6 вересня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ в складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Гулька Б.І., Журавель В.І.,
ХоптиС.Ф., Штелик С.П.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до комунального підприємства Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства про визнання відмови щодо проведення періодичної повірки засобів обліку холодної води неправомірною, зобов'язати вчинити дії та здійснити перерахунок вартості спожитої холодної води за касаційною скаргою комунального підприємства «Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства» на рішення апеляційного суду Київської області від 9 червня 2016 року,
У січні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 2 червня 2008 року між ним та комунальним підприємством «Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства» (далі - КП «Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства») було укладено договір № 741 про надання послуг водопостачання і водовідведення фізичним особам (громадянам). 1 червня 2015 року у зв'язку з настанням терміну проведення періодичної повірки засобів обліку води (лічильників) на адресу позивача надійшов припис від КП «Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства» про повірку лічильника, що встановлений у належній йому квартирі АДРЕСА_1. Він неодноразово звертався до відповідача з заявами щодо проведення повірки засобів обліку води у вказаній квартирі за рахунок комунального підприємства, проте йому було відмовлено. У липні 2015 року відповідач змінив йому схему оплати з фактично спожитої на нормативну, яка обчислюється згідно кількості зареєстрованих осіб у квартирі.
У зв'язку з цим він просив визнати відмову КП «Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства» щодо проведення періодичної повірки засобів обліку холодної води у належній йому квартирі неправомірною; зобов'язати відповідача провести за власний рахунок періодичну повірку (в тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (лічильників) холодної води у належній йому квартирі; визнати незаконним нарахування суми до сплати за нормами споживання з 1 червня 2015 року та здійснити перерахунок згідно показників лічильника.
Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 29 лютого 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 9 червня 2016 року рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 29 лютого 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким його позов задоволено. Визнано неправомірною відмову КП «Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства» провести періодичну повірку засобів обліку холодної води у належній позивачу квартирі АДРЕСА_1. Зобов'язано КП «Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства»: за власний рахунок підприємства провести періодичну повірку (в тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (лічильників) холодної води у квартирі ОСОБА_3; здійснити перерахунок вартості спожитої холодної води у квартирі ОСОБА_3 згідно з показниками лічильника. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі КП «Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом, чинності.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач є виробником послуг з подачі холодної води до мереж будинків і неналежним відповідачем по справі, а тому повірка лічильника має здійснюватися за рахунок позивача, тобто споживача. Крім того, договір, укладений між позивачем та відповідачем, є нікчемним, оскільки його положення суперечать вимогам законодавства.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції й задовольняючи позов ОСОБА_3, виходив із того, що виробником комунальних та побутових послуг з водопостачання та водовідведення згідно з укладеним між сторонами договором є саме відповідач; твердження відповідача, що балансоутримувачем лічильників води та особою, яка надає послуги з водопостачання у будинку № 9 по вул. Пугачова в м. Переяслав-Хмельницький Київської області, є інше комунальне підприємство не підтверджено доказами. При цьому саме відповідач як виконавець послуг мав здійснити повірку водолічильника.
Проте погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Таким вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.
Судом встановлено, що 2 червня 2008 року між ОСОБА_3 та КП «Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства» було укладено договір № 741 про надання послуг водопостачання і водовідведення фізичним особам (громадянам).
1 червня 2015 року у зв'язку з настанням терміну проведення періодичної повірки засобів обліку води (лічильників) на адресу позивача надійшов припис від КП «Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства» про повірку лічильника.
ОСОБА_3 неодноразово звертався до КП «Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства» з заявами щодо проведення повірки засобів обліку води (лічильників), але йому було відмовлено, з посиланням на те, що підприємство не є балансоутримувачем внутрішньобудинкових мереж водопостачання та водовідведення, тому вони не можуть включати такі витрати до діючих тарифів та проводити відповідні роботи по повірці засобів обліку.
Положеннями ч. 3 ст. 28 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», що регулюють питання повірки засобів вимірювальної техніки, зазначено, що порядок подання фізичними особами, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, - власниками засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань якими використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду) на періодичну повірку цих засобів та оплати за роботи, пов'язані з повіркою, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) зазначених засобів вимірювальної техніки здійснюється за рахунок підприємств і організацій, які надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.
Згідно абз. 1 п. 24 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», витрати з проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтажу, транспортування та монтажу після повірки, визначаються відповідно до укладених договорів між виконавцем та субпідрядником, який виконує зазначені послуги, з розрахунку на один квартирний засіб обліку води та теплової енергії і нараховуються щомісяця споживачеві у складі послуги залежно від кількості таких засобів обліку шляхом додавання плати за проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтажу, транспортування та монтажу після повірки, до загальної вартості послуг.
Отже, проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтажу, транспортування та монтажу після повірки здійснюється за рахунок виконавця зазначених послуг, а витрати понесені виконавцем включаються у тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та сплачуються споживачем щомісячно.
Обгрунтовуючи заперечення проти апеляційної скарги, КП «Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства» посилалося на те, що воно не є балансоутримувачем будинку й особою, яка надає зазначені послуги, а тому вимоги позивача вважає необгрунтованими.
У порушення вимог ст. ст. 212-214, 303, 316 ЦПК України апеляційний суд на зазначені вище положення закону уваги не звернув, не перевірив належним чином доводи відповідача про те, що балансоутримувачем внутрішньо будинкових мереж будинку, де проживає позивач, є інше підприємство; не встановив фактичних обставин справи, від яких залежить правильне вирішення справи; які правовідносини сторін випливають з установлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, зокрема балансоутримувача будинку й особу, яка надає такі послуги; не надав належної правової оцінки доводам і доказам сторін та дійшов передчасного висновку про задоволення позову.
За таких обставин, коли фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, судом не встановлені, рішення апеляційного суду не може вважатись законними й обґрунтованими, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу комунального підприємства «Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства» задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Київської області від 9 червня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді: Б.І. Гулько
В.І. Журавель
С.Ф. Хопта
С.П. Штелик