04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"05" вересня 2017 р. Справа№ 910/5180/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Тищенко А.І.
Гончарова С.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Звягін А.С. - дов. б/н від 24.02.2017р.
від відповідача: Бітюкова І.В. - дов. №822 від 30.12.2016р.
Гречана Т.А. - дов. №816 від 30.12.2016р.
розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківський м'ясокомбінат" Івано-Франківські ковбаси" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2017р.
у справі № 910/5180/17 (суддя Лиськов М.О.)
за позовом Дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства
"Івано-Франківський м'ясокомбінат" Івано-Франківські ковбаси"
до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-
зернова корпорація України"
про стягнення 1 494 121,35 грн.
В судовому засіданні 05.09.2017р. відповідно до ст. ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
У березні 2017р. Дочірнє підприємство відкрите акціонерне товариство Івано-Франківський м'ясокомбінат "Івано-Франківські Ковбаси" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного Акціонерного Товариства "Державна Продовольчо-зернова Корпорація України" (надалі - відповідач) про стягнення 1 494 121,35грн. збитків.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.06.2017р. у справі №910/5180/17 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального і процесуального права, невідповідністю висновків обставинам справи.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу 22.06.2017р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Тищенко А.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2017р. колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 26.07.2017р.
В судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду 26.07.2017р. згідно ст. 69 ГПК України строк розгляду спору продовжено, відповідно до ст. 77 ГПК України у справі оголошено перерву на 05.09.2017р.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 05.09.2017р. підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.
Представники відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 05.09.2017р. заперечували проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просили залишити її без задоволення, а рішення суду без змін, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 28.09.2016 між Дочірнім підприємством ВАТ Івано-Франківський м'ясокомбінат "Івано-Франківські Ковбаси (далі - Поклажодавець) та Публічним акціонерним товариством "Державна Продовольчо-зернова Корпорація України" (далі - Зерновий склад) було укладено договір складського зберігання насіння сої №89-СБ/3Б/2016. За даним договором зберігання сільськогосподарська продукція зберігалася на філії відповідача "Братолюбівський елеватор".
Відповідно до п.1.1.Договору поклажодавець зобов'язаний передати зерно, а зерновий склад зобов'язаний прийняти його на зберігання на умовах, визначених договором.
Пунктом 1.3. договору визначено, що кількість зерна, що передається на зберігання, його якісні показники та інші характеристики зазначаються у складських документах, що видаються зерновим складом поклажодавцем відповідно до умов договору.
За твердження позивача, відповідачем був порушений обов'язок по Договору зберігання видати (відвантажити) товар належної якості. При здійсненні Відповідачем зберігання сої на зерновому складі у кількості 2 107,5 тони в сою потрапили карантинні шкідники, внаслідок чого Позивачеві були завдані збитки. В подальшому соя була завантажена на складі в залізничний транспорт, доставлена до місця призначення та повернута знову на склад Відповідачеві, що призвело до здійснення значних витрат Позивачем з відвантаження, транспортних витрат та витрат по станційних зборах по переадресації вагонів.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з відсутності доказів на підтвердження завдання позивачеві збитків.
Колегія суддів погоджується з висновком суду виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути поклажодавцеві у схоронності.
Частиною 1 ст. 949 ЦК України передбачено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого ж роду та такої самої якості.
Згідно ст. 32 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов'язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у передбаченому договором складського зберігання та законодавством.
Відповідно до ч.3 статті 24 цього Закону, при прийманні зерна на зберігання зерновий зобов'язаний здійснити аналіз його якості.
В статті 43 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зазначено, якщо склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію.
Так, при прийнятті відповідачем від позивача на зберігання зерна сої, клас нестандартна, за кількістю 4717 тонн, рік врожаю 2016 згідно складських документів АЦ176796, АЦ176815, АЦ176795, сторонами були визначені якісні характеристики товару, переданого на зберігання, шляхом віднесення його класу нестандартна, з посиланням на норми Держстандарту ДСТУ 4964:2008, а також визначено відсоткові показники вологості, зернової та сміттєвої домішок.
Відповідно до п.1.3 Договору кількість зерна, що передається на зберігання, його показники та інші характеристики зазначаються у складських документах, що видається Зерновим складом Поклажодавцю відповідно до умов цього Договору.
Згідно п.2.1 Договору якість зерна повинна відповідати державним стандартам та підтверджуватись карткою аналізу зерна, що видається Зерновим складом при прийнятті зерна на зберігання.
В той же час, вимоги щодо якості зерна сої встановлюються ДСТУ 4964:2008 «Соя. Технічні умови» (зі змінами та доповненнями).
Згідно п. 3.5 - 3.6 ДСТУ 4964:2008 засміченість насіння сої - це рівень вмісту домішок органічного й неорганічного походження, що підлягають видаленню. Домішки поділяються на смітну та олійну.
Так, п. 4.3. ДСТУ 4964:2008 встановлює, що до сміттєвої домішки відноситься:
- весь прохід крізь сито з вічками діаметром 3,0 мм;
- у залишку на ситі з вічками діаметром 3,0 мм:
- мінеральну домішку (грудочки землі, камінці, галька, шлак тощо);
- органічну домішку (частки стеблин, листків, лушпиння бобів, насіннєві оболонки тощо);
- насіння всіх дикорослих рослин.
Амброзія - це вид дикорослих рослин, при цьому, за ДСТУ 4964:2008 не підлягають визначенню найменування дикорослих рослин, насіння яких становить таку сміттєву домішку та їх окреме виділення.
В той же час, відповідно до ТОСТ 10853-88 «Насіння олійні. Метод визначення зараженості шкідниками», який розповсюджується на сою, зараженими шкідниками вважаються насіння олійних культур з наявними живими шкідниками і кліщами, відповідно до ТОСТ 13586.4-83 «Зерно. Методи визначення зараженості і пошкодження шкідниками» зараженість зерна характеризується наявністю живих шкідників.
Таким чином, оскільки амброзія та ріжок не є живими шкідниками або кліщами, тому Зерновий склад Відповідача правомірно зазначив у складських квитанціях та картках аналізу зерна, що зерно не заражено.
При цьому, наявність сміттєвої домішки в певних обсягах (відсотках) була встановлена в картках аналізу зерна, які зазначені як документи, що засвідчують якість зерна у відповідних складських квитанціях, виданих відповідачем на момент прийняття від позивача Товару на зберігання, що не виключає наявність насіння амброзії в Товарі, переданому на зберігання відповідачу.
Пунктом 5.1 ДСТУ 4964:2008 встановлено вимоги до насіння сої та згідно якого перевірка зерна на наявність такої домішки як «амброзія» та «ріжок» не проводиться.
Будь-який карантинний бур'ян (в тому числі амброзія не визначеного виду, оскільки згідно актів спільного визначення якості №2 та №3 не зазначено її вид) за визначеними поняттями діючого ДСТУ 4964:2008 може бути віднесений до фракцій сміттєвої домішки у зерні сої. А ДСТУ 4964:2008 в чинній редакції не визначає конкретно процентну допустимість наявності того чи іншого карантинного бур'яну в складі сміттєвої домішки.
При цьому, насіння сої в 2016/17 маркетинговому році надходило на філію ПАТ «ДПЗКУ» «Братолюбівський елеватор» тільки виключно від господарств, які потім переоформили сою на ДП ВАТ «Івано-Франківський М'ясокомбінат» «Івано- Франківські Ковбаси». Іншої сої на підприємстві не було, що підтверджується загальною ф- 36, по поклажодавцям та статистичним звітом (які містяться в матеріалах справи).
Крім того, амброзія та ріжки не є шкідниками згідно ГОСТ 10853- 88. Шкідники (згідно ГОСТ 10853-88, на який посилається ДСТУ4964-2008 Соя) - це комахи та кліщі, а також згідно ДСТУ 2422-94 «Зерно заготівельне та постачальне» п.44: зараженість зерна шкідниками - це наявність у міжзерновому просторі, всередині окремих зернин живих шкідників хлібних запасів-комах або кліщів на різних стадіях розвитку.
Амброзія і ріжки не є шкідниками, а є бур'яном та паразитним грибом, з'являється в полі при неналежній обробці посівів.
Отже, твердження Позивача (Скаржника), що Зерновий склад в порушення пунктів Договору 4.6 та 4.13 здійснив зараження сої шкідниками є необгрунтованим та безпідставним.
Крім того, позивачем не надано належних доказів того, що серед складових частин сміттєвої домішки, виявленої Зерновим складом при прийнятті Товару на зберігання, було відсутнє насіння амброзії та ріжок.
Таким чином, посилання Позивача на те, що при здійсненні зберігання на зерновому складі Відповідача в сою потрапили регульовані шкідливі організми та шкідливі ботанічні забруднювачі є необгрунтованим та спростовується вищезазначеним, оскільки позивачем не доведено належними доказами той факт, що насіння амброзії та ріжок були відсутні як складова частина сміттєвої домішки у складі зерна сої на момент прийняття його на зберігання, та що їх наявність свідчить про погіршення якості товару.
Враховуючи викладене, зерновий склад виконав належним чином умови договору складського зберігання та відвантажив позивачу зерно з показниками якості у відповідності до вимог договору та ДСТУ 4964:2008.
Твердження позивача про те, що вказане зерно було заражене під час складського зберігання не приймається судом до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до свідоцтва про атестацію №РЧ - 094/2014 від 24.10.2014 про атестацію виробничо-тєхнологічної лабораторії філії ПАТ "ДПЗКУ" "Братолюбівський елеватор", яке є чинним до 24.10.2017, зазначена лабораторія Зернового складу (відповідача) не має права на проведення аналізу з визначення вмісту амброзії та ріжок у складі смітної домішки.
Відповідно до п.2 ст.1 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" акредитована лабораторія - лабораторія будь-якої форми власності, що акредитована Національним органом України з акредитації та/або іноземним органом з акредитації, який є повним членом ILAC - Міжнародної організації із співробітництва в галузі акредитації лабораторій, відповідно до стандартів ISO/IEC 17025, ДСТУ ISO 17025 або інших стандартів, якими їх замінено.
Згідно листа Державного підприємства "Херсонський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" (ДП "Херсонстандартметррлогія") від 01.06.2017 №420-01/31 виробничо-технологічна лабораторія філії ПАТ "ДПЗКУ" "Братолюбівський елеватор" атестована ДП "Херсонстандартметрологія" на проведення вимірювань у сфері поширення державного метрологічного нагляду, має Свідоцтво про атестацію № РЧ- 094/2014, видане 24 жовтня 2014 року і чинне до 24 жовтня 2017 року, невід'ємною частиною якого є затверджена галузь атестації з визначеними об'єктами вимірювань та назвою величин, що вимірюються.
Атестована виробничо-технологічна лабораторія проводить вимірювання в рамках галузі атестації.
Так, відповідно до додатку свідоцтва про атестацію №РЧ - 094/2014 від 24.10.2014 (міститься в матеріалах справи) чітко встановлені назви величин, що вимірюється виробничо-технологічною лабораторією філії ПАТ "ДПЗКУ" "Братолюбівський елеватор" (далі-BTЛ філії) при здійсненні аналізу якості зернових, що надходять на зберігання до Зернового складу.
Зокрема, відповідно до галузі атестації BTЛ філії здійснюється дослідження якості сої по наступним показникам:
- органоліптичні показники на запах та колір;
- зараженість шкідниками зерна;
- сміттєва та олійна домішка разом (не більше 10%); вологість (не більше 12%);
Таким чином, вищезазначене свідчить, що ВТЛ філії уповноважена на проведення аналізу з визначення вказаних показників, а визначення вмісту амброзії та ріжків не передбачено та здійснюється спеціалізованими лабораторіями.
Відповідно до статті 29 Закону України "Про карантин рослин" карантинний сертифікат видається державним фітосанітарним інспектором та засвідчує фітосанітарний стан регульованих шкідливих організмів в будь-яких рослинах, продуктах рослинного походження, упаковці, ґрунті та будь-яких інших організмах, об'єктах або матеріалах, здатних переносити чи поширювати регульовані шкідливі організми, що вивозяться та/або ввозяться у карантинну зону, транспортуються територією України.
При цьому, Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 № 705 "Про деякі питання реалізації Закону України "Про карантин рослин" передбачено, що видача карантинного сертифіката здійснюється виключно у разі добровільного звернення осіб.
Слід зазначити, що обов'язок здійснювати контроль за якістю продукції та проведення досліджень в спеціалізованих лабораторіях згідно п.2.1.6 Договору № TAL - 2608- 16 транспортного експедирування від 26.08.2016 Позивачем покладено на експедитора ТОВ "Трейд Агро".
Таким чином, ВТЛ філії ПАТ ДПЗКУ «Братолюбівський елеватор» не уповноважена на дослідження наявності в зерні карантинних рослин та ботанічних забруднювачів та здійснює дослідження виключно в рамках галузі атестації та згідно ДСТУ 4964-2008 «Соя. Технічні умови».
Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "ДПЗКУ" не порушено свої зобов'язання щодо виконання умов Договору складського зберігання насіння сої №89-СБ/ЗБ/2016 від 28.09.2016, наявність збитків не підтверджується належними доказами, відсутні докази відмови ТОВ "ТІС - Зерно" від прийняття 33 вагонів, не надано позивачем і доказів оплати витрат з відвантаження, транспортних витрат та витрат по станційних зборах по переадресації вагонів з перевезення сої), а також відсутній причинно-наслідковий зв'язок між наявністю збитків у Позивача та виконанням умов Договору Зерновим складом.
При цьому, подання лише одних підписаних актів здачі-прийняття робіт не підтверджує оплату позивачем наданих послуг, зафіксованих в актах.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) .
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Згідно ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частиною 1 статті 225 цього ж кодексу передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачені вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Стаття 226 ГК України визначає умови і порядок відшкодування збитків, зокрема, ч.1 цієї статті зобов'язує учасника господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру.
Зміст цієї правової норми доводить, що сам факт порушення господарського зобов'язання не зумовлює настання збитків, однак останні можуть мати місце, якщо не будуть вжиті заходи для їх запобігання.
Частина 3 цієї статті містить правило про те, що сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.
Таким чином, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідна наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: 1) протиправна поведінка боржника, яка полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; 2) наявність шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, 4) вина боржника.
За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність щодо збитків не настає (постанова ВСУ від 25.02.2015р. у справі № 17/192).
Разом з тим, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження завдання відповідачем збитків.
З аналізу вищенаведених норм законодавства та фактичних обставин справи, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що викладені позивачем у позові обставини в обґрунтування підстав для стягнення 1 494 121,35 грн. з Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", не знайшли свого фактичного підтвердження, у зв'язку із чим правомірно відмовив у задоволенні позову.
Інших доводів, які б спростували законність ухваленого судом першої інстанції рішення апеляційна скарга не містить.
Згідно ст. ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківський м'ясокомбінат" Івано-Франківські ковбаси" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2017р. у справі №910/5180/17 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2017р. у справі №910/5180/17 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/5180/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді А.І. Тищенко
С.А. Гончаров