Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі колегії суддів: [1]
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі
судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши у судовому засіданні в м. Києві 07 вересня 2017 року касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 30 серпня 2016 рокуу кримінальному провадженні щодо засудженого
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина
України, судимого вироком Луцького міськрайонного
суду Волинської області від 18 грудня 2014 року за
ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді
громадських робіт на строк 80 годин,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
встановив:
У касаційній скарзі прокурором викладено вимогу про скасування ухвали апеляційного суду, постановленої щодо засудженого ОСОБА_5 , із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Вимогу мотивовано невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого ОСОБА_5 внаслідок м'якості, з огляду на відсутність обставин для застосування положень ст. 69 КК України, враховуючи дані про особу засудженого, який раніше судимий за аналогічні корисливі злочини, обставин даного провадження, епізодичність злочинів. Зазначено й про недотримання апеляційним судом вимог процесуального закону при задоволенні апеляційних скакрг засудженого і його захисника, оскільки ухвала суду не містить належного мотивування прийнятого рішення.
Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 квітня 2016 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки; за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_5 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки. Вироком суду також вирішено питання процесуальних витрат та долю речового доказу.
За вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні злочину за таких обставин.
21 грудня 2015 року, приблизно о 05-ій год., ОСОБА_5 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, зайшов через хвіртку на територію домогосподарства, що по АДРЕСА_1 , де в подальшому, шляхом відчинення защіпки вхідних дверей, проник на горище житлового будинку, звідки таємно викрав бензопилу, вартістю 2 125 грн, чим спричинив потерпілому ОСОБА_7 матеріальних збитків на вказану суму.
Крім того, він же, 20 січня 2016 року, приблизно о 17-ій год. 20 хв., знаходячись в приміщенні гуртівні по АДРЕСА_2 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, керуючись метою викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, таємно викрав із стелажів з продукцією відповідні товари, виконавши тим самим усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, однак не закінчив злочин з причин, що не залежали від його волі, оскільки у приміщенні гуртівні був затриманий працівниками охорони.
Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 30 серпня 2016 року апеляційні скарги засудженого та його захисника задоволені, вирок суду від 12 квітня 2016 року щодо засудженого ОСОБА_5 змінено, призначено покарання за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України у виді обмеження волі на строк один рік шість місяців; за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України у виді обмеження волі на строк один рік. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_5 визначено покарання у виді обмеження волі на строк один рік шість місяців. В решті вирок суду залишено без зміни.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали провадження й обговоривши наведені у скарзі доводи, суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185; ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, у касаційній скарзі прокурора не оспорюються, як і кваліфікація дій за вказаними правопорушеннями.
Суд касаційної інстанції доводи касаційної скарги прокурора щодо недотриманням повною мірою судом апеляційної інстанції при постановленні ухвали вимог ст. 419 КПК України вважає небезпідставними.
У мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції відповідно до абз. 6 п. 2 ч. 1 ст. 419 КПК України мають бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Так, суд першої інстанції із врахуванням даних про особу засудженого, яка раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за аналогічні умисні корисливі та інші злочини, вчинив новий злочин під час незнятої та непогашеної у встановленому законом порядку судимості через 1 рік після засудження, що свідчить про небажання стати на шлях виправлення, за місцем проживання характеризується негативно, перебуває на обліку у наркологічному диспансері з 2002 року, з урахуванням тяжкості вчинених злочинів, що є тяжким та середньої тяжкості, обставин, які пом'якшують покарання, - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, призначив покарання, зокрема за тяжкий злочин в мінімальних межах санкції статті, та за сукупністю злочинів шляхом поглинення.
На вирок суду засудженим і його захисником було подано апеляційні скарги з підстав невідповідності призначення такого покарання внаслідок суворості.
При цьому, ухвала апеляційного суду, в якій викладені мотиви про задоволення апеляційних скарг засудженого і його захисника та постановлено рішення про пом'якшення покарання, яким суд перейшов до іншого виду покарання - з позбавлення волі на обмеження волі, і на строк у двічі менший, на підставі лише незадовільного стану здоров'я, наявності місця проживання та відсутності претензій потерпілих, яким було повернуто викрадене, суд вважає явно недостатньо мотивованою для прийняття такого рішення.
З огляду на що, суд погоджується й з доводами касаційної скарги прокурора про невідповідність призначеного покарання ОСОБА_5 тяжкості вчиненого злочину та його особі внаслідок м'якості.
Отже, ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час проведення якого слід проаналізувати всі доводи поданих апеляційних скарг із наведенням докладних мотивів прийнятого рішення за ними, та за результатами чого постановити законне і обґрунтоване судове рішення, мотивоване належним чином.
Керуючись статтями 376, 434, 436, 438 КПК України, суд
постановив:
Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 30 серпня 2016 року щодо засудженого ОСОБА_5 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Провадження за касаційною скаргою № 5-8214км16 Категорія: ч. 3 ст. 185; ч. 2 ст. 15,
ч. 2 ст. 185 КК України
Головуючий в суді першої інстанції: ОСОБА_8
Доповідач в суді апеляційної інстанції: ОСОБА_9
Доповідач в касаційній інстанції: ОСОБА_1