Справа № 534/1853/16-ц
№2о/534/1/17
№2о/534/2/17
06 вересня 2017 року м. Горішні Плавні
Комсомольський міський суд Полтавської області в складі :
головуючого судді - Солохи О.В.
присяжних: ОСОБА_1, ОСОБА_2
за участі секретаря - Жукової Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_3, заінтересовані особи: ОСОБА_4, орган опіки та піклування Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області про визнання ОСОБА_5 та ОСОБА_6недієздатними,
Заявник звернувся до суду із заявою, в якій просить визнати недієздатними його матір ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та його вітчима ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, мотивуючи тим, що матір знаходиться на обліку у лікаря психіатра, декілька разів проходила стаціонарне лікування в обласній психіатричній лікарні, а вітчим є інвалідом ІІ групи внаслідок психічного розладу, тому вони не можуть розуміти значення своїх дій та самостійно обслуговувати себе.
У судовому засіданні заявник та його представник заявлені вимоги підтримали в повному обсязі та просили про їх задоволення.
Представник органу опіки та піклування в судовому засідання заперечувала проти визнання вказаних осіб недієздатними, зазначивши, що для цього відсутні об'єктивні обставини та законні підстави.
Заінтересована особа ОСОБА_4 та її представник у судовому засіданні заперечували проти визнання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 недієздатними. ОСОБА_4 зазначила, що доглядає за ОСОБА_5 та ОСОБА_6, котрі є її матір'ю і батьком відповідно, та підстави визнавати їх недієздатними відсутні. Також вказувала, що підставою подання даної заяви є спір щодо нерухомості.
Особа щодо якої розглядалася справа про визнання її недієздатною, ОСОБА_5, зазначила, що об'єктивні обставини визнавати її недієздатною відсутні, вона усвідомлює значення своїх дій та керує ними та заперечувала з приводу задоволення заяви про визнання її недієздатною. На даний час проживає зі своїм чоловіком у м. Дніпро.
Суд заслухавши думку сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що згідно довідки про склад сім'ї, виданої ОСББ №421 (а.с.3). вбачається, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, разом зі своїм сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, та чоловіком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 Разом з тим, на даний час ОСОБА_3 та ОСОБА_6 проживають у м. Дніпро.
Згідно довідки серії МСЕ № 0142822, ОСОБА_6 є інвалідом ІІ групи (а.с.42).
Суд вказує, що ухвалами від 26.10.2016 призначалися судово-психіатричні експертизи відносно ОСОБА_5 і ОСОБА_6, разом з тим на визначені дати для проведення експертизи, 14.12.2016, 12.01.2017, 23.01.13, 13.02.2017 підекспертні не доставлені. Тобто суд наголошує, що заявник, який був ініціатором проведення експертиз і який повинен був доставити підекспертних для проведення експертиз не виконав даних дій.
Суд критично ставиться до пояснень заявника та його представника, про те що підекспертні не доставлені в експертну установу для проведення експертизи через неправомірні дії заінтересованої особи ОСОБА_4, яка перешкоджала доставці ОСОБА_5 і ОСОБА_6, у контексті того, що належних письмових доказів (таких як письмове звернення до поліції, як протокол про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 чи зареєстрованого кримінального провадження тощо) таких дій заявник не надав. Подану заяву до суду від 19.12.2016 (а.с.74) про протиправні дії заінтересованої особи ОСОБА_4 суд розцінює як змогу зняти з себе відповідальність за недоставку ОСОБА_5 і ОСОБА_6 до експертної установи для проведення експертизи. Одночасно суд наголошує, що з листа Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні ім. О.Ф.Мальцева від 15.12.2016 (а.с.75) вбачається, що тільки на одноразове прохання заявника огляд підекспертних перенесено на 12.01.2017, на інші дати з невідомих причин заявник підекспертних не доставив (а.с.32, 77).
Враховуючи встановленні факти суд наголошує, що за вимогами ч.3 ст.27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно виконувати свої процесуальні обов'язки.
Одночасно суд наголошує, що висновок судово-психіатричної експертизи не є єдиним та визначальним, доказом для визнання фізичної особи недієздатною.
Як роз'яснено у п.3 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним" від 28 березня 1972 року №3 (надалі - «Постанова Пленуму»), даними про психічну хворобу можуть бути довідки про стан здоров'я, виписка з історії хвороби й інші документи, видані лікувально-профілактичними закладами.
У свою чергу п.2 ст.1 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачає, що тяжкий психічний розлад - розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам'яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку.
За положеннями частини першої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
При цьому діагноз психічного розладу не може базуватися на незгоді особи з існуючими в суспільстві політичними, моральними, правовими, релігійними, культурними цінностями або на будь-яких інших підставах, безпосередньо не пов'язаних зі станом її психічного здоров'я (ч.1 ст.7 Закону України «Про психіатричну допомогу»).
Здійснивши аналіз чинного законодавства слід наголосити, що суд має право, але не зобов'язаний визнати фізичну особу недієздатною.
За приписами ч.3 ст.39 ЦК України якщо суд відмовить у задоволенні заяви про визнання особи недієздатною і буде встановлено, що вимога була заявлена недобросовісно без достатньої для цього підстави, фізична особа, якій такими діями було завдано моральної шкоди, має право вимагати від заявника її відшкодування.
Разом з тим, на думку суду, підставою для звернення із заявою про визнання осіб недієздатними, були спірні питання щодо об'єктів нерухомості.
При відмовленні у задоволені заяви судом також враховано пояснення особи щодо якої розглядалася справа про визнання її недієздатною, ОСОБА_5, яка зазначала, що об'єктивні обставини визнавати її недієздатною відсутні, вона усвідомлює значення своїх дій та керує ними. Крім того, суд наголошує, що остання на поставленні запитання відповідала чітко та усвідомлено.
У контексті заперечень ОСОБА_5 щодо задоволення заяви про визнання її недієздатною та проведення відносно неї експертизи, суд наголошує, що Конституція України закріплює у ч.1 ст.28 повагу до людської гідності, а в ч.3 цієї ж статті на рівень конституційного права піднесено заборону піддавати особу без її згоди медичним, науковим чи іншим дослідам. Нормою ст.7 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, передбачено, що жодну особу не може бути без її вільної згоди піддано медичним чи науковим дослідам.
Щодо тверджень представника заявника про незаконне залучення заінтересованої особи ОСОБА_4 та її представника у справу, то суд наголошує, що за приписами ч.4 ст.235 ЦПК України справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Згідно свідоцтва про народження (а.с.29) заінтересована особа ОСОБА_4 є рідною дочкою осіб відносно яких розглядалася справа про визнання їх недієздатними. ОСОБА_4 у свою чергу уклала договір про надання юридичних послуг з адвокатом ОСОБА_7 (а.с.92), що у свою чергу узгоджується з положеннями ч.4 ст.42 ЦПК України.
Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України.
У силу вимог ст.ст. 58, 59 ЦПК України інших належних і допустимих доказів сторони суду не надали.
Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про визнання ОСОБА_5 і ОСОБА_6 недієздатними.
Керуючись ст.ст.59-61, 88, 208, 212-218 ЦПК України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_3 про визнання недієздатними ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через суд, що ухвалив рішення шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення виготовлено 11.09.2017.
Суддя підпис ОСОБА_8
Присяжні: ОСОБА_1
ОСОБА_2
Згідно з оригіналом.
Суддя ОСОБА_8