 мається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тобто керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння, або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу і швидкість реакції.
Вислухавши показання ОСОБА_1 та дослідивши наявні докази, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у зв'язку з наступним.
Відповідно до ст.ст.245, 246, 252, 256, 268, 280, 283 КУпАП, суддя при розгляді справи розглядає всі питання факту і права, але в межах порушеного провадження, дотримуючись принципів судочинства та здійснення правосуддя, коли висновки судді не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви вини тлумачаться на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, у зв'язку з чим докази повинні бути оцінені суддею на їх достатність для достовірних і безперечних висновків про скоєний на принципах забезпечення доведення вини за ст.129 Конституції України, і визнання провини згідно зі ст.252 КУпАП не може мати наперед встановленої сили.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину не визнав. Суду показав, що він, дійсно 24.06.2017 року близько 01-35 години керував автомобілем НОМЕР_1 та в районі будинку №1 по пр.Слобожанському у м.Дніпрі його безпідставно зупинили працівники поліції. Заперечує факт вживання алкогольних напоїв. При цьому вказує, що працівники поліції взагалі не пропонували йому пройти медичний огляд на стан сп'яніння, а свідків на місці події взагалі не було.
Відповідно до положень статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан сп'яніння. У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом.
Згідно ст. 251 КУпАП Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так, що матеріали справи містять письмові пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, однак всупереч вимогам ст. 251 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення серії БР №106644 не містить посилання на зазначених осіб, натоміть інспектором УПП зазначено, що свідки відсутні.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються також інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Всупереч вимогам ст.ст. 251,256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення та матеріали справи не містять також і додаткових доказів - відеозапису з нагрудних камер відео спостереження працівників поліції, що могло бути визнано як вирішальний доказ для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Практика Європейського суду з прав людини показує, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Спираючись на положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України»(рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії»(рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії»(заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), беручи до уваги адміністративне стягнення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України, суд, виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі Конвенція).
Виходячи з формулювання фабули правопорушення, ОСОБА_1 обвинувачується у відмові від проходження медичного огляду на стан сп'яніння.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок проведення огляду водіїв на стан сп'яніння регламентований Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 року №1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за №1413/27858 (далі Інструкція)
Відповідно до пункту 6 Розділу І Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться:
-поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби);
-лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
При цьому, згідно пункту 7 Інструкції, огляд в закладі охорони здоров'я проводиться лише в разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським. Суд вважає, що вказана норма дозволяє оптимізувати час на проведення огляду водіїв та убезпечує добросовісних водіїв від зловживань з боку працівників правоохоронного органу.
Таким чином, фабула інкримінуємого ОСОБА_1 згідно протоколу, адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП за «відмову від проходження медичного огляду у встановленому Законом порядку» без конкретизації, чи відмовився ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на місці зупинки із застосуванням спеціальних технічних засобів, чи проведення такого огляду у медичній установі, є порушенням Інструкції.
Отже, такі дії взагалі не утворюють складу адміністративного правопорушення, оскільки у разі дотримання встановленої процедури, «відмова від проведення медичного огляду у встановленому Законом порядку» утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП у разі відмови від проведення медичного огляду на місці зупинки із застосуванням спеціальних технічних засобів та у медичній установі, про що повинно бути зазначено безпосередньо у протоколі про адміністративне правопорушення.
Однак жодного з таких доказів щодо відмови ОСОБА_1 від огляду на стан сп'яніння у встановленому порядку не надано.
Окрім вищевказаного, суду також не надано належних і допустимих доказів перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом.
При цьому суд наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебирати на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Отже, враховуючи, що згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд, оцінивши наявні в даній адміністративній справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до висновку про відсутність поставленого у вину органом патрульної поліції в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у зв'язку з чим справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КупАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись п.1 ст.247, ст.ст. 283, 284 КУпАП,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Скарга на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подана протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя: В.Л.Воробйов