про повернення заяви
30 серпня 2017 року Справа № 5016/1496/2011(8/62)
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,
розглянувши матеріали заяви у справі № 5016/1496/2011(8/62)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Український торговий дім "Асторг" (01034, м. Київ, вул. Ярославів вал, буд. 13/2, літ. Б, офіс 3)
до відповідача (заявник): Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (54056, АДРЕСА_1)
про: стягнення коштів у сумі 26565 грн.,
заявник: ОСОБА_1 (54056, АДРЕСА_1),
орган ДВС (заінтересована особа): Ленінський відділ державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (54034, м. Миколаїв, вул. Кірова, 238),
про зняття арешту з майна,
14 серпня 2017 року до Господарського суду Миколаївської області від ОСОБА_1 надійшла заява б/н від 10.08.2017 (вх. № 11614/17) про зняття арешту з майна, в якій заявник просить суд зняти арешт з транспортного засобу Nissan Micra 1.OL д/н НОМЕР_1, 1997 р.в., зеленого кольору, номер двигуна НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_4.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.08.2017 (суддя Фролов В.Д.) вказану заяву було повернуто заявнику без розгляду зі вказівкою підстав повернення та зазначено, що при повторному зверненні слід виконати вимоги ухвали суду, подати докази додержання ст. 56 ГПК України та подати заяву у порядку ст. 121-2 ГПК України.
28 серпня 2017 року до Господарського суду Миколаївської області від ОСОБА_1 надійшла друга заява б/н від 21.08.2017 (вх. № 12200/17) про зняття арешту з майна, в якій заявник просить суд зняти арешт з транспортного засобу Nissan Micra 1.OL д/н НОМЕР_1, 1997 р.в., зеленого кольору, номер двигуна НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_4.
На підставі розпорядження в.о. керівника апарату Господарського суду Миколаївської області № 174 від 28.08.2017, у зв'язку з перебуванням судді Фролова В.Д. у відпустці, згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2017, вказану заяву у справі № 5016/1496/2011(8/62) передано на розгляд судді Смородіновій О.Г.
Суд, ознайомившись з матеріалами заяви б/н від 21.08.2017 (вх. № 12200/17 від 28.08.2017), дійшов висновку про повернення її без розгляду, з наступних причин:
Заявником у заяві б/н від 21.08.2017 (вх. № 12200/17 від 28.08.2017) не вказано свій процесуальний статус, лише зазначено процесуальний статус Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції - «заінтересована особа».
Тобто, заявником не визначено суб'єктний склад учасників процесу.
Враховуючи невідповідність суб'єктного складу учасників процесу, визначених заявником, вимогам ст. ст. 1, 13 Господарського процесуального кодексу України, суд позбавлений можливості визначення вірного процесуального порядку розгляду поданої заяви б/н від 21.08.2017 (вх. № 12200/17 від 28.08.2017).
При цьому, статус «заінтересована особа» визначається лише Розділом V-1 «Запобіжні заходи», статтями 121-3 «Звернення стягнення на грошові кошти, розміщені на рахунках» та 121-4 «Заміна сторони виконавчого провадження» Господарського процесуального кодексу України. У той же час, за змістом вищевказаних норм процесуального закону, орган ДВС до складу таких заінтересованих осіб не відноситься.
Згідно з ч. 1 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 13 ГПК України місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усі справи, підвідомчі господарським судам.
Як вбачається зі змісту заяви б/н від 21.08.2017 (вх. № 12200/17 від 28.08.2017), ОСОБА_1, як фізична особа, просить господарський суд зняти арешт з транспортного засобу Nissan Micra 1.OL д/н НОМЕР_1, 1997 р.в., зеленого кольору, номер двигуна НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_4, накладений після прийняття Господарським судом Миколаївської області рішення від 21.06.2011 у справі 5016/1496/2011(8/62), залишеного без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.09.2011, та видачі відповідного наказу від 06.07.2011.
Однак, по-перше, заявником як в заяві не вказано, так і до самої заяви не додано жодних доказів наявності або відсутності статусу суб'єкта підприємницької діяльності на момент звернення до господарського суду із заявою про зняття арешту з майна, лише вказано про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця 26.01.2006.
При цьому, з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (№ 1002965923 від 30.08.2017) вбачається, що відносно ОСОБА_1 26.01.2006 внесено запис № 2 522 000 0000 014405 про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця, а 10.07.2014 - запис № 25220060004014405 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем на підставі власного рішення.
По-друге, ані в заяві б/н від 21.08.2017 (вх. № 12200/17 від 28.08.2017) не вказано, ані доданими до неї доказами не підтверджено наявності у ОСОБА_1 прав на транспортний засіб Nissan Micra 1.OL д/н НОМЕР_1, 1997 р.в., зеленого кольору, номер двигуна НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_4.
По-третє, ані в заяві б/н від 21.08.2017 (вх. № 12200/17 від 28.08.2017) не вказано, ані доданими до неї доказами не підтверджено, що арешт на вказаний транспортний засіб накладений саме у зв'язку з примусовим виконанням рішення Господарського суду Миколаївської області у справі 5016/1496/2011(8/62).
По-четверте, ані в заяві б/н від 21.08.2017 (вх. № 12200/17 від 28.08.2017) не вказано, ані доданими до неї доказами не підтверджено, ким і коли був накладений зазначений арешт, у якому реєстрі він зареєстрований.
За змістом статті 4-5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
У відповідності до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.
Скарги на рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник, прокурор та орган державної виконавчої служби, приватний виконавець. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.
За змістом вказаної статті ГПК скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об'єктивні обставини, як-от звільнення судді, його захворювання, перебування у відпустці тощо).
Оскільки прийняття органами Державної виконавчої служби, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає в розумінні статті 121-2 ГПК під ознаки дій цих органів та осіб, то відповідні рішення також підлягають оскарженню до названих судів.
Виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу, тому господарські суди не повинні порушувати нове провадження за скаргою на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби.
Як вбачається зі змісту заяви б/н від 21.08.2017 (вх. № 12200/17 від 28.08.2017), ОСОБА_1 просить господарський суд зняти арешт з транспортного засобу Nissan Micra 1.OL д/н НОМЕР_1, 1997 р.в., зеленого кольору, номер двигуна НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_4, накладений після прийняття Господарським судом Миколаївської області рішення від 21.06.2011 у справі 5016/1496/2011(8/62), залишеного без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.09.2011, та видачі відповідного наказу від 06.07.2011.
Заявник, посилаючись на постанову Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 27.06.2014 (ВП № 29988303) про повернення виконавчого документа стягувачеві, відсутність виконавчих дій зі сторони виконавчої служби протягом трьох років, вказує на наявність арешту транспортного засобу.
У зв'язку з викладеним, посилаючись на ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», вважає, що арешт на автомобіль не має сенсу та просить суд його зняти.
Таким чином, приймаючи до уваги посилання заявника на постанову Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 27.06.2014 та ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», враховуючи звернення заявника саме до Господарського суду Миколаївської області із посиланням в тексті заяви на прийняте ним рішення від 21.06.2011 у справі № 5016/1496/2011(8/62), суд припускає, що ОСОБА_1 оскаржує дії (бездіяльність) органу ДВС при примусовому виконанні наказу Господарського суду Миколаївської області від 06.07.2011 у справі № 5016/1496/2011(8/62).
Водночас, заява не містить переліку учасників провадження при судовому розгляді господарської справи № 5016/1496/2011(8/62).
Встановлений у частині першій статті 121-2 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 121-2 ГПК судом без виклику сторін виноситься ухвала. Якщо ж скаргу було подано з пропуском згаданого строку без заяви про його відновлення, суд без виклику сторін виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду, що не перешкоджає повторному поданню скарги із заявою про відновлення строку такого подання.
За змістом ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Ухвалу про відмову у відновленні пропущеного строку може бути оскаржено. Призначені господарським судом строки можуть бути ним продовжені за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи.
Як вбачається зі змісту зави б/н від 21.08.2017 (вх. № 12200/17 від 28.08.2017) та доданих до неї документів, ОСОБА_1 ані в заяві, ані в окремому клопотанні не просить суд відновити пропущений строк для подання заяви.
Отже, зазначена заява підлягає залишенню без розгляду.
Крім того, виходячи із системного аналізу господарського процесуального законодавства, заяви (скарги, подання) мають відповідати загальним вимогам щодо змісту та форми позовної заяви, передбаченим статтею 54 ГПК, з доданням до неї документів, зазначених у пунктах 2, 4 частини першої цієї статті і за необхідності - зазначених у частинах другій і третій статті 57 названого Кодексу, а також містити відомості, перелічені в пунктах 3-5 частини сьомої статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
За змістом ст. 54 позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.
Позовна заява повинна, зокрема, містити: найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків за його наявності; зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
У відповідності з п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Крім того, у відповідності до пунктів 3-5 частини сьомої статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) скарга у виконавчому провадженні подається у письмовій формі та має містити: реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та норму закону, яку порушено; викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги.
Як вбачається із самої заяви та доданих до неї документів, зава б/н від 21.08.2017 (вх. № 12200/17 від 28.08.2017) не відповідає вимогам щодо змісту та форми позовної заяви, передбаченим статтею 54 ГПК, з доданням до неї документів, зазначених у пунктах 2, 4 частини першої цієї статті, а також не містить відомостей, перелічених в пунктах 3-5 частини сьомої статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
Крім того, із доданих до зави б/н від 21.08.2017 (вх. № 12200/17 від 28.08.2017) документів вбачається, що заявником копії заяви учасникам процесу (у т.ч. учасникам провадження при судовому розгляді господарської справи № 5016/1496/2011(8/62)) не відправлялись.
Водночас, до Господарського суду Миколаївської області вказана заява надійшла у двох екземплярах; при цьому, додані до заяви документи не завірені належним чином, про що Відділом документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області складено акт від 28.08.2017.
За приписами ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Додані заявником до заяви докази, всупереч ч. 2 ст. 36 ГПК України, не засвідчені належним чином, а тому не можуть бути прийняті судом у якості належних та допустимих доказів.
До відома заявника: копії письмових доказів, які подаються до суду, оформлюються відповідно до вимог п. 5.27 "Національного стандарту України. Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів. ДСТУ4163-2003", затвердженого наказом Держспоживстандарту України № 55 від 07.04.2003. Так, відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.
За приписами п. п. 2, 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес; не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
За таких обставин, недодержання заявником вимог ст. ст. 53, 54, 57, 121-2 ГПК України є підставою для застосування судом ст. 63 ГПК України - повернення заяви без розгляду.
Заявник, усунувши обставини, які були підставами повернення заяви без розгляду, має право повторно звернутися з нею до господарського суду в загальному порядку.
Таким чином, керуючись ст. 53, п. п. 2, 6 ч. 1 ст. 63, ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Повернути заву б/н від 21.08.2017 (вх. № 12200/17 від 28.08.2017) та додані до неї документи (у 2-ох примірниках) конверт) (всього на 47 арк.) без розгляду.
Додатки:
- зава б/н від 21.08.2017 (вх. № 12200/17 від 28.08.2017) та додані до неї документи (у 2-ох примірниках), опис вкладення і конверт всього на 36 арк.;
- акт Відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області від 28.08.2017 на 1 арк.
Суддя О.Г. Смородінова