ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/11363/17
провадження № 1-кп/753/849/17
"06" вересня 2017 р. м. Київ
Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12017100020001315 від 03.02.2017 р. за звинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, -
20.06.2017 року до Дарницького районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт у вищевказаному кримінальному провадженні.
В судовому засіданні прокурор вважав за можливе призначити обвинувальний акт до судового розгляду, оскільки він складений відповідно до вимог ст. 291 КПК України, підсудний Дарницькому районному суду м. Києва, підстав для закриття чи зупинення провадження немає.
Потерпілий та обвинувачений не заперечували проти призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту.
Вирішуючи питання про можливість призначення обвинувального акту до судового розгляду, перевіривши виключно зміст обвинувального акту та реєстр матеріалів досудового розслідування, не вдаючись до передчасної оцінки наявності чи відсутності доказів винуватості обвинуваченої на цій стадії кримінального процесу, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.3 ст. 314 КПК України - у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Згідно з ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов'язковими для їх виконання слідчим і прокурором.
Зокрема, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті КК України та формулювання обвинувачення.
Норми КПК України покладають на суд обов'язок роз'яснити обвинуваченому суть обвинувачення (ст. 348 КПК України), а потерпілому надає право підтримувати обвинувачення у випадку відмови прокурора від державного обвинувачення, а також ряд інших прав, безпосередньо пов'язаних з обвинуваченням (ст.56 КПК України).
Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 у справі «Камасінскі проти Австрії» № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд констатував, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду ( рішення від 25.03.1999 у справі «Пелісьєта Сассі проти Франції», п.52).
Таким чином, висунуте особі обвинувачення повинно бути зрозумілим як сторонам кримінального провадження, так і суду.
Відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Виходячи з вищезазначеного вбачається, що обвинувальний акт повинен складатися з описової та резолютивної частин. В описовій частині зазначаються дані, які стали приводом та підставами початку досудового розслідування, обставини кримінальної події та під ознаки якого кримінального закону підпадають дії особи. В резолютивній частині підводяться підсумки кримінального розслідування, тобто особі висувається обвинувачення, яке відповідно до ст.ст. 369, 374 КПК України має бути вирішено у вироку суду.
Більше того, формулювання обвинувачення має бути конкретним, тобто в ньому повинно бути детально описано місце вчинення злочину, час, спосіб вчинення, зокрема конкретні дії (бездіяльність), які були скоєні обвинуваченим, ознаки суб'єктивної сторони злочину (форма вини, мотив, мета) та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, так як зазначені обставини, відповідно до положень ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Враховуючи те, що в мотивувальній частині вироку суду за наслідком розгляду кримінальної справи відповідно до положень ст. 374 КПК України обов'язково зазначається формулювання обвинувачення, суд вважає, що відсутність в обвинувальному акті висунутого особі обвинувачення є тим недоліком, без якого не може розпочатися судовий розгляд та, відповідно, проводитися судове слідство, пов'язане із вирішенням обвинувачення (так як воно відсутнє) і вказаний недолік, згідно норм КПК України, може бути усунутий лише на стадії підготовчого судового засідання відповідно до процедури, визначеної ст. 314 КПК України.
Так, суб'єктивна сторона грабежу характеризується наявністю у винної особи пря-мого умислу на протиправне заволодіння чужим майном і корисливим мотивом. Проте, вказуючи в обвинувальному акті, що ОСОБА_5 керувався раптово виниклим умислом, орган досудового розслідування не зазначив, на що саме був спрямований цей умисел. Крім того, зі змісту обвинувального акту є незрозумілим коли саме у обвинуваченого виник умисел. Так, спочатку зазначено, що 02.02.2017 р. о 23-00 год., перебуваючи в дворі біля другого під'їзду, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Олійника, 15, керуючись раптово виниклим умислом, ОСОБА_5 вирішив відкрито викрасти майно, що належить ОСОБА_6 . Після цього, ОСОБА_5 підійшов до ОСОБА_7 , з яким виник словесний конфлікт, в ході якого ОСОБА_7 вийняв власний пристрій для відстрілу гумовими кулями марки «Шмайсер» та направив його в сторону ОСОБА_5 . В цей час ОСОБА_5 , знов керуючись раптово виниклим умислом, відкрито заволодів вищезазначеним пристроєм. У зв'язку з цим є незрозумілим, чи виник у ОСОБА_5 злочинний умисел під час перебування у дворі будинку, чи після того, як в ході словесного конфлікту потерпілий ОСОБА_7 направив в сторону ОСОБА_5 пристрій для відстрілу гумовими кулями марки «Шмайсер», враховуючи що до виникнення словесного конфлікту обвинувачений ОСОБА_5 , як вбачається з обвинувального акту, не був обізнаний про існування у потерпілого зазначеного пристрою.
Аналіз наведених обставин та вимог закону дозволяє зробити висновок про невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України, що унеможливлює призначення його до судового розгляду, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне повернути обвинувальний акт прокурору як такий, що не відповідає вимогам КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 291, ч.3 ст. 314 КПК України, суд -
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12017100020001315 від 03.02.2017 р. за звинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України - повернути прокурору.
Ухвала може бути оскаржена через Дарницький районний суд м. Києва до Апеляційного суду м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1