Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/2113/17
Провадження № 2/376/1050/2017
"12" вересня 2017 р. суддя Сквирського районного суду Київської області Ярошенко С.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Малолисовецька сільської ради Сквирського району Київської області, про визнання частково недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку,
встановив:
ОСОБА_1, повторно, звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, третя особа: Малолисовецька сільської ради Сквирського району Київської області, про визнання частково недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.
Згідно п.1 ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, із цивільних відносин.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ч.1,2 ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
З урахуванням наведеного, зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст.119 ЦПК України, а саме: в позовній заяві необхідно викласти обставини та зазначити докази, які підтверджують право позивача на користування спірною земельною ділянкою по вул. Дружби Народів, 16, с.Миньківці, Сквирського району, Київської області при набутті права власності на домоволодіння, згідно рішення виконкому Малолисовецької сільської ради від 12.02.2003 року; до позовної заяви не додано копію ухвали суду в справі №376/1633/17, що набрала законної сили, та дає право для повторного звернення до суду з позовом.
Статтею 9 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Так, позивачем до позовної заяви додано квитанцію від 23.06.2017 року про сплату судового збору в розмірі 640,00 грн., що не підтверджує зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Відповідно до ст. 121 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Керуючись ст.119, 121 ЦПК України,
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Малолисовецька сільської ради Сквирського району Київської області, про визнання частково недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, залишити без руху.
Для усунення вказаних недоліків надати позивачеві строк до двох днів з дня отримання нею ухвали.
Суддя С.М.Ярошенко