79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"04" вересня 2017 р. Справа № 914/1518/17
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючий суддя Желік М.Б.
Суддів Костів Т.С.
Марко Р.І.
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" б/н від 03.08.2017 року
на ухвалу господарського суду Львівської області від 26.07.2017 року за результатами розгляду заяви Приватного підприємства "Інсталпласт-ХВ" про вжиття заходів до забезпечення позову
у справі №914/1518/17
за позовом: Приватного підприємства "Інсталпласт-ХВ", м. Городок
до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Сбербанк", м. Київ
третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бочкарьова Алла Володимирівна, м. Київ
третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Городоцький районний відділ ДВС ГТУЮ у Львівській області, м. Городок
про визнання виконавчого напису нотаріуса від 14.03.2017 р. за № 455 таким, що не підлягає виконанню,
за участю представників :
від скаржника (відповідача): Кошлій Р.В. (в режимі відеоконференції),
від позивача: Притула О.Г.,
від третьої особи 1: не з'явився,
від третьої особи 2: не з'явився.
Учасникам процесу роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст. 20,22 ГПК України. Заяв про відвід складу суду не надходило. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлялось. За клопотанням Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" судове засідання проводилось в режимі відеоконференції.
У судовому засіданні 04.09.2017 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 26.07.2017 року у справі № 914/1518/17 (суддя Кітаєва С.Б.) задоволено заяву Приватного підприємства "Інсталпласт-ХВ" про забезпечення позову (п.1).
Вжито заходів до забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 14.03.2017 р. приватним нотаріусом Київською міського нотаріального округу Бочкарьовою Аллою Володимирівною, зареєстрованого в реєстрі за № 455 про звернення стягнення на рухоме майно, що належить Приватному підприємству "Інсталпласт-ХВ" (вул. Львівська, 163, м. Городок, Львівська область, 81500; ідентифікаційний код 20818151), а саме:
- виробниче обладнання в кількості 157 (сто п'ятдесят сім) одиниць, розміщене за адресою: Львівська область, Городоцький район, м. Городок, вул. Івасюка В., буд. 2 Д (два Д), яке є предметом застави, чіткий перелік якого зазначений в Додатку № 1 до Договору про внесення змін №1, посвідченого 12 травня 2014 року приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу Львівської області Тимофєєвою А.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 356, до Договору застави від 08.07.2013 року, який посвідчено приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу Львівської області Тимофєєвою А.М. та зареєстровано в реєстрі за №556;
- виробниче обладнання в кількості 155 (сто п'ятдесят п'ять) одиниць, розміщене за адресою: Львівська область, Городоцький район, с. Черлянське Передмістя, вул. Угрівська, 6.72Б (сімдесят два Б), яке є предметом застави, чіткий перелік якого зазначений в Додатку № 2 до Договору про внесення змін № 1, посвідченого 12 травня 2014 року приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу Львівської області Тимофєєвою А.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 356, до Договору застави від 08.07.2013 року, який посвідчено приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу Львівської області Тимофєєвою А.М. та зареєстровано в реєстрі за № 556;
- виробниче обладнання в кількості 8 (вісім) одиниць, розміщене за адресою: Львівська область, Городоцький район, с. Черлянське Передмістя, вул. Угрівська, 6.72Б (сімдесят два Б), яке є предметом застави, чіткий перелік якого зазначений в Додатку №3 до Договору про внесення змін № 1, посвідченого 12 травня 2014 року приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу Львівської області Тимофєєвою А.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 356, до Договору застави від 08.07.2013 року, який посвідчено приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу Львівської області Тимофєєвою А.М. та зареєстровано в реєстрі за № 556;
- виробниче обладнання в кількості 18 (вісімнадцять) одиниць, розміщене за адресою: Львівська область, Городоцький район, с. Черлянське Передмістя, вул. Угрівська, 72Б (сімдесят два Б) та за адресою: Львівська область, Городоцький район, м. Городок, вул. Івасюка В., будинок 2 Д (два Д), яке є предметом застави, чіткий перелік якого зазначений в Додатку № 4 до Договору про внесення змін №1, посвідченого 12 травня 2014 року приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу Львівської області Тимофєєвою А.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 356, до Договору застави від 08.07.2013 року, який посвідчено приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу Львівської області Тимофєєвою А.М. та зареєстровано в реєстрі за № 556 (п.2).
Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Львівської області від 26.07.2017 року за результатами розгляду заяви Приватного підприємства "Інсталпласт-ХВ" про вжиття заходів до забезпечення позову у справі №914/1518/17, Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Апелянт зазначає, що відсутні обставини, які унеможливлять чи можуть утруднити виконання рішення суду у цій справі, оскільки незалежно від результатів вирішення господарським судом спору в даній справі, видача наказу та примусове виконання рішення за позовними вимогами не провадиться. Крім цього, апелянт зазначає, що докази, подані позивачем, не були належними в розумінні ст. 36 ГПК України. Скаржник вважає, що місцевий суд, прийшовши до висновку про призначення першого судового засідання через півтора місяці після відкриття провадження у справі, при цьому в день відкриття провадження у справі винісши оскаржувану ухвалу та зупинивши провадження у справі, відійшов від принципу збалансованості інтересів сторін, принципу рівності сторін перед законом і судом, принципу законності судочинства. Відтак, просить ухвалу господарського суду Львівської області від 26.07.2017 року у справі № 914/1518/17 скасувати повністю, у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовити повністю.
Згідно з автоматизованим розподілом справ КП "Документообіг господарських судів", 10.08.2017 року справу за № 914/1518/17 розподілено та передано до розгляду головуючому судді -Желіку М.Б., членами колегії визначено суддів Данко Л.С., Костів Т.С.
Ухвалами суду від 11.08.2017 року поновлено скаржнику строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.09.2017 року.
Зважаючи на обставини, які унеможливлювали участь члена колегії судді Данко Л.С. у розгляді справи 04.09.2017 року (перебування судді у відпустці), 04.09.2017 року на підставі розпорядження керівника апарату суду №427 проведено автоматизовану зміну складу колегії суддів та відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів суддю Данко Л.С. замінено на суддю Марка Р.І.
21.08.2017 року на адресу суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просить залишити оскаржувану ухвалу суду без змін.
23.08.2017 року на електронну адресу суду від представника Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеконференції та продовження строку розгляду апеляційної скарги. Оригінал вказаного клопотання надійшов до суду 28.08.2017 року.
Відповідно до ч. 1,2 ст.741 ГПК України господарський суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони, третьої особи, прокурора, іншого учасника судового процесу може постановити ухвалу про їх участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. У клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в обов'язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за сім днів до дня проведення судового засідання, в якому відбуватиметься така участь. Питання про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції вирішується господарським судом за наявності відповідного клопотання або за власною ініціативою не пізніш як за п'ять днів до дня проведення такого судового засідання.
Колегія суддів звертає увагу, що вказане клопотання подано суду вчасно, однак, у зв'язку з перебуванням складу суду в основній щорічній відпустці з 14.08.2017 року по 01.09.2017 року не могло бути вирішено у вказаний строк. Разом з тим, розглянувши подане клопотання 04.09.2017 року, з'ясувавши технічну можливість проведення судового засідання в режимі відеоконференції, враховуючи відсутність заперечень представників позивача та відповідача, колегія суддів вважає за необхідне задоволити подане клопотання та проводити судове засідання в режимі відеоконференції, проведення якої здійснюється за участю Київського апеляційного господарського суду.
У судове засідання 04.09.207 року з'явилися представники сторін. Представники третіх осіб у судове засідання не з'явилися, заяв, клопотань не подавали, про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином. Представники сторін зазначили про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представників третіх осіб.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови. (п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»). Відтак, враховуючи належне повідомлення всіх учасників процесу про дату та місце розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за участю представників сторін, що з'явилися в судове засідання, і за наявними у матеріалах справи документами.
Представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд їх задоволити та скасувати оскаржувану ухвалу. Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги з підстав, зазначених у відзиві, просив суд залишити без змін оскаржувану ухвалу.
Щодо поданого представником апелянта клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги, заявленого у тексті клопотання про проведення засідання в режимі відеоконференції від 22.08.2017 року, колегія суддів звертає увагу на його безпідставність і відмовляє в його задоволенні. Так, відповідно до ч.2 ст.102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження. Разом з тим у зв'язку із заміною члена колегії суддів перебіг процесуальних строків починається спочатку. Тобто строк розгляду даної справи не потребує продовження. Крім цього, присутні в судовому засіданні представники не заявляли клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги, а суд, розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, закінчив розгляд апеляційної скарги. Відтак, відсутні підстави для задоволення клопотання про продовження строку розгляду справи.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.
21.07.2017 року на адресу господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «Інсталпласт-ХВ» до Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» про визнання виконавчого напису нотаріуса від 14.03.2017 р. за № 455 про звернення стягнення на рухоме майно, таким, що не підлягає виконанню.
24.07.2017 року позивачем до суду подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову.
26.07.2017 року місцевим судом винесено ухвали про порушення провадження у справі та про задоволення заяви Приватного підприємства "Інсталпласт-ХВ" про забезпечення позову.
Як вбачається з матеріалів оскарження, наданих суду апеляційної інстанції у відповідності до ч.3 ст.106 ГПК України (у разі подання апеляційної скарги на ухвали місцевого господарського суду, передбачені пунктами 1, 5, 10 - 21 частини першої цієї статті, до суду апеляційної інстанції передаються лише копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги), 19.07.2017 року головним державним виконавцем Городоцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Копитком Ю.Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 54333971 з примусового виконання виконавчого напису № 455 виданого 14.03.2017 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою A. B. та постанову про арешт майна боржника Приватного підприємства «Інсталпласт-ХВ».
Відповідно до листа головного державного виконавця Городоцького РВДВС ГТУЮ у Львівській області Копитка Ю.Ю. за вих. № 09-20/5774 від 19.07.2017 року про проведення опису майна Приватного підприємства «Інсталпласт-ХВ» повідомлено ПП «Інсталпласт-ХВ» та ПАТ «Сбербанк» про те, що 27.07.2017 року відбудеться опис нерухомого майна згідно з виконавчим написом№455 від 14.03.2017 року.
Звертаючись із заявою, ПП «Інсталпласт-ХВ» зазначає, що проведення опису рухомого майна, належного позивачу, тягне за собою його наступну експертну оцінку та подальшу реалізацію з електронних торгів, що у випадку задоволення позову про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,призведе до необхідності витребовувати таке майно від переможця електронних торгів, що в свою чергу утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.
Враховуючи наведене, заявник просив суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, що оспорюється у даній справі.
Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно з ч.1 ст.67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Ч.12 ст.67 ГПК України передбачено, що не допускається забезпечення позову заходами, не передбаченими цим Кодексом.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (абз. 3 п.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості (абз. 2-4 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").
Законом України «Про виконавче провадження» (п.3 ч.1 ст.3) передбачено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів як виконавчих написів нотаріусів.
У відповідності до позовної заяви саме виконавчий напис № 455 від 14.03.2017 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою A.B. є предметом оскарження у даній справі.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Відповідно до ч.1 ст.61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.
Відповідно до фактичних обставин, встановлених і описаних вище, вбачається, що на підставі спірного виконавчого напису нотаріуса, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку розпочато процедуру примусового виконання.
Суд звертає увагу, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Місцевим судом правильно відзначено, що у разі задоволення позовних вимог, рішення у даній справі безпосередньо не призведе до відновлення прав та інтересів позивача, якщо стягнення за виконавчим написом буде завершене.
Враховуючи наведені законодавчі положення, суд погоджується з висновком місцевого суду про те, що у разі задоволення позову про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, правовим наслідком такого судового рішення, відповідно до приписів ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", буде закінчення виконавчого провадження з надсиланням виконавчого документа до органу (посадовій особі), який його видав. Тобто за результатами розгляду даного спору існує ймовірність виникнення необхідності у вчиненні певних дій на виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Колегія суддів зазначає про співмірність та адекватність обраного заходу забезпечення позову з позовними вимогами, про відповідність обраного заходу законодавству, а саме ч.1 ст.67 ГПК України, про відсутність доказів порушення прав та інтересів інших осіб чи припинення господарської діяльності однієї зі сторін спору. Відтак, суд апеляційної інстанції вважає вжиття заходів до забезпечення позову в межах даної справи правомірним і не вбачає порушень законодавчих приписів матеріального чи процесуального права судом першої інстанції.
Наведеним спростовуються заперечення апелянта про те, що у даній справі «право позивача захищається шляхом визнання факту, а не передачі майна чи вчинення певних дій». Колегія суддів не вважає доведеними заперечення апелянта щодо незаконності оскаржуваної ухвали та зазначає, що господарське судочинство також здійснюється і з дотриманням принципу змагальності - сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч.2 ст.4-3 ГПК України), а у відповідності до п.3 ч.1 ст.129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Щодо заперечень апелянта про неналежність доказів в розумінні ст. 36 ГПК України, колегія суддів зазначає, що у відповідності до вимог ч.3 ст.106 ГПК України та згідно з супровідним листом господарського суду Львівської області від 08.08.2017 року суду апеляційної інстанції надіслано матеріали оскарження ухвали, а не їх оригінали. Вказані копії документів завірені належним чином. Можливість дослідження примірників вказаних документів у тому вигляді, в якому вони були подані суду першої інстанції, в суду апеляційної інстанції відсутня. Крім цього, колегія суддів звертає увагу апелянта, що відсутність печатки на копіях поданих документів не може свідчити про неналежність таких доказів, адже згідно зі ст.58-1 ГК України (в редакції, чинній з 19.07.2017 року) використання печатки не є обов'язковим. Так, суб'єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб'єктом господарювання печатки не є обов'язковим. Відбиток печатки не може бути обов'язковим реквізитом будь-якого документа, що подається суб'єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Копія документа, що подається суб'єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування, вважається засвідченою у встановленому порядку, якщо на такій копії проставлено підпис уповноваженої особи такого суб'єкта господарювання або особистий підпис фізичної особи - підприємця. Орган державної влади або орган місцевого самоврядування не вправі вимагати нотаріального засвідчення вірності копії документа у разі, якщо така вимога не встановлена законом. Наявність або відсутність відбитка печатки суб'єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.
Безпідставними та необгрунтованими є заперечення стосовно того, що суд задоволив клопотання від особи до отримання нею процесуального статусу по справі. Такі твердження апелянта не відповідають обставинам справи, адже заходи до забезпечення позову вжито 26.07.2017 року одночасно із порушенням провадження у справі за позовом Приватного підприємства "Інсталпласт-ХВ". Відповідно, Приватне підприємство "Інсталпласт-ХВ" набуло статусу позивача у даній справі. Крім цього, згідно з рекомендаціями пленуму Вищого господарського суду України у постанові № 16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду. Так, ст.65 ГПК України передбачено, що з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду, зокрема, як вирішення питання про вжиття заходів до забезпечення позову.
Безпідставними також є заперечення апелянта стосовно зазначення в ухвалі суду боржником Публічне акціонерне товариство "Сбербанк". Колегія суддів звертає увагу, що наказ про вжиття заходів до забезпечення позову не видається, тому ухвала про забезпечення позову повинна відповідати вимогам виконавчого документа. Так, ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено такі вимоги, серед яких зокрема, (п.п.3,4 ч.1) вказано повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності).
Оскільки ухвала про вжиття заходів до забезпечення позову винесена на користь Приватного підприємства "Інсталпласт-ХВ", який у свою чергу є боржником у виконавчому провадженні № 54333971 з примусового виконання виконавчого напису № 455, то відповідно за виконавчим документом - ухвалою від 26.07.2017 року стягувачем є Приватне підприємство "Інсталпласт-ХВ". Аналогічно судом визначено боржника за виконавчим документом - ухвалою від 26.07.2017 року та вказано ним Публічне акціонерне товариство "Сбербанк", який є стягувачем у виконавчому провадженні № 54333971. У даній ситуації у суду не було обов'язку визначати обов'язки для банку в межах винесення вказаної ухвали, яка у свою чергу у разі пред'явлення до виконання матиме наслідки для виконавчого провадження № 54333971 та прав банку на звернення стягнення.
Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Враховуючи встановлені вище обставини справи, переглянувши прийняте місцевим судом рішення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувана ухвала вказаним вище вимогам відповідає, а вимоги апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими.
У відповідності до п.1 ч.1 ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
Сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги залишається за скаржником.
На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" б/н від 03.08.2017 року залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Львівської області від 26.07.2017 року за результатами розгляду заяви Приватного підприємства "Інсталпласт-ХВ" про вжиття заходів до забезпечення позову у справі №914/1518/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.
Повний текст постанови складено 11.09.2017 року.
Головуючий суддя Желік М.Б.
суддя Костів Т.С.
суддя Марко Р.І.