(заочне)
ун. № 759/15344/16-ц
пр. № 2/759/1478/17
12 травня 2017 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
під головуванням судді Сенька М.Ф.,
при секретарі Фещук Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
встановив:
ОСОБА_3 в листопаді 2016 року заявив позов до колишньої дружини ОСОБА_2, за яким просив в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за сторонами право власності на 1/6 частку квартири АДРЕСА_1, за кожним.
Позов мотивованим, що сторони не можуть досягти згоди щодо розпорядження спільним майном.
Позивач 28.04.2017 року змінив прізвище на «ОСОБА_1», що підтверджено відповідним свідоцтвом про зміну імені.
ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні на вимогах позову наполягали, надали пояснення, що зводяться до викладеного в позовній заяві.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про час та місце судового розгляду повідомлялась належним чином, про причини неявки не повідомила, заперечень до позову не надходило.
Оскільки у справі достатньо даних про права та взаємини сторін, то суд вважає за можливе постановити заочне рішення на підставі наявних доказів. Позивач проти такого порядку розгляду справи не заперечував.
Судом встановлено таке.
Сторони, як це вбачається з рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11.11.2013р., з серпня 2004 року по листопад 2013 року перебували у зареєстрованому шлюбі.
ОСОБА_2 27.12.2011 року в порядку приватизації державного житлового фонду на підставі розпорядження Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації від 02.12.2011р. №919 набуто у власність 1/3 частку квартири АДРЕСА_1, що підверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
На час набуття спірного майна була чинною ч. 5 ст. 61 СК України, відповідно до якої об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду.
Отже, заявлене до поділу майно є спільним майном подружжя.
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 - 72 СК та ст. 372 ЦК. Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Пленум ВС України в п. 25 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснив, що при поділі неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.
У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Очевидно, що поділити спірне майно в натурі не вбачається за можливе.
Статтями 372 ЦК України, 70 СК України, встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Даних про наявність домовленості сторін щодо відступу від принципу рівності часток подружжя в судовому засіданні не здобуто.
За таких фактів та відповідних їм правовідносин, суд знаходить позов обгрунтованим і таким, що підлягає задоволенню на підставі наведених норм закону.
При цьому, суд вважає за необхідне припинити право спільної сумісної власності сторін на спірне майно відповідно до ч.3 ст. 372 ЦК України.
Витрати понесені позивачем на розгляд справи, за вказаного рішення, мають бути компенсовані йому відповідачем відповідно і на підставі ст. 88 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 214, 215, 224-226 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІН НОМЕР_1) право власності на 1/6 частку квартири АДРЕСА_2, в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя.
Визнати за ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІН НОМЕР_2) право власності на 1/6 частку квартири АДРЕСА_2, в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя.
Право спільної сумісної власності на вказане майно припинити.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІН НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІН НОМЕР_1) 2800 (дві тисячі вісімсот) грн. судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Головуючий М.Ф. Сенько