пр. № 1-кс/759/2946/17
ун. № 759/13106/17
05 вересня 2017 року слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 при секретарі: ОСОБА_2 за участю прокурора Київської місцевої прокуратури №8 ОСОБА_3 розглянувши клопотання старшого слідчого СВ Святошинського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_4 , внесене в кримінальному провадженні № 12017100080001208 від 11.02.2017, про накладення арешту на майно,-
Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Святошинського управління поліції ГУ Національної поліції в місті Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100080001208 від 11.02.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Слідчий зазначив, що досудовим розслідуванням встановлено, що у період часу з невстановленого часу по 23.01.2017, ОСОБА_5 , шахрайським шляхом, отримавши заповіт від ОСОБА_6 , заволоділа особистим майном останнього, завдавши майнового збитку.
Слідчий зазначив, що 27.01.2017, ОСОБА_7 звернулася із заявою про вчинене кримінальне правопорушення відносно її батька - ОСОБА_6 .
З матеріалів кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_6 у період часу з 2009 року ОСОБА_6 мав у своїй власності квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Також, з 2012 року, ОСОБА_6 мав у своїй власності і будинок за адресою: АДРЕСА_2 , де постійно проживав, періодично приїзжаючи до м. Києва.
Слідчий зазначив, що 21.01.2017 син заявниці, ОСОБА_8 та брат заявниці, ОСОБА_9 , поїхали відвідати ОСОБА_6 в м. Миронівка, Київської обл. Коли вони туди приїхали, то побачили, що на будинку вісить табличка «Продаж» і зазначені контактні телефони « НОМЕР_1 », « НОМЕР_2 ». Після розмови із сусідами вони дізналися, що останній рік ОСОБА_6 проживає у м. Києві, останній раз вони бачили його три місяці тому, але його було не впізнати. Він не впізнавав сусідів, поводився дивно. Також, дізналися, що три дні тому з будинку ОСОБА_5 вивезла речі. На питання сусідки до ОСОБА_10 про те, по якій причині вони продають будинок, остання відповіла, що їй потрібні гроші на похорон діда.
Цього ж дня, ОСОБА_7 з сином та братом вирушили до квартири ОСОБА_6 . Приїхавши туди, останні виявили, що світло в квартирі не горить, двері до квартири ніхто не відчиняє.
Слідчий зазначив, що звернувшись за інформацією до сусідів, ОСОБА_7 з сином та братом дізналися, що вони не знали про те, що у ОСОБА_6 є родичі, знали тільки те, що трохи більше місяця тому він зламав ногу і за ним доглядає якась жінка, яка кожен день виходить з квартири приблизно о 08:00.
Слідчий зазначив, що 22.01.2017 о 08:00 ОСОБА_7 зателефонувала за номером, який був в оголошенні про продаж будинку. Виявилось, що цей номер належить ОСОБА_5 . Після цієї розмови, ОСОБА_10 перестала брати слухавку і відповідати на дзвінки ОСОБА_7 .
Слідчий зазначив, що 23.01.2017 ОСОБА_7 звернулася із заявою до Святошинського УП ГУНП у м. Києві про те, що не має зв'язку з батьком з 15.12.2016 року. Після цього, вона разом з поліцейськими проїхала до його квартири, де з їх допомогою, шляхом вибивання дверей, зайшли до квартири та побачили наступне. ОСОБА_6 перебував у квартирі, яка була захаращена, занедбана, не прибрана, він лежав на дивані, застеленому поліетиленом, у власних випорожненнях, без їжі та води, виглядав запущеним, слабо реагував. Він був голодним, просив їсти. Лице у нього було скривлене, під час розмови в його голосі було чути незрозумілі звуки, чи то мявкотиння, чи то булькання. Виявилось, що документів на квартиру і будинок в квартирі немає.
Слідчий зазначив, що ОСОБА_7 дізналася, що ОСОБА_5 є офіційною жінкою ОСОБА_6 , одружилися вони 11.07.2016 року, а також дізналася про заповіт, який її батько склав на їм'я ОСОБА_5 , за три дні до цієї події, доручення на право вчинення правочинів від імені ОСОБА_6 , про сплату за виготовлення ОСОБА_10 договору-замовлення (документу для продажу квартири). Також, ОСОБА_7 дізналася, що її батько вже виписався з цієї квартири і на сьогоднішній день не має реєстрації.
Слідчий зазначив, що ОСОБА_7 виразила припушення, що у її батька запалення легенів (через незрозумілі звуки під час його розмови) та інсульт (через те, що у нього перекошене обличчя) та йому треба госпіталізація також через проблеми з ногою, яка після перелому була у жахливому стані і потребувала лікарського догляду. На все це, ОСОБА_11 відповіла, що батько сам відмовився від лікарського нагляду.
Після цього, ОСОБА_12 звернулася за інформацією про стан здоров'я батька до дільничого лікаря, який у розмові повідомив їй, що 06.10.2016, 06.11.2016 на адресу проживання ОСОБА_6 були виклики на телефон швидкої допомоги.
Слідчий зазначив, що 26.01.2017 лікарі забрали ОСОБА_6 з 2-х стороннім запаленням легенів до Київської міської клінічної лікарні №5, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Відпочинку, 1. У лікарні ОСОБА_6 пробув з 26.01.2017 по 07.02.2017.
Слідчий зазначив, що з 07.02.2017 ОСОБА_6 пробув у ОСОБА_7 вдома під її наглядом. За час, коли йому стало легше він розповів, що у нього було 2 інсульта. Перший був у Миронівці, і ОСОБА_10 повідомила йому, що лікарів немає. А другий - 06.10.2016 чи 06.11.2016 року у м. Києві. З приводу одруження він повідомив, що офіційно реєструвати шлюб він не хотів, а ОСОБА_10 сказала, що треба. І також вона сказала, що в Миронівці і в Києві це буде довго, необхідно їхати в с. Дідковичі, Житомирської обл.
Слідчий зазначив, що з 15.02.2017 по 25.02.2017 ОСОБА_6 знаходився у тяжкому стані в хірургічному відділенні реанімації у 18 лікарні м. Києва, що знаходиться за адресою: м. Київ, бул. Тараса Шевченка, 17. Після цього, 25.02.2017 о 16:10 лікарі констатували його смерть. З лікарської довідки було відомо, що причиною смерті батька був інсульт. В морзі даної лікарні проводили і судово-медичне дослідження трупа. Зі слів лікарів ОСОБА_7 дізналася, що її батько перебував у критичному стані не тільки через проблеми з серцем.
Після смерті ОСОБА_6 , із заявою про залучення до провадження як потерпілого 14.03.2017 звернулася його дочка ОСОБА_7 .
Слідчий зазначив, що з матеріалів кримінального провадження №12017100080001208 від 11.02.2017 вбачається, що у власності ОСОБА_6 перебуває наступне нерухоме майно:
- квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 17.07.2009 року.
- житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_6 на підставі Свідоцтва про право на спадщину 1-852 від 28.09.2012 року, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 03.08.2017 року.
- земельна ділянка, кадастровий номер: 3222910102:01:019:0001, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_3 від 30.11.2013 року, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 03.08.2017 року.
ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть. Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина, до складу якої ввійшли майнові права на зазначені вище квартиру, житловий будинок та земельну ділянку.
Слідчий зазначив, що як вбачається із «Довідки про спадкоємців» вих. №730/02-14 від 10.08.2017 року, наданої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , подала до приватного нотаріуса ОСОБА_13 заяву про прийняття спадщини за законом, заповітом, заповідальним розпорядженням, що підтверджує злочинний намір ОСОБА_14 на протиправне заволодіння нерухомим майном ОСОБА_6 .
Слідчий зазначив, що є достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 , реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на протиправне заволодіння майном ОСОБА_6 , в подальшому зможе продати вищезазначене майно третім особам, що в свою чергу завдасть майнової шкоди потерпілій особі та буде перешкоджати проведенню повного та всебічного досудового розслідування в кримінальному провадженні.
Згідно ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є речовим доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
2. Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
3. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
4. У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.
5. У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
6. У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.
7. Арешт може бути накладений на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
8. Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути спів мірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.
9. У невідкладних випадках і виключно з метою збереження речових доказів або забезпечення можливої конфіскації чи спеціальної конфіскації майна у кримінальному провадженні щодо тяжкого чи особливо тяжкого злочину за рішенням Директора Національного антикорупційного бюро України (або його заступника), погодженим прокурором, може бути накладено попередній арешт на майно або кошти на рахунках фізичних або юридичних осіб у фінансових установах. Такі заходи застосовуються строком до 48 годин. Невідкладно після прийняття такого рішення, але не пізніше ніж протягом 24 годин, прокурор звертається до слідчого судді із клопотанням про арешт майна.
Якщо у визначений цією частиною строк прокурор не звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт майна або якщо в задоволенні такого клопотання було відмовлено, попередній арешт на майно або кошти вважається скасованим, а вилучене майно або кошти негайно повертаються особі.
10. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
11. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
12. Заборона використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні, не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність , можливість спеціальної конфіскації майна; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою ; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до Постанови пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про злочини проти власності" № 10 від 06.11.2009 маємо акцентувати увагу, що у справах про злочини проти власності суди зобов'язані як установлювати вину підсудних і призначати їм необхідне й достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів покарання, так і вживати передбачені законом заходи для реалізації прав потерпілих на відшкодування заподіяної шкоди .
Слідчим суддею встановлено, що враховуючи вище викладене та те, що вище вказане нерухоме майно має істотне значення як речовий доказ у кримінальному провадженні, досудове розслідування у якому здійснюється слідчим відділом Святошинського управління поліції ГУ Національної поліції у місті Києві та існує загроза його відчуження або пошкодженню, або інші тяжкі наслідки з метою збереження майна, унеможливлення його відчуження, яке може перешкодити кримінальному провадженню.
В зв'язку із викладеним, керуючись ст. ст. 36, 131, 132, 170, 171 КПК України, суд,-
Клопотання старшого слідчого СВ Святошинського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_15 , - задовольнити.
Накласти арешт на нерухомемайно, а саме : - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 21,40 кв. м, житловою площею - 11,30 кв. м., яка належить ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 17.07.2009 року;
- житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею - 36,1 кв. м, житловою площею - 21,2 кв. м., який належить ОСОБА_6 на підставі Свідоцтва про право на спадщину 1-852 від 28.09.2012 року, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 03.08.2017 року;
- земельну ділянку, кадастровий номер: 3222910102:01:019:0001, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_3 від 30.11.2013 року, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 03.08.2017 року, на час досудового розслідування та судового розгляду .
Ухвала слідчого судді про арешт майна може бути оскаржена через суд, який ухвалив судове рішення протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1