Ухвала
іменем україни
07 вересня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши в судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12016040370000624 за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2016 року,
за участю:
прокурора ОСОБА_7 ,
вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2016 року
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця
та мешканця
АДРЕСА_1 , громадянина України,
раніше судимого:
- вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2015 року за частиною 1 статті 164 КК України із застосуванням статті 75 КК України на 1 рік обмеження волі з іспитовим строком 2 роки,
засуджено за частиною 2 статті 164 КК України на 2 роки обмеження волі.
На підставі частини 1 статті 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2015 року у виді обмеження волі на 1 місяць та ОСОБА_8 остаточно призначено покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки 1 місяць.
Ухвалено до набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо ОСОБА_5 не обирати та строк відбуття покарання обчислювати з моменту виконання вироку суду в частині призначеного покарання.
Згідно з вироком, ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за наступних обставин.
ОСОБА_9 , будучи раніше засудженим 12 червня 2015 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за частиною 1 статті 164 КК України на 1 рік обмеження волі, на підставі статті 75 КК України, від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 2 роки, на шлях перевиховання та виправлення не став, та повторно скоїв кримінальне правопорушення - злочин щодо несплати аліментів на утримання дітей при наступних обставинах.
ОСОБА_9 згідно рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2014 року, на підставі якого був виданий виконавчий лист № 185/6590/14-ц від 11 липня 2014 року, зобов'язаний виплачувати аліменти на користь ОСОБА_10 на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_11 , 20 липня 2009 року, ОСОБА_12 , 20 липня 2009 року, в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24 червня 2014 року та до повноліття дітей.
Маючи відомості про необхідність сплати присуджених судом аліментів, починаючи з 24 червня 2014 року до 20 квітня 2015 року злісно ухилявся від сплати аліментів, за що згідно вироку суду від 12 червня 2015 року був засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 164 КК України. Починаючи з 13 липня 2015 року до 29 березня 2016 року продовжував ухилятись від сплати аліментів, іншої будь-якої матеріальної допомоги не надавав, достовірно знаючи про необхідність виплати аліментів, усвідомлюючи протиправність своєї поведінки, маючи намір, спрямований на злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини, тривалий час не виконував в добровільному порядку покладені на нього судовим рішенням зобов'язання по виплаті аліментів. На неодноразові звернення ОСОБА_10 щодо необхідності сплачувати аліменти не реагував, на виклики та попередження державного виконавця про необхідність виконання свого обов'язку та можливість кримінальної відповідальності не реагував, продовжуючи ухилятись від сплати аліментів. Аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_11 , 20 липня 2009 року, ОСОБА_12 , 20 липня 2009 року на користь ОСОБА_10 не виплачував, подарунків не дарував та іншої матеріальної допомоги дітям не надавав, протипоказань за станом здоров'я до працевлаштування та інших поважних причин для відмови в працевлаштуванні не мав, маючи таку можливість офіційно не працевлаштовувався.
Не бажаючи сплачувати аліменти дітям про своє працевлаштування в ПП «Євротек плюс» та ТОВ «Востокшахтострой» державного виконавця не повідомляв, з відповідною заявою до бухгалтерії вказаних підприємств не звертався, в результаті чого утворив заборгованість по сплаті аліментів за період з 13 липня 2015 року до 29 березня 2016 року у сумі 10 199 грн, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.
Так, заборгованість за період часу з 13 липня 2015 року до 29 березня 2016 року року склала 10 199 грн:
- 2015 рік: липень -296 грн.; серпень - 1138 грн., вересень - 1138 грн., жовтень 1489 грн., листопад - 1207 грн., грудень -1253 грн.; всього - 6521 грн.;
- 2016 рік: січень - 1253 грн., лютий - 1253 грн., березень - 1172грн.;всього - 3678 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2016 року вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2016 року щодо засудженого ОСОБА_5 залишено без зміни.
У касаційній скарзі захисником ставиться вимога про скасування ухвали суду апеляційної інстанції та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
Свої вимоги захисник обґрунтовує тим, що засуджений належним чином не повідомлений про судове засідання в суді апеляційної інстанції та йому не направлялися ухвали підготовчих дій названого суду.
Заслухавши суддю - доповідача, доводи прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як убачається з касаційної скарги, захисник стверджує, що суд апеляційної інстанції не дотримався вимог кримінального процесуального закону під час виконання підготовчих дій та судового розгляду.
Проте, вказані доводи захисника не узгоджуються з матеріалами кримінального провадження.
Зокрема, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що засудженим ОСОБА_13 подано апеляційну скаргу на вирок суду першої інстанції, де ним зазначалася адреса для листування: АДРЕСА_2 (а.п.159).
Саме на вказану засудженим адресу і надсилалися процесуальні рішення суду апеляційної інстанції за наслідками підготовчих дій та повідомлення про призначення судового розгляду (а.п.178-183).
Крім того, суд апеляційної інстанції здійснював повідомлення засобом мобільного зв'язку шляхом направлення sms-повідомлень про дату та час судового розгляду, про що складені відповідні довідки про доставку sms. Відповідна згода засуджена відображена у заявці на отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою sms-повідомлень від 31 березня 2016 року (а.п.7).
Водночас, колегія суддів відмічає, що під час виконання підготовчих дій та призначення апеляційної скарги засудженого до розгляду вперше, ним так само зазначалася адреса для листування: АДРЕСА_2 , за якою і здійснювалося повідомлення про апеляційний розгляд та проводилося sms-повідомлення про дату та час апеляційного розгляду (а.п.84-85, 92). Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2016 року вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетроської області від 22 квітня 2016 року щодо засудженого ОСОБА_5 скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції (а.п.99-103). Тоді як, під час повторного судового засідання ОСОБА_9 сповіщався про дату та час судового розгляду за допомогою мобільного зв'язку, про що складалися відповідні телефонограми.
При цьому, засуджений після подання апеляційної скарги не був обмежений у використанні свого права на захист, подання доказів та доведення їх переконливості.
Таким чином, у колегії суддів не має підстав вважати, що суд апеляційної інстанції не дотримався вимог кримінального процесуального закону, як про це стверджує захисник.
У зв'язку з чим, підстав для задоволення касаційної скарги захисника колегія суддів не вбачає.
Відтак, оскаржуване судове рішення колегія суддів вважає за необхідне залишити незмінним.
На підставі наведеного та керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів
ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2016 року щодо засудженого ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
_____________________ _______________________ ____________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3