Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"04" вересня 2017 р.Справа № 922/2238/17
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Погорелової О.В
при секретарі судового засідання Федоровій К.О.
розглянувши справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком", м. Харків
до Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_1 міської ради, м. Ізюм
про стягнення 166993,85 грн.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_2,
відповідача - ОСОБА_3,
У липні 2017 року до господарського суду Харківської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_1 міської ради (далі - відповідач) звернулось ПАТ "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" (далі - відповідач). У позові останній просить суд стягнути з відповідача на свою користь 148402,36 грн. невідшкодованої заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення згідно вимог чинного законодавства; 15427,84 грн. збитків від впливу інфляційних процесів, яких зазнав позивач у зв'язку із порушенням грошового зобов'язання відповідачем; 3163,65 грн. три проценти річних від простроченої суми та 2504,91 грн. судового збору.
Ухвалою господарського суду від 10.07.2017 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 08.08.2017 о 10:30.
Ухвалою господарського суду від 08.08.2017 розгляд справи було відкладено на 04.09.2017 о 11:50.
04.09.2017 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 28405), в якому відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні. Зокрема, посилається на відсутність своєї вини у створенні бюджетного боргу. Наданий відзив було досліджено судом та долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.
Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією їх породжують.
Як вказує позивач та підтверджується матеріалами справи, ПАТ "Укртелеком" у на протязі 2016 року надавало телекомунікаційні послуги на пільгових умовах населенню м. Ізюм Харківської області, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, на виконання законодавчих вказівок, що містяться у Законі України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законі України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний статус", Законі України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Законі України "Про охорону дитинства".
Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації", телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
У п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 (далі - Правила) визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.
Статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", встановлено, що пільги щодо оплати послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.
Так, згідно пп. б п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст.102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з Державного бюджету України (субвенцій з Державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок №256), яким встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Зокрема, п. 2 Постанови визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
Відповідно до п. 3 Порядку №256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Згідно роз'яснень Міністерства фінансів України від 31.08.2016 за № 31-09010-16-16/24984, надання вказаних пільг в 2016 здійснюється місцевими органами виконавчої влади за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.
Отже, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг м. Ізюм Харківської області є Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_1 міської ради, а тому, на підставі вищезазначених норм законодавства та положень Постанови та Порядку №256, відшкодування витрат понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян має здійснюватись відповідачем за рахунок державних субвенцій.
Як вбачається з матеріалів справи, за 2016 рік Харківською філією Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" були надані послуги електрозв'язку на пільгових умовах населенню м. Ізюм Харківської області на суму 148402,36 грн.
Факт надання цих послуг та фактичне споживання їх відповідними категоріями населення, підтверджується Розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за січень - грудень 2016.
Згідно п.10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".
На виконання вищезазначених вимог позивач направляв відповідачу, для здійснення розрахунку за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям споживачів, відповідні звіти, що підтверджується супровідними листами, які знаходяться в матеріалах справи, також поіменні списки абонентів за формою "2-пільга" щомісяця надсилались позивачем на електрону адресу відповідача, що підтверджується витягами з електронної пошти позивача.
Відповідно до п. 11 Положення № 117 та п. 2 Постанови № 256, Відповідач був зобов'язаний щомісяця звіряти інформацію, що міститься в Реєстрі з отриманою від Позивача інформацією, та здійснювати розрахунки з ним на підставі поданих Позивачем помісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги, однак порушив свої зобов'язання, розрахунків в повному обсязі не здійснив.
В листах Відповідача на адресу Позивача, зокрема листі №03-35/2824 від 29.06.2016 та листі №11721 від 08.11.2016 Відповідач повідомив, що розрахунки Позивача на відшкодування витрат по наданим пільгам будуть надані Відповідачем для реєстрації до управління Державної казначейської служби при отриманні кошторисних призначень по КФК 090214 “Пільги окремим категоріям громадян з послуг зв'язку” на 2016, а розрахунок із Позивачем по пільгах на сплату за телекомунікаційні послуги буде проведений в разі надходження субвенцій з державного бюджету, або в разі внесенні змін в Бюджетний кодекс та виділення коштів з місцевого бюджету Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_1
При цьому суд зазначає, що за наведеним вище законодавством та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 117, Управління праці та соціального захисту населення є не лише розпорядником бюджетних коштів, й органом, що контролює відомості, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги.
У спірних правовідносинах орган державної влади посилається на те, що відповідач не мав підстав та фінансових джерел здійснити відшкодування виплат на надання телекомунікаційних послуг, а тому вина останнього відсутня.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Аналогічні положення містяться в ст. 193 ГК України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України, п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідач, який є розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг у м. Ізюм Харківської області був зобов'язаний здійснювати відшкодування витрат, понесених Позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг (послуг зв'язку) на пільгових умовах.
При цьому неналежне фінансування заходів соціального захисту окремих категорій громадян не є підставою для звільнення Відповідача від відшкодування витрат, понесених Позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг (послуг зв'язку) пільговим категоріям населення м. Ізюм Харківської області, та не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення такого зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_1 міської ради, яке є розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг населення, зобов'язане було здійснювати відшкодування витрат, понесених позивачем, внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення, які проживають на вищезазначеній території, за рахунок державних субвенцій.
Посилання відповідача на те, що у місцевому бюджеті не передбачені витрати, пов'язані із наданням пільг на послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, суд оцінює критично. Адже законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах.
Відповідно до частини першої статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Зі змісту статті 617 Цивільного кодексу України вбачається, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
За приписами ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і ст. 4 ГПК України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.
Згідно з вимогами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
За змістом ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі “Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України” від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 року у справі №3-28гс12.
За таких обставин, Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_1 міської ради відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1-4 ст. 48 Бюджетного кодексу України.
У листі від 30.06.2011 № 31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України роз'яснило, зокрема, що деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів).
Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Телекомунікаційні послуги на пільгових умовах позивачем надавались не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі, в силу закону, має ці витрати позивачу відшкодувати за рахунок бюджетних коштів.
Відсутність укладених між відповідачем та позивачем договорів про відшкодування пільг з оплати телекомунікаційних послуг на 2016 рік не може бути підставою для звільнення суб'єкта владних повноважень від законодавчо встановленого обов'язку компенсувати вартість фактично спожитих пільговими категоріями населення послуг.
Враховуючи викладене, з огляду на відсутність доказів з боку відповідача щодо відшкодування заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення, суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача, суми заборгованості у розмірі 148402,36 грн. обґрунтованими, доведеними доданими до справи доказами та підлягаючими задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст. 202-205 ГК України, ст. ст. 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема за ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім вказаної суми 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 3163,65 грн. та інфляційних втрат в розмірі 15427,84 грн. є такими, що підлягають задоволенню.
Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, не спростованими відповідачем та є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 16, 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_1 міської ради (64300,, Харківська область, м. Ізюм, вул. Соборна,20, код ЄДРПОУ 03196564) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" (61010, м. Харків, Нетіченська набережна, 8, р/р 26005010194901 в ПАТ "Альфа-Банк", МФО 300346 (отримувач: ПАТ "Укртелеком", код ЄДРПОУ 21560766) - 148402,36 грн. основного боргу, 15427,84 грн. інфляційних втрат,3163,65 грн. 3% річних та 2504,91 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення.
Повне рішення складено 11.09.2017 р.
Суддя ОСОБА_4