12 вересня 2017 р. м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі
судового засідання ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Чернівці, проживає в АДРЕСА_1 , із середньо-спеціальною освітою, одруженого, раніше не судимого, не працюючого, інваліда ІІ групи, обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_5
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8
потерпілої ОСОБА_9
представника
потерпілого ОСОБА_10
На вирок Першотравневого районного суду м. Чернівців від 13 липня 2017 року прокурор ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій, не оскаржуючи правильність кваліфікації дій та доведеність вину ОСОБА_5 , просить суд апеляційної інстанції його скасувати у зв'язку із безпідставним застосуванням положень ст.75 КК України та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_5 покарання у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
ЄУНСС 727/2150/15-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_11
Провадження № 11-кп/794/315/17 Доповідач: ОСОБА_1
Категорія ч. 2 ст. 286 КК України
Обвинувачений ОСОБА_5 подав заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в якій вказуючи на її безпідставність, не визнаючи свою вину, просить суд апеляційної інстанції закрити дане кримінальне провадження. Вказує на те, що у справі відсутні достатні докази того, що саме він перебував за кермом автомобіля, обвинувачення ґрунтується на припущеннях експертів, їх бездоказових виводах. Ніхто не зафіксував ОСОБА_5 на місці водія під час ДТП. На подушці безпеки водія немає його слідів ДНК, водночас вони наявні на пасажирській подушці безпеки. Відсутній білий порошок від подушки безпеки на одязі ОСОБА_5 , а ОСОБА_12 лише на четвертий день приніс свій одяг слідчому на експертизу. Окрім того, відсутні відбитки пальців ОСОБА_5 на деталях автомобіля зі сторони водія.
Вироком Першотравневого районного суду м. Чернівців від 13 липня 2017 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 3 (три) роки.
На підставі ст. 76 КК України, зобов'язано ОСОБА_5 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноваженого органу з питань пробації про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_5 визначено рахувати з моменту вступу вироку в законну силу, зараховано в даний строк, тримання його під вартою з 24 грудня 2015 року по 23 лютого 2016 року.
Стягнуто з ОСОБА_5 в дохід держави витрати за проведення судових експертиз в даному кримінальному провадженні на загальну суму 33673,40 грн.
Вирішено питання пов'язане з речовими доказами.
Згідно з вироком районного суду 31 березня 2014 року, приблизно о 02 годині 50 хвилин водій ОСОБА_5 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки «Mitsubishi-Galant», державний номерний знак НОМЕР_1 , в салоні якого в якості пасажирів перебували ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , рухаючись по вул. Винниченка в м. Чернівцях зі сторони вул. Кармелюка в напрямку вул. Руської, зі швидкістю більше 110 км/год, наближаючись до будинку № 111 та проїжджаючи відрізок дороги із заокругленням вліво на небезпечній швидкості, не врахувавши дорожню обстановку та неправильно застосувавши прийом керування транспортним засобом, допустив виїзд керованого ним автомобіля на зустрічну смугу руху з перетинанням горизонтальної розмітки - подвійної суцільної лінії, після чого, виїхавши за межі проїзної частини дороги, допустивши наїзд на електроопору №79/08. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_13 отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому кісток склепіння та основи черепа з забоєм речовини головного мозку, які у відповідності до висновку СМЕ № 229 від 29 квітня 2014 року спричинили смерть потерпілої.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який просив задовольнити апеляцію та призначити покарання у виді реального позбавлення волі, обвинуваченого та його адвокатів, які заперечили проти задоволення вимог апеляції та просили закрити дане кримінальне провадження, потерпілу, яка просила суд не позбавляти обвинуваченого волі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З приводу апеляційної скарги прокурора та заперечення на неї обвинуваченого ОСОБА_5 , яке по суті своїй є окремою апеляційною скаргою з самостійними вимогами, то колегія суддів зауважує наступне.
Дана ДТП стала наслідком порушення водієм ряду пунктів Правил дорожнього руху, насамперед керування автомобілем у стані алкогольного сп'яніння та із значним перевищенням допустимої швидкості.
У обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено стан сп'яніння у кількості 0,58 проміле (Т.1, а.с.97), що є легким сп'янінням.
У ОСОБА_12 встановлено стан сп'яніння у кількості 2,82 проміле (Т.1, а.с 98), що є сильним станом сп'яніння.
Будучи у стані легкого сп'яніння, обвинувачений ОСОБА_5 запам'ятав розвиток подій, що мали місце 30-31 березня 2017 року та передували моменту ДТП, про що в чіткій послідовності і повідомив під час допиту в районному суді (Т.27, а.с. 59). Проте його чіткі спогади та свідчення закінчуються в той момент, коли він сів на місце пасажира і автомобіль «Мітцубісі Галант», державний номерний знак НОМЕР_1 (далі - автомобіль) почав рух. Після цього він пам'ятає розвиток подій лише уривками.
Свідок ОСОБА_12 хоча і перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння, проте також чітко запам'ятав розвиток подій, що передували моменту ДТП (Т.7, а.с. 61). Вказує, що сидів на місці пасажира. Проте даний свідок не в змозі згадати та пояснити, з якою метою він поклав до своєї барсетки техпаспорт та картку від автомобіля ОСОБА_5 ..
Дані обставини свідчать про вибірковість пам'яті як обвинуваченого, так і свідка, і в умовах відсутності безпосередніх доказів перебування конкретної особи за кермом автомобіля, вирішальне значення для встановлення істини у даній справі мають результати судових експертиз, які суд першої інстанції і поклав в основу доведеності вини ОСОБА_5 ..
Зокрема, у висновках експертів № 055 від 19.06.2014 року (Т.1, а.с 139-160) та № 174-2014/о17351/1452 від 17.02.2015 року (Т.1, а.с. 216-255), складених за результатами проведення комісійних експертиз, вказано ОСОБА_5 - як водія транспортного засобу.
При цьому, експерти ОСОБА_14 (висновок експерта № 055, Т 7, а.с. 70), ОСОБА_15 та ОСОБА_16 (висновок експерта №174-2014/о17351/1452, Т.1, а.с. 216-255),) допитувалися районним судом та уточнили, що для визначення особи водія автомобіля бралися до уваги виключно дані щодо тілесних ушкоджень ОСОБА_5 та ОСОБА_12 .. Доказом того, що саме ОСОБА_17 перебував за кермом автомобіля, став отриманий ним удар у ліву передню стійку в салоні автомобіля, де виявлено антиген В.
Доводи обвинуваченого про те, що молекулярно-генетична експертиза № 150 спростовує висновки експерта №174-2014/о17351/1452 не ґрунтуються на матеріалах провадження, оскільки висновок експерта № 150 складено 31 липня 2014 року (Т.7, а.с. 71), а висновки експерта №174-2014/о17351/1452 - 7 лютого 2015 року. Окрім того, Київському міському клінічному бюро судово-медичної експертизи надавалися на дослідження матеріали кримінального провадження № 12014260000000238 у трьох томах, тобто і з висновком експерта № 150 від 31 липня 2014 року, який, відповідно враховувався комісією експертів під час підготовки свого висновку.
Доводи обвинуваченого про те, що суд не взяв до уваги висновки експертизи № 055 від 19 червня 2014 року в частині радіусу обертання і траєкторії руху водія, не ґрунтуються на матеріалах провадження, відповідно до яких (Т.7, а.с. 69) районний суд детально вивчив та проаналізував висновки даної експертизи, в тому числі допитав члена комісії експертів - ОСОБА_14 .. За результатами чого визнав даний доказ належним.
Крім того, згідно дослідженого судом першої інстанції протоколу про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 23 квітня 2014 року, а саме аудіо-контролю палати №17 нейрохірургічного відділення лікарні швидкої медичної допомоги, де проходив лікування ОСОБА_5 , зафіксовано розмови між обвинуваченим та його родичами, з яких випливає, що ОСОБА_5 після ДТП не пам'ятав, хто був за кермом та взагалі будь-яких обставин ДТП, до того ж його дружина та мати вказували йому, які покази необхідно надавати. Так, на 34:20 хв. - файл 163449_005959 - дружина ОСОБА_5 вказує: «у тебя одна задача, говорить, что за рулём был ОСОБА_18 , она знакомая ОСОБА_18 …»; на 18:54 хв. - файл 163449_005959 - невстановлена слідством особа вказує: «ты не теряйся, говори что он был за рулём…»; на 56:16 хв. - файл 143449_005959 - ОСОБА_5 в розмові вказує: «Я вообще ничего не помню…»; на 29:50 хв. - файл 093448_005959 - під час розмови в присутності батька та ОСОБА_5 невстановлене особа вказує: « ОСОБА_19 не пам'ятає хто був за кермом…» ( а.п. 185-186, т. 1).
Вказуючи на відсутність прямих доказів своєї вини, обвинувачений ОСОБА_5 помилково не звертає уваги на положення ст. 94 КПК України, відповідно до яких жоден доказ не має для суду наперед встановленої сили. Суд приймає рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення..
Тому сукупність зібраних по справі доказів була достатньою для прийняття судом рішення про винуватість ОСОБА_5 , що суд першої інстанції детально мотивував у вироку. Підстав для виправдання ОСОБА_5 та закриття провадження колегією суддів не встановлено.
Що стосується вимог прокурора про необхідність посилення покарання - то колегія суддів доходить наступних висновків.
Згідно загальних принципів призначення покарання, передбачених ст.65 КК України, суд призначає покарання в межах, встановлених у санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, а також повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують і пом'якшують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Судом першої інстанції встановлено, що скоєний обвинуваченим злочин відповідно до ст.12 КК України належать до категорії тяжких злочинів, вчинений з необережності, спричинив тяжкі наслідки у виді смерті потерпілої ОСОБА_13 , враховано дані про особу обвинуваченого, який фактично заперечив свою вину у даній ДТП та наслідках, які настали, не розкаявся у вчиненому, проте попросив у потерпілої в судових дебатах вибачення за те, що передав кермо свого транспортного засобу ОСОБА_12 , знаючи що останній перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
Також судом враховано і те, що обвинувачений раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався. Обставин, які б пом'якшували обвинуваченому покарання, районним судом не встановлено.
Вчинення злочину у стані сп'яніння суд на підставі п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України визнав обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому.
Підставою для застосування районним судом положень ст. 75 КК України під час призначення обвинуваченому ОСОБА_5 покарання стала насамперед думка потерпілої щодо міри покарання, яка в ході судового розгляду вказала на те, що будь-яких претензій матеріального і морального характеру до обвинуваченого не має та, враховуючи наявність у ОСОБА_5 групи інвалідності та незадовільний стан його здоров'я, що потребує постійного лікування, просила суд призначити останньому покарання не пов'язане з позбавлення волі та реальним його відбуванням, вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства. При цьому районний суд також врахував те, що обвинувачений є особою молодого віку, за місцем реєстрації і проживання характеризується позитивно, на психіатричному та наркологічному обліках не перебуває, внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди та отриманих тілесних ушкоджень став інвалідом ІІ групи.
Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Враховуючи те, що злочин, вчинений обвинуваченим ОСОБА_5 належить до категорії тяжких, той факт, що обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позицію потерпілої, яка просила не позбавляти обвинуваченого волі, районний суд дійшов обґрунтованого висновку, що його виправлення можливе без реального відбування покарання.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду. Доводи прокурора в своїй сукупності не можуть перевищити позицію потерпілої з приводу міри покарання обвинуваченого, оскільки даним злочином саме їй завдана найбільша і непоправна шкода у виді смерті дочки. Окрім того, потерпіла стверджує, що скасування вироку суду першої інстанції завдасть їй ще більших моральних страждань.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а вирок Першотравневого районного суду м. Чернівців від 13 липня 2017 року щодо ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 286 КК України без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Головуючий ОСОБА_1
судді ОСОБА_2
ОСОБА_20
Згідно з оригіналом:
суддя апеляційного суду
Чернівецької області ОСОБА_1