Справа № 11- 1328 2006 p.
Категорія ст.286 ч.2 КК України Головуючий в 1 інстанції
Рябі шин А.О.
Доповідач ВіщикВ.М.
2006 року грудня 13 дня Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого : судді Куліша В.М. суддів : Орлової Н.Ф., Віщика В.М.
з участю прокурора Адамець A.M.
захисника адвоката ОСОБА_1
засудженого ОСОБА_2
потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, представника потерпілих адвоката ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 19 жовтня 2006 року.
Цим вироком, -
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в силу ст.55 КК України (1960 року) вважається таким, що не має судимості,
засуджений за ч.2 ст.286 КК України з застосуванням ст.69 КК України до 4 років обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 2 роки..
Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_3 - 20 000 грн., ОСОБА_4 -10 000 грн., у відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_4 - 22 738 грн. 35 коп., а також на користь держави - 587 грн. за стаціонарне лікування потерпілих і 1707 грн. 04 коп. - на користь ХНДІСЕ за проведення експертизи.
2
За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винуватим в інкримінованих йому діях, що вчинені за таких обставин.
21 липня 2005 року близько 14-40 год. ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи за дорученням автомобілем ВАЗ-21104 д.н. НОМЕР_1 та рухаючись по автодорозі Київ-Харків в напрямку смт.Чутове Полтавської області із швидкістю близько 160 км\год. на 351 км автотраси, в порушення вимог п.п.12.1, 12.6»г» 123.9»б» Правил дорожнього руху України допустив перевищення швидкості руху, не впорався з управлінням, виїхав на зустрічну смугу руху і допустив зіткнення і зустрічним автомобілем ВАЗ-21093 д.н.НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4, в результаті чого пасажирка автомобіля ВАЗ-21093 ОСОБА_3 отримала тяжкі тілесні ушкодження, а водій ОСОБА_4- легкі тілесні ушкодження.
На даний вирок надійшла апеляційна скарга від засудженого ОСОБА_2, в якій порушено питання про пом'якшення покарання з посиланням на те, що він є інвалідом 2 групи і що пригода сталася внаслідок складних погодних умов, у вчиненому він щиро розкаявся.
У запереченнях на апеляцію засудженого представник потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5, вважаючи, що вирок суду є законним і обґрунтованим, просить залишити апеляцію без задоволення.
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, пояснення засудженого ОСОБА_2 і в його інтересах адвоката ОСОБА_1 на підтримання апеляції, потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, представника потерпілих адвоката ОСОБА_5 із запереченнями проти задоволення апеляції, міркування прокурора про відсутність підстав для задоволення апеляції, останнє слово засудженого ОСОБА_2 з проханням про пом'якшення покарання та зменшення розміру відшкодування моральної шкоди на користь потерпілих, перевіривши матеріали справи і обговоривши наведені апелянтом доводи, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає до задоволення з таких підстав.
Винуватість засудженого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому дій доведена зібраними у встановленому законом порядку доказами, які фактично не заперечуються, як і кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч.2 ст.286 КК України.
Твердження апелянта про те, що пригода сталася з причини не лише допущених ним порушень Правил дорожнього руху, а й у зв'язку із складними погодними умовами не відповідає фактичним обставинам справи, які у відповідності до вимог ст.299 КПК України засуджений оспорювати не вправі.
Призначене ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам ст.65 КК України і з урахуванням його щирого каяття та стану здоров'я обрано з застосуванням ст.69 КК України з переходом до більш м'якого основного покарання, не зазначеного в санкції статті за цей злочин, і є справедливим.
Посилання апелянта на наявність у нього інвалідності другої групи документально ним не підтверджено і спростовується повідомленням головного лікаря Полтавського обласного центра медико-соціальної експертизи від 12.12.2006 року про те, що на міжрайонній МСЕК. №1 первинна медична документація, записи в журналах протоколів засідань МСЕК та медико-експертна справа на ОСОБА_2, 1964 року народження, мешканця АДРЕСА_1 , як на інваліда відсутні.
Колегія суддів зазначає, що судом ретельно перевірено і правильно вирішено питання визначення розміру заподіяної злочином потерпілим моральної шкоди, який відповідає вимогам ч.З ст.23 ЦК України та Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.19954 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»
Посилання апелянта на неможливість відшкодувати потерпілим за моральну шкоду 20 000 грн. - ОСОБА_3 та 10 000грн. ОСОБА_4 колегія суддів не вважає переконливим, оскільки цей розмір визначений судом з урахуванням реальних можливостей цивільного відповідача.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про правильність вирішення судом питань про відшкодування моральної шкоди, оскільки висновки суду ґрунтуються на конкретних даних кримінальної справи. Підстави для зміни цього рішення відсутні.
Вирок суду законний, обґрунтований, підстав для його зміни або скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 362, 365, 366 КПК України , колегія суддів Апеляційного суду, -
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 19 жовтня 2006 року щодо нього - без змін.
В.М.КУЛІШ Н.Ф.ОРЛОВА В.М.ВІЩИК