Дата документу 11.09.2017 Справа № 554/6265/17
11 вересня 2017 року м. Полтава
Суддя Октябрського районного суду м. Полтави Микитенко В.М. розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
10 серпня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративною позовною заявою до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, прохаючи суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у відновленні виплати йому раніше призначеної пенсії та зобов'язати відповідача відновити з 1 січня 2017 року виплату йому раніше призначеної пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції Закону №1789-ХІІ).
В обґрунтування позовних вимог послався на те, що 06.08.2011 року йому була призначена пенсія за вислугу років відповідно до ст.50-1 ЗУ «Про прокуратуру», проте на даний час він працює в органах прокуратури. У травні 2017 року він дізнався про припинення виплати йому пенсії, у зв'язку з чим звернувся до суду, вважаючи такі дії відповідача протиправними.
Відповідач надав суду заперечення проти позову та просив відмовити в його задоволенні за безпідставністю.
Суд у порядку скороченого провадження, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Полтавському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Полтавської області та з серпня 2011 року отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року в розмірі 90% заробітку.
01.04.2015 р. позивачу припинено виплату пенсії, у зв'язку з чим 30.05.2017 року він звернувся до відповідача із письмовою заявою, в якій просив відновити йому виплату пенсії.
Листом від 14.06.2017 року № 330/Х-17/2 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для поновлення виплати пенсії, призначеної згідно Закону України «Про прокуратуру» (а.с. 9).
Відповідно до ч.1 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII (в редакції від 05.11.1991 р.), прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугою років незалежно від віку. Пенсія призначається у розмірі 80% від суми їхньої місячної заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90% місячного заробітку. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок пенсії проводиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. № 213-VII передбачено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 р. закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 р. скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
Оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. № 213-VII не скасовано, його положення (у частині, що стосуються спірних правовідносин) не визнано неконституційними, а до 01.06.2015 р. закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з вказаної дати скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
У абзаці п'ятому пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України вказано, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не визначено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
01.04.2015 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VІІІ, яким абзац 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» викладено в такій редакції: «Тимчасово, у період з 1 квітні 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10.12.2015 року №889-VIII «Про державну службу», а також працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.
Тимчасовий характер цієї норми продовжено до 31.12.2016 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911 від 24.12.2015 року, який набув чинності з 01.01.2016 року, та до 31.12.2017 року Законом України від 06.12.2016 року № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набув чинності з 01.01.2017 року.
Вказана норма на час виникнення спірних правовідносин є діючою та у встановленому законом порядку не визнавалась неконституційною.
Враховуючи те, що в період з 01.06.2015 року і до дня винесення судом рішення позивач продовжує працювати на посаді та на умовах, передбачених Законом України «Про прокуратуру», і в цей період стаття 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» містить застереження щодо виплати будь-якого виду пенсії, відповідач, приймаючи рішення про припинення виплати пенсії позивачу, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім цього, суд зазначає, що частина 15 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції Закону № 911 від 24.12.2015 року, який набув чинності з 01.01.2016 року) містить аналогічні обмеження щодо пенсійних виплат, Так, тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.
Згідно ч.15 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції Закону № 911 від 24.12.2015 року, із змінами внесеними згідно із Законом від 06.12.2016 року № 1774-VІІІ, який набув чинності з 01.01.2017 року), тимчасово по 31 грудня 2017 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.
За таких обставин суд не вбачає протиправних дій відповідача, оскільки він діяв у межах чинного законодавства України.
Строки звернення до суду із позовними вимогами за період з 01.01.2017 року суд не вважає пропущеними, оскільки позивач, згідно позовної заяви, дізнався про порушення своїх прав у травні 2017 року, після чого звернувся до відповідача із відповідною заявою від 30.05.2017 року, при отриманні відповіді від 14.06.2017 року, подав позов 10.08.2017 року. При цьому відповідач не надав доказів належного вчасного повідомлення позивача про припинення виплати йому пенсії. Також суд зважає на те, що позивач починаючи з 14.02.2017 року обстоював своє право на належне пенсійне забезпечення в суді, про що свідчить постанова Октябрського районного суду м. Полтави від 16.03.2017 року та постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2017 року у справі № 554/1554/17, згідно з якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про перерахунок його пенсії відмовлено. Водночас, із цих рішень не вбачається відомостей про припинення позивачу виплати пенсії.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 11, 17, 70, 71, 158-163, 183-2 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Октябрський районний суд м. Полтави протягом 10 днів з дня її отримання.
Суддя В.М.Микитенко