Провадження № 11-сс/793/527/17 Справа № 711/6300/17 Категорія: ст. ст. 303,304,305,306,307 КПК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
08 вересня 2017 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5
з участю прокурораОСОБА_6
скаржника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09 серпня 2017 року, якою ОСОБА_7 відмовлено в скарзі на постанову слідчого в ОВС слідчого відділу прокуратури Черкаської області ОСОБА_8 від 29.06.2017 року про закриття кримінального провадження №4201250000000229 від 06.07.2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.365, ч.1 ст.371, ч.1 ст.374, ч.2 ст.366, ч.2 ст.373 КК України,
29.06.2017 року постановою слідчого в ОВС слідчого відділу прокуратури Черкаської області ОСОБА_8 закрито кримінальне провадження № 4201250000000229 від 06.07.2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.365, ч.1 ст.371, ч.1 ст.374, ч.2 ст.366, ч.2 ст.373 КК України.
31.07.2017 року ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Придніпровського районного суду м.Черкаси із скаргою, датованою 26.07.2017 року про скасування постанови слідчого в ОВС слідчого відділу прокуратури Черкаської області ОСОБА_8 від 29.06.2017 року про закриття кримінального провадження, вказуючи на незаконність закриття кримінального провадження, неповноту досудового розслідування та упередженість слідчого відділу прокуратури Черкаської області ОСОБА_8 , який на його думку, своєю постановою незаконно закрив справу, при наявності доказів, які викривають працівників правоохоронного органу і підтверджують факт ряд службових злочинів вчинених ними.
Ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 09.08.2017 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_7 на постанову слідчого в ОВС слідчого відділу прокуратури Черкаської області ОСОБА_8 від 29.06.2017 року про закриття кримінального провадження №4201250000000229 від 06.07.2015 року за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.365, ч.1 ст.371, ч.1 ст.374, ч.2 ст.366, ч.2 ст.373 КК України.
Своє рішення слідчий суддя мотивувала тим, що старшим слідчим в ОВС слідчого відділу прокуратури Черкаської області ОСОБА_8 були проведені всі необхідні слідчі дії, які були спрямовані на отримання доказів в даному кримінальному провадженні. Так, в ході з'ясування всіх обставин кримінального провадження та дослідження і оцінки показів та документів, які стосуються даного провадження у їх сукупності, слідчим не здобуто буд-яких даних, які б вказували на вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.365, ч.1 ст.371, ч.1 ст.374, ч.2 ст.366, ч.2 ст.373 КК України колишніми працівниками СУ УМВС України в Черкаській області, а саме ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , колишніми працівниками Черкаського РВ УМВС України в Черкаській області - ОСОБА_12 та іншими працівниками, колишнім прокурором Черкаського району ОСОБА_13 .. Слідчий суддя прийшла до висновку, що доводи скаржника про те, що слідчим не в повній мірі виконані вказівки ухвал слідчих суддів від 14.06.2016 року, 15.02.2017 року, 12.06.2017 року не є підставою для задоволення його скарги.
Не погодившись з ухвалою слідчого судді, ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м.Черкаси від 09.08.2017 року через неповноту судового розгляду, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження. Просить направити скаргу на новий судовий розгляд.
При цьому посилається на те, що під час судового розгляду його скарги в суді першої інстанції йому не було вручено судовим розпорядником пам'ятки про права та обов'язки, передбачені КПК України, чим порушено його право на ознайомлення з своїми правами та обов'язками. Вказує, що при розгляді скарги слідчим суддею йому не була надана можливість давати пояснення, заявляти клопотання, подавати докази в обґрунтування скарги. Крім того, зазначає, що ним був заявлений відвід слідчому судді, однак він суддею був проігнорований.
Вказує, що у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Рельдман проти України» - «незабезпечення суддею достатніх гарантій для виключення будь-якого розумного сумніву з приводу його безсторонності» визнано порушенням ст.6 Конвенції (див. рішення у справі «Рельдман проти України», заяви №76556/01 та 38779/04, рішення від 08 квітня 2010 року, п.97).
За таких обставин апелянт вважає, що слідчим суддею під час розгляду його скарги на постанову слідчого про закриття кримінального провадження допущенні істотні порушення вимог кримінального процесуального законодавства та ухвалено рішення на підставі однобічного й неповного проведеного досудового розслідування.
Заслухавши суддю-доповідача, ОСОБА_7 , який просив задовольнити апеляційну скаргу, думку прокурора про залишення ухвали слідчого судді без змін, перевіривши матеріали провадження за доводами скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Однією з процесуальних гарантій реалізації прав людини в кримінальному провадженні являється здійснення слідчими суддями, у порядку передбаченому КПК України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб.
Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, передбачених КПК (статті 370, 372).
Вона має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.
Під обґрунтованістю ухвали розуміється її постановлення на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені доказами та іншими матеріалами, якими слідчий чи прокурор обґрунтовують доводи клопотання, та які досліджені під час судового розгляду та оцінені слідчим суддею відповідно до вимог ст. 94 КПК.
Вмотивованою є ухвала слідчого судді, в якій наведені належні й достатні мотиви та підстави її ухвалення.
Згідно з вимогами п.2 ч.1 ст.284 КПК Ураїни, кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення. Дані вимоги кримінального процесуального закону України при розгляді в суді першої інстанції скарги ОСОБА_7 на постанову слідчого в ОВС слідчого відділу прокуратури Черкаської області ОСОБА_8 від 29.06.2017 року про закриття кримінального провадження №4201250000000229 не були дотриманні слідчим суддею в повному обсязі.
Відповідно до вимог ч.1 ст.306 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього кодексу, з урахуванням положень цієї глави.
Відповідно до ст.345 КПК України, судовий розпорядик роздає особам, які беруть участь цьому розгляді, пам'ятку про їхні права та обов'язки, передбачені цим Кодексом. Після ознайомлення обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь у судовому розгляді, з пам'яткою головуючий з'ясовує, чи зрозумілі їм їх права та обов'язки і у разі необхідності роз'яснює їх.
Колегія суддів звертає увагу на те, що в порушення вимог ст.345 КПК України судовим розпорядником не було роздано особам, які беруть участь у судовому розгляді, пам'ятку про їхні права та обов'язки, передбачені цим Кодексом. Розписки про вручення такої пам'ятки ОСОБА_7 в матеріалах провадження немає. Колегія суддів вбачає це порушенням права скаржника на ознайомлення зі своїми правами, обов'язками, у зв'язку з чим вбачає необхідним скасувати оскаржувану ухвалу та постановити ухвалу згідно з п.2 ч.3 ст.407 КПК України.
Оцінюючи зміст доводів скаржника щодо необґрунтованості постанови слідчого про закриття кримінального провадження, колегія суддів не вбачає достатніх підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.
Постанова слідчого в ОВС слідчого відділу прокуратури Черкаської області ОСОБА_8 від 29.06.2017 року полягає в закритті кримінального провадження за ознаками вчинення колишніми працівниками СУ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , колишніми працівниками Черкаського РВ УМВС України в Черкаській області - ОСОБА_12 та іншими працівниками, колишнім прокурором ОСОБА_13 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.365, ч.1 ст.371, ч.1 ст.374, ч.2 ст.366, ч.2 ст.373 КК України.
Відповідно до ч.1 ст.365 КК України кримінальна відповідальність встановлена за перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам.
Основним безпосереднім об'єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують правильну (належну) діяльність таких органів державної влади, як правоохоронні. Додатковими обов'язковими об'єктами злочину є охоронювані законом права, свободи та інтереси окремих громадян, або державні чи громадські інтереси, або інтереси юридичних осіб, а за наявності кваліфікуючих та особливо кваліфікуючих ознак (частини 2,3 ст.365 КК) - також фізична чи психічна недоторканність, здоров'я, гідність особи, громадська безпека.
Об'єктивна сторона, полягає у: перевищенні влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу шляхом вчинення активних дій, які явно виходять за межі наданих йому права або повноважень; наслідках, що виявляються у завданні істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб; причинному зв'язку між діянням і наслідками.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом щодо дій та умислом чи необережністю щодо наслідків у вигляді завдання істотної шкоди.
Відповідно до ч1 ст.24 КК України непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.
Відповідно до ч.2 ст.24 КК України, прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Відповідно до ч1 ст.24 КК України непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.
Таким чином, для встановлення складу злочину, передбаченого ст.365 КК України, необхідно обґрунтовано, поза розумним сумнівом встановити, що певний слідчий, прокурор свідомо, маючи умисел саме на вчинення дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, вчинив певні дії, бездіяльність, спрямовані на таке порушення. Інше суб'єктивне ставлення слідчого, прокурора до вчинюваного діяння на час його вчинення виключає можливість встановлення суб'єктивної сторони цього злочину. Будь-які припущення в цьому питанні не допустимі.
Аналогічно й стосовно злочину ч.1 ст.371 КК України. В цій частині статті передбачена відповідальність за завідомо незаконне затримання або незаконний привід.
Основним безпосереднім об'єктом злочину, відповідальність за вчинення якого передбачена ст.371 КК, є суспільні відносини, що забезпечують законну діяльність правоохоронних органів у частині застосування передбачених кримінальним процесуальним законом затримання, приводу, домашнього арешту, тримання під вартою особи під час досудового розслідування. Додатковий обов'язковий безпосередній об'єкт - воля особи.
Об'єктивна сторона цього злочину полягає у завідомо незаконних: затриманні особи, її приводі (ч.1 ст.371 КК), застосування до неї домашнього арешту, тримання її під вартою ч.2 ст.371 КК).
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
Таким чином для кваліфікації діяння слідчого, прокурора за ч.1 ст.371 КК України необхідно обґрунтовано, поза розумним сумнівом встановити, що певний слідчий, прокурор свідомо маючи умисел саме на незаконне затримання або незаконний привід, вчинив певні дії чи бездіяльність, спрямовані на таке рішення.
Аналогічна ситуація і стосовно злочинів за ч.1 ст.374, ч.2 ст.366, ч.2 ст.373 КК України, їх суб'єктивна сторона характеризується лише прямим умислом.
В цілому як слідчий, так і слідчий суддя дійшли вірного висновку про обґрунтованість закриття кримінального провадження за ч.1 ст.365, ч.1 ст.371, ч.1 ст.374, ч.2 ст.366, ч.2 ст.373 КК України у зв'язку з відсутністю вказаних злочинів в діях колишніх працівників СУ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , колишніх працівників Черкаського РВ УМВС України в Черкаській області - ОСОБА_12 та інших працівників, колишнього прокурора ОСОБА_13 , однак враховуючи окремі процесуальні порушення, на які вказав апелянт, рішення судді все ж може бути залишене без змін.
Колегія суддів погоджується з тим, що обґрунтованих підстав для скасування постанови слідчого немає, оскільки достатньо обґрунтовано встановлено відсутність суб'єктивної сторони вказаних вище злочинів в діях указаних осіб.
Керуючись ст.ст. 407, 404, 418, 419,422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.
Скасувати ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м.Черкаси від 09 серпня 2017 року.
Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_7 про скасування постанови слідчого в ОВС СВ прокуратури Черкаської області ОСОБА_8 від 29.06.2017 року про закриття кримінального провадження №4201250000000229.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий :
Судді :