Справа №560/353/17
11 вересня 2017 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого судді: Оборонової І.В.,
за участю секретаря: Волкодав А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дубровиця справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення відсотків за порушення грошового зобов'язання,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 та просить стягнути з нього суму індексу інфляції за період з 01 вересня 2016 року по 28 лютого 2017 року в сумі 4158,50грн., а також три проценти річних від простроченої суми за період з 12 травня 2016 року по 13 березня 2017 року в розмірі 1071,00 грн, а всього 5229,50 грн. Крім того, просить стягнути з відповідача судові витрати з оплати судового збору в розмірі 640,00 грн.
В ході розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги та просив додатково, до раніше заявлених вимог, стягнути з відповідача суму індексу інфляції за період з 01 березня 2017 року по 31 липня 2017 року в сумі 1968,03 грн., а також три проценти річних від простроченої суми за період з 14 березня 2017 року по 16 серпня 2017 року в розмірі 425,88 грн, а всього 5229,50 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що Дубровицьким районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області здійснюються виконавчі дії по зведеному виконавчому провадженню про стягнення з ОСОБА_2 на його користь грошових коштів за договорами позики. Згідно повідомлення Дубровицького РВ ДВС ГУТУЮ в Рівненській області від 25 січня 2017 року, залишок боргу ОСОБА_2 становить 42607,63 грн. Таким чином, ОСОБА_2 не сплативши ОСОБА_1 суми боргів, не виконав свої зобов'язання, а тому зобов'язаний сплатити йому суму боргу з урахуванням індексу інфляції за період з 01 вересня 2016 року по 31 липня 2017 року, що становить - 6126,53 грн., а також три відсотки від простроченої суми за період з 12 травня 2016 року по 16 серпня 2017 року.
До початку розгляду справи від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, хоча про розгляд справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчать поштові повідомлення (а.с.51, 59).
Відповідно до ст.224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч.4 ст.169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Оскільки від відповідача до суду не надійшло жодних заперечень проти позову, тому суд, дослідивши докази належного повідомлення про дату та час розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача та постановлення заочного рішення по справі.
Дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов слід задовольнити з таких підстав.
Згідно повідомлення Дубровицького районного відділу державної виконавчої служби України №3347/14.8-37 від 04.07.2017 року, залишок несплачених сум ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 станом на 04.07.2017 року становить 33187,74 грн. (а.с.55).
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення виконання зобов'язання й до того дня, доки зобов'язання не буде виконано.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 598-599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Частина 2 ст. 625 ЦК України передбачає обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки грошові зобов'язання перед ОСОБА_1 на час вирішення спірних правовідносин боржником не виконані, тому вимоги позивача про застосування норм ч. 2 ст. 625 ЦК України суд вважає доведеними та обґрунтованими.
Так, правовою позицією, що висловлена Верховним Судом України у постанові від 14 листопада 2012 року у справі №6-122цс12, встановлено, що за змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Наявність вини позичальника, який одержав кредитні кошти за договором та не довів, що вжив усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язань за цим договором згідно зі ст. 614 ЦК України, є підставою для покладення на нього цивільно-правової відповідальності за невиконання взятих на себе зобов'язань.
Згідно з абз. другим ч. 1 ст. 360 (7) ЦПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Будь-яких належних і переконливих заперечень проти розміру інфляційних втрат і суми трьох процентів річних відповідач не надав, а судом такого не було здобуто.
Тому з розрахунками позивача погоджується і суд.
Як вбачається із таблиці індексу інфляції в Україні за 2000-2017 роки, індекс інфляції з 01 вересня 2016 року по 28 лютого 2017 року становить 109,76%, а з 01 березня 2017 року по 31 липня 2017 року становить - 105,93% (а.с.4, 56 ).
Згідно розрахунку наданого позивачем, сума інфляції за період з 01 вересня 2016 року по 28 лютого 2017 року становить 4158,50грн., а за період з 01 березня 2017 року по 31 липня 2017 року - 1968,03 грн., що загалом складає - 6126,53 грн., яку необхідно стягнути з відповідача.
Щодо суми трьох процентів річних за період з 12 травня 2016 року по 13 березня 2017 року, то вони складають 1071,00 грн. (42607,63 грн. х 3% =1278,2289 грн. : 365 днів = 3,50 грн. за один день х 306 днів прострочки = 1071 грн.)., а за період з 14 березня 2017 року по 16 серпня 2017 року, то сума трьох процентів річних складає 425,88 грн. (33187,74грн. х 3% = 995,6322 грн. : 365 днів = 2,73 грн. за один день х 156 днів прострочки = 425,88 грн.) Отож, загальна сума по трьох процентах річних, яка підлягає стягненню з відповідача складає - 1496,88 грн.
Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Керуючись ст.ст. 509, 524, 533-535, 546, 625 ЦК України, ст.ст.10, 60, 88, 197, 214, 215, 224-228, 225, 226, 229, 232, 292, 294-296 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 ідентифікаційний номер НОМЕР_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4 суму індексу інфляції за період з 01 вересня 2016 року по 31 липня 2017 року в сумі - 6126,53 грн. (шість тисяч сто двадцять шість гривень 53 коп.), а також три проценти річних за період з 12 травня 2016 року по 16 серпня 2017 року в сумі - 1496,88 грн. (одна тисяча чотириста дев'яносто шість 88 коп.) а всього 7623,41 грн. (сім тисяч шістсот двадцять три гривні 41 коп.)
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 ідентифікаційний номер НОМЕР_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4 понесені судові витрати з оплати судового збору в розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Рівненської області через Дубровицький районний суд з поданням апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: підпис.
З оригіналом згідно.
Суддя Дубровицького
районного суду ОСОБА_3