Справа № 727/4714/17
Провадження № 2/727/1261/17
(ЗАОЧНО)
01 вересня 2017 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
Головуючого судді Слободян Г.М.
при секретарі судових засідань ОСОБА_1, ОСОБА_2
за участю сторін:
позивача ОСОБА_3
представника позивача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань приміщення Шевченківського районного суду м. Чернівці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за розпискою, - ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_3 звернувся в суд із позовною заявою до відповідача ОСОБА_5 про стягнення боргу за розпискою, мотивуючи позовні вимоги тим, що 04.09.2014 року він позичив відповідачу ОСОБА_5 207547,00 доларів США, які зобов'язувався повернути до 01.10.2014 року, про що написав розписку. Відповідачем зобов'язання не виконано, не сплачено в строк до 01.10.2014 року кошти в повернення позики. З метою досудового врегулювання спору він направив відповідачу вимогу про повернення коштів на адресу, вказану у розписці та на адресу за якою він зареєстрований, проте вимога залишилась без виконання. Борг відповідач йому не повертає, що стало підставою для зверненя до суду. Посилаючись на вимоги чинного законодавства, просить стягнути з відповідача ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, мешканця: 58004, м. Чернівці, 1-й Берегометський провулок, буд. 7 на користь позивача ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2, мешканця: 59052, с. Великий Кучурів вул. Д. Ончуленка, буд. 18 Сторожинецького району Чернівецької області, заборгованість за розпискою від 04.09.2014 року в загальному розмірі 330876,97 доларів США, яка складається з: суми основного боргу у розмірі 207547 доларів США; 3 % річних - в розмірі 15996,90 доларів США та суми 107333,07 доларів США процентів за користування коштами, по курсу в гривні відповідно до курсу НБУ на день ухвалення рішення суду; Стягнути з відповідача ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, мешканця: 58004, м. Чернівці, 1-й Берегометський провулок, буд. 7 на користь позивача ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2, мешканця: 59052, с. В. Кучурів вул. Д. Ончуленка, буд. 18 Сторожинецького району Чернівецької області судові витрати, зокрема: - по сплаті судового збору, в розмірі 8000,00 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 9000,00 грн., просить позовні вимоги задовольнити.
До початку розгляду справи по суті з з»ясуванням обставин і перевірки їх доказами, 07.08.2017 року представником позивача в суд подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно яких просить стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, мешканця: 58004, м. Чернівці, 1-й Берегометський провулок, буд. 7 на користь позивача ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2, мешканця: 59052, с. Великий Кучурів вул. Д. Ончуленка, буд. 18 Сторожинецького району Чернівецької області, заборгованість за розпискою від 04.09.2014 року в загальному розмірі 339822,67 доларів США, яка станом на 02.08.2017 року складається з: суми основного боргу у розмірі 207547 доларів США; 3 % річних - в розмірі 17672,77 доларів США та суми 114602,90 доларів США процентів за користування коштами, по курсу в гривні відповідно до курсу НБУ на день ухвалення рішення суду; Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, мешканця: 58004, м. Чернівці, 1-й Берегометський провулок, буд. 7 на користь позивача ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2, мешканця: 59052, с. В. Кучурів вул. Д. Ончуленка, буд. 18 Сторожинецького району Чернівецької області судові витрати, зокрема: - по сплаті судового збору, в розмірі 8960,00 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 20250 грн.
Позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини зазначені в позовній заяві, просив позовні вимоги задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_4 в режимі відеоконферензв»язку також позовні вимоги заявлені ОСОБА_3 А,А. підтримала, просила їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, будучи повідомленим про день, час і місце розгляду справи належним чином, відомостей про поважність причини неявки суд не повідомив, надав право представляти свої інтереси адвокатському об'єднанню «Поляк, Кирилюк і партнери», представник якого в судове засідання не з»явився повторно відомостей про поважність причини неявки також суду не надав.
Заперечень проти позову з боку відповідача в суд не надходило
Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_3, доповнення до них представника ОСОБА_4, вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, об'єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності в межах заявлених вимог, суд приходить до наступних висновків.
Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.Відносно цих вимог, судом, належними доказами по справі встановлено, що 04.09.2014 року позивач ОСОБА_3 позичив відповідачу ОСОБА_5 207547,00 доларів США, які останній зобов'язувався повернути до 01.10.2014 року, про що написав розписку (а.с.6).
Відповідач ОСОБА_5 зобов'язання не виконав, не сплатив в строк до 01.10.2014 року кошти в повернення позики, у зв'язку з чим позивач ОСОБА_3 направив відповідачу вимогу про повернення коштів на адресу, вказану у розписці (а.с.9-12) та на адресу за якою він зареєстрований (а.с.15-18), проте вимога залишилась без виконання.
У відповідності до запиту Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місце проживання відповідача ОСОБА_5 зазначено 58000, м.Чернівці 1-й провулок Берегометський, 7 (а.с.20-25).
Згідно зі ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
Згідно правової позиції, викладеної в Постанові Верховного Суду України від 02.07.2014р. у справі № 6-79цс14, відповідно до норм ст. ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.
Викладена правова позиція в Постанові Верховного Суду України від 18.09.2013р. у справі № 6-63цс13, підтверджує, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, судом встановлено, що між сторонами укладено договір позики, оформлений розпискою. При цьому даною розпискою від 04.09.2014 р. встановлений строк повернення позики, зокрема до 01.10.2014 року, проте не встановлений розмір процентів, який визначається на рівні облікової ставки Національного банку України, оскільки даний договір позики не є безпроцентним в розумінні ч.2 ст.1048 ЦК України.
Відповідно до ст. 1051 ч. 2 ЦК України, якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 526 ЦК України, встановлює загальні умови виконання зобов'язань та закріплює основний принцип виконання зобов'язань - принцип належного виконання, що стосується як суб'єктів, так і предмета, строку чи терміну, місця і способу виконання (статті 527 -545 ЦК України).
За змістом статті 526 ЦК України, належне виконання зобов'язання - це передусім виконання його відповідно до умов договору і вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.
Як визначено статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.ст.1050 ч.1, 625 ч.2 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України.
Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом.
Відносно цих вимог закону судом встановлено, що відповідач ОСОБА_5 в строк до 01.10.2014 року не повернув суму позики 207547,00 доларів США, а тому за час користування цими коштами за період з 04.09.2014 до 18.05.2017 року до часу звернення позивача з позовом до суду 3% річних від простроченої суми позики за 1036 днів становлять суму 17672,77 грн.
Згідно положень ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до положень ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Крім того, у відповідності до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч. 1 ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст.88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути судовий збір в дохід держави.
Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, суд виходить з наступного.
Відповідно до чч. 1, 3 ст.79 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на правову допомогу.
За чч. 1, 2 ст.84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі.
Згідно з вимогами ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні. Обчислюючи розмір компенсації витрат на правову допомогу, суд враховує фактичну кількість годин, витрачену адвокатом, складність справи тощо.
31.03.2017 року між Адвокатським об'єднанням «Ліга справедливості в Києві» та позивачем ОСОБА_3 було укладено договір про надання адвокатських послуг №31-1/03/17 (а.с.28-31).
Згідно рахунку-фактури №СФ-0000247 від 31.03.2017 р., позивач ОСОБА_3, як замовник оплатив виконавцю Адвокатському об'єднанню «Ліга справедливості в Києві» послуги за складання та подання позовної заяви в розмірі 5500,00 грн., заяви про забезпечення позову в розмірі 1750,00 грн.; заяву про забезпечення доказів в розмірі 1750,00 грн., а всього сплачено 9000,00 грн. (а.с.32), що також підтверджується платіжним доручення №2 від 03.04.2017 року (а.с.33).
Відповідно до рахунку-фактури №СФ-0000245 від 31.03.2017 р., позивач ОСОБА_3, як замовник оплатив виконавцю Адвокатському об'єднанню «Ліга справедливості в Києві» послуги за формування та перевірку відомостей в Єдиному державному реєстрі нерухомого майна в розмірі 750,00 грн.; рахунку-фактури №СФ-0000501 від 26.06.2017 р. за складання та подання запиту в інтересах клієнта сплачено кошти в розмірі 1750,00 грн.; рахунку-фактури №СФ-0000502 від 26.06.2017 р. за складання та подання апеляційної скарги на ухвалу суду сплачено кошти в розмірі 3500,00 грн.; рахунку-фактури №СФ-0000590 від 21.07.2017 р. за підготовку документів та участь в судовому засіданні 09.08.2017 року сплачено кошти в розмірі 3500,00 грн., що також підтверджується меморіальним ордером від 05.07.2017 року та платіжним дорученням від 25.07.2017 року (а.с.150-155); рахунку-фактури №СФ-0000642 від 10.08.2017 р. за підготовку документів та участь у судовому засідання 30.08.2017 року сплачено кошти в розмірі 3500,00 грн., квитанцією від 18.08.2017 року (а.с.179-180).
У відповідності акта звірки взаємних розрахунків станом на 02.08.2017 року між Адвокатським об'єднанням «Ліга справедливості в Києві» та позивачем ОСОБА_3 підписано, заборгованість позивача ОСОБА_3 становить 1750,00 грн. (а.с.156).
Позивачем ОСОБА_3 сплачено Адвокатському об'єднанню «Ліга справедливості в Києві» за послуги по наданню правової допомоги кошти на загальну суму 20250,00 грн., а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши вимоги цивільного судочинства, вирішив справу відповідно до закону. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно, всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На основі всебічно з'ясованих обставин, на які посилається позивач, як сторона по справі, як на підставу заявлених вимог підтверджених доказами, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги грунтуються на законі і підлягають до задоволення
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.202, 207, 526, 527, 610, 625, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050, 1051 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 57, 60, 79, 84, 88, 212- 215, 218, 224-226 ЦПК України, суд,- ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за розпискою - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, мешканця: 58004, м. Чернівці, 1-й Берегометський провулок, буд. 7 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН НОМЕР_2, мешканця: 59052, с. Великий Кучурів вул. Д. Ончуленка, буд. 18 Сторожинецького району Чернівецької області, заборгованість за розпискою від 04 вересня 2014 року в загальному розмірі 339822,67 доларів США, яка станом на 02.08.2017 року складається з: суми основного боргу у розмірі 207547 доларів США; 3 % річних - в розмірі 17672,77 доларів США та суми 114602,90 доларів США процентів за користування коштами, по курсу в гривні відповідно до курсу НБУ - становить 8730044,39 грн.
Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, мешканця: 58004, м. Чернівці, 1-й Берегометський провулок, буд. 7 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН НОМЕР_2, мешканця: 59052, с. В. Кучурів вул. Д. Ончуленка, буд. 18 Сторожинецького району Чернівецької області судові витрати, зокрема: - по сплаті судового збору, в розмірі 8960,00 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 20250 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівці в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні в засіданні при проголошенні рішення в цей же строк з дня отримання копії рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Суддя Слободян Г.М.