28 серпня 2017 року м. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ступак О.В., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення апеляційного суду Вінницької області від 08 червня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 05 жовтня 2006 року між сторонами було укладено договір № DNH4KP20860770, відповідно до умов якого відповідач ОСОБА_2 отримала від позивача кредитні кошти у сумі 4 875 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. У зв'язку з невиконанням взятих на себе обов'язків за вказаним кредитним договором у ОСОБА_2 утворилась заборгованість, у розмірі 85 428 грн 12 коп., від вказаної суми позивачем було вирахувано 48 101 грн 48 коп., які були раніше стягнуті рішенням суду, а тому ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з відповідача вказану різницю, а саме 39 692 грн 97 коп.
Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07 квітня 2016 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість в розмірі 38 642 грн 78 коп., з яких: 4 875 грн - заборгованість за кредитом; 26 526 грн 45 коп. - борг по процентам за користування кредитом; 4 875 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 500 грн - штраф (фіксована частина); 1 866 грн 33 коп. - штраф (процентна складова).
В решті вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 08 червня 2017 року заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 квітня 2016 року скасовано та ухвалено нове, яким відмовлено у задоволенні позову.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням апеляційний судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим касаційна скарга підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Згідно з пунктом 5 частини 4 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити, оскільки із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного рішення апеляційного суду.
Відповідно до ст. 257, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 212, 303, 304 ЦПК України, правильно виходив із того, що підстав для стягнення заборгованості за кредитом в сумі 4 875 грн немає, оскільки дана заборгованість вже була стягнута заочним рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 лютого 2013 року, а її часткова сплата або несплата не може бути підставою для її повторного стягнення.
Водночас апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що не підглядає задоволенню позовна вимога, про стягнення заборгованості по процентах за користування кредитом, які ПАТ КБ «ПриватБанк» обраховувало виходячи із встановленого кредитним договором розміру 25,08 %, оскільки строк дії кредитного договору сплив 05 червня 2008 року, у зв'язку з чим позивач неправильно визначив розмір заборгованості, оскільки повинен був врахувати, що вимоги кредитного договору можуть застосовуватись лише в період дії договору, тобто до 05 червня 2008 року, а після цього строку, так як зобов'язання залишається невиконаним, кредитор має право на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625, ст. 1048 ЦК України.
Крім того, правильним є висновок апеляційного суду про те, що у задоволенні вимог про стягнення штрафу (фіксована частина) - 500 грн варто відмовити, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.
Також правильним є висновок апеляційного суду про те, що у задоволенні вимоги про стягнення штрафу (процентна складова) - 1 866 грн 33 коп. варто відмовити з тих підстав, що відповідно до п. 5.10 кредитного договору розмір даного штрафу є похідним від суми позову, яка у свою чергу позивачем доведена не була.
Водночас обґрунтованим є висновок апеляційного суду щодо відмови у стягненні боргу по процентам і пені, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності, на застосуванні якого наполягав відповідач.
Отже, розглядаючи справу, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Наведені в касаційній скарзі доводи про те, що заява про застосування строку позовної давності відповідачем не заявлялася є безпідставними та спростовуються встановленими у справі обставинами.
Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії перегляду справи в касаційному порядку не передбачено.
Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,
Відмовити Публічному акціонерному товариству комерційному банку «ПриватБанк» у відкритті касаційного провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою на рішення апеляційного суду Вінницької області від 08 червня 2017 року.
Додані до касаційної скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ О.В. Ступак