Справа № 539/2028/17
Рішення
06 вересня 2017 року Лубенський міськрайонний суд
Полтавської області
В складі: головуючого судді - Гудкова С. В.
при секретарі Джадан І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лубни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області, ОСОБА_2 районної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання права на земельну частку (пай), -
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до територіальної громади в особі Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області, ОСОБА_2 районної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання права на земельну частку (пай).
В позові вказала, що на початку 1997 року вона переселилася з с. Залав'я Рокитнівського району Рівненської області на постійне місце проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1.
28.06.1997 року згідно протоколу №5 засідання правління КСП «Червоний лан» на підставі поданої нею заяви була прийнята в члени КСП «Червоний лан» та працевлаштована до даного підприємства. 06.03.2000 року звільнилася за власним бажанням.
Разпаювання земель КСП «Червоний лан» було проведено 30.04.1996 року. На даний час їй стало відомо, що згідно Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 року, вона мала право на земельну частку(пай), але з невідомих причин не була включена до списку на отримання земельної частки (паю).
З приводу отримання права на земельну частку (пай) вона звернулася до Литвяківської (на даний час Засульської ) сільської ради Лубенського району Полтавської області, але листом від 16.03.2017 року їй було відмовлено у наданні земельної частки (паю).
ОСОБА_2 районною державною адміністрацією їй було також відмовлено у вирішенні цього питання. А листом Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області №3404/6-17 від 31.03.2017 року було роз'яснено, що спори, які виникають у процесі застосування указів Президента України, інших нормативних актів, що регулюють правовідносини, пов'язані з реформуванням аграрного сектору економіки й зокрема проведення приватизації землі, використання її власниками, вирішуються в судовому порядку.
Враховуючи вищевикладене позивач прохає суд поновити їй строк звернення до суду, як пропущений з поважних причин та визнати за нею право на земельну частку (пай) площею 3,54 умовних кадастрових гектари на території Литвяківської сільської ради (нині Засульської сільської ради) Лубенського району Полтавської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав, прохає їх задовольнити.
Представник відповідача - територіальної громади в особі Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області в судове засідання не з'явився направивши до суду письмову заяву про розгляд справи без його участі (а.с.18).
Представники відповідачів ОСОБА_2 районної державної адміністрації та головного управління Держгеокадастру у Полтавській області направили до суду письмові заперечення щодо позовних вимог позивача (а.с.19-23, 28-30).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав .
Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. ст. 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 09.04.1997 року зареєстрована та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 (Литвяківська сільська рада) (а.с.4).
Відповідно до рішення чергової дев'ятнадцятої сесії сьомого скликання Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області від 29.12.2016 року «Про припинення сільських рад та їх виконавчих комітетів як юридичних осіб публічного права в результаті реорганізації шляхом приєднання до Засульської сільської ради» Литвяківська сільська рада об'єдналася з Засульською сільською радою.
28.06.1997 року згідно протоколу №5 засідання правління КСП «Червоний лан» на підставі поданої позивачем ОСОБА_1 заяви вона була прийнята в члени КСП «Червоний лан» та працевлаштована до даного підприємства, що підтверджується архівним витягом архівного відділу ОСОБА_2 райдержадміністрації від 16.02.2017 року (а.с.6) та копією трудової книжки ОСОБА_1 (а.с.5). Звільнена з роботи 06.03.2000 року.
Відповідно до повідомлення управління Держгеокадастру у ОСОБА_2 районі Полтавської області Державний акт на право колективної власності на землю КСП «Червоний лан» виданий 15.05.1996 року, реєстраційний номер 1. Разом з тим, у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) КСП «Червоний лан» Лубенського району Полтавської області прізвище позивача відсутнє (а.с.7).
Пунктом 7 Указу Президента України “Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям ” від 8 серпня 1995 року встановлено, що створюваний під час передачі земель у колективну власність резервний фонд використовується для передачі у приватну власність або надання у користування земельних ділянок переважно громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання.
Як на підставу своїх вимог позивач ОСОБА_1 посилається на те, що 31.03.1997 року згідно протоколу №5 засідання правління КСП «Червоний лан» на підставі поданої нею заяви вона була прийнята в члени КСП «Червоний лан» та працевлаштована до даного підприємства, тобто позивач посилається саме на ці підстави, які передбачені п.7 Указу Президента України “Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям ”.
При вирішенні питання щодо наявності чи відсутності у позивача права на земельну частку (пай), суд враховує, що право на земельну частку (пай) має особа, яку приймають у члени сільськогосподарських підприємств або яка переселяється у сільську місцевість для постійного проживання.
Згідно листа виконкому Засульської сільської ради від 16.03.2017 р. землі запасу (резервний фонд), що надаються в приватну власність громадянам жителям сільської ради, знаходяться в оренді. Земель запасу (резервного фонду) в межах населеного пункту немає, повноваження щодо розпорядження землями за межами населеного пункту не належать сільській раді (а.с.8).
Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені статтею 122 Земельного кодексу України.
Відповідно до ч.3 ст.122 Земельного кодексу України Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:
а) ведення водного господарства;
б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;
в) індивідуального дачного будівництва.
Таким чином, надання у власність земельної ділянки із земель резервного фонду чи земель запасу не належить до повноважень ОСОБА_2 районної державної адміністрації, а тому в задоволенні позову до даного відповідача слід відмовити.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Разом із тим, як вбачається із матеріалів справи, позивач з приводу виділення йому земельної частки (паю) зверталася до Засульської сільської ради та до ОСОБА_2 районної державної адміністрації в березні 2017 року і, отримавши відмову, звернулася з даним позовом до суду. Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивачем строк позовної давності не пропущено.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.122, 126 ЗК України, ст.ст. 392, 1225, 1268 ЦК України, ст.ст. 60, 61, 213-218 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 про визнання права на земельну частку (пай) - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку(пай) площею 3,54 умовних кадастрових гектари на території Литвяківської сільської ради (Засульської сільської ради) Лубенського району відповідно для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 районної державної адміністрації - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Полтавської області в десятиденний строк з дня проголошення рішення через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Лубенського
міськрайонного суду ОСОБА_4 С. В.