"11" вересня 2017 р.Справа № 916/560/16
Господарський суд Одеської області
У складі колегії суддів:
Головуючого судді Желєзної С.П.
Судді Малярчук І.А., судді Рога Н.В.
Секретаря судових засідань Курка Д.В.
За участю представників сторін:
Від позивача: Тараненко Г.Ю. за довіреністю №315 від 11.04.2017р.
Від відповідача: не з'явився;
Від товариства з обмеженою відповідальністю „УЛФ-ФІНАНС" (заявника): Тараненко Г.Ю. за довіреністю № 17 від 21.03.2017р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю „УЛФ-ФІНАНС" (вх. № 2-4296/17 від 14.08.2017р.) про заміну сторони виконавчого провадження, подану в порядку, передбаченому ст. 121-4 ГПК України та ст. 15 Закону України „Про виконавче провадження", по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ ФОНД" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 1 596 096,32 грн., -
В провадженні господарського суду Одеської області знаходилась справа №916/5602/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ ФОНД" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 1 596 096,32 грн., за результатами розгляду якої судом було постановлено рішення від 19.09.2016р., яким позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ ФОНД" було задоволено у повному обсязі, присуджено до стягнення на користь позивача заборгованість зі сплати лізингових платежів в розмірі 1 596 096,32 грн. та судовий збір у розмірі 23 941,44 грн.
07.10.2016р. господарським судом у порядку ст. 116 ГПК України було видано відповідний наказ.
14.08.2017р. до суду надійшла заява від товариства з обмеженою відповідальністю „УЛФ-ФІНАНС" про заміну сторони виконавчого провадження у порядку, передбаченому ст. 121-4 ГПК України, у відповідності до якої заявник просить суд замінити стягувача у межах виконавчого провадження №53542306 з примусового виконання рішення господарського суду від 19.09.2016р. по даній справі з товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ ФОНД" на товариство з обмеженою відповідальністю „УЛФ-ФІНАНС".
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі по тексту - ОСОБА_3) не скористалась наданим законом правом на участь свого представника у судовому процесі по даній заяві, письмових пояснень по суті заяви надано не було.
Розглянувши наявні у матеріалах справи документи та докази, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.
25.11.2013р. між ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ ФОНД" (Лізингодавець) та ОСОБА_3 (Лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 2249/11/13-В. Так, умовами п.1.1 договору фінансового лізингу визначено, що Лізингодавець набуває у власність і передає на умовах фінансового лізингу в платне володіння та користування з правом викупу майно (далі - Предмет лізингу), найменування та характеристики якого вказані в Специфікації (Додаток 2 до договору), а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти Предмет лізингу, оплачувати лізингові платежі, зазначені в Графіку внесення лізингових платежів (далі - Графік платежів), а також інші платежі відповідно до умов договору.
Несвоєчасне та неналежне виконання ОСОБА_3 зобов'язань, прийнятих на себе за договором фінансового лізингу № 2249/11/13-В від 25.11.2013р., стало підставою для звернення ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ ФОНД" до господарського суду із відповідною позовною заявою, за результатами розгляду якої судом у межах справи №916/560/16 було постановлено рішення від 19.09.2016р.
17.03.2017р. між ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ ФОНД" (Первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю „УЛФ-ФІНАНС" (далі по тексту - ТОВ „УЛФ-ФІНАНС", Новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 1, відповідно до п. 2.1.1 якого Новий кредитор набуває права вимоги за договорами фінансового лізингу, перелік яких передбачений додатком №1 до договору, та приймає на себе всі інші права Первісного кредитора, в тому числі, але не виключно, права вимагати сплати на свою користь дебіторської заборгованості зі сплати як лізингових платежів, так і сплати будь-яких інших платежів.
Згідно зі ст.ст. 510, 512, 513 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Положеннями ст.ст. 514, 516, 517 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відповідно до п. 2.1.7 договору про відступлення права вимоги (цесії) № 1 від 17.03.2017р. розмір заборгованості за договорами лізингу, зазначеними у п. 2.1.1-2.1.3 договору, перелік яких визначено у додатку №1 та додатку №2 до договору, зафіксовано станом на 16.03.2017р.
Згідно з п. 2.3 договору про відступлення права вимоги (цесії) № 1 від 17.03.2017р. всі права та обов'язки Первісного кредитора за договорами первісного лізингу та договорами забезпечення переходять до Нового кредитора відповідно до умов цього договору та положень законодавства. Первісний кредитор вважається таким, що відступив, а Новий кредитор таким, що набув права вимоги до боржників та набув усіх прав та обов'язків сторони - кредитора за всіма відступленними правами, передбаченими п. 2.1 договору на дату відступлення прав вимоги, а саме - на дату повної сплати вартості (ціни) прав вимоги за цим договором, що підтверджується відповідним актом. Водночас у випадку не підписання сторонами такого акту права вимоги вважаються переданими в повному обсязі Новому кредитору і без наявності підписаного акту прийому-передачі права вимоги на дату повної сплати Новим кредитором вартості права вимоги за цим договором.
Умовами п. п. 3.1-3.3 договору про відступлення права вимоги (цесії) № 1 від 17.03.2017р. визначено, що вартість права вимоги за договором на дату його укладання становить 460 937 385,29 грн. та підлягає коригуванню відповідно до п. 3.5 договору. В рахунок сплати вартості права вимоги за договором зараховано 50 мільйонів гривень, сплачених Новим кредитором у якості завдатку згідно з умовами попереднього договору. Новий кредитор зобов'язується сплатити Первісному кредитору загальну вартість права вимоги за вирахуванням суми завдатку в день укладання цього договору шляхом переказу коштів на рахунок Первісного кредитора. Ціна вважається сплаченою в момент зарахування грошових коштів на кореспондентський рахунок Первісного кредитора.
Як вбачається з додатку №1 до договору про відступлення права вимоги (цесії) № 1 від 17.03.2017р., ТОВ „УЛФ-ФІНАНС" було відступлено право вимоги за договором фінансового лізингу №2249/11/13-В від 25.11.2013р., укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ ФОНД".
На виконання умов укладеного між ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ ФОНД" та ТОВ „УЛФ-ФІНАНС" договору про відступлення права вимоги (цесії) № 1 від 17.03.2017р., останнім було переказано на користь позивача по справі грошові кошти у загальному розмірі 460 937 385,29 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №2 від 09.02.2017р. на суму 50 000 000,00 грн., №41 від 17.03.2017р. на суму 310 000 000,00 грн., №1001803227 від 17.03.2017р. на суму 90 000 000,00 грн. та №1001803284 від 17.03.2017р. на суму 10 937 385,29 грн.
23.03.2017р. державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №53542306 з примусового виконання наказу господарського суду від 07.10.2016р. по справі №916/560/16.
У поданій до господарського суду заяві про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником заявник зазначає, що оскільки у зобов'язанні відбулася заміна кредитора, існує необхідність здійснити заміну стягувача при примусовому виконання рішення господарського суду Одеської області від 19.09.2016р. по справі №916/560/16 з ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ ФОНД" на його правонаступника - ТОВ „УЛФ-ФІНАНС".
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість поданої ТОВ „УЛФ-ФІНАНС" заяви про заміну сторони виконавчого провадження, суд виходить із наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 15 Закону України „Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року N 1404-VIII (з наступними змінами і доповненнями) сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім'я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.
Таким чином, приймаючи до уваги положення чинного законодавства, вирішення процесуального питання про заміну сторони (боржника) у виконавчому провадженні залежить від з'ясування обставин, які б свідчили про заміну такої особи у зобов'язанні під час виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 121-4 ГПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за заявою державного виконавця, приватного виконавця або за заявою сторони господарський суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Господарський суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається не пізніше наступного робочого дня особам, які брали участь у справі, а також державному виконавцю, приватному виконавцю.
Господарським судом було з'ясовано, що ТОВ „УЛФ-ФІНАНС" є правонаступником прав та обов'язків ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ ФОНД" за договором фінансового лізингу № 2249/11/13-В від 25.11.2013р. Викладене дозволяє суду дійти висновку про наявність правових підстав для здійснення заміни стягувача у виконавчому провадженні з ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ ФОНД" на його правонаступника - ТОВ „УЛФ-ФІНАНС", оскільки до заявника перейшло право вимоги виконання рішення господарського суду від 19.09.2016р. по даній справі.
Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Разом з тим, ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку про необхідність задоволення заяви ТОВ УЛФ-ФІНАНС" про заміну сторони у виконавчому провадженні правонаступником шляхом здійснення заміни стягувача у виконавчому провадженні ВП №53542306 з ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ ФОНД" на його правонаступника - ТОВ „УЛФ-ФІНАНС" відповідно до ст. 15 Закону України „Про виконавче провадження", ст. 121-4 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 25, 32, 33, 43, 86, 121-4 ГПК України, суд, -
1. Заяву (вх. № 2-4296/17 від 14.08.2017р.) товариства з обмеженою відповідальністю „УЛФ-ФІНАНС" - задовольнити.
2. Замінити сторону (стягувача) у виконавчому провадженні №53542306 при примусовому виконанні наказу від 07.10.2016р., виданого господарським судом Одеської області на виконання рішення суду від 19.09.2016р. по справі №916/560/16, з товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ ФОНД" /04205, м. Київ, пр-т Оболонський, 35-А, оф.301, код ЄДРПОУ 37859096/ його правонаступником - товариством з обмеженою відповідальністю „УЛФ-ФІНАНС" /, м. Київ, пр-т Оболонський, 35-А, оф.300, код ЄДРПОУ 41110750/.
Головуючий суддя С.П. Желєзна
Суддя Н.В. Рога
Суддя І.А. Малярчук