29 серпня 2017 рокум. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ізмайлова Т.Л., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 01 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Глибівської сільської ради Богородчанського району про визнання недійсним і скасування рішення сільської ради в частині вилучення земельної ділянки та переведення її в землі запасу, -
У січні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Глибівської сільської ради Богородчанського району про визнання недійсним і скасування рішення сільської ради в частині вилучення земельної ділянки та переведення її в землі запасу, посилаючись на те, що його мати ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, за життя була власником земельної ділянки площею 0,4703 га на підставі рішення Глибівської сільської ради від 24 грудня 1997 року. Позивач прийняв спадщину після її смерті, а отже до нього перейшло право власності на земельні ділянки, які перебували у власності матері. Однак, оскаржуваним рішенням сільської ради від 15 вересня 2011 року вилучено земельну ділянку розміром 0,43 га, яка була в користуванні померлої ОСОБА_3
Вилучення землі без його згоди є порушенням ст. 149 ЗК України. На підставі викладеного, позивач просив визнати недійсним і скасувати рішення Глибівської сільської ради від 15 вересня 2011 року №78-8/2011 в частині вилучення земельної ділянки площею 0,43 га, яка була в користуванні померлої ОСОБА_3 та переведення її в землі запасу сільської ради.
Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 01 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 травня 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись із вищезазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, ОСОБА_2 звернулася із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Відповідно до п. 6 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, вважаю, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Судами встановлено, що оскаржуваним рішенням сесії Глибівської сільської ради від 15 вересня 2011 року № 78-8/2011 «Про занесення земель померлих громадян в землі запасу» серед інших було переведено у землі запасу сільської ради три земельні ділянки 0,43 га, що були у користуванні ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року за №15-92 «Про приватизацію земельних ділянок» (який був чинний встановлено, що право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, а саме: ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.
Пленум Верховного Суду України у п. 10 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснив судам, що відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, визначившись належним чином з характером спірних правовідносин, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, дійшов до обґрунтованого висновку про те, що оскільки мати позивача - ОСОБА_3 за життя не оформила у встановленому законом порядку право власності на земельні ділянки загальною площею 0,43 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, а тому вони не є об'єктом спадкування і не увійшли до спадкової маси.
З матеріалів касаційної скарги та змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою, оскільки викладені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності даних судових рішень. Викладені заявником обставини не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Обставин щодо порушення норм матеріального та процесуального права при розгляді даної справи судами першої та апеляційної інстанцій не вбачається.
Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,-
Відмовити ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 01 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Глибівської сільської ради Богородчанського району про визнання недійсним і скасування рішення сільської ради в частині вилучення земельної ділянки та переведення її в землі запасу.
Додані до скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ Т.Л. Ізмайлова