ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/10828/17
провадження № 2/753/5338/17
(ЗАОЧНЕ)
"17" серпня 2017 р. Дарницький районний суд міста Києва
в складі: головуючого судді ЛЕОНТЮК Л.К.
за участю секретаря АВДЄЄНКО А.А.
без участі сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_2 до ТОВАРИСТВА з ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ " ЄВРОКАР УКРАЇНА " про визнання договору недійсним та стягнення ( повернення ) сплачених коштів, суд
Позивач ОСОБА_2 12.06. 2017 року звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю " Єврокар Україна " про визнання договору недійсним та стягнення ( повернення ) сплачених коштів, в обгрунтування своїх вимог посилається на те, що 29 травня 2017 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю « ЄВРОКАР Україна » було укладено договір фінансового лізингу № 2170.
29 травня 2017 року Позивачем також було сплачено комісію за організацію по договору фінансового лізингу № 2170 від 29 травня 2017 року у розмірі - 54 432, 00 грн.
При укладенні договору представник відповідача ввів Позивача в оману щодо істотних умов договору, а саме: з урахуванням попередньої усної домовленості Позивач вважав, що укладає договір купівлі - продажу автомобіля « Lada Largus » за ціною 109 000, 00 грн. Проте, детально ознайомившись із договором на п'ятнадцять сторінок в договорі фактично було зазначено інший автомобіль: Кіа Sportage QL Comfort, вартістю 20 540, 38 доларів США, що еквівалентно 544 320, 00грн.;
Позивач вважав, що укладає договір купівлі-продажу автомобіля, а не договір фінансового лізингу;
Позивачу обіцяли поставити автомобіль після внесення авансового платежу, однак перетелефонувавши через декілька днів повідомили про відсутність таких автомобілів; авансовий платіж в розмірі 54 432, 00 грн., сплачених в якості авансу, виявився комісією за організацію договору, яка у випадку розірвання договору Позивачу не повертається ( п. 12. 1. Договору ).
Додатки до договору, відповідно до п. 17. 6. ( № 1 графік сплати авансового платежу, № 2 специфікація, № 3 графік сплати лізингових періодичних платежів ) Позивачу надані не були.
Предмет лізингу Позивачу переданий не був, авансовий платіж, яким виявилася комісія в розмірі 54 432, 00 грн. не повернута.
У зв"язку з вищевикладеним позивач просить Визнати недійсним Договір фінансового лізингу № 2170 від 29 травня 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю « ЄВРОКАР УКРАЇНА ».
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « ЄВРОКАР УКРАЇНА » ( 02099, м. Київ, ВУЛИЦЯ БОРИСПІЛЬСЬКА, будинок 9, корпус 57, офіс 57 / 1; код за ЄДРПОУ - 40481805 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2; РНОКПП - НОМЕР_1 ) сплачені по договору фінансового лізингу № 2170 від 29 травня 2017 року грошові кошти в розмірі 54 432 ( п'ятдесят чотири тисячі чотириста тридцять дві) грн. 00 коп.
В судове засідання позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 не з"явилися про дату час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
14 серпня 2017 року за вх .№ 39770 до загальної канцелярії суду від представника позивача ОСОБА_4, що діє на підставі договору про надання правової допомоги № 01 / 06 - 2017 від 06 червня 2017 року подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника. Проти ухвалення заочного рішення не заперечують.
Представник відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю « ЄВРОКАР Україна », в судове засідання не направив свого представника, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
У відповідності до ч. 5 ст. 74 ЦПК України « У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається: - юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження ( місця проживання ), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;
Суд враховуючи згоду позивача, ухвалює провести заочний розгляд справи, відповідно до норм ст. ст. 224 - 233 ЦПК України.
Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.
Ст. 212 ЦПК України, передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об"єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що 29 травня 2017 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю « ЄВРОКАР Україна » було укладено договір фінансового лізингу № 2170.
29 травня 2017 року Позивачем також було сплачено комісію за організацію по договору фінансового лізингу № 2170 від 29 травня 2017 року у розмірі - 54 432, 00 грн.
Правовідносини, які виникають з договору лізингу, регулюються положеннями параграфу 6 глави 58 ЦК України, а загальні правові та економічні засади фінансового лізингу - Законом України «Про фінансовий лізинг» (далі - Закон № 723/97-ВР).
Згідно з частиною 1 статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до положень частини 2 статті 1 Закону № 723/97-ВР за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм ( оренду ), купівлю - продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом ( частина 1 статті 2 Закону № 723 / 97 - ВР ).
Як на одну з підстав позовних вимог позивач посилається на положення частини 1 статті 227 ЦК України, згідно яких правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу ( ліцензії ), може бути визнаний судом недійсним.
За вимогами статті 34 Закону України " Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг " здійснення діяльності з надання будь - яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії.
Відповідно до пункту 3 статті 9 Закону України " Про ліцензування певних видів господарської діяльності " діяльність з надання фінансових послуг підлягає ліцензуванню.
Ураховуючи зміст умов спірного договору, суд дійшов висновку, що діяльність відповідача з надання послуг фінансового лізингу підлягає ліцензуванню.
Водночас Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг ( крім професійної діяльності на ринку цінних паперів ) були затверджені у встановленому законом порядку лише у грудні 2016 року ( Постанова Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 року № 913).
Оскільки оспорюваний правочин було укладено до затвердження вищевказаних Ліцензійних умов, при цьому відповідач перебував на обліку у Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, підстав для визнання договору недійсним як такого, що вчинений без відповідного дозволу ( ліцензії ), суд не вбачає.
Даючи оцінку доводам позивача щодо невідповідності умов договору Закону України " Про захист прав споживачів ", суд враховує, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів ( крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом ), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг ( стаття 1 - 1 ).
З огляду на суб'єктний склад сторін оспорюваного договору та об'єкта зафіксованих у ньому зобов'язань, суд дійшов висновку, що Закон № 1023 - XII поширюється на спірні правовідносини.
Відповідно до статті 18 Закону № 1023 - XII продавець ( виконавець, виробник ) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.
Згідно із частиною 3 зазначеної статті Закону несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця ( виконавця, виробника ) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем ( виконавцем, виробником ) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця ( виконавця, виробника ); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю ( виконавцю, виробнику ) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідно компенсації від продавця ( виконавця, виробника ) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю ( виконавцю, виробнику ) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю ( виконавцю, виробнику ) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.
Відповідно до частини 2 статті 6 Закону № 723 / 97 - ВР істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу ( строк лізингу ); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
З огляду на юридичну природу договору фінансового лізингу та положень статті 692 ЦК України споживач послуг, укладаючи такий договір, має право знати обсяг своїх фінансових зобов'язань та ціну транспортного засобу, який лізингодавець передає йому в користування за плату з правом викупу. При цьому ціна предмета лізингу є істотною умовою такого договору згідно вимог статей 638, 655, 691 ЦК України.
Зі змісту оспорюваного договору вбачається, що сторони не погодили постачальника ( продавця ) автомобіля, остаточно не визначили вартості предмета лізингу, не погодили графіку сплати лізингових платежів.
Наведене свідчить про те, що на момент укладення договору фінансового лізингу лізингоодержувач був позбавлений можливості ознайомитися з обсягом своїх грошових зобов'язань та графіком лізингових платежів, що свідчить про невизначеність загального обсягу грошових зобов'язань лізингоодержувача.
Відповідно до статті 16 Закону № 723 / 97 - ВР сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
З пункту 12.1 договору вбачається, що у разі розірвання договору з ініціативи лізингоодержувача лізингодавець повертає йому лише 80% сплаченого авансового внеску.
З огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку про те, що оспорюваний договір містить низку несправедливих умов, які порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін та завдають шкоди споживачеві.
Відповідно до частини 5 статті 18 Закону № 1023 - XII, якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
За положеннями частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами ) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За приписом частини 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
З огляду на встановлену судом несправедливість низки умов договору фінансового лізингу, що є порушенням вимог статті 18 Закону України " Про захист прав споживачів ", та враховуючи, що відповідачем не надано доказів, що ним вчинялися будь-які дії на виконання зобов'язань за цим договором, суд відповідно до вимог частини 1 статті 215, частини 1 статті 203 ЦК України вбачає підстави для визнання цього договору недійсним в цілому.
Викладені обставини узгоджуються з правовою позицією Верховного суду України у справах № 6 - 330цс - 16 від 08 червня 2016 року та у справі № 6 - 3020цс - 15 від 11 травня 2016 року.
Вирішуючи питання про те, які правові наслідки слід застосувати до даного договору, суд враховує, що за загальним наслідком визнання правочину недійсним, встановленим частиною 1 статті 216 ЦК України, кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Враховуючи, що договір фінансового лізингу від 29 травня 2017 року № 2170 частково виконаний лише позивачем, з відповідача на її користь підлягають стягненню всі кошти, сплачені за недійсним правочином.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України „ Про захист прав споживачів ", споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору.
Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України „ Про захист прав споживачів ", кредитодавець зобов'язаний повернути споживачеві кошти, сплачені ним згідно з договором про надання споживчого кредиту, але не пізніше, аніж протягом семи днів. За кожний день затримки повернення споживачу коштів, сплачених ним згідно з договором про надання споживчого кредиту понад установлений строк ( сім днів ), споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка суми, належної до повернення кредитодавцем.
Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом статті 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого не майнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи, до яких, зокрема, законодавцем віднесено визнання права.
У відповідності до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи підтверджені певними засобами доказування, а тому позовну заяву необхідно задовольнити.
Відповідно до ст. 88 ч. 1 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
З огляду на те, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1 280 гривень 00 копійок, які слід стягнути з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 11, 27, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст. 15, 16, 203, 215, 216, 628, 799, 806 ЦК України, ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів суд
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ТОВАРИСТВА з ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ " ЄВРОКАР УКРАЇНА " про визнання договору недійсним та стягнення ( повернення ) сплачених коштів, задовольнити.
Визнати недійсним Договір фінансового лізингу № 2170 від 29 травня 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВАРИСТВОМ з ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ " ЄВРОКАР УКРАЇНА ".
Стягнути з ТОВАРИСТВА з ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ " ЄВРОКАР УКРАЇНА " ( 02099, м. Київ, ВУЛИЦЯ БОРИСПІЛЬСЬКА, будинок 9, корпус 57, офіс 57 / 1; код за ЄДРПОУ - 40481805 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2; РНОКПП - НОМЕР_1 ) сплачені по договору фінансового лізингу № 2170 від 29 травня 2017 року грошові кошти в розмірі 54 432 ( п'ятдесят чотири тисячі чотириста тридцять дві ) гривень 00 копійок.
Стягнути з ТОВАРИСТВА з ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ " ЄВРОКАР УКРАЇНА " ( 02099, м. Київ, ВУЛИЦЯ БОРИСПІЛЬСЬКА, будинок 9, корпус 57, офіс 57 / 1; код за ЄДРПОУ - 40481805 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2; РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1 280 ( одна тисяча двісті вісмедесят) гривень
Стягнути з ТОВАРИСТВА з ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ " ЄВРОКАР УКРАЇНА " ( 02099, м. Київ, ВУЛИЦЯ БОРИСПІЛЬСЬКА, будинок 9, корпус 57, офіс 57 / 1; код за ЄДРПОУ - 40481805 ) на користь держави недоплачений судовий збір при подачі позову у розмірі 320 ( триста двадцять) гривеньна р/р 31218206700003 в УДК Дарницького району, код банку 820019, код ЄДРПОУ 38021179, код класифікації доходів бюджету 22030001, Дарницький районний суд код ЄДРПОУ 02896704 за визнання договору недійсним.
Заочне рішення може бути переглянуто Дарницьким районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення . Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи.
Копію заочного рішення невідкладно надіслати сторонам рекомендованою поштою до відому.
СУДДЯ Л.К. ЛЕОНТЮК