"04" вересня 2017 р. Справа № 916/392/16
Господарський суд Одеської області у складі:
Головуючого судді Р.В. Волкова
Судді І.А. Малярчук
Судді Г.Є.Смелянець
при секретарі судового засідання Кришталь Д.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
За первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Порше Лізинг Україна” (м. Київ);
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю „ТАКСІ-ЛІДЕР” (м.Одеса);
до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю „РВ-ЛІЗИНГ” (м.Одеса);
про стягнення 149892,06 грн.
За зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "РВ-Лізинг" (м.Одеса);
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг України" (м. Київ);
про визнання недійсним договір.
Представники:
Від ТОВ "Порше Лізинг Україна": не з'явився.
Від ТОВ „ТАКСІ-ЛІДЕР: не з'явився.
Від ТОВ „РВ-ЛІЗИНГ: не з'явився.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна, м. Київ, звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення солідарно 149892,06грн. з відповідачів, - ТОВ „ТАКСІ-ЛІДЕР м.Одеса (Відповідач-1) та ТОВ „РВ-ЛІЗИНГ м.Одеса (Відповідач-2).
В обґрунтування своїх вимог посилається на неналежне виконання відповідачем-1 зобов'язань зі сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу № 00006421 від.14.12.2012, встановлення договором солідарної відповідальності відповідачів внаслідок вчинення договору поруки відповідачем-2, понесення збитків, дострокове розірвання договору. З цих та інших зазначених у позовній заяві та поясненнях підстав просить позов задовольнити.
Представник ТОВ „ТАКСІ-ЛІДЕР в судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав.
Представник ТОВ „РВ-ЛІЗИНГ вимоги позивача не визнав та звернувся з зустрічним позовом про визнання недійсним договору поруки, який міститься у змішаному договорі про фінансовий лізинг № 00006421 від.14.12.2012. В обґрунтування своїх вимог посилається на відсутність повноважень у директора Відповідача-2 на підписання угод щодо поруки, Статут відповідача-2, відсутність рішення зборів учасників про укладання договору поруки, неосудність учасника відповідача-2 ОСОБА_1, вчинення на Рішенні № 1 від 06.11.2012 підпису від імені ОСОБА_1 іншою особою, а також на інші зазначені у зустрічному позові та поясненнях обставини.
Позивач проти зустрічного позову заперечує, посилаючись на наявність у директора відповідача-2 повноважень на підписання договору поруки, отримання таких повноважень на підставі Рішенні учасника відповідача-2 № 1 від 06.11.2012, недотримання встановленого чинним законодавством порядку визнання фізичної особи недієздатною. Також вказує, що на момент вчинення правочину позивачу не було і не могло бути відомо про наявність сумнівів щодо повноважень директора відповідача-2. З посиланням на ці та інші зазначені у поясненнях обставини просить у задоволенні зустрічного позову відмовити.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача 2, суд встановив наступне.
14.12.2012 між позивачем як лізингодавцем та відповідачем-1 як лізингоодержувачем було укладено договір про фінансовий лізинг № 00006421.
Об'єктом лізингу є транспортний засіб типу VW Polo Sedan 1/6 s benzin, 2012 року виробництва, шасі № XW8ZZZ61ZDG035649, двигун № НОМЕР_1.
Умови лізингу:
вартість об'єкту лізингу - еквівалент 13690,00 доларів США;
авансовий платіж - еквівалент 4107,90 доларів США;
- обсяг фінансування - еквівалент 9583,00 доларів США;
- процентна ставка - змінна відповідно до п. 6.4.2. загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу;
- кількість лізингових платежів - 60;
- строк лізингу - 60 місяців;
- лізинговий платіж - еквівалент 295,95 доларів США;
- адміністративний платіж еквівалент 205,34 доларів США.
Відповідно до ст. 292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Згідно зі ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату.
Відповідно до п. 3.2 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, що становлять невід'ємну частину договору (надалі - Загальні комерційні умови), Порше Лізинг Україна придбаває об'єкт лізингу (отримує право власності на об'єкт лізингу) та передає лізингоодержувачу об'єкт лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями застосовного українського законодавства та цього контракту,
Пунктом 3.3 Загальних комерційних умов встановлено, що лізингоодержувач користується об'єктом лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями чинного українського законодавства та забезпечує експлуатацію об'єкта лізингу у відповідності до цього контракту.
Пунктом 6.1 Загальних комерційних умов сторони встановили, що для експлуатації об'єкта лізингу Лізингоодержувач щомісяця виплачуватиме позивачеві лізингові платежі відповідно до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину цього контракту, та інших положень Контракту. Кожний лізинговий платіж включає в себе:
- відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування;
- частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості об'єкта лізингу);
- комісії;
- покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим контрактом та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з контрактом.
Відповідно до п.6.3 Загальних комерційних умов, сторони погоджуються, що лізингові платежі та інші платежі, що підлягають виплаті за цим контрактом на користь Порше Лізинг Україна, відображають справедливу вартість Об'єкту лізингу та забезпечують отримання Порше Лізинг Україна очікуваної станом на дату виконання контракту суми на основі діючого курсу обміну Євро/долара США, встановленого Національним банком України або українським комерційним банком (ПАТ «КІБ Креді ОСОБА_2» або іншим банком), або на основі обмінних курсів, за якими на встановлену дату укладались угоди з клієнтами банку (ПАТ«КІБ Креді ОСОБА_2» або іншим банком) з купівлі та продажу Євро/доларів США до української гривні) ( надалі - «обмінний курс»), як буде обрано за рішенням Порше Лізинг Україна, станом на дату, коли кожен платіж підлягає виплаті. З цією метою лізингові платежі, інші платежі, а також будь-які інші платіжні зобов'язання, передбачені цим контрактом, розраховуються в Євро/доларах США (як обумовлено сторонами в контракті) на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях за обмінним курсом вказаного вище банку, чинним на дату виставлення рахунку. Якщо в період між датою виставлення рахунку та датою отримання суми еквівалентної тій, що зазначена в такому рахунку, обмінний курс, який був використаний та про який було повідомлено Порше Лізинг Україна, збільшився більше, ніж на 2%, різниця, що виникла внаслідок такого збільшення, виплачується Лізиногоодержувачем. Лізингові платежі будуть розраховуватись для цілих місяців (п. 6.3 Загальних комерційних умов).
Пунктом 6.5 Загальних комерційних умов сторони встановили, що лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, зазначений Порше Лізинг Україна у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування). Лізингові платежі у будь-якому разі не підлягають поверненню лізингоодержувачу, за випадком випадків визначених контрактом.
З тексту договору про фінансовий лізинг вбачається, що відповідач-2 в особі директора ОСОБА_3 виступив поручителем Відповідача-1. Так, в договорі зазначено, що Відповідач-2 несе солідарну відповідальність за виконання зобов'язань Відповідачем-1 на підставі або у зв'язку з цим Договором про фінансовий лізинг та його невід'ємними частинам, а також Загальними комерційними умовами внутрішнього фінансового лізингу, рахунками для лізингових платежів/Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (Планом відшкодування).
Відповідач звернувся з зустрічною позовною заявою, в якій просить суд визнати недійсним договір поруки, укладений між сторонами по справі, який міститься у змішаному договорі про фінансовий лізинг № 00006421 від 14.12.2012.
Вказана зустрічна позовна заява прийнята судом до розгляду.
В обґрунтування своїх вимог вказує, що згідно з п.9.3.15 Статуту Відповідача-2 прийняття рішень про укладання договорів (угод) поруки віднесено до виключної компетенції Зборів учасників товариства. В супереч цьому, директор Відповідача-2 ОСОБА_3 підписав договір про фінансовий лізинг № 00006421 від 14.12.2012 та виступив поручителем без наявності такого рішення Зборів. На той момент єдиним учасником Відповідача-2 був ОСОБА_1, який такого рішення не приймав. також посилається на Постанову Приморського районного суду м.Одеси від 22.11.2012, якою відносно ОСОБА_1 припинено кримінальне провадження в зв'язку з його неосудністю через недієздатність внаслідок психічного захворювання.
Суд не може погодитись з такими доводами Відповідача-2 з наступних підстав.
Учасником Відповідача-2 ОСОБА_1 було прийняте рішення № 1 від 06.11.2012 про забезпечення порукою виконання зобов'язань при укладанні договору лізингу та уповноважено директора ОСОБА_3 на підписання всіх необхідних документів, в тому числі умов поруки, викладених у договорі лізингу.
В судовому засіданні суду було надано для огляду оригінал вказаного рішення, зараз він знаходиться у матеріалах справи № 916/466/16.
Судом за клопотанням Відповідача-2 по справі призначалась почеркознавча та технічна експертиза з метою з'ясування питань щодо підпису під вказаним рішенням та виготовлення самого рішення, проте вказана експертиза не була проведена. Таким чином, на момент винесення рішення відсутні докази підписання рішення № 1 від 06.11.2012 іншою особою аніж ОСОБА_1
Щодо тверджень відповідача-2 про недієздатність ОСОБА_1 внаслідок психічного захворювання на момент підписання ним рішення № 1 від 06.11.2012, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Дійсно, постановою Приморського районного суду м.Одеси від 22.11.2012 припинено провадження по кримінальній справі по звинувачуванню ОСОБА_1 у скоєні злочину, передбаченого ст.ст.342 ч.2, 345 ч.1 КК України, в зв'язку з його неосудністю. Разом з цим, вказаною постановою встановлено, що він не міг усвідомлювати своїх дій і керувати ними саме в момент вчинення злочину, тобто 20.04.2012. Акт № 96 комісійної стаціонарної судової психіатричної експертизи відносно ОСОБА_1 датований 21.06.2012. тоді як відповідачем-2 оспорюється його підпис у рішенні № 1 від 06.11.2012. Крім наявності певних часових проміжків у зазначених датах та відсутністю фахових знань у суду відносно складності, проявів та можливості лікування психічної хвороби, суд звертає увагу сторін на те, що як питання справжності підпису, так і питання психічного стану ОСОБА_1 впливають не на дійсність оскаржуваного відповідачем договору поруки що міститься у змішаному договорі про фінансовий лізинг № 00006421 від 14.12.2012, а впливають на правову оцінку рішення № 1 від 06.11.2012. Проте законність цього рішення не є предметом розгляду по цій справі, відповідні вимоги в рамках цієї справи сторонами не заявлялись, а тому вказане рішення Учасника є діючим та таким, що породжує певні правові наслідки. Доказів визнання його недійсним у встановленому чинним законодавством порядку суду не представлено. Відповідно до п.10 Постанови № 13 Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року „Про практику розгляду судами корпоративних спорів”, рішення загальних зборів та інших органів управління господарського товариства, що за своєю правовою природою є актами, дійсні, якщо у судовому порядку не буде встановлено інше.
Таким чином, директор Відповідача-2 ОСОБА_3 під час підписання договору про фінансовий лізинг № 00006421 від 14.12.2012 в якості поручителя діяв відповідно до п.9.3.15 Статуту та за наявності відповідного рішення єдиного Учасника товариства.
За правилами ч.1 ст.554 Цивільного Кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.11 Закону України Про фінансовий лізинг лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України Про фінансовий лізинг сплата лізингових платежів визначається в порядку, встановленому договором.
За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Пункт 1 ст.202 Цивільного Кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
На виконання своїх договірних зобов'язань, позивач згідно акту прийому-передачі від 14.12.12 поставив відповідачу наступний предмет лізингу: легковий автомобіль марки VW модель Polo Sedan, 2012 року виробництва, шасі № XW8ZZZ61ZDG035649, реєстраційний знак НОМЕР_2, колір білий, вартістю 111094,35грн.
Позивач зазначає, що одразу ж після укладання контракту, з лютого 2013 року відповідач-1 почав порушувати свої зобов'язання щодо здійснення платежів.
Вказані твердження позивача відповідачами не спростовані, докази здійснення оплати відповідно до умов контракту суду не представлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до пунктів 12.6 та 12.6.1 Загальних комерційних умов, позивач має право в односторонньому порядку розірвати Договір та повернути Об'єкту лізингу у разі, якщо Відповідач-1 не сплатив наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 днів.
Так саме, відповідно до п. 8.3.2. Загальних комерційних умов якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів (у відповідності до Закону України Про фінансовий лізинг), Порше Лізинг Україна має право розірвати контракт/відмовитися від контракту і витребувати об'єкт лізингу від лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.
У п.6.17 Загальних комерційних умов сторони погодились, що у випадку розірвання контракту/відмови від контракту за ініціативою Порше Лізинг Україна відповідно до п.12 контракту, лізинговий платіж буде вважатись платою за користування об'єктом лізингу.
У зв'язку з систематичним порушенням умов договору з боку відповідача-1, останньому 19.05.2015 було направлено вимогу про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору вих.№ 00006421 від 19.05.2015, однак у зв'язку із закінченням терміну зберігання конверт з Вимогою було повернуто на адресу Позивача.
Згідно з п. 12.7 Загальних комерційних умов день, що вважатиметься датою розірвання/відмови від контракту визначається Порше Лізинг Україна у відповідному повідомленні/вимозі. Порше Лізинг Україна надсилає лізингоодержувачу письмове повідомлення/вимогу про розірвання/відмову від контракту та, за можливості, зв'язується з ним доступними телефону засобами зв'язку для повідомлення про розірвання/відмову від контракту. Таке повідомлення/вимога надсилається Порше Лізинг Україна на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням лізингоодержувача (для юридичних осіб та фізичних осіб підприємців)/ місцем реєстрації (для фізичних). У випадку неотримання лізингоодержувачем повідомлення/вимоги через відсутність за адресою/повернення через закінчення строку зберігання, лізингоодержувач вважається належним чином повідомленим.
Відповідно до п. 12.13 Загальних комерційних умов, у випадках, передбачених пунктами 12.6 та 12.12, контракт вважається розірваним на 10-й (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони. За таких обставин договір про фінансовий лізинг № 00006421 є припиненим.
Згідно з ч.3 ст. 7 Закону України Про фінансовий лізинг відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.
Відповідно до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є розірваним.
За змістом лізингових правовідносин, визначених положеннями ч. 2 ст. 1 Закону України Про фінансовий лізинг, внаслідок укладання договору фінансового лізингу лізингоодержувач набуває право тимчасового правомірного володіння та користування предметом лізингу. Згідно положень ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України час реалізації лізингоодержувачем здобутого права відносно предмету лізингу визначається строком дії відповідного договору, припинення якого зумовлює припинення існування правової підстави для реалізації лізингоодержувачем права володіння та користування майном, а відтак і виникнення у останнього обов'язку з повернення майна у відповідності до п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України Про фінансовий лізинг.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 10 Закону України Про фінансовий лізинг передбачено, що лізингодавець має право вимагати повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.
Згідно положень п. 12.9. договору у разі дострокового закінчення строку лізінгу/розірвання контракту відповідно до пункту 12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати об'єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2., а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення об'єкту лізингу відповідно до інших положень контракту, лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу за свій власних рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україна, якщо інша адреса не вказана Порше Лізинг Україна, впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання відповідного запиту.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу у безспірному порядку підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення становить більше 30 днів.
Аналогічна норма закріплена сторонами у п.13.7 Загальних комерційних умов, згідно якої, якщо Позивач не зможе здійснити своє право на вилучення звернення), як передбачено у пункті 13, він матиме право на вилучення Об'єкту лізингу у відповідача-1 в примусовому порядку відповідно до виконавчого напису нотаріуса.
26.09.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 було вчинено виконавчий напис нотаріуса № 1405 про повернення Об'єкта лізингу позивачеві, а 30.09.2015 року державним виконавцем органу державної виконавчої служби Бучанського міського управління юстиції винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового повернення Об'єкта лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Об'єкт лізингу було повернуто Позивачеві 03.11.2015.
Враховуючи розірвання договору про фінансовий лізинг з 12.06.2015 та фактичне повернення об'єкту лізингу лише 03.11.2015, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення платежів за фактичне користування за період з липня 2015 року по жовтень 2015 року включно у розмірі 10056,99грн.
Так, у п.6.17. Загальних комерційних умов сторони домовились, що у випадку розірвання контракту/відмови від контракту за ініціативи Порше Лізинг України відповідно до пункту 12, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об'єктом лізингу.
Крім того, з боку відповідача-1 залишилися несплаченими лізингові платежі на суму, еквівалентну 7398,75долл. США, що станом на 03.12.2015 за курсом ПАТ „Креді ОСОБА_2” становить 170541,19грн. Позивач 04.12.2015 уклав договір купівлі-продажу з ТОВ „Укркредит-Авто”, продавши останньому автомобіль, який був об'єктом лізингу за ціною 120782грн. В зв'язку з цим позивачем заявлено до стягнення 49759,19грн. як різниця між сумою несплачених лізингових платежів за час дії договору та вартістю об'єкту лізингу на момент його продажу (120782грн.). Такі вимоги позивача про стягнення 49759,19грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню виходячи з обов'язковості виконання сторонами умов договору, в тому числі щодо сплати лізингових платежів, та з урахуванням умов п.12.9 Загальних комерційних умов.
Позивач також вказує на понесення збитків у розмірі 90075,88грн. внаслідок понесення витрат на залучення ТОВ „Юридична компанія” „Трепл Сі”, ТОВ „Юридична фірма „Вернер”, ТОВ „Автомобільний дім” та просить стягнути вказану суму на його користь. Посилається на укладені договори, рахунки, акти про фактичне надання послуг, платіжні доручення на оплату.
Проте, заявлена до стягнення сума витрат на оплату юридичних послуг та послуг відповідального зберігання автомобілів не є збитками, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором фінансового лізингу № 00006421 від.14.12.2012
Також позивачем не доведено який саме об'єм послуг був йому наданий за зазначеними вище договорами, та чи були такі послуги необхідними та виправданими для відновлення порушених прав позивача.
Крім того, відповідно до п. 1 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/20/2014 від 14.01.2014р. „Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків”, витрати на оплату юридичних послуг не є збитками у розумінні ст. 623 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України.
Зі змісту статей 614, 623 Цивільного кодексу України та статті 226 Господарського Кодексу України вбачається, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов'язання; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; 4) вина.
Заявлена до стягнення сума витрат на оплату юридичних послуг не є збитками, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди (постанова Вищого господарського суду України від 13.04.2010 № 05/248-09).
За таких обставин, вимоги про стягнення 90075,88грн збитків, внаслідок понесення витрат на залучення ТОВ „Юридична компанія” „Трепл Сі”, ТОВ „Юридична фірма „Вернер”, ТОВ „Автомобільний дім” задоволенню не підлягають.
Згідно ст.32 Господарського процесуального Кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 Господарського процесуального Кодексу України).
За таких обставин вимоги позивача про стягнення солідарно з відповідачів 149892,06грн. підлягають задоволенню частково на суму 59816,18грн.
Відповідно до ст.ст.44, 49 Господарського процесуального Кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 202, ст.ст. 526, 530, 554, 614, 623, 626, 629, 631, 651, 806 Цивільного Кодексу України, ст. 193, 224, 292 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85, ч.7 ст. 180 Господарського процесуального Кодексу України, суд-
1. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Порше Лізинг Україна” про стягнення 149892,06грн. задовольнити частково.
2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю „ТАКСІ-ЛІДЕР” (65098, м. Одеса, вул. Партизанська, буд. 16, код 37223577) та Товариства з обмеженою відповідальністю „РВ-ЛІЗИНГ” (65009, м. Одеса, вул. Зоопаркова, буд. 2, офіс 1, код 34598425) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Порше Лізинг Україна” (02152, м. Київ, пр-т Павла Тичини, 1В, офіс В, код 35571472) збитки у розмірі 59816 /п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот шістнадцять/ грн. 18 коп.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ТАКСІ-ЛІДЕР” (65098, м. Одеса, вул. Партизанська, буд. 16, код 37223577) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Порше Лізинг Україна” (02152, м. Київ, пр-т Павла Тичини, 1В, офіс В, код 35571472) 448/чотириста сорок вісім/ грн. 62 коп. витрати зі сплати судового збору.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „РВ-ЛІЗИНГ” (65009, м. Одеса, вул. Зоопаркова, буд. 2, офіс 1, код 34598425) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Порше Лізинг Україна” (02152, м. Київ, пр-т Павла Тичини, 1В, офіс В, код 35571472) 448/чотириста сорок вісім/ грн. 62 коп. витрати зі сплати судового збору.
5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
6. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РВ-Лізинг" про визнання недійсним договір залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом десяти днів з моменту складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 04.09.2017р.
Повний текст рішення складений та підписаний 11 вересня 2017 р.
Головуючий суддя Р.В. Волков
Судді І.А. Малярчук
Судді Г.Є.Смелянець